Попри те, що до президентських виборів у Чехії ще більш ніж чотири місяці, країна вже входить у передвиборчий сезон.

Чинний президент Мілош Земан, який був відомий спочатку своїми проросійськими заявами, проте після 24 лютого діаметрально змінив свою риторику, добуває другу каденцію і покидає Празький Град.

Цікаво, що на відміну від багатьох інших "друзів Путіна", які поступово повернулися до проросійської риторики, просуваючи тезу про необхідність переговорів з РФ навіть ціною компромісів, Земан продовжує підтримувати санкції проти агресора та надання зброї України.

Проте приклад Земана показує, що президент Чехії, який номінально має не дуже багато повноважень, здатний впливати на уряд та корегувати зовнішній курс країни за своїм смаком.

Тим важливішими для України стають ці вибори. В тому числі через те, що потенційним лідером перегонів є політик, який виступає за обмеження підтримки України.

Президентство як захист від в’язниці

Лише рік тому Мілош Земан називав тодішнього прем’єра Андрея Бабіша найбажанішим для себе наступним президентом.

Чотири роки прем’єрства Бабіша були часом найбільшого політичного впливу Земана. Уряд Бабіша не спирався на парламентську більшість, а тому часто залежав від підтримки президента у пошуку голосів на підтримку.

Час від часу Андрей Бабіш зменшував свою залежність від президента, проте згодом уряд знову потрапляв у ситуації, вирішення яких було неможливе без сприяння Земана.

Наразі Бабіш ще остаточно не оголосив про свою участь у президентських виборах, проте де-факто вже веде виборчу кампанію.

Важливий момент: проти експрем’єра Бабіша відкрито декілька кримінальних справ.

Тож президентська посада для нього є також можливістю отримати імунітет від переслідувань щонайменше на п'ять років.

Під час керування урядом Андрей Бабіш не проводив відверто антиукраїнської політики – на тлі тодішніх проросійських заяв президента Земана, його дії та заяви виглядали цілком конструктивними.

Щоправда, в його біографії був момент, який показав реальне ставлення до України. В 2018 році йому було потрібно терміново вивезти з країни та сховати від медіа свого сина. За порадою охоронця Бабіш вирішив, що найкращим місцем для цього є окупований Росією Крим.

Остання історія, серед іншого, показує, що щонайменше оточення Бабіша має тісні стосунки зі спецслужбами РФ.

Одночасно у разі участі у президентських виборах Бабіш буде спиратися на електорат Земана, який значною мірою є проросійським. Це впливає на риторику колишнього прем’єра.

Тепер він критикує уряд за те, що там багато допомагають українським біженцям, а не чехам. Також Бабіш нині стверджує, що Чехія вже надала достатньо зброї Україні, а тому час зупинити допомогу.

Генерал із комуністичним минулим

Формування наприкінці минулого року в Чехії нової коаліції давало сподівання, що вона висуне спільного кандидата у президенти, який стане фаворитом перегонів.

Проте цього не сталося. Тривалий час головним претендентом на цю роль був відставний генерал Петр Павел, який ще у червні заявив про наміри йти у президенти як самовисуванець, однак розраховував на підтримку коаліції.

Генерал Павел, зокрема, відомий тим, що у 2015-2018 роках обіймав посаду голови Військового комітету НАТО, що є другою після генсека посадою в Альянсі. Ніхто з громадян Чехії до того чи після не піднімався так високо в структурі НАТО.

У 2018 році він пішов у відставку, після цього займаючись громадською та волонтерською діяльністю, в тому числі допомагаючи зупинити пандемію COVID-19. А одночасно – гостро критикуючи уряд Бабіша.

Наразі Петр Павел має найбільші шанси вийти у другий тур разом із Бабішем, де, згідно з оцінками соціологів, матиме великі шанси на перемогу.

Тим несподіванішою була відмова частини коаліції підтримувати кандидатуру генерала.

Причина відмови полягає у тому, що у соціалістичні часи він був членом компартії. Цей факт із біографії генерала ні для кого не був таємницею, а сам Павел неодноразово пояснював, що це було обов’язковою вимогою для підвищення по службі. І що тепер, виходячи із тих знань, які він зараз має, він вважає своє 4-річне перебування у компартії помилкою.

Попри це для частини чеських політиків цього було достатньо – там переконані, що майбутній президент мусить не мати ніякого, навіть формального зв'язку з комуністами.

Така принциповість, втім, веде до того, що підтримку коаліції матимуть відразу декілька кандидатів у президенти, що може суттєво послабити їхні шанси на перемогу.

Також варто додати, що, коментуючи російсько-українську війну, генерал Павел підтримує допомогу Києву, проте часто висловлював сумніви, що західної допомоги буде достатньо для того, щоб Україна могла повністю відносити свою територіальну цілісність.

А тому, на його думку, Заходу вже зараз треба шукати механізми, як у майбутньому можна буде заморозити цей конфлікт.

Від виборів до виборів

Остаточно коло учасників президентських перегонів стане відоме десь за місяць.

23-24 вересня у Чехії пройдуть місцеві вибори, а одночасно – довибори третини Сенату. Результати цих виборів, в першу чергу – у столиці, мають остаточно вплинути на рішення політиків балотуватися у президенти.

Зокрема, за результатами цих виборів своє остаточне рішення прийме Андрей Бабіш. Попри те, що президентство вкрай потрібне йому для захисту від кримінального переслідування, ці справи істотно зменшують його підтримку.

Якщо рейтинг його партії ANO виявиться суттєво вищим за особистий, Бабіш може делегувати у президенти когось із членів свого уряду. А захист від переслідування шукатиме у поверненні партії до урядової коаліції.

Одночасно найближчі місяці до президентських виборів обіцяють бути досить непростими, що також може вплинути на розклади.

Зростання цін на енергоносії б'є по рейтингах коаліційних партій та посилює напруження всередині коаліції. Не виключено, що більшість не витримає і розвалиться, що може негативно вплинути на рейтинг кандидатів, яких підтримують у коаліції.

Одночасно розвал коаліції дає партії ANO шанс повернутися до влади та забезпечити захист своєму лідеру навіть без здобуття найвищої посади.

Одне безумовно – політичне життя у Чехії обіцяє бути дуже напруженим. Головне, щоб ці скандали не вплинули на рівень підтримки України, який за нинішнього уряду є дуже високим.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"