Як зберегти віру в ЄС і дати поштовх реформам. Спільне звернення українських організацій

Останнім часом дискусії про українське кандидатство в ЄС йдуть дуже небезпечним шляхом. Причина – те, що європейські політики сприймають процеси в Україні надто спрощено, і тому – помилково.

Це звернення має на меті дати їм аргументи, яких бракує, тому воно буде перекладене та поширене кількома офіційними мовами ЄС. "Європейська правда" публікує також його українську версію, щоби допомогти тим, хто буде спілкуватися у ці дні з європейцями – політиками та пересічними громадянами. Лише разом ми зможемо переконати ЄС у тому, наскільки серйозне питання зараз стоїть на порядку денному. Текст також опублікований англійською, німецькою, нідерландською, французькою та іспанською мовами. 

* * * * *

За три тижні Європейська рада розгляне можливість надання Україні статусу кандидата. Важливість цього кроку багато хто в ЄС недооцінює.

Лунають голоси за його відтермінування – але це зашкодить як Україні, так і самому ЄС. Ми пояснимо, чому це сповільнить повоєнне реформування; підірве демократичні зміни в інших країнах, включаючи Балкани; збільшить навантаження на бюджет ЄС; підштовхне до нової нестабільності у Європі.

Однак є можливість уникнути цього, дати потужний поштовх реформам і відкрити для ЄС нові можливості. Ми, представники українських аналітичних центрів та інших організацій громадянського суспільства, пропонуємо безпечний підхід, що враховує занепокоєння ЄС і дозволить відмовитися від ідеї надання Україні проміжних статусів на кшталт "потенційного кандидата".

Необхідно підкреслити, що членство України в ЄС наразі не є предметом обговорення. До нього довгий шлях. Україна має впровадити EU Acquis та реформуватися в усіх сферах, від промислового виробництва до верховенства права чи цифрової безпеки. Україна поважає процедуру і розуміє, що не стане членом ЄС без проведення глибоких реформ, які є не менш важливими, ніж вступ як такий.

Однак критерії для статусу кандидата Україна вже впевнено виконує.

Майже усі держави, що подавали заявки на вступ після 1993 року, коли з’явилися Копенгагенські критерії, відповідали їм меншою мірою, ніж Україна, що вже понад сім років виконує Угоду про асоціацію та близька до ЄС у низці сфер, від електроенергетики до зовнішньої політики. Жодна держава Балкан, що є кандидатами, на момент отримання цього статусу не відповідала стандартам ЄС настільки, як Україна сьогодні.

Щорічні звіти ЄС визнають progress on reform path. Неурядові аналітичні центри у травні-2022 в окремих зверненнях до ЄС закликали визнати Україну кандидатом, зважаючи на досягнення у виконанні Угоди про асоціацію, антикорупції, енергетиці та в реформах загалом. Понад 90% українців підтримують рух до ЄС.

За цих умов імовірне рішення Європейської ради не визнавати Україну кандидатом, навіть замасковане за іншим статусом, надішле українському суспільству чіткий сигнал: ЄС не бачить Україну членом європейської сім’ї всупереч офіційним заявам та думці більшості громадян ЄС, які підтримують рух України до членства, за даними Євробарометра.

Цей несправедливий крок підсилить євроскептиків та людей, що звикли використовувати неналежний вплив та виступають проти структурних реформ в Україні. Він послабить реформаторів в уряді, парламенті та суспільстві.

Цей крок вдарить по проєвропейських силах у інших державах, які вагаються щодо напрямку свого розвитку, включно з деякими державами Західних Балкан. Складно повірити у перспективу членства, якщо ЄС блокує навіть статус кандидата для України, яка очевидно виконує критерії. Невдовзі це підсилить євроскептиків у Белграді, Сараєві чи Скоп’є, не кажучи вже про геополітичну мрію багатьох у ЄС щодо майбутньої демократизації Росії.

Це також зашкодить ефективності витрачання коштів ЄС, які будуть спрямовані на повоєнне відновлення України. Статус кандидата стане зеленим світлом для європейських інвесторів, що зменшить навантаження на бюджет ЄС і дасть поштовх як українській, так і європейській економіці.

Нерішучість ЄС допоможе втілити ключове завдання агресивної Росії: посіяти зневіру до Заходу, загальмувати демократизацію регіону і закріпити його у зоні нестабільності.

Ми знаємо, що декілька столиць ЄС занепокоєні, що Київ, отримавши статус кандидата, вимагатиме подальшої безумовної інтеграції та втратить апетит до реформ. Найкращий шлях зняти це занепокоєння – висунути передумови початку переговорів про вступ, тобто наступного технічного кроку після кандидатства.

Україна мала подібний досвід. У 2010 році, після ухвалення візових полегшень, ЄС запропонував Україні амбітний План дій для візової лібералізації. Після Революції гідності Україна виконала цей план, ухваливши реформи, які видавалися неможливими. З 2017 року українці використовують безвізові поїздки, що виявилося виграшним і для України, і для ЄС.

Ми закликаємо ЄС обрати цей шлях та сформувати амбітні вимоги щодо проведення чутливих реформ, включно з судовою та антикорупційною. Українське громадянське суспільство буде вашим партнером у напрацюванні цього плану та просуванні реформ. Але для успіху необхідно, щоби вимоги сприймались як справедливі.

Визнання статусу кандидата із встановленням амбітних вимог для подальших кроків створить потужний інструмент реформування України, дозволить уникнути зневіри політиків та суспільства, а також посилить Євросоюз і його авторитет у світі.

Звернення підписали понад 200 українських НУО, які працюють над просуванням європейських змін в Україні: аналітичні центри, асоціації, профспілки та благодійні фонди (список доповнюється)