8 листопада 2022 року, тобто менше ніж за два місяці, у США відбудуться проміжні вибори, на яких буде повністю переобрана нижня палата Конгресу, тобто Палата представників, та третина членів Сенату.

Зараз вже є достатні підстави стверджувати з високою певністю: Байден втратить контроль принаймні над Палатою представників. А отже, Україні треба буде шукати підтримки у ситуації, коли в Штатах діятиме нова політична реальність.

Про те, що зміниться та що змінилося вже зараз, редактору "Європейської правди" розповіла одна з найавторитетніших американісток України, очільниця Центру "Нова Європа" Альона Гетьманчук.

Також ми надаємо скорочений текстовий виклад тез, які ми від неї почули.

Про можливі зміни у ставленні США до України у 2023 році

У найближчі десь пів року можна бути впевненими: підтримка Штатами України гарантовано збережеться. А далі можливі різні сценарії через зміни у Конгресі.

Зараз Палату представників контролює партія Байдена, тобто демократи, але тенденція свідчить, що після виборів вона перейде під контроль республіканців, бо ті отримають більшість. Сенат може лишитися під демократами, а може перейти до республіканців.

Ця зміна створює певні виклики для України.

Після виборів можуть лунати питання до обсягів зовнішньої міжнародної допомоги, до нагляду за цією допомогою.

Ще один виклик – те, що у новому Конгресі може опинитися багато представників так званого "трампістського крила" Республіканської партії, і вони очевидно будуть перебувати під впливом почуттів Трампа.

Трамп прагне помститися Байдену. І ця помста може рикошетом бити по Україні.

Йдеться про помсту за вибори-2020, які Трамп програв, і за інші речі, які з ним відбувалися уже після виборів.

Мета тих трампістів, які прагнуть розпочати імпічмент – створити для чинного президента проблеми, дзеркальні до тих, які пережив їхній лідер.

Тому вже зараз багато республіканців кажуть, що вони ініціюватимуть імпічмент Байдену, і вони вже шукають для цього привід.

Про Україну у внутрішній політиці США

Одним з приводів для потенційного початку процедури імпічменту може бути розслідування щодо Хантера Байдена, сина чинного президента (опоненти Байдена, зокрема, вважають, що його син отримував в Україні фінансову вигоду від посади батька. – ЄП).

Також на цих виборах частина політиків-республіканців намагається прив’язати зовнішню політику до економічних та соціальних питань, які цікавлять американського виборця – таких як інфляція, зростання цін на паливо тощо. Тут відразу виникає прив’язка до України. Перша теза – "ціни ростуть через війну в Україні", друга теза – не можемо давати такі кошти для України, коли пересічний американець платить такі кошти за газ чи страждає від інфляції.

Ми також чудово розуміємо, що питання, які є в США щодо України та корупції, верховенства права, залишаються на порядку денному, війна їх лише замаскувала.

Зважаючи на все це, для України важливо до кінця року провести через Конгрес ще один великий пакет фінансової допомоги, бо далі це буде робити важче.

Хто у США може гальмувати підтримку України?

Для республіканців, яким зараз бракує єдності, важливо не допускати ухвалення рішень, які розколюватимуть партію.

Очевидно, що рішення щодо нового великого пакета допомоги Україні (на кшталт пакета на $40 млрд, схваленого в травні) викликатиме дискусії в партії і, можливо, розколюватиме її, бо може викликати опір трампістів.

Однак проблема не лише у республіканцях.

Є також крайнє ліве (так зване "прогресивне") крило в Демократичній партії.

Отже, центральна частина американського політичного класу підтримують нас, а крайні праві у Республіканській партії та крайні ліві у Демократичній є для нас викликом, бо мають сумніви щодо політики підтримки України та щодо масштабів такої підтримки.

Мотиви в них різні.

"Прогресивне" крило Демпартії вважає, що ключова мета – це мир, а не перемога України, що перемир'я набагато важливіше, ніж озброєння України, бо, мовляв, так загине менше людей. Завдання України – пояснювати цим політикам, що ситуація інша, що для збереження життів людей Україна має перемогти.

Натомість республіканське крило має ізоляціоністські настрої.

Вони кажуть, що "це не наша війна, Україною має опікуватися Європа".

Вони вірять у речі на кшталт "ми не повинні провокувати Путіна ще більше і повинні робити все для того, щоб ця війна не перетворилася на Третю світову".

Також це крило готове поступитися міжнародними інтересами на користь турботи про інтереси та доходи американського виборця, тому вони закликають не давати кошти Україні, а витрачати їх на американського виборця.

А на додаток, вони вважають, що основна довгострокова загроза для США – це Китай, а Росія – це лише проблемний фактор європейського, континентального масштабу, який не потребує фокусу уваги США. Мовляв, нехай німці, французи та інші опікуються цією проблемою і дають на неї кошти.

Тому, щоби переконати їх, Україні важливо отримувати кошти та озброєння також у Європі. Чим більше зброї нам дасть ЄС – тим більш готовими до підтримки будуть США, бо ми зможемо зняти аргументи трампістів про те, що, мовляв, "Європа дає дуже мало, то ми тим більше не повинні витрачатися".

Про червоні лінії у постачанні зброї з США

Не є таємницею, що в США залишаються психологічні бар'єри щодо надання певних видів і типів озброєнь. Вони вже подолали кілька з них (щодо оборонної зброї, потім щодо важких озброєнь), але ще не всі.

Схоже, що один з аналізів, якими керується Білий дім, каже, що постачання літаків або танків західного зразка – це те, що може спровокувати Путіна на новий виток ескалації, наприклад, на застосування тактичного ядерного удару.

Застосування ядерної зброї у США бояться, постійно запитують в українців, як ми оцінюємо імовірність такого розвитку. У Вашингтоні є думка, що це може втягнути США в Третю світову війну, що для Байдена неприпустимо. Для нього як для політика дуже важливо, щоб він залишився в історії як президент, який виводить США з усіх воєн, а не який входить у нові війни.

Але я сподіваюся, що з часом однопартійці Байдена, які схильні до більш рішучої підтримки України, переконають його.

Для цього нам важливі візити в Україну конгресменів (і демократів, і республіканців), тому що зазвичай після цих візитів вони повертаються озброєними аргументами про те, чому нам потрібно більше озброєння в більш стислі терміни.

Бо "швидкість", тобто масштабність підтримки – це ще одна проблема.

Про те, чому США дають Україні зброю "дозовано"

В Україні є консенсус про те, що нам треба звільнити окуповані міста якнайшвидше, бажано у найближчі місяці.

Натомість у США є ті, хто вважають кращим сценарієм, щоби йшлося не про лічені місяці, а про роки.

Доводилося чути від дипломатів та експертів: "Куди ви так поспішаєте?"

Вони думають, що час грає на користь України, що Україна зможе за зиму підготуватися до весняного наступу. До того ж тоді Росія ще сильніше відчуватиме ефект санкцій, який наростає повільно, що російська армія буде дедалі більше виснажена, а моральний дух падатиме.

Тому Україні потрібно більше пояснювати американським союзниками свою мотивацію.

Утім, є також інша проблема, яка спонукає Байдена зберігати чинну стратегію "дозованої підтримки" – це те, що в США і на рівні політичного класу, і в суспільстві є консенсус на користь саме такої стратегії, коли США, з одного боку, дають Україні достатньо озброєнь, щоб стримувати Росію, але недостатньо для того, щоби швидко відвоювати захоплені території.

У суспільстві теж домінує думка, що такий підхід адекватний, бо дозволяє не спровокувати Третю світову.

Як наслідок, американці схвалюють стратегію Байдена щодо України більше, ніж з будь-якого іншого питання, а тому він не зацікавлений її змінювати.

Про припущення, що "США хочуть руками і життями українців виснажити Росію"

Ця думка, яку доводиться чути в Україні, насправді присутня і у Вашингтоні, вона навіть лунала від окремих представників адміністрації Байдена.

Але навряд чи її поділяють більшість ключових американських десіжнмейкерів – хоча б тому, що вони не бачать у Росії ключової довгострокової загрози для своїх національних інтересів і не вважають її послаблення першочерговим завданням.

Радше посилення допомоги гальмує дискусія американських посадовців про те, наскільки Україна на це заслуговує і чи зможе її посилення переломити хід війни.

Тут для нас є погана новина.

Американське суспільство не зовсім вірить у перемогу України.

Останні опитування наприкінці серпня засвідчили, що в перемогу Росії вірить трохи більше американців, ніж у перемогу України. Перевага несуттєва, але вона є. Утім, навесні суттєво переважала віра у перемогу України!

І ми також не знаємо, чи вірить у нашу перемогу особисто Байден.

Саме тому сьогоднішній контрнаступ ЗСУ – дуже важливий для посилення підтримки США (і так само важливий для Європи, де інтерес до війни в Україні стає меншим).

Потрібна достатньо масштабна перемога на полі бою, яка б переконала американців, що Україна здатна перемогти Росію і виграти цю війну, а також засвідчила б, що всі ті кошти і та зброя, яку вони надали Україні, використовуються ефективно, приносять дуже конкретні результати на полі бою.

Про готовність США до битви за Крим

Ця готовність зростає.

Зараз з цього питання у Вашингтоні зовсім інші настрої, ніж були пів року тому.

Утім, ця готовність ще не досягла необхідного рівня.

Передусім через те, що США вважають, що моменту, коли постане питання Криму, ще є достатньо часу; що черга дійде до нього вже після звільнення територій, захоплених РФ цього року, та, можливо, після Донбасу.

Тобто США не чекають, що Україна буде опікуватися Кримом цього року чи навіть наступного.

По-друге, американці дуже люблять, коли з ними координують дії, консультуються, радяться, коли йдеться про такі суттєві рішення.

Та загалом ставлення до звільнення Криму вже стало позитивним.

Є бачення, що Україна має повне право відновити територіальну цілісність в кордонах 1991 року. Ще в березні-квітні такої підтримки Україна не мала.

І зараз завдання України – закріпити цю думку і пояснити, що наша перемога залежить від підтримки США, від того, якими темпами вони надаватимуть озброєння.

Надважливе завдання – зробити так, щоб нинішній підхід Байдена "ми будемо підтримувати Україну так довго, як потрібно" змінився на підхід "ми будемо підтримувати Україну так масштабно, як потрібно". Нам потрібно переконати Байдена у цьому, пояснивши, що війна, яка триватиме роками чи десятиліттями, не влаштовує нас і не вигідна Сполученим Штатам.

Бо нам потрібно перемогти Росію, а не виснажити її.

А Україні треба зрозуміти, що доводити нашу здатність і гідність масштабної допомоги нам доведеться не лише перемогами на полі бою, але і трансформацією, проведенням демократичних реформ. Бо це питання все одно виникатиме, адже воно не зняте з порядку денного навіть через війну.

Індикаторами цієї готовності для США можуть бути ті самі сім рекомендацій ЄС, які нам надали зі статусом кандидата, тому Штати вже зараз слідкують за їхнім виконанням і роблять висновки.

Записав Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника