Україна розраховує отримати статус кандидата на членство в ЄС вже у червні цього року за результатами саміту лідерів ЄС 23-24 червня. На п’ятий день війни, 28 лютого, заявку на членство в ЄС спільно підписали президент Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Денис Шмигаль та голова Верховної ради Руслан Стефанчук.

Після того як в умовах повномасштабного нападу з боку Росії Україна заповнила першу частину опитувальника Європейської комісії за рекордний один тиждень, українська сторона очікує оперативних рішень від євроспільноти.

А вже цього тижня Україна повідомила про заповнення другої частини опитувальника для отримання статусу кандидата.

Які переваги може отримати Україна у разі набуття статусу кандидата та які етапи необхідно буде пройти до повноправного вступу в ЄС?

Поштовх до реформ

Надання статусу кандидата на членство в Євросоюзі, перш за все, є політичним сигналом – першим кроком до визнання того, що країна-кандидат одного дня стане членом ЄС.

Наразі такий статус мають п'ять країн: Туреччина (отримала статус у 1999 році), Північна Македонія (2005), Чорногорія (2010), Сербія (2012), Албанія (2014). Подали заявку на вступ та вважаються потенційними кандидатами Боснія і Герцеговина та Косово. Після початку повномасштабного російського вторгнення слідом за Україною заявку на членство подали також Грузія та Молдова.

Отримавши статус кандидата, Україна перейде з-під парасольки політики сусідства до політики розширення.

Процес приєднання розпочинається після того, як усі держави-члени ЄС одноголосно підтримають рішення про початок переговорів про вступ. 

Це абсолютно політичне рішення, тривалість ухвалення якого може бути різною в кожному окремому випадку.

Наприклад, Чорногорія почала переговори через два роки після отримання статусу кандидата, тоді як Північній Македонії для цього знадобилось аж 15 років.

Тому, говорячи про терміни вступу України до ЄС, варто пам’ятати про індивідуальність кожного кейсу та не ставити будь-чий досвід за взірець.

У процесі переговорів країні-кандидату потрібно буде привести своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС, а також імплементувати політичні, соціальні, економічні, судові та адміністративні реформи.

Фактично надання статусу кандидата стане потужним політичним поштовхом до продовження глибинних трансформацій в усіх сферах та подальшої інтеграції України до спільного ринку ЄС.

Прискорений вступ, якого прагне Україна, вимагатиме прискореної імплементації реформ. Чітка мета у вигляді членства стане ефективним комунікаційним інструментом, за допомогою якого громадянське суспільство зможе підштовхувати можновладців до проведення необхідних реформ. 

Зрештою, коли ЄС та держава-кандидат будуть задоволені приведенням усіх 35 політичних сфер (розділів) у відповідність до стандартів ЄС, переговори будуть завершені і країна зможе підписати договір про приєднання. Офіційно країна стає повноправним членом ЄС з дати, визначеної у договорі про приєднання.

Економічні переваги

Окрім політичного аспекту, рішення про надання країні статусу кандидата на членство в ЄС значною мірою стосуватиметься економіки.

У процесі приєднання країна-кандидат отримує доступ до фінансових інструментів ЄС, які допомагають краще підготуватися до членства: провести реформи та імплементувати законодавство Євросоюзу.

Фінансові інструменти ЄС

Раніше, коли в ЄС інтегрувалися країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), фінансування підготовки цих країн до членства відбувалося через цілу низку програм та інструментів: PHARE, PHARE CBC, ISPA, SAPARD, CARDS. Вони були покликані, серед іншого, покращувати спроможності державного управління та створювати відповідну правову базу членства в ЄС.

Після вступу Хорватії ЄС запровадив єдиний передвступний інструмент – ІРА, яким з 2007 року вже користувалися Західні Балкани та Туреччина.

І хоча IPA має солідний перелік пріоритетів (зміцнення верховенства права та прав людини, сприяння низьковуглецевій економіці, підтримка транскордонного співробітництва), основний фокус програми – все ж інвестування в соціально-економічну сферу країн-кандидатів, а не розбудова інституцій.

Наразі країни-бенефіціари користуються вже третім поколінням IPA, розрахованим на 2021-2027 роки.

Він доступний для країн-кандидатів (Албанії, Чорногорії, Північної Македонії, Сербії та Туреччини), потенційних кандидатів (Боснії і Герцеговини, Косова), а також для Ісландії. Отримавши статус кандидата, Україна зможе отримати доступ до IPA ІІІ. Так, свого часу Ісландія, яка не входила до переліку країн-бенефіціарів IPA I (2007-2013), змогла отримати доступ до програми у 2010 році, після початку переговорів про вступ до ЄС (втім, потім заморозила свою заявку на членство).

Загальний бюджет інструменту на сім років складає 14,1 млрд євро. Щодо конкретних цифр для кожної країни, то впродовж 2014-2020 років (IPA ІІ) Туреччина, економіка якої у чотири рази більша за економіку України, отримала 3,5 млрд євро (близько 600 млн на рік). Сербія (економіка втричі менша за українську) отримала 1,5 млрд євро за той же період (приблизно по 200 млн на рік).

Частиною IPA є програма IPARD, в рамках якої ЄС надає країнам-кандидатам фінансову та технічну допомогу для розвитку сільських територій та сталого сільськогосподарського сектора, узгодження їхньої аграрної політики із загальною аграрною політикою ЄС.

Бюджет програми на 2021-2027 роки становить більше 900 млн євро. Очікується, що кошти програми разом із індивідуальними внесками держав-членів ЄС та приватних осіб сукупно принесуть понад 2 млрд євро інвестицій у сільські райони Західних Балкан та Туреччини.

Наостанок, окрім IPA Україна може отримати доступ до індивідуальних програм та проєктів економічної допомоги ЄС. Таким проєктом свого часу став Берлінський процес для Західних Балкан, головною метою якого було формування Спільного регіонального ринку для усіх шести країн Західних Балкан за аналогією спільного ринку ЄС. І хоча цієї амбітної мети так і не було досягнуто, проєкт став драйвером економічної модернізації та інтеграції регіону.

Прямі іноземні інвестиції

Досвід вступу країн Центральної та Східної Європи до ЄС показує, що у передвступний період у країн-кандидатів починає зростати ВВП за паритетом купівельної спроможності.

Аналітики Центру "Нова Європа" вже зауважували раніше, що це відбувається не тільки завдяки доступу до інструментів фінансування ЄС, але і за рахунок зростання обсягів прямих іноземних інвестицій у ці країни.

Динаміка ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в країнах ЦСЄ, що вступали в ЄС у 2000-х роках
Джерело: The World Bank

Зі зрозумілих причин великі притоки інвестицій відбуваються вже на момент або одразу після вступу до євроспільноти: до того часу країни-новачки імплементують необхідні реформи та уніфікують своє законодавство з нормами ЄС, тож стають безпечним місцем для інвестицій.

Це демонструє досвід країн ЦСЄ, що вступали в ЄС у 2000-х роках (п’яте і шосте розширення Євросоюзу): таке зростання відбувалось в Угорщині, Польщі, Чехії. Точки росту інвестицій бачимо і у роки вступу (Польща, Словаччина – 2004), у Болгарії ж у рік вступу взагалі відбувся найбільший притік інвестицій за всю історію (31,2% від ВВП).

Водночас притік інвестицій починався у країнах ЦСЄ ще у передвступний період, коли ці держави тільки рухались до членства. Такі точки росту є у Польщі та Чехії.

Виходячи з досвіду країн ЦСЄ, перспектива отримання інвестицій після завершення переговорів може виглядати віддаленою для України, яка перебуває на початковій стадії інтеграції та очікує отримання статусу кандидата на членство. Водночас приклад країн Західних Балкан, які наразі мають статус кандидата, демонструє зростання інвестицій вже на ранніх етапах інтеграції до ЄС .

Крім того, Євросоюз додатково стимулює інвестиції у регіон через окремі програми.

З огляду на унікальність кейсу України, яка подала заявку на вступ в умовах ведення бойових дій, навряд чи можна очікувати миттєвий притік інвестицій в нашу країну після отримання статусу кандидата на членство.

Адже окрім політичного сигналу про початок масштабних трансформацій у країнах-кандидатах для інвесторів має вагу також безпека у країні інвестування.

Прикметно, що у Чехії та Румунії точки серйозного приросту інвестицій спостерігаються у рік вступу до НАТО (1999 та 2004 роки), у Польщі та Румунії зростання інвестицій відбулось за рік після вступу до Альянсу (2000 та 2005 роки відповідно).

Тож можна спрогнозувати, що Україна може стати привабливим місцем для європейських інвестицій вже після завершення війни.

Водночас, з огляду на величезні можливості, які відкриються для інвестування (пошкоджена інфраструктура, зруйновані міста та селища, транспорт, цифрова трансформація тощо), обсяги цих інвестицій обіцяють бути пристойними.

Крім того, Україна зможе отримувати довгострокові кредити від ЄС, а також допомогу у вигляді грантів на освіту, культуру, охорону здоров’я тощо. З 2014 року ЄС вже надав Україні понад 17 млрд євро у вигляді грантів та позик, спрямованих на підтримку реформ. Після отримання статусу кандидата на членство в ЄС можна очікувати збільшення обсягів таких надходжень.

* * * * *

Таким чином, набуття статусу кандидата на членство в ЄС нестиме для України низку переваг.

По-перше, цей крок запустить офіційну процедуру вступу України в ЄС та проведення всеохопних реформ у різних сферах.

По-друге, Україна отримає доступ до фінансових інструментів ЄС, спрямованих на підтримку та розвиток країн-кандидатів, як-от Інструмент передвступної підримки (IPA).

По-третє, Україна стане привабливим місцем для інвестицій та отримає доступ до кредитів та грантів з боку держав-членів ЄС.

Наостанок, унікальність кейсу України, яка подала заявку на вступ у розпал війни та потребуватиме значних фінансових надходжень для відбудови після її завершення, може передбачати і унікальний підхід з боку ЄС.

Окрім зазначених вище традиційних фінансових інструментів, ЄС міг би розробити безпрецедентний комплексний механізм з відновлення України, який би паралельно допомагав Україні у підготовці до членства.

Автор: Маріанна Фахурдінова,

аналітикиня Центру "Нова Європа"