У неділю ввечері 23 жовтня були практично розвіяні сумніви щодо того, хто стане лідером британської Консервативної партії та, відповідно, наступним прем’єр-міністром.

Після того як Борис Джонсон відмовився від участі у внутрішньопартійних виборах, єдиним кандидатом із достатньою підтримкою однопартійців у парламенті був колишній міністр фінансів Ріші Сунак. Так і сталося: вже наступного дня, 24 жовтня, його офіційно оголосили новим очільником торі.

Що ж відомо про нового лідера британських консерваторів, якому з другої спроби таки вдалося здобути найвищу посаду у своїй партії? І з якими викликами йому вже незабаром доведеться зіткнутися? 

Заможний син іммігрантів

Ріші Сунак стане першим в історії прем’єр-міністром Британії індійського походження (на що, до речі, вже звернули увагу медіа в Індії) та практикуючим індуїстом: прабатьки Сунака народилися в Пенджабі, а батьки (лікар і власниця місцевої аптеки) у 1960-ті роки емігрували до Британії зі східної Африки.

"Вони працювали день і ніч, відкладали гроші та йшли на жертви, щоб забезпечити краще майбутнє для своїх дітей (у Сунака є молодші брат і сестра)", – так відгукувався про них Сунак уже під час першої кампанії за посаду лідера торі. І не забував провести паралелі з Маргарет Тетчер, яка теж народилася в незаможній сім’ї.

Попри мігрантське походження, Сунак має доволі традиційний для консерваторів бекграунд.

Він вчився у платних приватних школах, зокрема елітному Вінчестерському коледжі, й закінчив Оксфорд за традиційною для британської еліти спеціальністю "Філософія, політика й економіка" (як, до слова, і Ліз Трасс).

На відміну від Трасс, Сунак кардинально не змінював політичних поглядів і вже в університетські роки стажувався в штаб-квартирі Консервативної партії. Та в політику він прийшов значно пізніше від неї.

Після закінчення Лінкольн-коледжу у 2001 році Сунак починає працювати в інвестбанку Goldman Sachs і паралельно вступає на програму МВА у Стенфордський університет за стипендією Фулбрайта. Там він і знайомиться з майбутньою дружиною Акшатою Мурті – донькою індійського мільярдера Нараяни Мурті, власника ІТ-гіганта Infosys.

З 2006 року Сунак повертається до Британії, де будує успішну кар’єру на фінансових ринках та одружується з Акшатою. За рахунок її майже 1%-ї частки в Infosys cтатки подружжя оцінюються в 730 мільйонів фунтів стерлінгів, через що газета The Sunday Times включила їх до списку 250 найбагатших британців.

Сам Сунак, однак, публічно про свої статки не говорить і на питання про надмірну привілейованість відповідає ухильно. Каже, що своїх двох доньок вчить цінувати те, що вони мають, і нагадує, що сім’я його дружини також не народилася заможною.

Депутат із першої спроби

Політична кар’єра Ріші Сунака починається ще у 2010 році, коли він розпочинає працювати в Консервативній партії.

Спершу він працює в консервативних мозкових центрах, де, серед іншого, досліджує представленість національних меншин у політиці.

У 2014-му Сунак стає кандидатом у депутати в окрузі Річмонд у Північному Йоркширі, де понад століття перемагали консерватори, а перед тим там висувався колишній лідер торі Вільям Гейг.

Це означає, що місце в Палаті громад для нового кандидата було для нього, по суті, гарантованим.

Ідеальні умови для старту політичної кар'єри.

У парламенті Сунак спершу працює в комітеті з питань довкілля, а пізніше, в уряді Терези Мей, обіймає посаду молодшого міністра міністерства житлобудування й місцевого врядування.

У 2016 році Ріші Сунак виступав за вихід Великої Британії з Європейського Союзу – до слова, всупереч своєму попереднику на окрузі Гейгу. Він пояснював своє рішення тим, що в спільному ринку ЄС британська економіка буде скорочуватися, а Brexit дозволить укласти вигідні торговельні угоди з рештою світу.

Ще один аргумент, дещо несподіваний від сина іммігрантів, – це необхідність посилити контроль над прибулими до Британії.

Послідовна прихильність до Brexit (Сунак тричі голосував у парламенті за угоду, яку підготував уряд Мей) і підтримка Бориса Джонсона під час виборів нового лідера Консервативної партії дозволила політику продовжити кар’єру і в новому кабінеті.

Одразу після обрання Джонсона лідером торі в липні 2019 року Сунак отримав посаду головного секретаря міністерства фінансів – фактично друга за впливовістю посада після міністра, Саджида Джавіда, з яким у нього були постійні конфлікти. Тож коли у лютому 2020-го Джавід пішов у відставку, Джонсон призначив 39-річного Сунака новим главою британського Мінфіну.

Це стало початком зростання популярності Ріші Сунака серед британців.

Через лічені тижні світ охопила пандемія коронавірусу, й британський уряд, як і решта країн світу, мусили ухвалювати безпрецедентні заходи допомоги населенню. Багато в чому це залежало саме від дій міністерства фінансів – і Сунак став ініціатором програм підтримки працівників і підприємств на загальну суму близько 330 мільярдів фунтів стерлінгів.

Одна з них – "Eat Out to Help Out" – мала на меті підтримати британські ресторани в часи пандемії (Сунак особисто прийшов в один заклад і працював там офіціантом). Щоправда, пізніше програму розкритикували через те, що вона могла спричинити сплеск захворюваності на COVID-19 восени 2020 року.

Від вечірок до бізнесу в РФ

Хай там як, британці активно підтримували щедру державну підтримку, й під час щоденних урядових брифінгів Сунак був чи не популярнішим за самого Джонсона. Політика-міленіала, що відсвяткував 40-річчя на локдауні, таблоїди навіть називали "найсексуальнішим депутатом" 2020 року.

Та вже навесні цього року внутрішньополітичні скандали в Британії потягли за собою і популярність Сунака.

Спершу з’ясувалося, що міністр брав участь у вечірках на Даунінг-стріт під час коронавірусних локдаунів, порушивши встановлені його ж урядом правила. І був змушений, як і Джонсон, сплатити штраф. Сам Сунак, до слова, говорив, що насправді у вечірках участі не брав, а лише приходив заздалегідь для зустрічей із прем’єр-міністром.

Крім того, політик, який не раз заявляв про патріотичні почуття до Британії, принаймні до осені 2021 року був власником "зеленої карти", що дозволяє проживати у США.

І, зрештою, найбільш болючими для Сунака виявилися викриття фінансових справ його дружини.

Оскільки вона не має британського громадянства (Акшата Мурті – громадянка Індії, а в Британії живе у статусі резидента), вона не сплачувала в британську казну податки на закордонні доходи – а це десь 20 мільйонів фунтів стерлінгів за сім із половиною років.

Пізніше Мурті оголосила, що буде сплачувати податки в Британії, аби на її чоловіка не чинили політичний тиск.

Та це не кінець історії: в опозиції запідозрили самого Сунака в податкових ухиляннях, а близька до лейбористів газета The Independent написала, що той був бенефіціаром офшорних трастів на Британських Віргінських островах і Кайманових островах.

Сунак передав свої активи у трасти у 2019 році після призначення в уряд, та у пресі спекулювали, що він міг отримувати певний фінансовий зиск і після того.

Ну і не можна не згадати про "зв’язки з Росією".

Компанія Infosys, якою володіє сім’я Мурті, на початку квітня оголосила про закриття російського офісу. Перед тим Сунака активно розпитували, чи отримує його сім’я "кривавий дохід" на тлі повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

А після того – коли ж російський офіс Infosys таки буде закритий.

У прем'єри з другої спроби

Хай там як, та скандали на репутацію Ріші Сунака вплинули не так сильно, як на Джонсона.

Політичний капітал Сунака став однією з причин, чому він вирішив поборотися за посаду лідера торі на початку осені. Інша ж причина – його відставка з уряду, яка фактично і запустила маховик подій, що завершилися падінням уряду Джонсона. 

Цей відкритий протест Сунака проти колишнього боса, якому він насправді й завдячує своєю кар’єрою в політиці, прямо налаштував проти нього табір БоДжо.

Прихильники Джонсона відкрито говорили, що не допустять обрання Сунака новим лідером Консервативної партії – попри його відносну популярність серед депутатів і кращі ораторські здібності. Це стало важливою, хоч і не визначальною причиною його програшу Ліз Трасс на перших виборах глави Консервативної партії у вересні. 

Та програв він, власне, не з таким великим відривом, як прогнозували опитування.

Але після провального прем’єрства Ліз Трасс та обвалу рейтингів торі

Сунак став компромісною фігурою, що обіцяє "покращити економіку, об’єднати партію і виконати обіцяне країні".

Тим паче, що більшість британців незалежно від політичних уподобань мають до нього навіть більш позитивне ставлення, ніж негативне. А сам Сунак, як виявилося, мав рацію, коли попереджав про негативні наслідки податкових реформ Трасс.

Попри це, процедуру нових виборів було спеціально змінено, як вважається, щоб полегшити перемогу Сунака. Кандидат у прем'єри мав заручитися підтримкою не 20, як було досі, а відразу ста депутатів від Консервативної партії. А якщо це вдасться лише одному претенденту – він стає прем'єром автоматично. 

Хто зна, якими були би шанси Сунака на перемогу, якби голосування відбувалося за старими правилами – Джонсон досі є дуже популярним серед рядових партійців. 

Проте, не маючи шансів заручитися підтримкою ста депутатів, БоДжо покинув перегони. І це серед іншого залишає відкритим питання: як всередині партії будуть ставитися до прем'єра, обраного завдяки "заколоту" партійної еліти. 

І це – далеко не єдиний виклик для нового голови уряду.

* * * * *

Як і Трасс, Сунак стане лідером консерваторів, а отже, і прем’єром Британії, в непростий час.

Передусім йому доведеться дати раду низці внутрішніх викликів – від економічної та енергетичної криз до розколу у власній партії та її вкрай низького рейтингу. Навряд чи він змінить оголошений ним ще влітку план в економіці: лишати податки високими, поки Британія не подолає бюджетний дефіцит (а через субсидії для громадян на тлі енергокризи навряд чи це станеться найближчим часом).

Із розколом серед торі ситуація більш невизначена. Навряд чи партійці, що досі підтримують Джонсона, пробачили Сунаку його "зраду". Серед прихильників Джонсона – низка популярних міністрів на кшталт Бена Воллеса, тож будь-яке рішення – залишити їх в уряді чи замінити – має свої ризики.  

Іншим джерелом політичної напруженості будуть постійні заклики опозиції провести дострокові вибори, на яких консерватори поки що гарантовано втрачають свою більшість у понад 70 мандатів.

А на додачу – суттєво посилилися і шотландські націоналісти, які вимагають проведення повторного референдуму про незалежність. 

Зовнішньополітичних викликів Сунаку теж не бракуватиме. За нетривалого прем’єрства Трасс не зникли, серед іншого, проблеми Північноірландського протоколу (де на кону поставлене майбутнє торгових відносин із ЄС), а також політичної кризи в Північній Ірландії.

І звичайно, найголовніший зовнішній виклик – це повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Ріші Сунаку можна закидати недостатню увагу до російсько-української війни, адже він ніколи не займався цим питанням у своїй політичній кар’єрі. Та немає підстав говорити, що його прем’єрство якось позначиться на підтримці Британією України.

Попри політичні розбіжності, Сунак неодноразово підкреслював заслуги Джонсона на українському треку. Ще в липні він запевняв, що в разі призначення главою уряду "подвоїть наші зусилля й посилить політику тотальної підтримки для України", а свій перший закордонний візит здійснить до Києва для зустрічі із Володимиром Зеленським.

Також Сунак говорив, що Владіміру Путіну не місце на саміті "Групи двадцяти" в Індонезії (Трасс, до речі, допускала розмову з президентом РФ, якщо той таки приїде).

Ну і після того, як Джонсон відмовився брати участь у виборах лідера торі, майбутній британський прем’єр похвалив його за Brexit і за те, що він "кинув виклик Путіну та його варварській війні в Україні".

"Ми назавжди будемо вдячні йому за це", – підсумував Сунак.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"