Якщо хтось мав сумніви, що угорський прем’єр налаштований на довгу дипломатичну війну з Україною (а заодно майже з усім цивілізованим світом) – то вони мали розвіятися цими днями, після того як ЗМІ опублікували тези виступу Віктора Орбана перед своїми однопартійцями.

Але одна річ у цій скандальній промові вразила навіть тих, хто детально слідкує за Угорщиною. Навіть їх Орбан здивував тим, як погано він орієнтується у ситуації в Україні та наскільки хибними та часом проросійськими є прогнози, якими він керується, оцінюючи нашу державу.

Утім, головною темою стає протистояння Орбана з Євросоюзом.

Лідер Угорщини повідомив однопартійцям, що працюватиме на розвал ЄС.

Одна з його короткотермінових задач – розкол єдності ЄС в опорі російській агресії. А довгостроково він бачить сумніви у збереженні членства Угорщини у Союзі, щойно той перестане платити до бюджету Угорщини. Та й загалом, як вважає Орбан, Євросоюз невдовзі може розпастися.

Ці заяви збіглися в часі із загостренням фінансової суперечки Будапешта з Брюсселем – останній погрожує заблокувати ще 7,5 млрд євро для Угорщини. Але цього, схоже, не станеться, бо заради грошей Орбан планує піти на обмежені поступки: виконає формальні умови, лишаючи при цьому Угорщину антиєвропейською авторитарною державою. Однак виконання формальних умов дозволить йому уникнути адекватного покарання за порушення європейських цінностей та обійтися без зміни планів щодо підриву та розвалу ЄС.

Питання в тому, чи усвідомлять інші члени ЄС, наскільки серйозними є виклики, створені авторитарним прем’єром, що будує у себе в країні маленьку модель Росії та з кожним роком відривається далі від Євросоюзу, водночас руйнуючи його зсередини.

Тим, хто віддає перевагу відео, ми радимо подивитися розмову з Дмитром Тужанським, визнаним експертом стосовно Угорщини.

Цей текст Сергія Сидоренка не дублює відео, а розширює та доповнює тези, які там лунали.

Брехня Орбана, що не обурює виборців

10 днів тому прем’єр-міністр Угорщини виступив на закритій для журналістів партійній зустрічі у курортному селищі Кетче, що поблизу озера Балатон. Тоді офіційна угорська преса нічого не повідомила про цей виступ. Утім, тези промови з’ясували журналісти угорської редакції "Радіо Свобода", згодом це привернуло увагу міжнародних ЗМІ, а в Україні стався справжній інформаційний вибух.

Нагадаємо, Орбан спрогнозував, що війна РФ з Україною може тривати до 2030 року і Україна може втратити до половини території. Винуватцем масштабів війни він вважає не Росію, а Захід. Орбан також виступив проти "антиросійських" рішень ЄС та пообіцяв спробувати заблокувати продовження санкцій.

Також він вважає, що решті держав Євросоюзу цієї зими буде дуже важко, аж до зупинки 40% промисловості. Але це ще дрібний прогноз порівняно із заявою про те, що у наступні вісім років ЄС може розвалитися. Та навіть якщо цього не станеться, то все одно сенс членства Угорщини у ЄС після 2030 року може бути втрачений, бо Євросоюз після того перестане бути для Угорщини джерелом постійного надходження коштів. До того ж Орбан чекає, що столиці інших держав Євросоюзу будуть переповнені мігрантами.

А ще він очікує, що буде лишатися прем’єром Угорщини мінімум до 2030 року, а його партія Fidesz керуватиме державою мінімум до 2060-го.

А найнебезпечнішим є те, що Орбан – якщо аналізувати його промову в комплексі – планує розвалювати ЄС зсередини. Зокрема, ігноруючи європейські принципи у зовнішній та внутрішній політиці, показово порушуючи цінності ЄС тощо.

Цікаво, що в Угорщині подібний "злив" закритої промови відбувається не вперше.

Але наслідки раніше були зовсім іншими.

У 2006 році в ЗМІ потрапила промова попередника Орбана на посаді прем’єра, соціал-демократа Ференца Дюрчаня, на подібному закритому партійному зібранні. Іронія долі: колеги Дюрчаня тоді теж збиралися поруч із Балатоном, у містечку Балатоношод (зовсім поруч із Кетче, яке облюбувала партія Орбана).

Тоді прем’єр, вважаючи, що його слова залишаться в секреті, визнав обман виборців своєю партією. Це викликало справжнє політичне цунамі в Угорщині, з акціями протесту. Партія Дюрчаня відмовилася йти з влади, але за чотири роки програла вибори, а та промова досі впливає на угорську політику.

Заяви Орбана за своїм масштабом могли би мати подібний ефект – але не матимуть його.

Між цими виступами є дуже велика відмінність з точки зору пересічного угорця.

Дюрчань у 2006 році визнав, що обманював угорського виборця, і це обурило людей. Натомість заяви Орбана-2022 свідчать, що він обманює Євросоюз. А це – зовсім інша річ. До того ж угорська урядова пропаганда протягом багатьох років доводила та змогла вбити у свідомість угорців, що антиєвропейські дії Орбана не загрожують їхньому членству в ЄС.

І навіть фінансовий конфлікт із Брюсселем, дуже схоже, минеться для Орбана без незворотніх наслідків.

7,5 млрд "штрафу", який Угорщина не сплатить?

У статті "Покарання для Угорщини" ЄвроПравда пояснювала, що ЄС вже розпочав та ближчим часом може посилити фінансовий тиск на Угорщину.

Держава під керівництвом Віктора Орбана лишається доволі бідною у порівнянні з іншими членами ЄС, тому має право на отримання коштів з так званого "фонду вирівнювання", мета якого – підтягувати депресивні регіони, наприклад, розбудовувати там інфраструктуру.

Раніше ЄС заморозив також надання Угорщині орієнтовно 5,5-6 млрд євро з фонду постковідного відновлення. А у неділю, попри вихідний день, Єврокомісія вийшла з повідомленням про намір заморозити додатково 7,5 млрд євро з фондів вирівнювання.

В Україні цю новину зустріли із захватом, сприйнявши її як доказ того, що Брюссель розпочав "війну" з Угорщиною і твердо має намір покарати Орбана... А дарма.

Бо дуже схоже, що угорський прем’єр виграє цей раунд і не втратить кошти.

Диявол, як завжди, у деталях. Цього разу йдеться про деталі рішення Єврокомісії.

По-перше, ЄК обрала м’який варіант тиску на Орбана. Так, Комісія констатувала, що за керівництва Орбана Угорщина втратила верховенство права та незалежність системи правосуддя. Це насправді не новина для Брюсселя – у звітах Європарламенту про це йдеться вже давно, наприклад, у звіті Юдіт Саргентіні 2018 року (детальніше – у тогорічній статті "Угорщина під загрозою санкцій").

Зважаючи на це, ЄК мала всі підстави остаточно і безальтернативно карати уряд Орбана грошима.

Натомість Брюссель зараз виніс лише попередження: визнавши порушення, він дав Орбану два місяці на виправлення. Лише у разі, якщо не буде прогресу до 19 листопада, Єврокомісія справді заморозить ці кошти.

Друга "деталь" – те, що потенційне грошове покарання Угорщини може настати не через те, що Орбан показово відмовляється від практично усіх європейських цінностей і європейської єдності, а лише через проблеми з верховенством права. Такими є обмеження механізму, що його задіяв ЄС для тиску на свого бунтівного члена.

Тож Орбану достатньо змінити законодавство лише в одному секторі – і ЄС відмовляється від блокування 7,5 млрд євро (а якщо пощастить, то ще й додає частину із раніше заблокованих 5,5 млрд!)

А ксенофобія, порушення свободи слова, тиск на ЗМІ, порушення рішень ЄС, дружба з Путіним, ламання європейських санкцій тощо – все це для Орбана лишається безкарним.

Принаймні, так сформульована пропозиція Брюсселя.

ЄК розраховує, що Угорщина створить антикорупційні інституції, змінить принципи взаємодії судів з прокуратурою тощо. І якщо Будапешт вчасно виконає всі умови, письмово поставлені Брюсселем, загроза заморожування коштів мине.

На таку жертву своїми принципами угорський лідер виявився готовий (трохи нижче ми пояснимо, чому). Тому уряд Орбана вже навіть напрацював пакет законів, що формально виконує європейські угоди, та погодив їхній текст з ЄС. Також узгоджено графік ухвалення нового законодавства – у понеділок його опублікувала Єврокомісія.

Війна Орбана проти Євросоюзу

Звісно ж, проблеми у сфері верховенства права накопичилися в Угорщині не випадково. І невипадково Брюссель включив до них питання у сфері антикорупції – однак у переговорах щодо змін у цій сфері Будапешт зміг виторгувати ключові для себе винятки.

Зокрема, незалежні експерти та журналісти переконані, що угорська влада отримувала корупційні доходи від таких інструментів, як тендери з одним учасником, у яких масово перемагали компанії, близькі до партії влади.

Але команді Орбана вдалося переконати Брюссель, що для зміни цієї практики потрібно багато часу. Тому, хоча угорський уряд і взяв на себе зобов’язання про радикальне зменшення кількості тендерів з одним учасником, але виконання цього індикатора відклали аж до 31 грудня 2024 року(!). А тим часом, мовляв, Угорщина проводитиме навчальні тренінги для малого та середнього бізнесу про правила участі у тендерах. А навчання – це, як відомо, процес тривалий. Та й навчити треба всіх, бо ж інакше хтось матиме конкурентні переваги.

Окремо підкреслюється, що за цим пунктом Брюссель не чекає від Будапешта негайних змін.

Таке формулювання рішення ЄК є безумовною перемогою Орбана. Адже він не просто зберіг фінансово важливе положення, що мало бути одним з пріоритетних для Брюсселя. Важливо, що йдеться про 2024 рік, коли відбудуться чергові європейські вибори та зміниться склад Єврокомісії та Європарламенту.

Орбан дуже розраховує на зміни у найближчі роки.

Навіть у своїй промові в Кетче він заявив, що чекає на прихід до влади в інших країнах урядів, які підтримають його ініціативи з руйнування європейської єдності у ставленні до Росії. Зокрема, має надію на Італію, де владу можуть сформувати праві та ультраправі партії на чолі з "загадковою" Джорджією Мелоні. А з часом, під тиском економічних проблем, можуть з’явитися й інші країни, де до влади прийдуть популісти.

Окрім неприхованого бажання воювати проти санкційної єдності ЄС, угорський прем'єр продовжує також боротьбу проти єдності ціннісної.

Та й загалом Орбан дедалі більше запроваджує в країні принципи автократії.

Це – не лише наша оцінка; такий висновок минулого тижня підтримала переважна більшість депутатів Європарламенту (читайте статтю "Угорщина – більше не демократія").

Таку ж думку вже кілька років поспіль відстоюють керівники кількох західноєвропейських держав ЄС. На цьому тлі рекомендація Єврокомісії, що дозволяє Віктору Орбану вийти сухим з води, не виправивши, по суті, жодну з проблем, видається геть не адекватною протидією.

А тим більше – після того як Орбан у своїй промові в Кетче визнав, що чекає на розпад ЄС. А виходячи з його заяв та намірів – не просто чекає, а й працюватиме над цією метою.

За цих умов інстинкт самозбереження мав би скерувати ЄС до іншого рішення та іншого механізму тиску на угорського колегу.

Як розповідала "Європейська правда", у ЄС є юридична можливість позбавити голосу державу-порушницю базових цінностей. Це означало би, що Орбан втрачає право вето і можливість підриву єдності ЄС.  

Але до цього кроку частина держав ЄС досі не готова.

Схоже, що має статися щось особливе; щось таке, що поверне єдиній Європі інстинкт самозбереження. Наприклад, це могло би відбутися у разі, якби Орбан самотужки заблокував продовження санкцій проти оточення свого партнера, Владіміра Путіна. Але угорський лідер знає про цю небезпеку і не робить останній крок.

Тому між ЄС та Угорщиною продовжується політична "позиційна війна", де сторони час від часу тестують "червоні лінії" партнера, не перетинаючи їх. От тільки унаслідок такої війни програє лише Євросоюз. Натомість Орбан відчуває, що завжди може піти на дрібні поступки і отримати європейські гроші, не втративши при цьому російський газ. Використовувати вигоди членства в ЄС і не дотримуватися європейської єдності.

Поки що навіть заяви Орбана про очікування розпаду Євросоюзу не переконують Брюссель у тому, що ситуація є справді серйозною.

Але це ще може змінитися.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"