"Завершив розмову з Еммануелем Макроном. Предметно обговорили розгляд нашої заявки на отримання статусу кандидата на вступ до ЄС", – написав Володимир Зеленський у середині травня. Тоді президент обговорював це питання з лідерами усіх держав, що належать до числа "проблемних", тобто тих, які не були готові голосувати за кандидатський статус для України. Франція - одна з них.

Відтоді дещо змінилося.

"У розмові з Макроном окрема увага – шляху України до ЄС, координуємо кроки", – затвітив президент ввечері 9 червня, натякнувши, що минулого рівня розбіжностей вже немає. Утім, сам Макрон заявляти про це не став, повідомлення Єлисейського палацу виявилося стриманим.

Цей приклад є доволі точним відображенням того, що відбувалося за останній місяць у питанні руху України до членства в ЄС.

Досі немає жодного офіційного рішення, лише напівтони та натяки – але українські учасники процесу публічно випромінюють оптимізм і нібито мають для цього підстави. За останні чотири тижні у ЄС різко скоротилася кількість "україноскептиків".

Але одностайності досі немає. Лишилися і навіть з'явилися нові країни, що чекають кроків з українського боку і готові сказати Україні "так" лише за цієї умови. Тож зараз історичне для нас рішення ЄС залежить передусім від України та готовності всієї влади усвідомити це. Поки не пізно.

Для тих, хто віддає перевагу відео, пропонуємо відеоблог ЄвроПравди про ситуацію з кандидатством. А для тих, кому потрібна детальна текстова інформація, ми підготували цю статтю.

Що чекає на нас найближчим часом?

Європейська комісія відклала своє рішення про те, чи готова Україна отримати статус кандидата. ЄК затвердить свій висновок 17 червня, а не 15, як очікували раніше. Це, утім, не "зрада": навпаки, це дає можливість подолати перепони. Час грає на нас, бо в останні дні баланс поволі зміщується на нашу користь.

А от дата наступного етапу розгляду української заявки зафіксована твердо, запевнив ЄвроПравду єврокомісар Янез Ленарчич, який цього тижня відвідував Київ. Можливість перенесення українського питання на наступний саміт зараз не розглядають.

"Складно передбачити день розгляду в ЄК, але Комісія зробить все – підкреслюю, все – щоби гарантувати, що держави-члени матимуть змогу розглянути це питання на саміті 23 червня", – заявив він (повне інтерв’ю єврокомісара дивіться та читайте на ЄП ближчим часом).

Варто пояснити, хто саме та за якою процедурою затверджує українську заявку.

Тим більше, що українську заявку розглянуть суттєво інакше, ніж це зазвичай відбувається в ЄС. Навіть – не будемо цього приховувати – всупереч вимогам базового договору Євросоюзу.

Як відомо, 28 лютого Україна підписала заявку про вступ до ЄС. Попри гучну назву, власне про вступ не йдеться – лише про запуск процедури. 11 березня на позачерговому саміті ЄС дав на це згоду. Єврокомісія розробила опитувальник для потенційних кандидатів; Україна у рекордно стислі строки заповнила його, потім так само швидко заповнила другу частину. Весь цей процес зайняв два місяці з хвостиком, і це для ЄС безпрецедентно швидко, у кілька разів швидше, ніж у будь-якого кандидата в минулому.

Тепер, за офіційними процедурами ЄС, Європейська комісія має дати незалежний висновок про те, чи готова Україна до членства. Правила ЄС вимагають, щоби це був технічний документ, ЄК не має права зважати на думку держав-членів на цьому етапі.

Але реальність протилежна.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зараз взяла процес у свої руки і особисто вирішує питання щодо висновку, а для цього веде переговори з ключовими державами-членами та особисто збирається відвідати Київ.

Її мета – домовитися про такі формулювання документа, які знайдуть одностайну підтримку на саміті і не будуть відкинуті.

Власне, весь багатосторінковий висновок вже готовий, а темою для обговорення є те, що там записати – "так" чи "ні". Тобто до детального технічного документа допишуть кілька речень (у позитивному для України сценарії) або кілька абзаців (у негативному) про те, чи готова Україна отримати статус кандидата.

Так, ви правильно зрозуміли: не вносячи жодних змін до багатосторінкового аналізу, з нього можуть зробити два майже протилежних висновки.

Два плани для України

"Є три основні країни, які не хочуть давати зелене світло для України або вимагають, щоби кандидатство містило передумови. Це план Б, і для нас це дуже важке рішення, яке, ми впевнені, послабить Європейський Союз та європейських лідерів... Нам потрібно зараз усю енергію сконцентрувати на тому, щоби був реалізований історично правильний план А, а план Б може статися і без української участі", – розповіла журналістам у четвер у Брюсселі віцепрем’єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина.

Останні кілька тижнів вона провела у ЄС, у поїздках між європейськими столицями, де намагалася переконати усіх європейських колег у тому, що Україна заслуговує на статус кандидата. Одночасно по європейських столицях їздили також Ігор Жовква та Еміне Джапарова. А ще подібні візити здійснювали кілька груп українських активістів та експертів, які цього разу повністю підтримували уряд і переконували політиків у ЄС, що Україна має стати кандидатом без будь-яких "але" та "якщо".

Утім, одностайності вони не досягли.

Про те, які країни зараз не згідні (їхня кількість останніми днями навіть почала зростати!) – трохи згодом. А спершу – про два плани.

План А, про який згадала Стефанішина – це висновок Єврокомісії про те, що Україна відповідає критеріям і ЄС визнає за нею статус кандидата вже зараз. Натомість усі наступні кроки (як-от початок переговорів) будуть обумовлені проведенням реформ.

План Б, який просувають кілька столиць, передбачає, що умови висунуть вже зараз, і до їх виконання Україна буде "кандидатом у кандидати". Перелік умов пропонують прописати у висновках Єврокомісії (ніби їх придумали не держави-члени, а сама ЄК). А на саміті в цьому разі Україні повідомлять, що вона стає лише "потенційним кандидатом", а також отримує юридично визнану перспективу членства (яка досі формально справді не зафіксована у жодному документі).

Звісно ж, Євросоюз спробує переконати, що план Б – не "зрада", а "перемога".

Ба більше, багато хто в ЄС справді так вважає!

Така думка є серед окремих посадовців Єврокомісії та серед окремих держав-членів. Її також вже "зливають" у ЗМІ, готуючи до імовірного негативного розвитку. Так, низка ЗМІ минулої ночі поширила повідомлення агенції Bloomberg із заголовком Ukraine Likely to Win Initial EU Backing for Path to Membership.

Але у вигляді цієї "перемоги" джерело в ЄС розповіло журналістам саме про план Б, який стане для Києва безумовною поразкою. Про це вже публічно заявили і в уряді, і на Банковій. Про це одностайно кажуть українські експерти-реформатори, які спрямували до ЄС лист з цього приводу, який зібрав безпрецедентно широку підтримку.

Зрештою, те, що Україна відповідає вимогам для держав-кандидатів, є незаперечним фактом – достатньо порівняти з іншими державами, що отримували цей статус. Тому ненадання його Україні буде просто несправедливим.

Лишається додати, що наразі є лише одна країна, що отримала у Брюсселі подібну відповідь про "кандидата з умовами" – це Боснія і Герцеговина, яка, будемо відверті, є нефункціональною державою, failed state.

Хто за і хто проти (спойлер: ні, не Угорщина)

Ольга Стефанішина у спілкуванні з журналістами у Брюсселі не стала називати держав-противників нового статусу для України, і це правильний підхід – публічні звинувачення з боку посадовця не допоможуть формувати єдність на саміті.

До того ж під питанням навіть кількість цих противників, бо вона постійно змінюється. На жаль, не завжди на нашу користь.

Хоча є і добрі новини!

Чимало джерел стверджують, що Макрон, про якого йшлося на початку, справді стає прихильнішим до кандидатства, і не тільки для Києва. Франція найімовірніше пропонуватиме статус для двох сусідів ЄС – України та Молдови.

Одна з причин – те, що у Франції завершуються парламентські вибори (обидва тури пройдуть до саміту), і це розв’яже президентові руки щодо рішень, які могли би спровокувати критику опонентів.

Але є й інша причина. Одночасно зі зміною думки Парижа Україна, зі свого боку, стала позитивно відгукуватися про ініціативу Макрона щодо створення "європейської політичної спільноти". Цей проєкт (який ще невідомо, чи запрацює) є для французького лідера геополітичною гордістю, і те, що спочатку Київ був проти, у Єлисейському палаці сприйняли з образою. Тепер ніби все залагодилося.

Обережні позитивні сигнали надходять з Австрії. Ця держава, яка півтора місяця тому публічно виключала можливість статусу кандидата для України, поволі почала пом’якшувати позицію. Минулого тижня австрійський канцлер заявив про готовність виділити Молдову та Україну в окремий формат, хоча уник конкретики про те, чи проголосує він за кандидатство.

Традиційно проблемними лишаються Нідерланди. Прем’єр Рютте наполягає на тому, щоби не давати Україні нових статусів до виконання умов. Утім, від кількох джерел надходила інформація, що він обіцяв зняти блокаду, якщо залишиться один.

А Німеччина діє так, як зазвичай за канцлерства Олафа Шольца – уникає визначеної позиції. Сам Шольц воліє сказати "ні" кандидатству, але на нього тиснуть і виборці (що підтримують рух України до ЄС), і частина однопартійців, і падіння власних рейтингів, Тож шанси на зміну позиції є.

Треба окремо підкреслити: Угорщина голосуватиме за Україну.

Попри медійну активність, некоректні заяви команди Орбана тощо, у Будапешті є рішення підтримати рух сусідньої держави до ЄС.

Однак у останні дні з’явилися два нових опоненти. Це Данія та Швеція, які вклали чимало зусиль у реформи в Україні, передусім антикорупційні, і вирішили поставити кілька умов саме у цій сфері для наступного кроку ЄС.

І це може стати значно серйознішою проблемою, ніж німецька нерішучість.

Рецепт перемоги

Кілька джерел підтверджують, що ближчими днями Україну відвідає Урсула фон дер Ляєн.

Важливо розуміти, що фон дер Ляєн у цій історії – на боці Україні. Цю оцінку ЄП підтверджують численні посадовці та дипломати, що опікуються відносинами України та ЄС. Вона, на відміну від низки колег, усвідомлює що "ні" для України, навіть замасковане за "боснійським сценарієм", матиме катастрофічні наслідки для всіх.

А найголовніше те, що їй довіряють у офісі президента.

Саме це дає шанс на успіх її місії.

Як кажуть, мета її візиту – пояснити особисто Зеленському стан речей і підказати, як Київ може запобігти негативному рішенню саміту. Що існує список швидких рішень, які достатньо зробити, щоби довести європейцям намір Києва повернутися до реформ після завершення воєнного стану – і це зніме заперечення ключових противників.

ЄвроПравда не має повного списку, але очевидно, що до нього входять рішення у сфері протидії корупції (що є ключовим для Данії та Швеції) та прав людини і рівності (у центрі уваги – для Нідерландів та тієї ж Швеції).

І лишається сподіватися, що вихід буде знайдений. Що сторони почують одна одну. Що будуть не тільки слова, а й дії. А історичний для нас саміт 23-24 червня перетвориться на подію, де Україна та ЄС спільно переможуть, а не навпаки.

Автор: Сергій Сидоренко

редактор "Європейської правди"