Санкції проти Росії є важливим елементом протистояння російській агресії.

Серед них – індивідуальні санкції проти російських олігархів, чиновників і пропагандистів. Заморожування активів і заборона пересувань роблять боляче "боярам", які підтримують режим свого царя.

Тож не дивно, що ці заходи планується посилювати. Зокрема, Дорожня карта індивідуальних санкцій, розроблена не без допомоги експертів групи Єрмака-Макфола, пропонує накласти такі обмеження на 10 категорій осіб, сумарно не менше 12 тисяч. 

Це пов'язане з тим, що далеко не на всіх російських олігархів і посадовців, наближених до Кремля, вже накладені санкції.

Наприклад, досі не під санкціями Євросоюзу Володимир Потанін – найзаможніший росіянин, власник металургійної компанії "Норильський нікель". Також покарання оминуло голову правління газової компанії "Новатек" Леоніда Міхельсона і голову правління "Газпрому" Олексія Міллера, проти якого раніше ввели санкції США, Британія та Австралія, однак не ЄС. 

Водночас підсанкційні олігархи позбулися чималих благ цивілізації. За даними Єврокомісії, тільки у Європі їхнього майна заарештовано на 12,5 мільярдів євро.

Тож не дивно, що підсанкційні олігархи не здаються, а намагаються зняти санкції у різні способи. Впродовж останніх кількох тижнів близько двох десятків звернулися до Суду ЄС у Люксембурзі з позовами про "незаконність" накладених на них санкцій.

Ображені санкціями

До Суду ЄС надійшло щонайменше 18 позовів від російських мільярдерів і їхніх родичів.

Серед бажаючих судитися практично всі вважаються наближеними до президента Росії і заробили свої статки завдяки тому, що довгі роки були вхожими у Кремль. Не виключено, що реальне число позивачів вище, оскільки після початку повномасштабної війни в Україні Євросоюз заніс у "чорний список" не менше 40 членів ключових бізнес-сімей РФ.

Частина позивачів попросила суд вносити у відкритий реєстр їхні ініціали, а не повні імена і прізвище. При цьому серед зареєстрованих справ є й такі, в яких вказані прізвища позивачів без згадки імен.

Втім, зіставивши ці прізвища із санкційним списком ЄС, можна визначити російських олігархів, які звернулися у суди зі скаргами проти санкцій.

Наразі встановлений перелік позивачів виглядає так: Ігор Шувалов (голова Банку розвитку і зовнішньоекономічної діяльності), Олександр Винокуров (акціонер торговельної мережі "Магніт", зять глави МЗС Сергія Лаврова), Дмитро Пумпянський (акціонер Трубної металургійної компанії), Вадим Мошкович (акціонер холдингу "Русагро"), Ігор Кесаєв (акціонер групи компаній "Меркурій"), Андрій Мельниченко (акціонер компанії "Єврохім"), Дмитро Мазепін (співвласник "Уралхіму"), Роман Абрамович (власник холдингу "Millhouse"), Віктор Рашніков (акціонер Магнітогорського металургійного комбінату), Михайло Фрідман (співвласник "Альфа-груп"), Петро Авен (ще один співвласник "Альфа-груп"), Геннадій Тимченко (власник інвестгрупи "Волга"), Дмитро Конов (директор компанії "Сибур"), Олексій Мордашов (власник "Сєвєрсталі"), Алішер Усманов (власник "Металоінвесту"), Саодат Нарзієва і Гульбахор Ісмаїлова (сестри Алішера Усманова), а також пропагандистський телеканал "RT France".

Кажуть, що олігархи поскаржилися до суду на вимогу Путіна, щоби бюрократичною тяганиною "втомити інституції ЄС".

Однак такий задум важко назвати виправданим, оскільки європейські суди мають чималу практику розгляду затяжних справ. Більшість позивачів подали скарги у травні-червні. Наразі їхні справи слухаються в суді першої інстанції.

Геннадій Тимченко, один з небагатьох російських олігархів, який відкрито називає Путіна своїм другом, раніше скаржився у Федеральний суд Швейцарії через блокування рахунків у двох місцевих банках. Суд відхилив його заяву. Тепер він оскаржує санкції ЄС. Позов від нього надійшов до Суду у Люксембурзі 9 травня.

"Орденоносець" путінських медалей Алішер Усманов у результаті санкцій втратив яхту Dilbar вартістю 600 мільйонів доларів, яку конфіскувала німецька поліція, а самому олігарху заборонили подорожувати країнами Євросоюзу.

Не погодившись з таким станом речей, 29 квітня він оскаржив рішення ЄС про внесення його до санкційного списку. При цьому Усманов попросив суд призупинити дію санкцій на період, поки судді не ухвалять остаточне рішення щодо основного позову.

Крім самого олігарха, до Суду ЄС подали його сестри – Саодат Нарзієва та Гульбахор Ісмаїлова. Під санкціями сестри металургійного магната опинилися після публікації у березні звіту Проєкту розслідування корупції і організованої злочинності та газети Guardian, в якому йшлося про їхнє посередництво у діяльності брата-мільярдера.

