Антиреформа СБУ: як парламент пропонує змінити контррозвідку та чим це небезпечно
Минуло вже три місяці від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Поряд з головним фронтом, де тримають оборону наші Збройні сили, у країні кипить робота парламенту та виконавчої влади. Часто вже умовах воєнного стану доводиться латати дірки там, де країна не встигла провести реформи раніше.
Не оминають такі зміни і ключову безпекову сферу. Останнім часом у Верховній раді активно приймаються та реєструються ініціативи, які так чи інакше впливають на роботу Служби безпеки України (СБУ).
Найбільша загроза всіх цих ініціатив – це нескінченні спроби під приводом війни посилити Службу додатковими повноваженнями без справжнього реформування. Депутати пропонують надати СБУ нові повноваження з концепції реформи, яку парламент так і не прийняв до війни.
Проте ключові вимоги, такі як очищення Служби та позбавлення її слідства, залишаються поза увагою. Радше навпаки – СБУ посилюється в частині своєї правоохоронної діяльності на законодавчому рівні.
Що пропонується в парламенті
Останній і найбільш дискусійний – проєкт №7380. Головна ідея – це створення замість Головного управління розвідки Міноборони України нової Служби воєнної розвідки та контррозвідки України, що має поєднати в собі всі повноваження у сфері воєнної розвідки та контррозвідки.
Нині питаннями воєнної розвідки в Україні опікується ГУР Міноборони і частково, у сфері військово-технічного співробітництва, Служба зовнішньої розвідки (СЗР є головною у сфері політичної розвідки країни). Воєнна і політична контррозвідка перебуває у віданні СБУ.
Тож проєкт №7380 пропонує остаточно поєднати в новій службі усі аспекти воєнної розвідки, а також додати до сфери повноважень питання воєнної контррозвідки. Останніми історично опікувалася СБУ.
Простіше кажучи, саме СБУ відповідальна зараз за боротьбу зі шпигунами, диверсантами та іноземними розвідками в лавах Збройних сил України та захист оборонної сфери.
Чи є негативом ініціатива поєднати в одній службі воєнну розвідку та контррозвідку - питання для дискусій. Насправді у такого підходу можуть бути і переваги.
Наш аналіз організації подібних структур багатьох країн НАТО показав, що досить часто ці функції поєднуються в рамках одного органу, який підпорядковується міністерству оборони відповідних країн. Поєднання воєнної розвідки і контррозвідки в одних стінах може стати серйозною перевагою і покращити координацію за цими напрямками.
І зовсім інша ситуація із СБУ.
Ефективність СБУ як контррозвідки у воєнній сфері викликає низку запитань, що стало особливо актуальним в умовах війни.
Наприклад, суспільство сьогодні турбують чутки про розмінування напередодні російського вторгнення проїзду біля Чонгару на адмінмежі з окупованим Кримом, що могло сприяти просуванню російських військ на півдні.
Саме воєнна контррозвідка в СБУ мала би протидіяти подібним речам, але чи протидіяла – питання відкрите. Очевидно, що недостатньо ефективно.
Головним стрижнем реформи СБУ завжди було позбавлення її правоохоронних функцій і посилення контррозвідувальної та аналітичної роботи. Проте реформи до війни не відбулося. Правоохоронні повноваження в СБУ залишаються.
Нагадаємо, що правоохоронні функції в контррозвідувального органу не відповідають найкращим практикам країн НАТО та несуть в собі серйозні загрози для прав людини.
Адже інформація, яка збирається для цілей контррозвідки і безпеки держави, має збиратися окремо і може збиратися в спрощеному режимі (з дещо меншими гарантіями контролю). Проте гарантією від свавілля є те, що така інформація і матеріали не мають використовуватися (за окремих дуже рідкісних випадків) для цілей кримінального переслідування осіб.
Очевидно, що коли один орган поєднує в собі питання слідства і контррозвідки, то забезпечити таке відокремлення фактично неможливо.
Саме тому в таких умовах передача функцій воєнної контррозвідки, наприклад, до ГУР Міноборони не була б вже таким негативним сценарієм.
За таких умов воєнна розвідка та контррозвідка залишалися б у руках органу підпорядкованого Міноборони, що цілком відповідало б досвіду країн НАТО. Натомість політична контррозвідка з величезною сферою відповідальності залишалася б в СБУ, а політична розвідка – в СЗР.
Проте великий мінус законопроєкту полягає у відсутності чіткого визначення правового статусу, підпорядкування і підзвітності нового органу (Служби воєнної розвідки та контррозвідки), що з часом викличе питання щодо його конституційності.
Головна небезпека: реформа без реформи
Але головна небезпека законопроєкту №7380 полягає в тому, що під прикриттям такого переформатування СБУ та новоствореній службі надають низку ширших повноважень і "забувають" про ключові гарантії і передумови справжньої реформи Служби безпеки.
