Чи може РФ покластися на своїх "традиційних" союзників у агресії проти України?

В першу чергу йдеться про країни, що входять у "російське антиНАТО" – Організацію договору про колективну безпеку (ОДКБ), до якої, окрім РФ, належать Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан.

На даний час усі країни-партнери Росії по ОДКБ практично сформували свої позиції стосовно російсько-української війни.

Більшість побоювань України не справдились: спроби Москви залучити на свій бік союзників (за винятком Білорусі) провалилися. На даний час ймовірність надання військової допомоги (надсилання підрозділів національних збройних сил) країн-членів ОДКБ для війни проти України є низькою.

Небажання цих країн перетворюватися на Білорусь, наражати на санкції і без того слабкі національні економіки, непередбачувана реакція суспільства – все це наразі відіграє роль серйозного стримуючого фактора.

Також малоймовірною залишається військово-технічна підтримка шляхом надання РФ готових зразків військової техніки.

Факт перекидання танкових ешелонів до Росії, безперечно, буде виявлений за допомогою космічної розвідки західних країн, які уважно стежать за ключовими залізничними вузлами та шляхами.

Більше того, країни ОДКБ не висловили навіть формальної політичної підтримки Росії.

Усі вони зберігають більш-менш нейтральний статус, що продемонстрував також і останній саміт ОДКБ: в підсумковій заяві не було жодної згадки про Україну, а виступи учасників (знову ж, окрім Путіна та Лукашенка) були сконцентровані на власних проблемах.

Попри це, на певну допомогу від своїх союзників РФ все ж може розраховувати. І це має бути об’єктом постійної уваги як з боку України, так і Заходу.

Антисанкційна шпарина

На яку підтримку може розраховувати РФ? Перш за все, на допомогу в обході санкцій.

Незважаючи на те, що декілька посадових осіб казахстанської влади публічно запевнили, що Казахстан не буде допомагати Росії обходити санкції, слід очікувати, що допомога буде здійснюватися в поки що легальних (напівлегальних) сферах.

Це може стосуватися, наприклад, купівлі обладнання західного виробництва для російської нафто- і газовидобувної галузі.

Казахстанські компанії, які використовують аналогічне обладнання та розхідні матеріали, цілком легально можуть їх придбати, а потім передати російським партнерам.

Про це в березні говорив і заступник керівника казахстанської компанії "КазМунайГаз". Якщо буде необхідність, то казахстанська сторона "Каспійського трубопровідного консорціуму" через свої компанії купуватиме відповідне обладнання та технології і передаватиме їх росіянам.

Також великі російські торговельні мережі "Магнит" і "Лента", які належать підсанкційним російським олігархам, намагаються сформувати логістичні ланцюжки для поставок на російський ринок імпортних товарів через Казахстан.

Окремі російські компанії починають реєструватися в країнах ОДКБ.

Наприклад, вже спостерігається збільшення в десятки разів кількості зареєстрованих росіянами компаній в Казахстані (в березні – 355, в квітні – 651, в травні – 362), на що також реагують російські юридичні компанії та пропонують комплексні послуги з релокації бізнесу до Казахстану.

Цьому сприяє дозвіл російського уряду на паралельний імпорт (без дозволу власника інтелектуальної власності), який фактично узаконює контрабанду товарів іноземного виробництва, чим уже користуються російські ритейлери, ввозячи автозапчастини з країн Азії, СНД та Європи.

Тому заяви очільників країни, що Казахстан не буде допомагати обходити санкції, не зовсім відповідають дійсності. Це саме може стосуватися й інших країн-членів ОДКБ та ЄАЕС, а також окремих європейських виробників, які намагаються не втратити російський ринок, поставляючи свої товари до Росії через треті країни.

Замовлення для "оборонки"

Не варто забувати, що військово-технічна допомога для РФ може здійснюватися (і напевно, вже здійснюється) приховано, через наявні канали військово-технічної співпраці.

Наразі є досить багато підтверджень про західні комплектуючі в російських безпілотниках "Орлан-10", танках Т-72, автомобілях "КамАЗ" та російських ракетах "Калібр".

Водночас не варто забувати, що країни ОДКБ мають тісні зв’язки за лінією оборонпрому з Росією.

Наприклад, казахстанське підприємство "Тинис" (розташоване в місті Кокшетау, входить до національної компанії "Казахстан Інжиніринг" Міністерства оборонної та аерокосмічної промисловості) виробляє комплектуючі для літаків та вертольотів російської розробки.

Основним споживачем є авіабудівні та авіаремонтні підприємства Росії та Білорусі.

"Тинис" поставляє деталі для літаків лінійки "Су", "МіГ", "Іл", вертольотів "Мі", співпрацює з російськими підсанкційними компаніями, що входять до Об'єднаної авіабудівної корпорації, з холдингом "Вертольоти Росії", з авіазаводами в Улан-Уде, Казані, з Кумиртауським заводом, концерном "Калашников".

Ось як про це говорить керівництво заводу: "Жоден літак або вертоліт російського виробництва, який експлуатується сьогодні в Росії та Білорусі, не літає без наших виробів… Обов'язково там стоять дрібні клапани чи блоки управління нашого виробництва. Включаючи винищувач 5-го покоління Су-57. Там також наші клапани стоять".

Крім цього, за повідомленням ГУР МОУ, російський виробник засобів ППО "Ульяновский механический завод" залучає Казахстан для отримання комплектуючих німецького виробництва.

Іншим прикладом є киргизьке підприємство "Дастан", яке розробляє та виготовляє торпедне озброєння для підводних човнів та надводних кораблів (в т.ч. УМГТ-291, УСЭТ-80, СЭТ-65) та обладнання для ВМФ РФ (апаратура наведення, корпусні частини, підривачі тощо).

