Чому Грузія відмовилася вводити санкції проти РФ, хоча громадяни цієї країни масово підтримують Україну?

За яких умов РФ вирішить відкрити другий фронт, напавши на Грузію, а за яких Тбілісі наважиться на силове повернення окупованих Росією територій?

І, нарешті, чому Грузія прогавила свій шанс, відмовившись передати важке озброєння Україні?

Усі ці теми ми обговорили з експертом Georgian Strategic Analysis Center Гелою Васадзе.

Повністю нашу розмову можна переглянути на YouTube-каналі ЄвроПравди.

Повернення окупованих територій

Я завжди говорив і говоритиму, що і Грузія, і всі інші країни "постсовка" зможуть повернути свої території лише в разі системної кризи в РФ, причому системної кризи рівня 1917 або 1991 року.

Що змінилося за останні два місяці? Змінилося те, що Україна цю кризу дуже сильно наближає, більш того, вона зробила її незворотною.

Коли в мене раніше питали: "Коли це буде?", я розводив руками. Коли в мене зараз запитують, я кажу: "Скоро. Вже скоро".

Яким буде це повернення? По-перше, будь-яке повернення – це силовий шлях.

На сьогодні виконати операцію з повернення, м'яко кажучи, проблематично.

Показовий момент: Росія послаблює свої військові бази, але із Цхінвальського регіону (самопроголошена Південна Осетія) танки не виводить.

Грузія ж має лише одну артилерійську бригаду, а також ракети Javelin і Stinger – з такими силами можна оборонятися, але не наступати.

Проте, враховуючи, як зараз ЗСУ перемелюють російську армію, теоретично такий сценарій для Грузії стане абсолютно можливим.

Щоправда, відразу виникне проблема інтеграції, а Грузія – не найбагатша країна, і без підтримки Заходу навряд чи це вдасться.

Є ще одна проблема: чи буде підтримана Заходом військова операція з повернення територій?

Тут я маю дуже великі сумніви. Принаймні по ситуації на зараз і США, і ЄС ставляться до цього вкрай негативно.

Тому тут питання складне. Але якщо раніше це було питання непереборної сили, то зараз усе залежатиме тільки від нас – як швидко, коли і в якій формі.

Чи піде РФ новою війною на Грузію?

Станом на сьогодні такого ризику немає, бо Росія загрузла в Україні.

Цей ризик був дуже великий десь місяць чи два тому, коли результат війни був незрозумілий. Тоді існував дуже реальний ризик, що якщо Україна впаде, то ми будемо наступними, і нас уже ніщо не врятує. До речі, тоді Грузія втратила реальний шанс на прорив у відносинах із Заходом – треба було відправляти в Україну всі свої танки та артилерію.

Вони все одно не врятували б нас у разі масштабного вторгнення РФ. Але це був шанс, по-перше, допомогти Україні, а по-друге, коли Захід ухвалив рішення по-справжньому допомагати Україні, то ми були б в обоймі разом з Україною.

Тепер можна говорити про інший ризик.

Якщо буде оголошено перемир'я і росіянам дадуть відповзти, все одно на які кордони, тоді ймовірність агресії РФ проти Грузії дуже підвищується.

Те саме – в разі угоди з Україною та повернення кордонів станом до 24 лютого. У цьому варіанті також є дуже висока (хоч і трохи нижча, ніж у попередньому) ймовірність того, що РФ шукатиме для себе нового супротивника, щоб здобути швидку перемогу.

І є третій сценарій, коли Україна виходить на свої державні кордони, розгромивши російську армію. Тоді загроза нової агресії від РФ серйозно знижується, оскільки сили у росіян будуть підірвані.

Позиція Грузії у нинішній російсько-українській війні

Офіційний Тбілісі явно не готовий до нового конфлікту з РФ, і на те є як внутрішні, так і зовнішні причини.

Зовнішня причина полягає в тому, що людина, яка є грузинською владою (олігарх Бідзіна Іванішвілі), панічно боїться Путіна та боїться його дратувати.

Окрім того, у нього дуже багато зв'язків у Росії серед російських олігархів. Можете собі це уявити.

І, природно, всі ці зв'язки зараз намагаються взаємодіяти. Про це свідчить нещодавній злив розмов Іванішвілі з російським олігархом Євтушенковим, який перебуває під західними санкціями.

На цьому записі Євтушенков намагається домовитися, а Іванішвілі відсилає його до прем'єр-міністра. Це теж свідчить про те, що не менше, ніж Путіна, він боїться казначейства США.

А внутрішня причина полягає в тому, що 88% населення Грузії вважають війну в Україні своєю війною.

Понад дві тисячі громадян Грузії сьогодні воюють в Україні, і це я не кажу про тих грузинів, які воювали там з 2014 року і вже отримали українське громадянство.

Грузія зібрала рекордну кількість гуманітарної допомоги на душу населення. Грузія збирала багатотисячні мітинги упродовж 25 днів після початку війни на підтримку України.

Виходячи з цього, люди повинні негативно ставитися до нинішньої політики Тбілісі. Але тут є нюанси.

"Грузинська мрія" прийшла до влади під гаслом, який поганий був Саакашвілі, бо не зміг завадити війні.

Війна в Україні спочатку нашою владою подавалася так: Україна – наш союзник. Це дуже дружня країна. Ми дуже любимо Україну. Але Україні не пощастило, бо у них такий самий лідер, як Саакашвілі. До того ж він ще й дружить із Саакашвілі. І тому вони не запобігли війні.

Наш прем'єр навіть дійшов до того, що сказав, що в Україні при владі – грузинська опозиція.

І в цей момент населенню вкладають думку: що так, дуже шкода України. Так, Путін поганий, але вина є і на Зеленському. Так само, як і Саакашвілі, він не зміг запобігти війні. А от нинішня влада Грузії змогла це зробити.

І тому на заклики активніше допомагати Україні у нас відповідають: ви що, хочете перетворити Батумі на новий Маріуполь?

Звинувачення у можливій допомозі Росії в обході санкцій

Я вірю в таку можливість, у те, що грузинська влада вела переговори з російськими олігархами. І запис переговорів Іванішвілі та Євтушенкова це лише підтверджує.

Багато російських компаній, у яких виникли труднощі, намагатимуться обійти санкції, у тому числі через Грузію.

Безумовно, Грузія дуже завзято дотримується обмежень, які накладають західні санкції. А у фінансовій сфері контроль за росіянами став дуже суворим.

Але Грузія на те і Грузія – через знайомих, через когось, через прохання завжди можна щось зробити. Нинішня влада за 10 років дуже серйозно підірвала авторитет країни, зокрема у сфері протидії корупції.

Розмовляв Юрій Панченко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"