Війна змушує багатьох сприймати світ у чорно-білому вигляді.

Таке прагнення нескладно пояснити. У війні, особливо такій несправедливій, як зараз, коли Україна відбиває навалу рашистів, справді є абсолютно "чорний" гравець. Це Росія.

А от із "білими", тобто тими, хто допомагає нам оборонятися, не так просто. Бо чимало з них намагаються не лише допомогти Україні, а й захистити власні інтереси, що є загалом цілком логічним для кожного уряду. Однак коли у цих намірах партнери допомагають також державі-агресору, то це не може не бентежити. Особливо коли з плином часу ці спроби зростають – навіть попри те, що поразка Росії стає все ближчою.

Офіційний Київ вважає, що саме це зараз відбувається з Туреччиною.

Ця держава допомагає Україні, підтримує політично та зброєю. А турецькі "Байрактари" вже стали одним із символів боротьби України проти агресора. Але одночасно турецький уряд допомагає Росії та росіянам обходити санкційний тиск, запроваджений Заходом.

Коротко пояснимо, що відбувається, чим це загрожує і наскільки серйозною є проблема.

"Наїзд" на партнера

Цього тижня президент Володимир Зеленський в інтерв’ю грецькому виданню ERT розкритикував політику, яку проводить Туреччина.

Ця заява могла прозвучати несподіванкою для пересічного українського читача та глядача, адже є стереотип, що Туреччина, мовляв, є одним з найближчих союзників Києва у війні. Але, на жаль, це не так.

Анкара нас справді підтримує, однак у Києва з’являється дедалі більше запитань до дій турецької влади.

Володимир Зеленський підняв одне з них – найбільш нагальне. Туристичне. 

"З одного боку, Туреччина виступає посередником і підтримує Україну у важливих кроках, а з іншого боку, ми бачимо, що, наприклад, готується кілька туристичних маршрутів одночасно для російського туризму", - дорікнув він.

"Якщо ми хочемо мати дружні стосунки, то мушу сказати, що це неможливо. Це подвійні стандарти. Це несправедливо...
Тому я звертаю увагу Туреччини, що так бути не може. Потрібно зробити вибір – за правду ви чи ні?"

Річ у тім, що Туреччина, яка ще у лютому заявила про відмову запроваджувати санкції проти РФ, нині додатково посилила економічну співпрацю з нею.

Слова Зеленського про те, що турецька влада "готує кілька туристичних маршрутів", стосуються, звісно ж, не маршрутів всередині країни. Україну непокоїть інформація про створення у Туреччині кількох авіакомпаній, мета яких – дозволити росіянам обійти накладені на них санкції.

Особливу вагу має те, що ці авіакомпанії створюють за сприяння турецького уряду.

І насамкінець, Київ непокоїть те, що йдеться про централізований, масштабний процес.

Хто куди літає і навіщо

Як відомо, після 24 лютого більшість західних держав "закрили небо" для російських літаків та припинили авіасполучення з РФ. До того ж Росія потрапила під санкції Airbus і Boeing, що означає неможливість обслуговувати літаки, купувати деталі тощо.

По суті, російські авіакомпанії втратили право офіційно використовувати ці літаки, адже без офіційного ТО будь-який лайнер з часом стає небезпечним.

Російський уряд відповів нестандартним і безпрецедентним кроком: по суті, конфіскував у іноземних власників усі літаки, якими на умовах лізингу користувалися російські авіакомпанії. Ця крадіжка дала росіянам змогу продовжити ресурс авіалайнерів, що залишилися на території РФ – обслуговувати їх неавторизовано і використовувати частину бортів як "донорів запчастин".

Але одночасно це "зацементувало" за російськими авіаперевізниками статус "невиїзних".

Їхні "боїнги" та "аеробуси" поволі переходять у категорію небезпечних з точки зору іноземних аеропортів; "суперджети" російського виробництва є небезпечними від народження; до того ж будь-який російський літак за кордоном можуть заарештувати за рішенням суду. (спойлер: проблему арештів РФ також намагається обійти за допомогою Туреччини, про це далі у тексті).

Наближення сезону відпусток поставило також питання: як росіянам літати на відпочинок?

Відповідь на нього цікавила як громадян держави-агресора, так і Туреччину.

Турецька туріндустрія здавна орієнтується на російських туристів, але спершу не могла зрозуміти, як подолати новий бар’єр.

Туреччина стала єдиною державою-членом НАТО, яка не запровадила авіаційні санкції проти РФ, але цього замало, адже досі левову частку рейсів здійснювали російські чартери, з якими тепер є проблеми.

Андрій Гук, партнер юрфірми "Анте", що займається авіаційним правом, пояснює, що традиційні турецькі перевізники, як-от Turkish Airlines, теж не врятують. "Туркіші" зберегли рейси до РФ, але не до всіх міст. Літати до Росії тепер дорого і "стрьомно" для серйозних перевізників.

"Якщо в аеропорту РФ щось станеться з літаком – відремонтувати його буде складно і дорого. В Росію не можна постачати запчастини для Airbus, Boeing і там не залишилось сертифікованих авторизованих техорганізацій. Тобто поремонтуєш там силами місцевих – погано. Привезеш свої запчастини і техніків – дорого, причому з ЄС чи США їх везти не можна", – пояснює юрист та нагадує: якщо йдеться про велику авіакомпанію, то цьому літаку потім треба буде літати з Туреччини, скажімо, до ЄС.

"Тож літати до РФ вони не хочуть не з політичних чи морально-етичних причин", додає експерт. Тобто діють не пояснення про неприпустимість заробляння грошей на крові українців, а суто бізнес-причини. А тому, щойно знайшлися ідеї, як обійти санкції, Туреччина їх використала.

Три компанії для обходу санкцій

Від початку квітня, коли вже було зрозуміло, що війна затягнеться надовго, а санкції проти РФ – ще надовше, у Туреччині вирішили, що за таких ризиків краще створити компанії, які будуть обслуговувати винятково росіян, тобто літати лише до Росії.

Запуск нових перевізників зменшує побоювання щодо того, що перевізник підпаде про майбутні санкції чи то ЄС, чи то США, а також зменшує іміджеві проблеми у разі, якщо літак потрапить у халепу в Росії або ж матиме проблеми через використання неякісного та неавторизованого російського техобслуговування.

Навіть за найгіршого сценарію новоствореного перевізника не шкода буде просто закрити.

Щоби запустити цей механізм, уряд Туреччини знизив вимоги до створення нових авіакомпаній, не приховуючи, що робить це саме для того, щоби полегшити трансфер російських туристів. Наприклад, мінімальну кількість літаків у флоті такої компанії знизили з п'яти до трьох одиниць.

Першу "компанію для росіян" створили ще у середині квітня.

Вона працюватиме під назвою Southwind Airlines і буде базуватися в аеропорту Анталії, повідомляє Airporthaber. Перші рейси авіакомпанії очікуються наприкінці травня, а її флот складуть п'ять "аеробусів" – два менших А321 та три широкофюзеляжних A330-200.

Офіційно це буде нібито незалежна компанія, але російські учасники ринку переконані, що діятиме вона в інтересах російського туроператора з турецьким капіталом Pegas Touristik, який тепер – через свою російську прописку – не може возити туристів, як раніше.

Ще одна новостворена компанія, що буде базуватися в Анталії, працюватиме під назвою Mavi Gök Aviation (або MGA Aviation). Схема та сама – компанію створюють, щоби покрити потреби російсько-турецького оператора ANEX Tour. Досі "Анекси" використовували потужності афілійованої авіакомпанії Azur Air, зареєстрованої в Росії, але тепер використання її літаків для транскордонних польотів ускладнене. 

Нова компанія наразі отримає чотири борти Boeing – два 737-900 місткістю близько 200 пасажирів та два великих Boeing 777. Згодом – якщо бізнес доведе свою ефективність і засвідчить, що ця схема дозволяє успішно обходити санкції – планується розширити географію та возити туристів не лише до Туреччини, а й до інших держав, куди ANEX продаватиме тури.

Очікується створення також третьої компанії, назва якої ще не визначена, розповіло джерело ЄвроПравди. Вона буде афілійована з туристичним оператором Coral Travel. Турецькі ЗМІ вже повідомляли, що уряд обговорює видачу кредиту на загальну суму 300 млн доларів цим трьом туроператорам – Pegas Touristik, ANEX Tour та Coral Travel – для адаптації бізнесу до нових умов.

В чому проблема?

Таке питання звучить від турків у відповідь на претензії українців, і до певної міри воно має сенс. Суто формально Анкара не порушує санкції з тієї простої причини, що вона до них не приєдналася – Туреччина стала єдиною державою-членом НАТО, яка взагалі не наклала економічних санкцій на РФ після вторгнення.

Ба більше, турецький уряд та економічні оператори допомагають росіянам також обходити фінансові санкції. Як відомо, Mastercard та Visa припинили роботу в РФ та транскордонне обслуговування російських карток, тому в Туреччині зараз активно впроваджують російську платіжну систему "Мир".

"Від турецького бізнесу постійно лунає запитання: а чим допоможе Україні те, що ми не будемо працювати з російськими туристами? Нехай вони приїжджають до нас, витрачають тут свої гроші, а ми все одно будемо підтримувати Україну", – пояснила у коментарі ЄвроПравді Євгенія Габер з Центру дослідження сучасної Туреччини Карлтонського університету. Вона нині перебуває у Стамбулі і запевняє, що такий підхід звучить від абсолютно усіх турецьких співрозмовників.

Як вже розповідала ЄвроПравда, Туреччина справді намагається сумістити військову підтримку Києва та business as usual з Москвою, балансуючи між цими векторами.

Та додатковою проблемою є те, що цей баланс із часом схиляється в бік Росії.

На прикладі авіації це добре помітно.

Так, через відмову Анкари доєднатися до авіаційних санкцій рейси Turkish Airlines з Росії до Стамбула стали одним з головних "вікон в Європу" для росіян. Ними усі бажаючі громадяни РФ, маючи шенгенську візу, можуть полетіти з Москви до столиць ЄС, до США тощо. Так, тепер подорожі до Європи для росіян стають складнішими і значно дорожчими (квитки на Стамбул подорожчали утричі, каже Андрій Гук), але вони все ж можливі. До цього і Захід, і Україна тоді поставилися з розумінням, публічного тиску на Анкару не було.

Але далі турки почали роботу над створенням додаткових авіакомпаній. А Москва, відчувши, що тут є чутливе місце для Туреччини, почала його експлуатувати.

Так, в останні дні квітня російська-турецька Azur Air почала літати до Анталії та Бодрума і стала першою зареєстрованою в РФ авіакомпанією, що довела можливість польотів з Росії на "боїнгах", та ще й до держави НАТО. І це, схоже, відкрило скриньку Пандори.

РФ оголосила про відновлення рейсів "Аерофлоту" до Стамбула з 6 травня. Летітиме Airbus A330-300, а це найбільший з 330-х "аеробусів", місткістю від 300 до 440 пасажирів. Але це тільки початок. Москва поставила вимогу: більше рейсів "Аерофлоту" в обмін на збільшення турецьких рейсів, які потрібні Анкарі.

Але вже ближчим часом Туреччина опиниться перед складним вибором.

По-перше, дозвіл на польоти Azur Air та "Аерофлоту" легалізує обхід санкцій. В останньому випадку – ще й російською держкомпанією!

Обидві компанії перебувають у списку тих, що використовували переважно лізингові літаки, в основному орендовані у західних компаній. Boeing у березні запровадив адресні санкції щодо 100 бортів, які залишилися у Росії, заборонивши їх обслуговувати. Невідомо, чи є подібне рішення з боку Airbus; повідомлялося про заборону постачання запчастин та проведення ТО літаків у Росії.

Та навіть якщо для перельотів до Туреччини перевізник обрав відносно "чисті" літаки, ключова проблема залишається. Вище вже йшлося про те, що уряд Росії в березні фактично конфіскував сотні лізингових бортів, що належать західним компаніям, але опинилися у Росії після її нападу на Україну. Частина цих бортів лишилися у Azur Air та "Аерофлоту".

І це лише питання часу, коли лізингодавці спробують арештувати їхні літаки у турецьких аеропортах для відшкодування збитків.

Що робити Україні?

Схоже, що ця історія зараз лише починається

Турецькі профільні ЗМІ вже пишуть про потребу гарантувати, що такого арешту не буде. Однак втручання турецької влади у цей процес напевно запустить загострення у відносинах Анкари з США та Євросоюзом (лізингодавці – компанії з ЄС).

Словом, Туреччина розпочала дуже ризиковану для себе гру.

А "туристичні претензії", які лунають нині від України – це лише невеликій елемент значно комплекснішої історії, яка розвивається без нашої участі та в якій Анкарі одного дня доведеться робити вибір. Та Україні є сенс вже зараз декларувати, чого ми чекаємо від нашого стратегічного партнера.

Причому треба тверезо усвідомлювати, що обурення Зеленського чи українського уряду не здатні зупинити бажання Туреччини залучати російських туристів.

"У нас мало шансів змінити позицію Анкари. Туризм – це ключове джерело наповнення турецького бюджету, в різні роки – від 20 до 30%, а Росія – це постачальник туристів №1. Торік Росія дала Туреччині 4,6 млн туристів, далі – Німеччина з 3 млн і Україна з 2 млн. Враховуючи, що потік туристів з України через війну цього року буде втрачений, Туреччина робитиме все, щоби отримати російських туристів", – констатує Євгенія Габер, але додає: навіть якщо ми не можемо це змінити, це не означає, що ми маємо мовчати.

"Так, нам потрібно зберігати партнерські стосунки, але говорити, що стратегічне партнерство вимагає стратегічних рішень. А зважаючи на те, що Росія вчиняє геноцид, це – моральний вибір. У кожної країни, як-от у Німеччини, після злочинів росіян відбулася еволюція позиції, а у Туреччини ми такого не бачимо", – пояснює експертка.

Зрештою, з суто "туристичної" проблема переростає у безпекову.

У разі, якщо Росія відновить багатотисячний авіатрафік до Туреччини, та ще й з рейсами державного "Аерофлоту" до Стамбула, це полегшить для неї постачання не лише туристів.

Один із прикладів – проблема ротації миротворців у Придністров’ї, яких Росія може замінити лише таємно, доправляючи їх у Молдову через Стамбул під виглядом туристів. За нинішніх умов Росія, навіть якби захотіла, не змогла би спрямувати туди значний потік замаскованих військових через брак місць на стамбульських рейсах.

А із запуском рейсів "Аерофлоту" задача полегшується.

Та й ізоляція Москви від Європи за цих умов стає значною мірою бутафорською...

Тобто паралельно з вирішенням туристичної проблеми Туреччина створює низку інших. Але чи "паралельно"? Є чималий шанс, що сподівання на потік туристів з охопленої кризою Росії є марними. До того ж туристичні подорожі для росіян суттєво подорожчають, навіть суто за рахунок страхування. Бо рейси у країну, де немає офіційного обслуговування авіалайнерів, є ризиковими. "Якщо раніше середньомагістральний чартер на турецькі курорти коштував десь 12 тисяч доларів в один бік, то зараз буде не менше 20-30 тисяч", – впевнений авіаюрист Андрій Гук.

У травні кількість заявок росіян на відпочинок у Туреччині вже є меншою у 4-5 разів за минулий рік, констатують оператори.

Тож у разі, якщо у підсумку замість шаленого потоку російських туристів Туреччина отримає дуже невелику кількість, Ердоган може опинитися у ситуації, коли він через зусилля з обходу санкцій зіпсує відносини із Заходом, але так і не отримає очікуваного туристичного потоку з РФ, заради якого він розпочав цю ризиковану гру.

Автор: Сергій Сидоренко,  

редактор "Європейської правди"