Яким буде масштабний план післявоєнного відновлення України? Значною мірою це залежатиме не лише від того, яка сума буде спрямована на це відновлення, але й на яких принципах базуватиметься цей процес. 

4-5 липня 2022 року в швейцарському місті Лугано відбулася презентація проєкту Плану відновлення України, а 22 липня Офіс реформ КМУ оприлюднив для коментування проєкти розділів плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України відповідно до напрацювань 24 робочих груп.

Наразі йдеться про те, що план буде гнучким та динамічним інструментом, який буде змінюватись відповідно до обставин і потреб.

А це означає, що Україна має шанс створити такий план відновлення, який би базувався не лише на принципі "build back better" (відбудувати краще, ніж було), а й "build back greener" (відбудувати екологічніше).

План відновлення України та ЄЗК

Після проголошення та початку імплементації Європейським Союзом Європейського зеленого курсу (ЄЗК), довготермінової ініціативи з метою досягнення кліматично нейтральної Європи до 2050 року, Україна заявила про свої наміри стати його частиною, виконувати амбітні завдання та синхронізуватися з його цілями.

І справді, можна назвати багато фактів на підтвердження таких прагнень України: початок діалогу з ЄЗК на найвищому рівні, декларування мети щодо кліматичної нейтральності до 2060 року, прийняття амбітного другого національно визначеного внеску до Паризької угоди, включення окремих компонентів ЄЗК до секторальних політик тощо.

Дискусії та пошук можливостей відбувались не лише в урядових кабінетах, але й серед бізнесу, експертів, громадськості. Так, український бізнес одразу відчув, що ЄЗК створює багато нових можливостей.

Збройна агресія Росії проти України на деякий час зупинила процес синхронізації з ЄЗК.

Більше того, сам ЄЗК в ЄС почав змінюватись через події в Україні: питання декарбонізації та відмови від викопного палива стають не лише частиною кліматичної нейтральності, а й нагальними питаннями енергетичної безпеки та незалежності ЄС.

В Україні ж зелені питання стали знову актуальними у зв’язку з процесом повоєнної відбудови, зокрема розробкою Плану відновлення.

Попри наявність окремих компонентів ЄЗК у проєкті Плану відновлення, складається враження, що Україна трохи забула про свої гучні заяви щодо декарбонізації та кліматичної нейтральності. Адже цілісної концепції зеленого відновлення в плані ми не спостерігаємо, як і інтеграції кліматичних та екологічних питань в усі розділи плану.

"Наразі документ не виглядає як Український зелений курс", – йдеться в позиційному документі низки громадських організацій та аналітичних центрів, які працюють над тематикою ЄЗК.

Шанс на сталий розвиток

Міжнародні партнери готові допомагати Україні з відбудовою країни, зокрема й брати на себе фінансування низки ініціатив у рамках Плану відновлення.

Хоча й очікується, що основним розробником плану буде саме Україна, проте партнери однозначно контролюватимуть, на яких принципах відбуватиметься відновлення, які саме ініціативи втілюватимуться в життя та як витрачатиметься їхня допомога.

Пропозиції щодо інструменту фінансування, закріплені у Комюніке Європейської комісії "Ukraine Relief and Reconstruction", мають чіткий критерій (вимогу) щодо сталості: RebuildUkraine Facility має забезпечити, щоб інвестиції у стратегічну цифрову, транспорту та енергетичну інфраструктуру відповідали кліматичним та екологічним політикам та стандартам ЄС.

Водночас ця вимога є наслідком не відповідного бачення розвитку України, а внутрішньої політики ЄС в рамках Європейського зеленого курсу щодо стійкості фінансування з бюджету ЄС.

По суті, вимога щодо фінансування є практичним "зеленим" механізмом, запропонованим Європейською комісією у відповідному комюніке.

Така позиція міжнародних партнерів, що допомагатимуть з відновленням, дає шанс не лише на відбудову зруйнованої інфраструктури та промисловості на зелених засадах, але й на сталий розвиток на принципах декарбонізації та кліматичної нейтральності України у середньостроковій перспективі.

Починаючи з 24 лютого, Україна демонструє: нічого неможливого для нас немає. Тому вибір зеленої моделі розвитку після війни повинен стати для України не просто документом, на який ми просимо кошти у наших партнерів, а цивілізаційним стрибком.

Зараз чудовий шанс дати нашим дітям можливість жити в незалежній Україні не лише завдяки перемозі над ворогом, але й завдяки перемозі над стереотипами, що зелена трансформація не на часі, бо ми не можемо собі це дозволити.

Це можливо, якщо Україна обере амбітну модель зеленого відновлення.

Модель, яка передбачає, що наші цілі – зелені (зелена економіка, стале сільське господарство, зелені інвестиції тощо).

Серед інструментів та механізмів, що можуть забезпечити відповідність процесу відновлення таким засадам, можна назвати дотримання вимог та норм енергоефективності та адаптації до зміни клімату під час відбудови об’єктів житлової, соціальної, освітньої інфраструктури, населених пунктів на всіх етапах відновлення.

Це також і відновлення критичної інфраструктури/підприємств з урахуванням можливостей декарбонізації та майбутньої відмови від викопного палива (наприклад, електрифікація опалення та гарячого водопостачання під час відбудови окремих районів міст чи населених пунктів).

А також це й відмова від підтримки відбудови промислових об’єктів, що спираються на викопні види палива, зі значним терміном експлуатації або їхнє пристосування до використання альтернативних видів палива (наприклад, ТЕЦ); поетапне відновлення природних об’єктів, що постраждали від війни; створення чи модернізація фінансових механізмів підтримки зеленого відновлення (зелені умови фінансування, фонди, зелена таксономія, податкові пільги та інші види державної допомоги тощо).

Шанс на краще майбутнє

Україна може скористатися можливостями, що створює повоєнне відновлення, для того щоб закласти основи майбутнього сталого зростання. Ця цілком раціональна мета може бути досягнута, якщо візія повоєнного відновлення буде зеленою.

Проте може скластися думка, що зелена модель наразі не на часі. Зараз, у воєнний час, можна скористатися прагматичною моделлю відновлення, коли основний наголос робиться саме на якнайшвидшій відбудові, а не на її зелених принципах. На безпеці сьогодні (але не завтра). А згодом можна буде повернутись до амбітної зеленої моделі.

Тим не менш, зробити такий перехід буде дуже складно, адже реалізація окремих завдань (зокрема, стратегічних проєктів) вже розпочнеться на ранніх етапах відновлення, що може виключити і ймовірно виключить саму можливість реалізації (чи переходу до) амбітної моделі у майбутньому.

Тому будувати зелену модель треба розпочинати вже зараз.

Амбітна модель зеленої відбудови України потребує не лише підтримки міжнародних партнерів, у першу чергу Європейського Союзу, але й, по суті, зміни їхнього бачення ролі та місця України в майбутній європейській та глобальній економіці та торгівлі. Україна повинна розглядатись як частина майбутньої зеленої (кліматично нейтральної) економіки, економіки майбутнього розвинутих держав.

Вже сьогодні Україна може бути повноцінним елементом Європейського зеленого курсу, оскільки з низки питань ми значно посилимо поточну ситуацію в ЄС, якщо нас розглядатимуть як партнера в досягненні цілей ЄЗК.

Таке активне долучення до ЄЗК, зокрема й у контексті відновлення, забезпечить, серед іншого, й виконання кліматичних та екологічних умов для набуття повноцінного членства в ЄС. А ефективна імплементація кліматичних та екологічних acquis Євросоюзу може стати "червоною лінією" процесу відновлення, що означатиме, що відбудова відбувається на зелених засадах за одночасного закріплення зелених цілей на середньострокову перспективу. 

Автор: Наталія Андрусевич,

голова правління, ресурсно-аналітичний центр "Суспільство і довкілля"