Без Качинського: навіщо польська влада розпочала масштабне оновлення

Справжній тектонічний зсув відбувся в політичному ландшафті сусідньої Польщі.

Після неодноразових та тривалих заяв Раду міністрів покинув лідер правлячої партії "Право і справедливість" ("ПіС") й фактичний керманич країни – Ярослав Качинський.

Це дало старт масштабній реконструкції польського уряду – правляча коаліція поступово починає готуватися до наступних парламентських виборів.

Якими будуть ці зміни та що це означатиме для Польщі та для її відносин з Україною?

Відставка найголовнішого

Чутки про відхід Ярослава Качинського з посади віцепрем’єра і голови Комітету з питань безпеки та оборони ширилися вже досить тривалий час. Тим більше, це неодноразово анонсував і сам політик, фактично – з перших днів після призначення у жовтні 2020 року.

Качинський неодноразово підкреслював: його прихід в уряд є тимчасовим, і йому непросто поєднувати функції віцепрем’єра та лідера партії.

Таке поєднання було необхідне для владнання гострої кризи всередині коаліції – і глава "ПіС" став таким собі "дядьком", що мав балансувати між ворогуючими таборами – прем’єра Матеуша Моравецького та міністра юстиції Збігнева Зьобро.

Сам Качинський метою свого приходу в уряд називав підготовку Закону про захист вітчизни, який мав збільшити вдвічі чисельність польської армії. Цей законопроєкт було заплановано ще до початку російсько-української війни, але він виявився надзвичайно вчасним.

Тож Ярослав Качинський спочатку стверджував, що піде з уряду в середині 2021 року, але несподівано на плани вплинула створена самопроголошеним президентом Білорусі Александром Лукашенком міграційна криза. Потім лідер "Права і справедливості" повторив цю заяву, сказавши, що повинен "піклуватися про партію на 100 відсотків".

Втім, заплановане звільнення на початку 2022 року знову було відкладене через безпекові виклики – тепер у зв’язку з російським вторгненням в Україну.

І тут показовим стало те, що Качинський все ж вирішив піти, не чекаючи на завершення війни.

І цей крок викликав купу запитань. Чому саме зараз, адже найближчі вибори пройдуть лише восени наступного року? Чи вирішені всі конфлікти в уряді, чи навпаки – після звільнення Качинського вони розгоряться з новою силою?

Зрештою, вік і стан здоров’я лідера "ПіС" змушує говорити про пошук наступника.

Зміни в уряді, що супроводжували звільнення Качинського, мали пояснити розклади навколо штурвалу правлячої партії.

Посада №2

Отже, яких змін зазнав польський уряд?

Комітет з питань національної безпеки та оборони тепер очолюватиме Збігнев Гоффманн — колишній воєвода Куявсько-Поморського і Великопольського воєводств, багаторічний член "ПіС".

Натомість новим віцепрем’єром став Маріуш Блащак, зберігши і стару посаду глави Міністерства національної оборони.

"Це цілком природне рішення. У нас війна, а він є міністром оборони, тому в цій особливій ситуації таке поєднання має дуже великі переваги", — оцінив Ярослав Качинський.

Тим не менш, після отримання нової посади Блащак де-факто став людиною номер два не лише в уряді, а й у країні.

Адже саме він тепер розглядається як нова креатура Качинського та потенційний наступник.

"Думаю також, хоча це не є ще той момент, коли можу оголосити про це публічно, що Маріуш Блащак замінить мене в усіх відношеннях, також якщо йдеться про всі функції", — сказав Качинський, не уточнивши, чи має на увазі керування "ПіС", якщо вирішить піти у відставку з посади лідера партії. Проте певні натяки можна розгледіти…

Маріуш Блащак є стовідсотковою людиною "ПіС", повністю лояльною і примирливою. Він ніколи не ставить своїх політичних амбіцій вище за благо всієї політсили та самого Качинського. Адже вони разом пройшли довгий політичний шлях, і цей факт, по суті, є ключем до його посади та просування кар’єрними сходами загалом.

Хоча про Блащака важко сказати, що це політик з харизмою, який може потягнути за собою та за партією маси виборців.

Однак саме на нього починають робити ставки все більше і більше відомих людей у ​​партії. І вони вже давно нашіптують Качинському варіант із Блащаком як майбутнім прем’єр-міністром Польщі.

Адже їх об’єднує одне: неприховане несприйняття Матеуша Моравецького, який, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, становить реальну загрозу інтересам партійних босів.

А на додачу – на користь цієї версії грає нинішнє ослаблення позицій голови польського уряду після невдалого впровадження масштабної соціальної програми "Польський лад".

Конфлікти та методи їх подолання

Зміни в уряді відбуваються в ситуації, яку складно назвати сприятливою.

Нависла загроза виходу з коаліції депутатів, що орієнтуються на ультраправого Павела Кукіза.

Останній неодноразово висловлював незадоволення реалізацією "ПіС" своїх домовленостей. Зокрема, щодо впровадження інституту мирових суддів. На його думку, мирові судді мали б "обиратися громадянами для вирішення найпростіших суперечок і виходили б із числа випускників юридичної освіти після кількарічної практики в галузі права".

Кукіз попередив, що якщо питання мирових суддів не прискориться, він говоритиме з опозицією щодо звільнення міністра юстиції Збігнева Зьобро. Також активно циркулює інформація про можливий вихід Павела Кукіза зі списку "ПіС".

Нікуди не дівся й конфлікт Збігнева Зьобро із прем’єром Матеушом Моравецьким.

Існує припущення, що "ПіС" має намір розділити цю політсилу, створивши розкол, як це було у випадку зі "Згодою" Ярослава Говіна.

Це змушує правлячу коаліцію шукати додаткові "багнети".

Зокрема, до неї приєдналися три депутати від групи "Польські справи". Проте незрозуміло, чи буде цього достатньо, якщо конфлікти всередині коаліції не вдасться владнати.

Хай там як, лише час покаже, як усе відбуватиметься насправді. Однак те, що активна робота над посиленням позицій владної вертикалі вже ведеться, можна вважати фактом.

* * * * *

Схоже, що зазначені перетасовки урядової колоди покликані посилити позиції "Права і справедливості" й не допустити сценарію позачергових парламентських виборів.

Такий сценарій, як вважається, дійсно розглядався лідерами "ПіС", проте зараз, через ризики втрати більшості (згідно з останніми соцопитуваннями), він явно не на часі.

Втім, політична реконструкція ще далека від завершення. Не виключено, що попереду – зміни серед топ-керівництва партії та країни.

Для України ж головне, щоб ці зміни не ставили під загрозу нинішній рівень підтримки Києва у протистоянні агресії РФ.

Поки таких загроз немає, а можливий вихід з коаліції політиків, відомих антиукраїнськими заявами, як Павел Кукіз, однозначно покращить відносини наших країн.

Автор: Станіслав Желіховський, 

кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка