Одним із ключових геополітичних зсувів під час повномасштабної російсько-української війни стало спільне рішення європейських держав про закупівлю зброї для України через Європейський фонд миру (European Peace Facility).

ЄС ще ніколи не оплачував озброєння для іншої держави, тож це рішення стало знаковим і у сенсі бачення європейцями світових реалій, і в тому сенсі, що Євросоюзу довелося шукати новий метод спільного фінансування військових постачань.

Посол ЄС в Україні Матті Маасікас в інтерв’ю "Європейській правді" раніше розповідав, як саме фінансується закупівля зброї. Гроші йдуть через позабюджетний фонд ЄС, для наповнення якого Союз виділяє значні транші і який потім виплачує державам-членам компенсацію вартості зброї, наданої Києву.

Але за сім місяців після початку війни ця схема вже не працює як годиться, бо ЄС не встигає покривати запити держав-членів, що передали озброєння в Україну. Про це дізналося брюссельське видання Euractiv, що є партнером "Європейської правди". Ми републікуємо адаптовану версію статті в українському перекладі за згодою редакції Euractiv.

Як це працює?

Цього тижня у Брюсселі посли держав-членів ЄС досягли політичної згоди про те, щоби збільшити фінансування військової допомоги Україні. У середу 12 жовтня вони домовилися про транш у розмірі 500 мільйонів євро, який 17 жовтня має бути затверджений міністрами закордонних справ ЄС, що збільшить загальний обсяг летальної та нелетальної військової допомоги Україні з 2,6 млрд євро до 3,1 млрд євро.

Це вже шосте збільшення військової допомоги, що надається коштом ЄС.

Перше рішення про виділення такого фінансування ЄС ухвалив ще у лютому, і це стало переламним моментом для оборонної політики Союзу. Тоді ЄС погодив початковий транш у розмірі 500 мільйонів євро для держав-членів, щоб заохотити їх купувати зброю для українських збройних сил, і пообіцяв покривати частину їхніх витрати на ці цілі.

Так, від початку йшлося саме про частину, не всі витрати – решту мала покривати держава, яка надала зброю, але на цій деталі сторони ніколи не наголошували.

І тим більше ніколи не звучало, що ця частка стає джерелом проблем.

За словами кількох дипломатів, з якими спілкувалося видання, серед деяких членів ЄС наразі назріває невдоволення щодо того, як будуть відшкодовуватися кошти. А цього тижня накопичені розбіжності ледь не зірвали домовленість про подальші кроки.

Початкова формула була такою: запити країн (тобто вартість зброї, наданої Києву) сумувалися, порівнювалися з грошима, призначеними для відшкодування, і держави-постачальники отримували виплати пропорційно до суми своїх запитів.

На початковий транш у 500 млн євро Європейський фонд миру отримав запитів на суму майже 600 млн євро, тож держави-члени отримали компенсацію приблизно 85% озброєння, переданого ними в Україну в рамках цієї програми.

Удар по Польщі

Однак на наступних траншах пішли проблеми.

Адже коли ЄС виділив на компенсації рекордну суму у 1,5 млрд євро, то до Брюсселя надійшло заявок на близько 3,3 млрд євро, причому більше половини суми заявила одна держава – Польща.

А це означає, що рівень відшкодування знизився з початкових 85% до приблизно 46%. Ці оцінки Euractiv підтвердили кілька країн-членів.

Таке зниження особливо розлютило Варшаву.

Польща, яка справді є одним із найбільших донорів озброєння для України в ЄС, не розраховувала на такі фінансові витрати. Намагаючись щось змінити, Варшава заблокувала угоду про виділення наступного траншу, сподіваючись спершу домовитися про вищий рівень виплат.

"Для них нижче 50% – це занадто мало", – сказав дипломат однієї із західноєвропейських країн, додавши, що "поляки тримають ключ до розблокування 1,5 мільярда євро для виплат Словаччині у 2022 році і їм самим у 2023 році".

Польща вже передала Україні значну кількість танків, гаубиць, зенітних установок та іншої військової техніки, але заявляє, що досі не отримала від Німеччини танки на заміну, які Берлін обіцяв Варшаві за військову допомогу, надану Україні. І це – на додаток до проблем із компенсаціями.

Зрештою Варшава поступилася і погодилася на 46% відшкодування з півторамільярдного траншу, що, за словами дипломатів ЄС, відкрило шлях до початку виплат.

До речі, навіть ці компенсації наразі є віртуальними. За даними видання, поки не було здійснено жодних виплат, вони мають розпочатися лише цієї осені. І ця затримка призвела до того, що багато країн-членів втратили терпіння.

Португалія є однією з перших у черзі на виплату, претендуючи на відносно невелику суму, яка обчислюється тисячами євро.

Але для бюджетних платежів це має значення. "Нам потрібно робити передоплати, щоб замовити обладнання, якого нам не вистачає або яке ми хочемо надати Україні", – сказав один із дипломатів ЄС.

Як працювати далі?

Утім, розблокування цих платежів не змінює загальної проблеми.

За сім місяців після російського вторгнення українські вимоги щодо зброї змінилися та зросли. Київ оновив список побажань щодо озброєння від західних країн під нові потреби, готуючись до запеклих зимових боїв.

На початку повномасштабної війни позабюджетний Європейський фонд миру у розмірі 5,7 млрд євро був названий "ідеальним інструментом", оскільки дозволив обходити вимоги договорів ЄС, які напряму забороняють Євросоюзу використовувати свій регулярний бюджет для фінансування військових або оборонних операцій.

В ЄС вже готуються до проривних для себе рішень про збільшення граничного обсягу Фонду.

Більшість чиновників і дипломатів ЄС переконані, що дебати про збільшення обсягу фонду відбудуться рано чи пізно, в ідеалі – до кінця 2022 року, причому деякі країни-члени пропонують подвоїти його обсяг.

Та й фінансує він не лише Україну.

Фонд також використовувався для менших ініціатив, таких як військова допомога Грузії, Молдові або тренувальна місія блоку в Мозамбіку, що додатково вичерпало його фінансові можливості. Хоча початково вважали, що 5,7 млрд євро, виділені на цей інструмент, будуть достатніми до 2027 року.

Вирішення цього питання особливо важливе з огляду на те, що наступного тижня міністри закордонних справ ЄС мають погодити також фінансування нової тренувальної місії для українських військових (EU military assistance mission for Ukraine), частина коштів на яку також має піти з Європейського фонду миру.

Авторка: Александра Бжозовскі,

Англійською мовою читайте на Euractiv. Українська версія публікується у рамках ексклюзивної співпраці між виданнями.

Всю відповідальність за контент, опублікований у межах співпраці з European Media and Information Fund, несуть автори публікацій, зміст яких не обов'язково відбиває позицію EMIF, а також партнера фонду, Calouste Gulbenkian Foundation, а також European Univercity Institute.