Як відзначає Guardian, проміжне рішення щодо призупинення санкцій дало б олігарху та його родичам доступ до банківських рахунків та активів, які були заморожені або заарештовані.

Окрім наближених до Кремля мільярдерів, "щастя" у європейському суді шукають російські пропагандисти.

У березні Суд ЄС розглянув за прискореною процедурою і відхилив скаргу французького відділення Russia Today на заборону трансляції телеканалу на території ЄС.

А до того, 1 березня, Рада ЄС ухвалила рішення про заборону мовлення RT English, RT UK, RT Germany, RT France, RT Spanish, а також Sputnik. Своє рішення вона пояснила тим, що Росія поширює через ці канали пропаганду, виправдовуючи агресію проти України.

Також варто зауважити, що на період розгляду позовів суд не призупиняє дію арештів, накладених на активи олігархів з РФ. Щоправда, у них є можливість використовувати заблоковані кошти для оплати судових витрат.

Юридичні аргументи росолігархів

Деякі цитати з позовів про зняття санкцій:

"...Причини включення його імені до списків доданих до [санкційних] заходів є невизначеними та не конкретизованими. Таким чином, йому було неможливо зрозуміти, за яким критерієм вирішується цей список..."

"...не містить логічного чи певного зв’язку між стверджуваними діями заявника та обмежувальними заходами та не свідчить про те, що ці заходи є відповідними чи пропорційними…"

"...Рішення поширити санкції на його дружину є "нераціональним", оскільки вона ніколи не мала російського громадянства і не проживала в Росії…"

"...володіння "Стройгазмонтажом" не означає, що він несе відповідальність за дії, що загрожують територіальній цілісності України, або що він підтримує такі дії…"

"...порушив основні права заявника, включаючи права на приватне життя, захист, власність та свободу ведення бізнесу…"

"...Рада не змогла продемонструвати доказами, які формують міцну фактичну основу, що його справа задовольняла спірному критерію, який не може застосовуватися лише до будь-якої підтримки дій чи політики, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України чи стабільності чи безпеки в Україні…"

Перспективи зняття санкцій

Судові суперечки щодо санкцій ЄС можуть тягнутися роками і рідко закінчуються остаточною перемогою позивачів.

Вислизнути з-під санкційних обмежень практично неможливо, а позови часто стають негативом для самих позивачів.

Європейські юристи невисоко оцінюють шанси російських мільярдерів отримати перемогу в судах. Вони вважають: через політичну складову малоймовірно, що європейська судова система винесе рішення в інтересах близьких до Путіна осіб.

Крім того, російським олігархам не так просто знайти висококваліфікованих правників, які б погодилися представляти їхні інтереси.

Річ у тім, що після 24 лютого найбільші європейські юридичні фірми вирішили розірвати зв'язки з РФ або й отримали пряму на це заборону (як і на всі інші сервіси). 

Втім, навіть якщо судові інстанції ухвалять рішення на користь того чи іншого олігарха, це ще не буде означати звільнення від санкцій. Є велика ймовірність, що Рада ЄС знайде нові обґрунтування, щоби повторно внести позивача до санкційного списку.

Наочним прикладом може послужити Віктор Янукович, якому вже вісім років поспіль не вдається позбутися санкційного "ярма". Вперше ЄС ввів проти нього обмеження у 2014 році, коли президента-втікача звинуватили у привласненні державних коштів.

У відповідь на санкції Янукович дев'ять разів звертався зі скаргою. Майже всі свої позови він вигравав. Однак ЄС щоразу переглядав свої рішення і знаходив причини, щоб повернути Януковича у санкційний список, в якому він буде перебувати щонайменше до 6 вересня поточного року.

Інший приклад – Євгеній Пригожин, якого преса називає "кухарем Путіна". У "чорному списку" Євросоюзу Пригожин опинився в 2020 році. Підставою для санкцій стали злочини ПВК "Вагнер" у Лівії, про які розказали у Bellingcat.

Суд ЄС визнав оприлюднений у медіа звіт Bellingcat "точним і послідовним", який пролив світло на діяльність "вагнерівців".

Судді підтвердили звинувачення Євросоюзу, що ПВК "Вагнер" є "приватною армією" Пригожина.

Таким чином, позов "кухаря Путіна" до європейського суду зіграв проти нього. 

* * * * *

Персональні санкції сильно тиснуть на російських олігархів. Зміна способу життя, неможливість вести справи, економічні втрати…

Тому, хоч і у публічній риториці стверджується геть протилежне, насправді олігархи шукають способи вийти з-під санкцій. Основний спосіб – оскаржити в суд, іноді вдаються і до лобізму та публічної комунікації.

Очевидно, що у найближчі місяці російські бізнесмени і посадовці все частіше оскаржуватимуть персональні санкції. Це означає, що до якості і самих санкцій, і процесу їх накладення висуваються дуже високі вимоги.

Втім, шансів вийти з-під санкцій насправді менше, ніж можуть запевняти консультанти. 

Віримо, що рано чи пізно санкційний тиск "переконає" олігархів у необхідності завершити війну.

Автор: Владислав Власюк,

юрист, у 2017-2019 роках – генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції