Чи стануть країни Близького Сходу, зокрема Саудівська Аравія, союзниками Заходу у протистоянні РФ?

Дати відповідь на це питання мало велике близькосхідне турне президента США Джо Байдена. Американський президент відвідав Ізраїль, Західний берег ріки Йордан, Саудівську Аравію та взяв участь у роботі саміту Ради співробітництва країн Перської затоки + 3, де провів кілька двосторонніх зустрічей з лідерами Іраку, Єгипту та Об'єднаних Арабських Еміратів. 

Проте символом цієї поїздки стане "рукостискання" (нехай навіть у пандемічному стилі, "кулачками") з саудівським принцом Мухаммедом бін Салманом. Адже донедавна саудівського принца вважали нерукоподаваним. Його особисто  звинувачують в організації вбивства журналіста Джамала Хашоггі.

Ще рік тому такий крок американського президента був просто неможливим (звісно, якщо президентом не є Дональд Трамп). Проте зараз США потребують союзників і це змушує йти на поступки. 

Але чи стали ці поступки виправданими? Що президент Байден привіз з Близького Сходу?

5 принципів Байдена

Головний посил турне американського президента прозвучав у його виступі на конференції Ради співробітництва країн Перської затоки + 3 у  Джідді. Цей формат об'єднує  Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівську Аравію, із долученням до них Єгипту, Іраку та Йорданії.

Джо Байден запевнив їх, що дедалі більше розуміє, "наскільки тісно переплітаються інтереси США з успіхами Близького Сходу".

"Ми не підемо й не залишимо вакуум, який заповнять Китай, Росія чи Іран. І ми намагатимемося розвивати це за допомогою активного, принципового американського лідерства", – додав президент. 

Президент США виокремив п'ять основних принципів розбудови відносин з країнами Близького Сходу.

По-перше, Сполучені Штати підтримуватимуть і зміцнюватимуть партнерство з країнами, які підтримують заснований на правилах міжнародний порядок. Президент Байден запевнив у готовності США надавати допомогу цим країнам для захисту від зовнішніх загроз.

Президент Байден у розмовах з лідерами регіону та у виступі  на конференції приділив багато уваги власне питанню формування світового порядку, заснованому на правилах та цінностях, та порядку, який заперечує використання сили задля досягнення своїх цілей, і зауважив, що складні питання повинні вирішуватися шляхом переговорів.

По-друге, Сполучені Штати не дозволять іноземним або регіональним державам (із очевидним натяком на Іран) поставити під загрозу свободу судноплавства водними шляхами Близького Сходу, включаючи Ормузьку протоку та Баб-ель-Мандаб. Також США створили нову військово-морську оперативну групу для співпраці з військово-морськими силами держав регіону для захисту Червоного моря. 

По-третє, Сполучені Штати будуть не просто стримувати загрози регіональної стабільності; а активно працювати над зниженням напруги, деескалацією та припиненням конфліктів, де це можливо. Тут знову окрема увага прикута до питання Ірану та повернення обмежень для іранської ядерної програми.

По-четверте, Сполучені Штати будуватимуть політичні, економічні та безпекові зв’язки із своїми партнерами, поважаючи суверенітет і незалежний вибір кожної країни.

По-п’яте, Сполучені Штати завжди підтримуватимуть права людини та цінності, закріплені в Статуті ООН.  

А що з правами людини?

Забезпечення прав людини є дуже слабким місцем у країнах Близького Сходу, і вона досі була проблемотворчою у відносинах з адміністрацією Байдена.

Тож президент Байден зазначив у виступі, що хоч він і зазнав критики борючись за це право, "але здатність говорити відкрито та вільно обмінюватися ідеями – це те, що відкриває інновації. Підзвітні інституції, вільні від корупції, які діють прозоро та поважають верховенство права, – це найкращий спосіб забезпечити зростання, реагування на потреби людей і забезпечення справедливості"

Озвучені принципи – разюча відмінність від близькосхідного турне дворічної давнини президента Трампа.

Тоді США керуватися виключно прагматизмом, і не приховували цього. Тепер – цінності знову стали наріжним каменем зовнішньої політики Вашингтону, але водночас – із готовністю до обмежених поступок, що засвідчила вже згадана зустріч із саудівським принцем. 

Розмова про зброю для України

Першою зупинкою близькосхідного турне став Ізраїль. 

Там сторони обговорювали Іран та об'єднання зусиль щодо розширення співробітництва з країнами Близького Сходу, в тому числі з  Палестиною, а також надання Ізраїлем зброї Україні. 

Щодо України між сторонами тут існують розбіжності. Ізраїль неодноразово висловлював підтримку Україні, надав гуманітарну допомогу, пообіцяв надіслати засоби захисту, створити польовий госпіталь на заході України та проголосувати за виключення Росії з Ради ООН з прав людини.

Проте він досі відмовляється від постачання зброї Украіні. Навіть більше – відкликає раніше надані обіцянки. 

Якщо до початку війни Ізраїль погоджувався продавати Україні системи для ураження безпілотників, то від початку російського вторгнення експортна ліцензія була заморожена. Також, не дивлячись на прохання США, Ізраїль відмовився надати дозвіл Німеччині на постачання в Україну протитанкових ракет, вироблених за ізраїльськими технологіями та ліцензією.

На додачу, Ізраіль не запроваджує формальних санкцій проти російських олігархів.

Однак Вашингтон від початку війни продовжує тиснути на Єрусалим, що виражається у поступовій зміні позиції Ізраїлю в бік надання більшої підтримки Украіні.

Зокрема, за декілька днів до візиту Джо Байдена міністр оборони Ізраїлю Бені Ганц схвалив постачання "додаткового обладнання екстреним та громадським організаціям" в Україну. Додаткове обладнання включає шоломи, бронежилети, захисні костюми для розмінування та інше устаткування.

Проте, Джо Байден дав чітко зрозуміти, що такої допомоги явно недостатньо. Будучи у Єрусалимі, президент США заявив: "Війна Путіна повинна стати його стратегічною поразкою, а вільний світ має підтримати нашу рішучість допомогти Україні захистити її демократію".

Цілком ймовірно, що результатом зустрічі стане постачання зброї з Європи, виготовленої за ізраїльськими технологіями.

Але найімовірніше, таке рішення щодо постачання зброї в Украіну не буде офіційно афішуватися.

Настільки обережна політика Ізраїлю пояснюється в тому числі необхідністю балансування з інтересами Росії у Сирії, спробами "не дратувати Москву" та запобігти її вступу в гру на сирійському напрямі у епізодах, коли там працює Ізраїль. Протягом більшої частини останнього десятиліття ізраїльські ВПС завдавали ударів по військових цілях у Сирії, намагаючись зупинити потік зброї, яку Іран надсилає своїм ставленикам у Сирії та Лівані.

Куди більшого резонансу мало підписання Єрусалимської декларації, яка передбачає об'єднання зусиль США та Ізраілю у протистоянні ядерним розробкам Ірану. 

Це особливо важливо в контексті нещодавньої заяви Байдена, що він розглядає "у крайньому разі" використання сили проти Ірану. 

"Єрусалимська декларація" підкреслює цей курс США. "Ми не дозволимо Ірану отримати ядерну зброю",– заявив Байден після її підписання.

Крім того, президент США мав також зустріч з головою Палестинської автономії Махмудом Аббасом, на якій запевнив, що Вашингтон підтримує дводержавне вирішення палестинського питання: "Ізраїль має залишатися незалежною, демократичною єврейською державою. Найкращим способом досягнення цього залишається дводержавне рішення, коли два народи, кожен з яких має глибоке і стародавнє коріння на цій землі, живе пліч-о-пліч у світі та безпеці".

Разом із тим він не дав відповіді, чи планується відкриття консульства для палестинців, закритого за наказом Дональда Трампа. 

В пошуках нафти та газу

Проте ключовим пунктом порядку денного поїздки в регіон є спроби знайти вирішення однієї з головних політичних проблем  Байдена у власній країні – захмарних цін на нафту та газ.

Вирішити (чи принаймі пом'якшити) цю проблему можна уу разі збільшенню світового видобутку нафти, тобто передусім країнами-членами ОПЕК+. Домовитися про таке збільшення можна досягти лише дипломатичними методами, і не з усією організацією, а з окремими її членами.  Об'єктивно, є лише два великі виробники, які можуть забезпечити відчутне зростання видобутку нафти – Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати, відносини з якими у США доволі не прості. 

Але найбільше уваги у близькосхідному візиті Байдена привернули візити до  Саудівської Аравії та зустріч з королем Салманом та спадкоємним принцом Мухаммедом бен Салманом. 

Перед візитом президента США Саудівська Аравія зважилася на показовий жест – зняла заборону на політ цивільних літаків з Ізраїлю, що може розцінюватися, як покращення  відносин між Ізраїлем та арабським світом. 

Власне Джо Байден перший взяв участь у прямому перельоті з Тель-Авіва до Джидди. 

Зустрічний крок від США – міжнародні миротворці, включаючи війська США, залишать острів Тіран у Червоному морі, де вони перебували понад 40 років після Кемп-Девідської угоди.

В рамках даного візиту президент Байден вперше зустрівся з принцом Саудівської Аравії Мохаммедом бін Салману, який проводив зустріч замість свого батька – короля Саудівської Аравії Бін Салмана. 

