Зміна уряду у Британії відбулася напрочуд м'яко – Ріші Сунак став новим лідером Консервативної партії без необхідності проведення загального голосування всіх членів партії.

Отримавши достатньо голосів від депутатів-консерваторів, колишній міністр фінансів посів найвищу посаду в країні і одразу побив два рекорди – став наймолодшим прем’єр-міністром за останні 200 років і першим на цій посаді вихідцем із колишніх британських колоній.

Але якщо перемога Сунака була очікуваною від моменту, коли від участі у виборах відмовився Борис Джонсон, то склад нового уряду до останнього залишався таємницею. 

Хто складатиме команду Ріші Сунака? Спробуємо коротко оглянути головні призначення нового прем’єра, їхню історію і участь в останніх політичних баталіях.

Кадри від попередників

Заступник прем'єр-міністра — Домінік Рааб

До початку своєї політичної кар’єри Домінік Рааб працював як бізнес-юрист в одній із британських юридичних фірм.

У 2010 році здобув перемогу на виборах в окрузі Ешер і Волтон, після чого у 2015-2016 роках працював на посаді парламентського заступника державного секретаря з громадянських свобод і прав людини.

Лідер, якого не обирали: хто такий Ріші Сунак і чому він став прем'єром Британії

У 2018 році здобув пост міністра у справах господарювання та планування, очолюючи відомство протягом наступних декількох місяців до свого підвищення до міністра у справах виходу Великої Британії з ЄС, після чого подав у відставку. 

Відставка Терези Мей стала можливістю для Домініка Рааба спробувати свої сили у гонці за прем’єрське крісло, проте вже у другому турі Рааба спіткала невдача. Перемогу здобув Борис Джонсон, який призначив Рааба міністром закордонних справ у справах Співдружності та розвитку, внаслідок об’єднання Міністерства закордонних справ у справах Співдружності і Міністерства міжнародного розвитку у 2020 році.

У 2021 році в ході кабінетних перестановок Рааб був призначений міністром юстиції і лорд-канцлером Великої Британії, а вже цього року зайняв цей пост знову після перемоги Ріші Сунака.

Міністр фінансів — Джеремі Гант

Джеремі Гант залишиться на посаді канцлера казначейства, пробувши на цій посаді трохи більше тижня за прем’єрки Трасс.

Він став міністром фінансів після прийняття мінібюджету, що призвело до звільнення його попередника Квасі Квартенга. Його призначення заспокоїли фінансові ринки, і для Сунака необхідність збереження економічної стабільності була ключовою причиною залишити Ганта на посаді.

Вперше обраний до парламенту в 2005 році, Гант приєднався до кабінету під керівництвом прем'єр-міністра Девіда Кемерона як держсекретар з питань культури, Олімпійських ігор, ЗМІ та спорту напередодні Олімпіади у Лондоні 2012 року. Надалі був міністром охорони здоров’я, у 2018-му став міністром закордонних справ.

Міністр закордонних справ — Джеймс Клеверлі

Іншим кадровим призначенням новоспеченого прем’єр-міністра є Джеймс Клеверлі. Точніше, його збереження на цій посаді. 

У 2015 році Клеверлі вперше здобув перемогу на парламентських виборах в окрузі Брейнтрі, що відкрило шлях до роботи в парламенті.  У 2018 році Клеверлі став заступником очільника Консервативної партії, а наступного року вже сам обійняв цю посаду.

В уряді Джонсона Клеверлі працював на посту міністра освіти, ставши третім за останніх три дні очільником даного відомства під час масових відставок членів Кабінету через скандал навколо Кріса Пінчера.

Сунак взяв до себе в команду політика, який відверто та послідовно підтримував його опонентів. 

Під час виборчих перегонів на посаду прем’єр-міністра Великої Британії Клеверлі став одним із перших, хто підтримав кандидатуру Ліз Трасс. Окрім того, новопризначений міністр закордонних справ працював під керівництвом Трасс, будучи молодшим міністром із питань Близького Сходу. 

Також Клеверлі до останнього зберігав вірність Джонсону, який привів консерваторів до переконливої перемоги на виборах 2019 року. 

Зберегти посаду Клеверлі вдалося насамперед завдяки чистій репутації і гарному реноме професіонала.

Міністр оборони — Бен Воллес

Напевно, найважливіше для України призначення.

Бен Воллес уже заслужив собі славу чи не найбільш ефективного політика партії, переживши кабінети і Джонсона, і Трасс. Після закінчення Королівської військової академії в Сандхерсті та військової служби у званні капітана Воллес розпочав політичну кар’єру, здобувши у 2005 році перемогу в окрузі Ланкастер і Вайр.

До 2010 року був членом комітету парламенту з питань Шотландії, ставши згодом особистим помічником депутата Палати громад Кена Кларка, а згодом – лордом-комісаром казначейства. З 2016 року обіймав посаду молодшого міністра безпеки, аж поки у 2019 році Борис Джонсон не призначив його міністром оборони Сполученого Королівства.

Воллес був давнім союзником Джонсона, підтримавши його кандидатуру на виборах 2019 року та залишившись вірним йому в липні цього року. Хоча від Воллеса очікували участі в перегонах за місце очільника уряду, нинішній міністр оборони відмовився від участі в них, підтримавши кандидатуру Ліз Трасс.

Наразі ж ми бачимо, що для нього імідж професіонала своєї справи важливіший за політичні ігрища, і ця риса була однією з багатьох, яка дозволила йому зберегти позицію і в уряді Сунака.

Міністр внутрішніх справ — Суелла Браверман

Міністерство внутрішніх справ знову очолила Суелла Браверман. До початку політичної кар’єри працювала у сфері юриспруденції, а місце у парламенті здобула в 2015 році.

Виступала за вихід Великої Британії з ЄС. Була парламентським помічником міністра фінансів, потім – міністра з питань виходу з ЄС. У 2020 році Борис Джонсон призначив Суеллу Браверман на посаду головного прокурора Англії та Уельсу та генеральним адвокатом Північної Ірландії.

Новопризначена міністерка свого часу підтримала Бориса Джонсона після того, як під ним захиталося прем’єрське крісло.

Після відставки експрем’єра Браверман брала участь у передвиборчих перегонах, проте програла вже після другого раунду, віддавши симпатії Ліз Трасс. Проте, припустившись фатальної помилки для своєї посади – надіславши секретні документи через свою власну пошту, Браверман пішла у відставку при Трасс.

Тепер, хоч пил від того скандалу ще не влігся, вона знову отримала те саме міністерське крісло.

Міністр з питань довкілля — Тереза Коффі

Свою парламентську кар’єру Коффі розпочала у 2010 році, здобувши перемогу в Саффолк-Костал.

У 2016 році стала міністром довкілля та сільських можливостей в уряді Терези Мей, обіймаючи цю посаду аж до перемоги Бориса Джонсона. В Кабінеті останнього Коффі очолювала Міністерство з питань праці та пенсій.

Як і інші члени кабінету Трасс, Коффі стала на захист Джонсона, а після його відставки підтримала кандидатуру вже чинної очільниці британського уряду.

Важливо відзначити, що Коффі – стара знайома Трасс і багато в чому була її ключовою союзницею.

Саме тому для багатьох її поява в новому уряді Сунака, та ще й з оновленим портфелем, викликало багато запитань.

Проте не варто шукати чорта там, де його нема. Коффі – професіоналка, і до того ж Сунак намагається таким чином згуртувати Консервативну партію перед майбутніми кризами.

Лідер Палати громад — Пенні Мордонт

Свій політичний шлях Пенні Мордонт розпочала 2010 року з перемоги у виборчому окрузі Портсмут-Норт. Протягом своєї кар’єри Мордонт працювала парламентським заступником міністра у справах громад і місцевого самоврядування з 2014 по 2015 роки.

Згодом до 2016 року була молодшим міністром збройних сил Великої Британії. В уряді Терези Мей очолювала Міністерство з питань жінок і рівних можливостей та Міністерство оборони. В кабінеті Джонсона працювала на посту молодшого міністра з торгової політики. 

Мордонт була однією з ключових претенденток на пост прем’єр-міністра.

Під час попередніх виборів вона трималася до останнього, лише в передостанньому раунді поступившись Ліз Трасс.

Незважаючи на поразку, Пенні Мордонт підтримала кандидатуру Трасс. Під час останнього – скажімо відверто, майже провального – виступу Трасс у Палаті громад саме Мордонт стала на її захист перед вороже налаштованими парламентарями.

Знову-таки, її призначення є частиною стратегії формування уряду професіоналів з усіх внутрішніх "угруповань" Консервативної партії. 

Лідер Палати лордів — Ніколас Тру

Барон Тру, чиє повне ім’я – Ніколас Едвард Тру, став лідером Палати лордів.

Тру – дуже досвідчений політик, який працював радником міністра охорони здоров’я Нормана Фаулера ще за прем’єрства Маргарет Тетчер, а згодом – радником в офісі прем’єр-міністра Джона Мейджора, який вважав Тру найкращим спічрайтером.

За прем’єрства Джонсона був міністром канцелярії кабінету, за Трасс отримав лідерство у Палаті лордів, і за Сунака його зберіг.

Професіонали заради примирення

Як бачимо, логіка нового прем’єра у формуванні уряду більш ніж ясна – він намагався збирати найкращих професіоналів з найчистішою репутацією, які до того ж належать до різних внутрішніх груп самої Консервативної партії.

Кожен із міністрів на ключових посадах (за рідкісним виключенням) має позитивний рейтинг і в партії, і серед населення. Крім того, майже всі вони відомі своїм потенціалом до консенсусних рішень – коротше кажучи, не схильні влаштовувати політичні скандали заради вигоди. 

Сунак хоче зустріти цю складну кризову зиму з надійним кабінетом, врівноваженою партією і спокійним населенням.

Якщо консерваторам вдасться показати результати, максимально зменшити удар по гаманцях населення від енергетичної кризи і врегулювати дику інфляцію, то це зможе врятувати рейтинг партії і як мінімум трохи зменшити розрив у 33%, який наразі існує між консерваторами і лейбористами. 

Хай там як, а поміркована і обережна стратегія Сунака наразі виглядає цілком логічною – новий голова уряду намагається заспокоїти партію, чиї члени симпатизували його опонентам, залучивши в уряд провідних міністрів із команд своїх попередників.

Ця стратегія особливо помітна на зовнішньому фронті, що є принципово важливим для України.

І кадрові призначення, і розмова Ріші Сунака з Володимиром Зеленським – усе це свідчить про незмінність курсу Британії у підтримці України. 

Тепер залишається сподіваатися, що новому прем'єру вдасться стабілізувати ситуацію у британській економіці – від цього залежить здатність Лондона протистояти РФ у війні на виснаження.

Автори: 

Олександр Краєв, Павло Радь,

Рада зовнішньої політики "Українська призма",

для "Європейської правди"