Транзитний фронт Путіна: як Литва створила РФ проблеми та які наслідки це може мати

Росія знову погрожує – тепер Литві.

Причиною нового конфлікту стала заборона Вільнюсом транзиту підсанкційних товарів у Калінінградську область – російський анклав, достатися до якого можна або морем, або через Литву.

Цей крок страшенно обурив Москву – там стверджують, що заблоковано майже половину транзиту до Калінінградської області. Тепер у Москві активно думають над тим, якою має бути відповідь Литві.

Показово, що економічних важелів впливу в РФ майже не залишилося.

І це збільшує ризики того, що відповідь може виявитися силовою, навіть попри членство Литви у НАТО.

Очікувано-неочікувана заборона

"Якщо найближчим часом вантажний транзит між Калінінградською областю та рештою території Російської Федерації через Литву не буде відновлено в повному обсязі, то Росія залишає за собою право на дії із захисту своїх національних інтересів", – таку ноту російське МЗС передало тимчасовій повіреній у справах Литви Віргінії Умбрасене.

Заборона транзиту почала діяти 18 червня – і, як уточнюють у РФ, Вільнюс попередив про неї лише ввечері попереднього дня. При цьому якщо спочатку йшлося тільки про залізничний транзит, то згодом під заборону потрапив і автомобільний, уточнюють у відомстві Лаврова.

У відповідь у МЗС Литви зазначають, що Вільнюс "не запроваджував жодних односторонніх, індивідуальних чи додаткових обмежень".

"Через територію Литви й надалі триває перевезення пасажирів та товарів – на які не поширюється режим санкцій ЄС – до Калінінградської області та з неї", – уточнюють у заяві МЗС Литви.

Річ у тім, що з 18 червня набула чинності заборона транзиту територією ЄС для продукції російської металургії – саме щодо неї і були запроваджені обмеження.

А вже з 10 липня перелік заборонених до транзиту товарів розшириться – додасться цемент, деревина, алкоголь та навіть ікра. А з 5 грудня під заборону потраплять ще й нафта та нафтопродукти – це може стати найбільш потужнім ударом як по РФ загалом, так і по Калінінградській області зокрема.

Таким чином, резюмують у Литві, про заплановані ЄС санкції в РФ напевно мали знати, а тому звинувачення явно є надуманими.

Литву підтримав і верховний представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель, заявивши, що "ніякої блокади немає".

"Зупинено лише перевезення тих товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію ЄС заборонено. І Литва тут ні в чому не винна, вона виконує вказівки Єврокомісії", – уточнив він.

Щоправда, один аргумент у РФ все ж є. Адже йдеться про блокування транзиту, який йде не в треті країни, а з одного регіону РФ в інший. А безперебійна робота транзиту до Калінінградської області, нагадують у РФ, гарантована російсько-литовською міжнародною угодою (коли їм вигідно, росіяни дуже поважають міжнародні угоди).

Такий аргумент міг дати РФ певні (не дуже великі, але все ж) шанси домогтися виключення калінінградського транзиту з-під дії санкцій.

Зрештою, Боррель, підтримавши Литву, додав, що питання Калінінграда ще потребує уточнення. Схожу позицію зайняли й опозиційні литовські соціал-демократи, які вимагають парламентських слухань на тему цієї блокади.

Втім, як часто буває, РФ обрала шлях не дипломатичного врегулювання, а тиску та погроз.

Стратегія тиску

"На такі ворожі дії Росія, безумовно, відреагує. Відповідні заходи опрацьовуються у міжвідомчому форматі та будуть вжиті найближчим часом. Їхні наслідки вплинуть на населення Литви", – погрожує секретар Ради безпеки РФ Ніколай Патрушев.

Ця заява, а також багато інших, від спікерів рангом нижче, показує, що в РФ налаштовані на конфлікт, щоб показати Литві та всьому ЄС силу та змусити їх піти на поступки.

Втім, у цьому сценарії РФ має одну проблему – економічних важелів впливу на Литву майже немає.

Найголовніша зброя РФ – газ. Проте Вільнюс багато років послідовно проводив політику відмови від російського газу. Як наслідок, Литва першою з країн ЄС оголосила про повну та остаточну відмову від закупівель газу з РФ.

Його замінить зріджений газ, що поступає на LNG-термінал у Клайпеді.

Так само малоефективними будуть озвучені Патрушевим дзеркальна транспортна блокада Литви та відмова від послуг Клайпедського порту.  

Росія сама довго шукала заміну портам балтійських країн, через що остаточна відмова від них вже не матиме такого ефекту, як це було б років 10 чи 20 тому.

Єдина сфера, де Литва ще зберігає певну залежність – поставки електроенергії.

Литва, як і інші балтійські країни, досі залишається учасницею енергетичного кільця РБЕЛЛ (складається з Росії, Білорусі, Естонії, Латвії та Литви).

Щоправда, і тут не все так просто. По-перше, Литва купує електроенергію не у РФ, а у Білорусі. По-друге, така блокада вдарить також і по Калінінградській області, попри всі намагання РФ створити можливості для її самозабезпечення електроенергією.

А головне, цей сценарій також опрацьовувався Вільнюсом. Там стверджують, що у разі блокади вже готові оперативно від’єднатися від ЕК РБЕЛЛ та отримувати електроенергію з ЄС.

За відсутності енергетичних інструментів тиску можна припускати й використання силових. Доходить до того, що Politico назвало Сувалкський коридор (територія вздовж литовсько-польського кордону, що створює коридор довжиною біля 70 км між Білоруссю та Калінінградською областю) "найнебезпечнішим місцем у світі".

Чи відповідають дійсності такі побоювання?

Звичайно, 24 лютого показало, що Путін готовий прийняти будь-яке божевільне рішення, проте розв'язання повномасштабної війни проти члена НАТО наразі видається вкрай малоймовірним. 

Однак це не виключає певних "гібридно-силових" варіантів.

* * * * *

Наразі РФ намагається знайти вихід із ситуації, замінивши логістику до Калінінграда.

Зокрема, змусивши поромних перевізників відмовитися від транспортування "звичайних" товарів на користь підсанкційних.

Цей крок може мати тимчасовий успіх, проте після набрання чинності новими санкціями потужностей поромів буде явно не вистачати – в РФ вважають, що під дію санкцій потрапить до 50% транзиту до калінінградського анклаву.

Тож у РФ є обмаль часу, щоб тиском добитися від ЄС потрібних поступок. А це означає, що якщо шантаж не діє, то треба підвищувати ставки.

Саме тому не можна виключити "гібридно-силових" варіантів. Наприклад, масштабних кібератак або військових навчань у Балтійському морі, що на деякий час заблокують постачання скрапленого газу до Литви.

Навряд чи цей крок здатен залякати Литву, проте може справити враження на Брюссель.

І це, напевно, найбільший ризик цієї кризи. Адже, як показує практика, будь-яка поступка Путіну стимулює його до посилення тиску.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"