Нагадаємо, що в ході цієї реформи нові розширені повноваження СБУ мали надаватися за умови:
- поетапного позбавлення слідства,
- демілітаризації та інституційного очищення шляхом атестації,
- впровадження та посилення механізмів контролю за діяльністю Служби, в тому числі парламентського контролю.
Про які нові повноваження йдеться? Якщо коротко, порядок отримання дозволів на заходи, пов’язані із втручанням в приватне життя (простою мовою, прослушку та інші подібні заходи), виводять в окрему процедуру за дозволом суду, але істотно спрощуються підстави для отримання такого дозволу.
Достатньо вказати, що дозвіл на прослуховування потрібен в інтересах безпеки країни – і суд не має права відмовити у його наданні.
При цьому матеріали таких заходів фактично дозволяється широко використовувати під час розслідувань кримінальних правопорушень.
Останнє суперечить власне цілям самої контррозвідувальної діяльності і принципам необхідності розділення заходів контррозвідки та слідства з метою притягнення особи до відповідальності.
Так само в рамках "реформи" додаються досить суперечливі повноваження СБУ надавати рекомендації органам влади та офіційні застереження навіть фізичним особам. Ці повноваження особливо ризиковані в контексті потенційних атак Служби на бізнес.
Додатково передбачається право в рамках контррозвідувальних заходів блокувати інформаційні ресурси.
Хоч і за рішенням суду, але такі заходи будуть здійснюватися в секретному режимі, і суб’єкти, до яких вони застосовані, не матимуть навіть права оскарження. Більш того, навряд чи взагалі буде можливо ознайомитися з рішенням суду та підставами його ухвалення.
У разі ухвалення закону залишається тільки сподіватися, що такими інформаційними ресурсами не стануть незалежні медіа або правозахисники, які критикують СБУ. Запобіжники від цього у проєкті відсутні.
Більшість цих нових повноважень викликали сумніви і вимагали б доопрацювання навіть під час розгляду реформи парламентом. Прийняття цих норм зараз і без реформи може просто забрати шанс на реформу СБУ в принципі.
Більше того, законопроєкт 7380 далеко не єдиний наразі в парламенті, який зачіпає ці питання. Щонайменше ще два законопроєкти – 7267 та 7267-1 - також стосуються питань контррозвідки.
Перший пропонує передати воєнну контррозвідку до ГУР Міноборони та надати йому та СБУ низку додаткових повноважень у цій сфері. Альтернативний 7267-1 пропонує просто надати додаткові повноваження СБУ. І жоден проєкт не згадує вимоги реформи.
Як посилюється слідство СБУ в період війни
За період воєнного стану СБУ посилюється в контексті слідства: парламент вже розширив підслідність Служби.
До сфери її компетенції віднесли нові злочини: це колабораційна діяльність (стаття 111-1 КК), пособництво державі-агресору (стаття 111-2 КК) та несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 114-2 КК).
Правоохоронний комітет Верховної ради також вже погодив до першого читання законопроєкт 7329, який фактично встановлює монополію СБУ на слідство щодо окремих злочинів, якщо вони вчинені високопосадовцями.
За чинною концепцією кримінального процесу, якщо злочин державної зради або колабораціонізму вчиняє народний депутат, то це має розслідувати Державне бюро розслідувань (як і будь-який інший злочин, вчинений високопосадовцем, окрім корупційних).
Натомість парламентарі пропонують віднести такі випадки до виключної підслідності СБУ і навіть заборонити в таких випадках доручати слідство іншим органам.
За цих умов позбавити невластивих функцій слідства контррозвідувальний орган СБУ стане ще складніше.
А отже, і складнішим буде його реформування надалі.
* * * * *
До війни Україні, на жаль, не вдалося виконати домашню роботу з реформи СБУ.
Вже на початку воєнного вторгнення це вилилося в проблеми: президент позбавив генеральських звань ексначальника головного управління внутрішньої безпеки Андрія Наумова та ексначальника управління СБУ в Херсонській області Сергія Криворучка. При цьому він назвав цих осіб "антигероями".
Скільки ще таких антигероїв перебуває у лавах СБУ, сказати важко, але очевидно, що відсутність реформи залишається проблемою.
І якщо до російського вторгнення реформа в очах суспільства була необхідна для євроатлантичної інтеграції країни та зменшення зловживань з боку Служби і тиску на бізнес, то зараз гострота змін в СБУ – це вже питання виживання та безпеки.
Проте парламентські ініціативи зараз демонструють протилежну до реформи тенденцію – війна використовується як привід для банального наповнення СБУ додатковими і часто навіть небезпечними повноваженнями.
При цьому Служба залишається гібридним правоохоронним органом. Ухвалення таких ініціатив може відкинути країну від можливості реформи ще на кілька кроків назад.
Ще гірше, що такими кроками ми своїми ж руками додаємо аргументів тим, хто не хоче бачити Україну в ЄС та НАТО.
Автор: Олена Щербан,
юристка, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції