Надання Україні статусу кандидата у члени ЄС не поставило хрест на питанні "а навіщо це все Євросоюзу". Навіть навпаки - дискусія з цього питання лише активізувалась.

Хтось розглядає привідкриття дверей для України як сигнал підтримки, хтось - як геополітичну необхідність.

Але насправді - це те, чого не вистачає Євросоюзу і чого він сам має прагнути, спираючись на свої ж таки документи та на заяви власних лідерів.

Курс на стратегічну автономію

Ще на початку 2010-х у Франції вперше озвучили нову ідею: Євросоюз має посилювати свою стратегічну автономію.

Згодом цю ініціативу взяв на спис французький президент Еммануель Макрон, а також підтримала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, наголосивши, що діяльність Єврокомісії має стати більш "геополітичною".

То що ж це зрештою означає?

Стратегічна автономія Європейського Союзу - концепт, який передбачає, що Європейський Союз має підвищувати свою здатність діяти самостійно, якщо це необхідно, і разом з партнерами - якщо це можливо.

Стратегічна автономія має допомогти ЄС розвинути інструменти для провадження більш незалежної міжнародної політики.

Зокрема, стратегічна автономія має допомогти подолати такі виклики, як залежність від безпекової парасольки Сполучених Штатів, технологічна залежність від США, залежність від російських енергоносіїв, від швидкості та ефективності видобування ресурсів на Азійському та Африканському континентах та довжини логістичних ланцюгів до країн, що розвиваються, і де розміщені великі європейські виробництва.

Європейський Союз вже досить довго прагне зміцнювати свою стратегічну автономію, але на цьому етапі успіхи були досить обмежені.

Натомість Україна може допомогти Європейському Союзу досягти цієї мети.

Власне, стратегічна автономія ЄС може розглядатися у трьох вимірах: політичному, безпековому та економічному.

І в усіх цим вимірах Україна потрібна ЄС.

Сильна економіка

Релокація бізнесу в Україну.

Вивчаючи бізнес-моделі великого європейського бізнесу, можна побачити, що частина виробництв знаходяться у Південно-Східній Азії, зокрема, в Китаї, Індії, Бангладеш.

Водночас ця модель має певні недоліки, які Україна цілком може перекрити.

Так, наприклад, вартість праці в Україні нижча, але умови праці найманих робітників та їхня мотивація - вищі. Транспортні видатки - нижчі, порівняно з Південно-Східною Азією, зокрема, з Китаєм, вартість транспортування морем з якого зросла майже у п’ять разів за останні три роки: з 1100 пунктів у 2019 році до 5050 пунктів у 2022 році, відповідно до Індексу контейнерних фрахтових ставок від Statista.

Вуглецевий слід також буде меншим приблизно на 80%, якщо транспортувати продукцію з України, а не з Китаю чи Бангладеш.

Таким чином, ланцюжок доданої вартості суттєво скоротився би, що однозначно було би вигідно європейському бізнесу.

Посилення продовольчої безпеки.

З одного боку, країни Європи найменше страждають від продовольчої непевності, а європейські виробники подекуди і взагалі бояться конкуренції з боку українських агроекспортерів.

Разом з тим, Україна має колосальний потенціал не лише як постачальник сировини, але і їжі вищого ступеня обробки.

На вищих рівнях інтеграції з Євросоюзом, Україна може підвищити продовольчу безпеку та знизити потребу у поставках з-поза меж Європи, дозволяючи залишати додану вартість у межах Європейського Союзу та зберігати стійкість ланцюгів доданої вартості.

Як і багато інших країн, Україна зможе виробити свою спеціалізацію, яка дозволить їй не перетинатись з іншими агровиробниками Євросоюзу.

Видобування ресурсів майбутнього.

Попри свою розвиненість, Західний світ досить сильно залежить від так званих ресурсів майбутнього: літію, кобальту, нікелю, урану. Необхідні для виробництва електроніки літій, кобальт та нікель переважно виробляються в країнах Африки, які часто-густо перебувають під впливом таких антагоністів Заходу, як Росія і Китай.

Що стосується поставок урану, то двома основними постачальниками урану до Євросоюзу стали Нігер та Росія, поставивши 2 555 та більше 2 500 тонн відповідно.

Україна може стати відповіддю на ці залежності, маючи свій щит, що містить понад 22 природні копалини, у тому числі і так звані "метали майбутнього".

Україна також володіє понад 2% всіх світових запасів урану.

За умови інвестицій в урановидобувну галузь це могло би суттєво зменшити залежність ЄС від урану, що походить з Росії.

На додаток, Україна має потенціал розвивати виробництво зеленого водню, що з часом може стати альтернативою російському газу, оскільки Україна зможе експортувати зелений водень у Європу.

Зменшення залежності від російських енергоносіїв.

Понад 60% імпорту ЄС, що йде з Росії - це енергоносії. Понад 40% газу, 27% нафти та 46% вугілля імпортувалось ЄС з Росії, і ця залежність лише зростала останні двадцять років.

Водночас Україна після приєднання до ENTSO-E стала надійним експортером чистої електроенергії в ЄС, а також має потенціал до розвитку власних потужностей зеленого водню, біогазу та інших відновлюваних джерел енергії, надлишок генерації яких може експортувати до Європи.

