Парламентські вибори у Латвії, що пройшли 1 жовтня, показали, що удар, якого військова агресія РФ завдала популярності "російських" партій, виявився навіть більшим, аніж прогнозували напередодні дня голосування соціологи.

Головна сенсація виборів: партія "Злагода", яка протягом більш ніж десятиліття була головною політичною силою, що захищала права латвійських росіян, і яка на попередніх виборах раз за разом здобувала перше місце, цього разу не проходить до латвійського Сейму.

Разом із нею виборчий бар’єр не подолали і три з п’яти партій чинної коаліції, що робить її переформатування неминучим.

Куди пішли голоси латвійських росіян і як це вплине на зовнішню політику дружньої нам Латвії? Спробуємо розібратися.

Росіяни за антиваксерів

11 років тому партія "Злагода", за яку найчастіше голосували латвійські росіяни, була за крок від входження до коаліції – вперше в новітній історії цієї балтійської країни. Проте тоді їй це не вдалося, а після 2014 року побоювання про ризики входження "росіян" до коаліції тільки посилилися.

Російський провал: які зміни можуть принести вибори у Латвії

Останні роки "Злагода" з усіх сил намагалася довести, що є не стільки партією росіян, скільки звичайною соціал-демократичною політсилою, відкритою для громадян усіх національностей.

Тож "Злагоді" довелося засудити повномасштабне російське вторгнення 24 лютого, і як вважається, це завдало серйозного удару по іміджу партії серед її базового електорату. А до цього варто додати низку корупційних скандалів навколо мерії Риги, внаслідок чого посади мера столиці позбувся тодішній лідер партії Ніл Ушаков. А також масовий демонтаж радянських монументів – ще один наслідок нинішньої агресії РФ, запобігти якому "Злагода" була не в змозі.

Але навіть за цих проблем ще за півтора тижня до виборів соціологи не бачили ризиків непроходження "Злагоди" до Сейму, хоча і з дуже помірним результатом – близько 6% (на попередніх виборах вона набрала майже 20%).

Втім, "Злагода" все ж зазнала поразки. Не в останню чергу – через різке падіння явки виборців у Ризі, де проживає базовий електорат "Злагоди". Явка у столиці виявилася набагато нижчою, аніж у регіонах.

Та новий Сейм без "росіян" не залишиться.

Частину російських голосів вдалося перетягнути новому політичному проєкту "За стабільність" Алексєя Рослікова, до речі – вихідця зі "Злагоди".

Успіх нової політичної сили – вона отримала підтримку 6,8% виборців – пов'язують з її лідером, який багатьом нагадує молодого Ніла Ушакова. Це відверто популістський проєкт, який йшов з гаслами відмови від виплат по боргах ЄС, надання права голосу негромадянам, збільшення соціальних виплат за одночасного зниження податків, а також зменшення удвічі кількості депутатів Сейму. А на додачу – партія довгий час боролася з обов’язковістю щеплень проти COVID, отримавши стійку репутацію "антиваксерів".

Ще один цікавий момент: з усіх партій, що пройшли до Сейму, "За стабільність" має найнижчий відсоток осіб із вищою освітою.

Втім, цього разу голоси росіян явно перейшли і до партій, які не можна назвати відверто проросійськими.

Це партія "Латвія на першому місці" колишнього віцемера Риги Айнара Шлесерса (6,24%). У цій партії багато росіян, у тому числі вихідців зі "Злагоди" (але дехто з них має відверто проукраїнські позиції). Одночасно партія лояльно ставиться до росіян та пропонує зробити Латвію мостом між Європою та Росією.

Також, як вважається, голоси росіян допомогли здобути друге місце Союзу зелених та селян (СЗС; 12,44%). Це консервативна латвійська партія, проте серед росіян дуже популярним є її фактичний лідер, олігарх та колишній мер Вентспілса Айварс Лембергс.

Останній перебуває під санкціями США, а минулого року його було засуджено до п'яти років ув’язнення. Щоправда, партія добилася збереження за ним права навіть у в'язниці виконувати дистанційно обов’язки голови міської ради Вентспілса. А на нинішніх виборах саме Лембергса Союз зелених та селян визначав як свого кандидата у прем’єри.

Токсична репутація Лембергса робить неможливою співпрацю із СЗС для решти латвійських партій.

Проте одночасно він забезпечив приток голосів від російської меншини.

Розкол голосів росіян, що було зафіксовано на цих виборах, може бути тимчасовим. Не виключено, що вже на наступних виборах ці голоси будуть віддані вже за одну партію.

Проте дуже ймовірно, що будь-яка партія, яка представлятиме інтереси росіян, більше не буде займати перше місце на парламентських перегонах.

Коаліція трьох. Або чотирьох

Провал російських партій суттєво спрощує формування коаліції. Проте абсолютно точно вона буде відрізнятися від попередньої.

З одного боку, вибори виграла партія чинного прем’єра Кріш'яніса Каріньша "Нова єдність". Партія отримала майже 19% голосів. Це означає, що право сформувати коаліцію отримає саме Каріньш.

Також можна з високою ймовірністю прогнозувати збереження посади міністра закордонних справ за висуванцем від "Нової єдності" Едгарсом Рінкевичсом.

Щоправда, цього разу доведеться відмовитися від латвійської традиції, коли прем’єр матиме "свого" міністра фінансів. Чинний глава Мінфіну Яніс Рейрс не пройшов до Сейму, а відповідно – за низького рівня підтримки не може бути й мови про міністерський портфель.

Та набагато більшою проблемою є те, що планам Каріньша відновити у новому Сеймі діючу коаліцію не вдалося збутися.

У новий парламент пройшли лише дві з п’яти партій чинної коаліції. Окрім партії прем’єра "Нова єдність", виборчий бар’єр подолало правоконсервативне "Національне об’єднання" (9,29%). Також лише трохи не вистачило для проходження до Сейму ліберальному блоку "Розвиток/За!" – за нього віддали голоси 4,97% виборців при 5-відсотковому прохідному бар’єрі. Щонайменше це означає, що у новому уряді зміниться міністр оборони (ще одна важлива для України посада) – чинний міністр Артіс Пабрікс був призначений за квотою "Розвиток/За!".

Втім, завдяки провалу "росіян" проблем під час формування коаліції з’явитися не повинно. Наразі розглядають три сценарії: широка коаліція або коаліція з трьох чи чотирьох учасників.

При цьому варіант "ширки", тобто об’єднання всіх партій, за винятком "росіян", має мінімальні шанси на реалізацію. Проти цього сценарію виступили і в "Новій єдності", і в "Національному об’єднанні". Вони вважають потенційно проблемною коаліцію із Союзом зелених і селян (через Айварса Лембергса) та з популістами з "Латвія на першому місці".

За таких розкладів найімовірнішим третім учасником коаліції буде блок "Об’єднаний список" (11%), який засновано політиками, що вийшли зі складу Союзу зелених та селян. Тобто – та сама правоконсервативна ідеологія, проте без токсичних осіб.

В такому випадку коаліція з трьох політсил матиме 56 мандатів зі ста. Ніби цілком достатньо для більшості, проте така більшість буде вважатися нестійкою.

Через це обговорюється варіант коаліції з чотирьох партій – із залученням ще одного новачка латвійської політики, партії "Прогресивні" (6,16%).

Аргумент на користь цього: "Прогресивні" входять до коаліції у міській раді Риги, а відповідно, коаліційні партії мають досвід співпраці з ними.

Проте коаліція з "Прогресивними" вважається не дуже ймовірним сценарієм. Річ у тім, що ця партія має дуже прогресивні погляди щодо захисту прав ЛГБТ, а це може стати джерелом постійних конфліктів із консервативними учасниками коаліції.

Тож найімовірнішим залишається варіант коаліції з трьох учасників, що зробить новий уряд Латвії більш консервативним, аніж нинішній.

Однак, що більш важливо для Києва – всі потенційні учасники коаліції мають спільну позицію щодо необхідності підтримки України.

Тому є всі підстави очікувати, що зовнішній курс Латвії залишиться незмінним, і Рига продовжить допомогу у протидії агресії РФ, а також щодо вступу України до ЄС та НАТО.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"