Підприємство працює у кооперації з російськими підприємствами, в тому числі з підсанкційним заводом "Дагдизель" (м. Каспійськ), який розробляє та виготовляє морську підводну зброю, двигуни, дизель-електростанції для кораблів ВМФ РФ.

Про готовність до продовження та навіть поглиблення співпраці Росії з країнами-партнерами можуть свідчити результати квітневого засідання робочої групи військово-технічного співробітництва при Міжнародній комісії військово-економічного співробітництва ОДКБ.

За результатами заходу Киргизстан та Росія розглянули питання щодо розвитку кооперації та інтеграції підприємств і організацій ОПК держав-членів ОДКБ та провели переговори стосовно "початку роботи над інвестиційним проектом військового та подвійного призначення на території Киргизстану".

Підготовка "миротворців"

І нарешті, участь ОДКБ може бути у форматі миротворчої операції.

На даний час це є малоймовірним (тому що для цього в т.ч. потрібен мандат ООН), проте, мабуть, Росія розглядала такий варіант у випадку "безкровного взяття Києва за три дні", встановлення маріонеткового уряду, який би запросив ОДКБ для допомоги в наведенні порядку та роззброєння українських збройних формувань, що масово складали б зброю.

Для реалізації цього задуму в ОДКБ є миротворчі сили (загальна чисельність – 3600 осіб), водночас для "миротворчої" діяльності можна було б залучити війська зі складу Колективних сил оперативного реагування ОДКБ (загальна чисельність – 18 тис. осіб).

Про ймовірність подібного сценарію може говорити активізація Росією останнім часом вдосконалення нормативно-правової бази із "миротворчої діяльності" ОДКБ.

Зокрема, у вересні 2021 року було підписано протокол про внесення змін до Угоди миротворчої діяльності ОДКБ. Він запроваджує поняття "координуюча держава" та передбачає, що під її егідою створюються колективні миротворчі сили ОДКБ для застосування в операції ООН з підтримки миру.

У квітні цього року протокол був ратифікований російським парламентом, наразі очікується ратифікація іншими країнами-членами.

Про продовження роботи в "миротворчому" напрямку говорять і результати травневого засідання в Об'єднаному штабі ОДКБ, під час якого представники міністерств оборони обговорили питання про "оснащення миротворчих сил ОДКБ сучасними озброєнням, військовою та спеціальною технікою, а також спеціальними засобами".

Зазначене підтверджує те, що Росія заздалегідь готує відповідні "миротворчі" інструменти та не виключає їх застосування за сприятливої міжнародної ситуації.

Такий сценарій може стати реальним у випадку воєнної поразки Києва та підписання умовного "Мінська-3" або "Стамбула-1".

На користь цього свідчить і своєрідне тренування "миротворців ОДКБ", яке Росія досить успішно провела в січні в Казахстані, результатом якого стала повна переконфігурація влади на користь чинного президента Казахстану.

Блискавичне прийняття рішення Радою ОДКБ, швидке перекидання авіаційним транспортом 2030 осіб та 250 одиниць техніки до Казахстану говорить про те, що ця операція планувалася та готувалась заздалегідь.

Чому ж в Москві не можуть готувати аналогічну операцію в Україні, початок якої буде здійснено в слушний момент? Тим паче, що Росія демонструє повну неповагу до міжнародних норм, і необхідністю отримати мандат ООН також може знехтувати.

Завдання для Києва

Що в такій ситуації варто робити Україні?

По-перше, уважно стежити за фактами та потенційними можливостями обходу санкцій.

Надання допомоги російському режиму посилює його стійкість та нівелює зусилля України та партнерів щодо досягнення воєнної перемоги України над Росією.

Для запобігання використання напівлегальних схем слід вдосконалити механізми застосування вторинних санкцій за співробітництво з російськими підсанкційними компаніями (а також зменшити можливість Росією створення в третіх країнах фірм-прокладок).

Враховуючи достатню гнучкість та досвід Росії щодо обходу санкцій, можливість перереєструвати їх на інших осіб в країнах-партнерах; бажання окремих західних компаній продовжити business as usual, увага до цього напрямку має бути високою.

Це стосується іноземних банків, які відкривають рахунки для російських юридичних осіб; безпосередньо російських компаній, які вже здійснили релокацію до країн-партнерів; компаній, які взаємодіють з ними.

Ідеальним правилом має стати те, що якщо компанії країн ОДКБ (або ЄАЕС) співпрацюють з російським бізнесом, то усі без винятку галузеві компанії відповідної країни повинні втратити доступ до європейського ринку та технологій.

Декларована нейтральність тут повинна бути не формальною, а реальною.

По-друге, слід розглянути питання стосовно накладання санкцій на підприємства оборонно-промислового комплексу країн-партнерів ОДКБ, які вже взаємодіють з підсанкційними російськими підприємствами та поставляють комплектуючі до російського озброєння.

Це може стосуватися, наприклад, зазначених вище підприємств "Тинис" та "Дастан". Зупинення поставок критичних комплектуючих російської техніки значно послабить бойові можливості ЗС Росії та буде чітким і однозначним сигналом для інших компаній.

Стосовно західних виробників, які поставляють обладнання до Росії через треті країни, повинні бути введені серйозні обмежуючі та штрафні заходи.

* * * * *

Як показали нещодавні саміти ОДКБ та Євразійського економічного союзу, союзники Росії готові розвивати партнерство з нею, а воєнні злочини російських військових не створили для Москви токсичне середовище в країнах-партнерах.

Тож Україні разом з партнерами по ЄС та НАТО слід працювати над створенням такого токсичного та некомфортного для Росії середовища, в тому числі серед її найближчих союзників.

Автор: Юрій Пойта,

керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network