Україна може досягти цього, переорієнтовуючи свої транзитні спроможності та спроможності підземних сховищ газу, обсяги яких є найбільшими в Європі, і які Київ досі не використовував на повну потужність.

Колективне ноу-хау

Використання розвиненого людського капіталу.

Україна має розвинений потенціал у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (IКT), маючи понад 220 тисяч спеціалістів у сфері ІКТ, чия кількість зросла майже вдвічі за останні 5 років.

Разом з тим, у Європейському Союзі понад 55% компаній повідомляють про складнощі з наймом працівників у сфері ІКТ, що призводить до нестачі кваліфікованих спеціалістів та програшу в "битві за таланти" з США, а в результаті - і до того, що МСБ не може конкурувати з технологічними гігантами.

За рахунок надання Україні доступу до чотирьох свобод ЄС - свободи руху людей, послуг, капіталів та товарів - Європейський Союз міг би збільшити свою цифрову автономію від Штатів та Китаю, використовуючи розвинений людський капітал та інновації України.

Розвиток "лабораторії інновацій".

Певною мірою Україна стала "лабораторією інновацій", прийнявши однією з перших у Європі закон, що врегульовує обіг криптовалют, створивши сприятливий податковий режим для ІТ компаній, а також зробивши квантовий стрибок у розвитку публічних послуг, що надаються онлайн.

До прикладу, менше 300 тисяч українців отримували публічні послуги онлайн у 2019 році, але на початок 2022 року понад 17 мільйонів українців мали такий досвід через загальнонаціональний застосунок Дія.

Україна має колосальну гнучкість, що може стати органічним доповненням до стабільності Європейського Союзу.

Стійкість через безпеку

Зміцнення обороноздатності.

Війна в Україні, розпочата Російською Федерацією, продемонструвала, що українські збройні сили є одними з найбільш боєздатних у Європі.

Станом на зараз понад мільйон осіб захищає Україну у складі сил оборони, набуваючи військовий досвід, якого ніхто в Європі не мав з часів Другої світової війни.

За останні 8 років Україна пройшла колосальний шлях розвитку: від $2,3 млрд, закладених на армію у 2013 році, що складало близько 1,6% ВВП України, до $5,9 млрд у 2020, що складало близько 4%.

У той же час рекомендовані НАТО мінімально необхідні витрати на оборону мали би складати близько 2% ВВП, але серед європейських країн-членів НАТО лише кілька задовольняють цей критерій. В Україні ж загальні видатки на ширший сектор безпеки і оборони у проекті державного бюджету на 2023 рік закладаються на рівні понад 17% ВВП.

Поруч з цим, Україна має потенціал для розвитку власного ВПК і закладає плани щодо його розвитку у свій План відновлення.

Сукупно ці фактори роблять Україну дуже вагомим надбанням для Євросоюзу, який розуміє необхідність розвитку власної безпекової та оборонної політики та ризики, що утворюються від постійного покладання на Сполучені Штати у питаннях оборони.

Розвиток інформаційних та кіберспроможностей.

Не буде перебільшенням сказати, що Україна знаходиться "на нулі" гібридної війни, так само, як і війни конвенційної. Лише за перші 40 днів війни Україна зазнала понад 200 тисяч кібератак на об’єкти енергетичної інфраструктури, у той час, коли у за весь 2021 рік кількість кібератак склала 900 тисяч.

Паралельно з кіберсферою РФ нарощує свої спроможності і в інформаційній війні, збільшивши витрати на пропаганду щонайменше на 40% за останні три роки.

Україна має колосальний досвід протидії кіберзагрозами та успішної боротьби на інформаційному фронті, у тому числі завдяки громадянським факт-чекінговим та OSINT (open-source intelligence - розвідка з відкритих джерел). Цей досвід міг би стати дуже важливим для Європи.

Збільшення "м’якої сили в Європі".

Україна зараз є символом боротьби з колоніальним минулим, а також боротьби за власний цивілізаційний вибір.

Позитивний досвід України стане історією успіху та означатиме, що перехід до суспільства з розвиненою ринковою економікою, демократичного та незалежного - можливий. І це підвищить привабливість саме такого шляху розвитку в регіоні, одночасно зменшивши вплив Росії та Китаю.

Натомість, якщо Україна не досягне своєї мети - це стане потужним аргументом в руках авторитарних режимів.

Вони зможуть роздмухувати тези про слабкість Європейського Союзу, марність зусиль із прагнення до якісних перетворень і неминучість знаходження під впливом імперії.

*****

Отже, варто покласти край традиційним поглядам на Україну як виключно реципієнта допомоги з боку Європейського Союзу.

ЄС зацікавлений в Україні, тож варто розуміти свої сильні сторони і робити на них ставку у переговорах.

І само собою, розвивати їх, збільшуючи наш потенціал, нашу привабливість і наші шанси на те, щоб стати історією успіху Європи.

Автори:

Дмитро Ливч, співзасновник Центру економічного відновлення, голова правління ГО "EasyBusiness";

Юлія Шаіпова, координаторка проектів Центру економічного відновлення;

Олександр Костриба, координатор проектів Центру економічного відновлення