Раніше президент Байден не спілкувався із принцом, оскільки Вашингтон покладає на нього відповідальність за вбивство Джамаля Хашоггі, активіста та колумніста Washington Post. 

Саме тому зустріч з принцом призвела до жорсткої критики Байдена навіть з боку членів власної партії, хоча на порядку денному знаходиться питання формування союзу демократичних держав на противагу розширення зони впливу Росії та Китаю та нормалізація цін на нафту. 

Чи вдалося США добитися збільшення видобутку нафти саудитами?

Коротка відповідь: поки що ні, але у Байдена є сподівання, що це лише "поки що".  

Вашингтон докладає значних міжнародних зусиль, щоб Європа повністю позбулася будь-якої залежності від російських газу, нафти та інших енергоресурсів, а також для зменшення цін на енергоресурси. 

Від початку дії санкцій на російську нафту, Саудівська Аравія, найбільший у світі виробник нафти, збільшила імпорт російської нафти вдвічі. За даними, які опрацювало агентство Reuters, Саудівська Аравія імпортувала 647 тисяч тонн російської нафти з квітня по червень. Так, це не помилка: держава, що є одним з найбільших нафтовиробників, світу, водночас сама імпортує нафту з Росії, щоби використовувати ту для власних енергетичних потреб.

Річ у тім, що закупівля нафти в Росії дозволяє Саудівській Аравії звільнити власний експорт якіснішої нафти, щоб отримати прибуток від надзвичайно високих цін на неї.

Поїздка Байдена не спричинила негайних обіцянок від Саудівської Аравії про збільшення власного видобутку, експорту чи обмежень на закупівлі з РФ. Проте існують очікування, що на наступному саміті Ради країн Перської затоки у серпні буде прийнято рішення чи пролунають односторонні заяви про збільшення видобутку нафти.

Міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр сказав, що рішення про видобуток будуть базуватися на поточному стані ринку. "Ми оцінюємо попит і консультуємося з іншими виробниками в рамках ОПЕК та ОПЕК+, щоб переконатися, що у нас є достатня пропозиція. Ми ґрунтуємося на фундаментальних принципах, а не на спекуляціях, істерії чи геополітиці".

Наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман під час виступу на відкритті саміту з арабськими лідерами погодився збільшити довгострокові плани видобутку мільйони барелів на день, з 12 до 13 мільйонів, проте тут йдеться про негайне зростання, а про плани видобутку до 2027 року, та й цей анонс не став новим – він лунав ще на початку липня.

Утім, США привітали те зростання видобутку, яке вже було зроблено Саудівською Аравією та іншими членами ОПЕК+ на цей і наступний місяць.

"Саудівська Аравія взяла на себе зобов’язання підтримувати збалансування світового ринку нафти для сталого економічного зростання", – йдеться в заяві Білого дому,– "Ці кроки та подальші кроки, які ми очікуємо протягом наступних тижнів, сприяли і будуть і надалі  сприяти суттєвій стабілізації ринків".

Не як Трамп?

Близькосхідне турне Джо Байдена приречене на постійні порівняння із активністю його попередника Дональда Трампа в кінці своєї каденції. 

Тоді президенту США вдалося добитися нормалізації відносин з Ізраілем відразу трьох близькосхідних держав: ОАЄ, Судану та Бахрейну, а також Марокко.

Наразі, попри обмежені успіхи, Джо Байдену не вдалося добитися такої нормалізації між Саудівською Аравією та Ізраїлем. За інформацією від офіційних осіб, Ізраіль підтримує із Саудівською Аравією таємні відносини, хоча офіційно дипломатичні відносини між державами не встановлені.

У цьому випадку нормалізація виявилася доволі складним та тривалим процесом. 

Тож змінити підсумок візиту зможе лише нафтове рішення, якщо воно станеться.

Країни Близького сходу здатні наростити видобуток нафти, що стабілізує світові ринки. Але досі неясно, чи переконав їх на це Байден, бо від заяв про це наразі усі утрималися. Лишаються неясними також обсяги зростання та, відповідно, вплив на ринок. Бо наразі райдужних очікувань з цього приводу немає.  

Якщо ефект від нього виявиться потужнішим за прогнози експертів, це позитивно вплине не лише на ціни, але на здатність РФ фінансувати свої потреби, в тому числі – війну з Україною. 

Але помірний успіх близькосхідного турне Джо Байдена дає таку надію – близькосхідні країни не лише не будуть підтримувати РФ, але й поступово, крок за кроком, будуть сприяти її поразці. 

Втім, для цього Вашингтону ще доведеться багато попрацювати.  

Автор: Світлана Ковальчук, 

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES