Віддавна Болгарія сприймалась як союзник і сателіт Росії.

Ще за радянських часів її часто називали шістнадцятою республікою і у Москві завжди розраховували на підтримку Софії.

Донедавна цей тренд зберігався – Болгарія до останнього утримувалася від різких оцінок російської поведінки на міжнародній арені, ветувала румунську ідею формування флотилії НАТО у Чорному морі та чекала на російських туристів та інвесторів, роздаючи їм болгарські паспорти за інвестиції у понад мільйон євро.

Втім, нині ця ситуація змінюється. Уряд Кирила Петкова взяв курс на допомогу Україні у протидії агресії РФ.

Втім, не все так просто – у коаліцію входить партія, яка виступає проти такої підтримки та шантажує розвалом коаліції. І питання надання зброї для України поставило коаліцію на межу розвалу. 

Зміна тренду

Першою реакцією Болгарії на російське вторгнення, звісно, був шок.

Поруч з іншими державами регіону Болгарія ввела заборону на зліт та посадку і захід російських літаків у повітряний простір своєї країни. Всі повітряні судна з ліцензією, виданою РФ, втратили можливість заходити в суверенний повітряний простір Болгарії, включаючи територіальні води.

Цей крок був спричинений природним бажанням уникнути втягування у війну та забезпечити власну безпеку.

Однак вже невдовзі, коли України оголосила про твердий намір добиватися членства в ЄС, Болгарія почала виявляти дружнє ставлення до Києва. Поруч з лідерами держав-членів ЄС: Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Словаччини та Словенії – Болгарія також виступила із заявою про необхідність терміново надати перспективу членства в ЄС Україні та негайно розпочати переговори про членство.

Далі більше – у Болгарії ввели політичне табу на використання російських наративів, зокрема про "спецоперацію". Війна – це війна, і ті, хто так не вважав, почали нести політичну відповідальність.

Першим під покарання потрапив міністр оборони Болгарії Стефан Янев.

Міністр, повторюючи російські наративи, дозволив собі заявити, що в Україні триває не війна, а "воєнная операція". До того ж ще раніше, у грудні, цей міністр заперечував щодо розміщення військ НАТО у Болгарії, бо це, мовляв, могло б збільшити напругу в регіоні.

1 березня прем’єр Кирил Петков вказав міністру на двері попри те, що той – людина, близька до президента Румена Радева, який теж відрізняється прихильністю до Москви.

Більше того, того ж дня парламент проголосував за розміщення в Болгарії військ інших держав НАТО.

Болгарія погодилась розмістити на своїй території вісім нідерландських військових літаків і близько 200 вояків для зміцнення Східного флангу Альянсу.

Почалася й зачистка російської агентурної мережі у Болгарії.

Поруч з іншими державами Заходу Болгарія взялася за висилку "дипломатів", чия діяльність несумісна з дипломатичним статусом (іншими словами – російських шпигунів).

Протидія "п’ятій колоні"

Зміна курсу не залишилася непоміченою російською "п’ятою колоною" в Болгарії.

Під час святкування річниці звільнення Болгарії прихильники правої проросійської партії "Вазражданє" атакували прем’єр-міністра Петкова сніжками з криками "Росія!", "НАТО – геть", "Зрадник!".

Понад те, депутатка-русофілка з партії Възраждане (Відродження) Єлена Гунчева 18 березня зробила пост у Facebook, в якому висловила побажання, аби одна з російських ракет влучила у болгарський кабмін, якщо Болгарія надішле зброю в Україну, а також назвала Володимира Зеленського клоуном.

Через це почалося розслідування, і нині Гунчеву звинувачують у державній зраді.

Активувалася й одіозна послиня РФ Елеонора Мітрофанова, яка виступила із заявою, що війна проти України подібна до звільнення Болгарії від Оттоманської імперії, і її мета – захистити "народи Донбасу" від "нацистського режиму у Києві" заради "спільних християнських цінностей".

Щоправда, й тут прем’єр Болгарії Кирил Петков виявив рішучість. Він викликав Мітрофанову і змусив її вибачитися за це порівняння, а також наполіг, щоб російське посольство не втручалося у внутрішню політику Болгарії, і закликав припинити війну в Україні.

При цьому невгамовна Мітрофанова стверджувала, що зверталася не до болгарського народу, а до "російських друзів" у Болгарії.

Схоже, в російському дипломатичному відомстві вже тоді усвідомили, що народ Болгарії в цілому до таких друзів не належить, а ще одним цвяхом у труну дипломатичної співпраці Софії та Москви стало відкликання посла Болгарії з РФ.

Газовий шантаж РФ

У Софії були свідомі наслідків "сварки" з російським "партнером", тож паралельно заговорили й про необхідність подолати енергозалежність від "Газпрому".

Зокрема, керівник компанії Bulgargaz Іван Топчийський оголосив, що Болгарія буде спроможна подолати свою залежність від "Газпрому" ще до кінця нинішнього року.

Це можна зробити завдяки додатковим постачанням газу з Азербайджану, через інтерконектори між Болгарією і Грецією (який до того тривалий час блокувався зусиллями проросійського лобі у Болгарії), а також через два грецьких та п’ять турецьких LNG-термінали.

Олії у вогонь підлили вимоги "Газпрому" здійснювати виплати за газ у рублях, на що Софія відповіла відмовою.

Зрештою, Болгарія виявилася однією з двох країни ЄС, кому РФ зупинила постачання газу.

Рятує від глибокої кризи Болгарію те, що ЄС зголосився допомогти і навіть готовий розмістити у Болгарії координаційний центр з управління газовою та електроінфраструктурою та закупівлями для Балканських держав та Італії.

Про це заявив віцепрем'єр Болгарії Асен Василев після зустрічі з очільницею Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн та її заступником Франсом Тіммермансом 28 квітня.

Питання зброї для України

Щоправда, попри й без того значне погіршення відносин з Росією, надавати Україні військову підтримку Софія все ж відмовлялася.

І це незважаючи на численні заклики учасників демонстрацій на підтримку України та відкритий лист шістьох колишніх міністрів оборони, які звернулися до уряду з вимогою підтримати Україну (зокрема, передати винищувачі МіГ-29 та системи ППО С-300).

Чинний міністр оборони Драгомир Заков заявив, що держава "не може надати Україні те, чого сама не має". Разом з тим він зазначив, що Болгарія натомість посилюватиме власну оборонну спроможність: розвиватиме артилерійські спроможності, купуватиме 3D-радари, розбудовуватиме ПРО, купуватиме дрони, дизельно-електричні субмарини та інше обладнання.

Ще однією перешкодою на шляху до поглибленої військової співпраці стала позиція Болгарської соціалістичної партії, що входить до урядової коаліції.

Соціалісти виступили категорично проти надання Україні зброї і навіть пригрозили виходом з коаліції, що загрожувало Болгарії черговим раундом позачергових виборів та вкрай непростою коаліціадою.

Київ між тим не покладав надій на зміну позицій Софії.

Переконати болгарських урядовців намагався міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який відвідав Болгарію і під час візиту наголосив, що болгарські парламент та уряд знають про українські потреби – від патронів до військових літаків.

Після візиту Кулеби до Софії минулого тижня у Болгарії дебати щодо постачання озброєнь до України розгорнулися з іще більшою силою.

Кирил Петков, зокрема, наголосив, що особисто він вважає, що постачати зброю Україні необхідно. Разом з тим болгарські соціалісти продовжували вставляти палиці в колеса.

Були сподівання, що ситуація зміниться після візиту Петкова до Києва.

Під час візиту болгарський прем’єр наголосив, що його держава надасть Україні гуманітарну допомогу на 706 тис. євро, а ще 181 тис. євро передасть українським біженцям.

Болгарія також готова долучитися до відбудови України. Окремо сторони обговорили можливість використання порту Варни для експорту української аграрної продукції.

Петков також започаткував у Болгарії кампанію зі збору коштів на підтримку України. Він закликав перетворити пости у соціальних мережах на реальну фінансову підтримку та закликав болгар перерахувати свої місячні зарплати на підтримку України – і зробив це сам.

Проте змінити позицію соціалістів все ж не вдалося.

Віцепрем’єрка та лідерка соціалістів Корнелія Нінова пригрозила, що все ж вийде з коаліції, якщо Болгарія надасть Україні воєнну допомогу.

Соціалісти при цьому, звісно, намагаються відмежуватися від вже геть одіозного експрем’єра та лідера партії "ГЕРБ" Бойко Борисова, який взагалі звинуватив уряд у тому, що незаконне постачання зброї до України через треті країни Болгарією вже ведеться.

Такі заяви Нінова назвала відвертою брехнею. Проте й позицію прем’єра щодо необхідності налагодження таких постачань соціалісти також відкидають.

Кульмінаційним моментом у дебатах щодо зброї стало 4 травня, коли парламент обговорював це питання.

Результатом став компроміс.

Після п'яти годин обговорень парламент Болгарії схвалив надання допомоги Україні. Зокрема, Софія продовжуватиме надавати підтримку Києву щодо її руху до ЄС, а також українським втікачам від війни.

Проте у частині зброї Болгарія вирішила обмежитися ремонтом української військової техніки.

Такий компроміс лише частково вдовольнятиме потреби України. Втім, зараз, після згоди США та решти провідних західних країн на передачу Україні важкої бронетехніки потреба Києва у болгарській зброї виглядає суттєво меншою, аніж місяць тому.

А загалом закладений тренд свідчить про те, що друзів у Росії лишається все менше. Навіть ті, хто донедавна був надійним партнером, нині змінюють свої підходи, і цьому на заваді не стають ані шантаж "Газпрому", ані зусилля російських дипломатів, ані проросійські політичні сили, яких у регіоні дедалі меншає.

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"