У суботу надвечір міністерство оборони РФ офіційно повідомило про відхід Росії від виконання так званої "зернової угоди" – ініціативи під проводом ООН, що була покликана створити схему безпечного морського експорту агропродукції з України.

Формальна причина російського демаршу – успішний напад ЗСУ на військові кораблі РФ у окупованому Севастополі. Цим звинуваченням бракує логіки: зупинка постачань зерна не зупинить опір ЗСУ та нові атаки на російський флот, а вдарить передусім по найбідніших державах світу, які знову опиняться перед загрозою голоду.

Натомість українська влада відкрито каже, що Росія знайшла зручний привід для руйнації "зернової угоди". Не є секретом те, що Росія послідовно погрожувала вийти з цієї домовленості, вимагаючи її радикальної зміни та преференцій для себе. В останні тижні вона гальмувала пропуск кораблів із зерном через Босфор, підриваючи угоду. РФ також публічно заявляла, що виступає проти "зернової угоди" на наступний термін.

Але попри це, є всі підстави вважати, що суботнє рішення Росії було спонтанним і не до кінця продуманим – через це вже протягом першого вечора Москва змінила формулювання того, як змінюється формат її (не)участі у цій угоді.

Річ у тім, що нинішня ситуація вкупі з діями Росії дає змогу перезапустити зернову ініціативу в обхід участі Росії, використавши її добровільну відмову брати участь у її втіленні, та знову розблокувати постачання зерна на світові ринки. Головна умова для цього – Туреччина має знайти сміливість скористатися можливостями, які створила для неї нова реальність.

Тож усе у руках Ердогана, який може здобути роль "рятівника світу від голоду", але для цього має зважитися на те, щоби гідно відповісти на шантаж свого партнера Владіміра Путіна.

ОНОВЛЕНО: І вже після підготовки статті стало відомо, що турецька сторона таки зважилася на перші кроки у цьому конфлікті. Детальніше про розвиток подій та подальші сценарії читайте у нашому матеріалі.  

Дві версії російської брехні

У суботу, ґрунтуючись на заявах російської влади, українські та деякі світові ЗМІ повідомили про вихід Росії з домовленостей про морський експорт, при цьому західні медіа, як правило, намагалися підібрати синонім для слова "вийшла". Reuters, наприклад, написав: "Russia pulled out of a grain deal".

Для медіаопису російських дій це слово справді підходить, але формально виходу не відбулося. У жодних заявах Росії ви не знайдете слова "вихід": там підібрали інші терміни на кшталт "призупинення" і робили це свідомо.

Та ще цікавіше, що спершу в Москві теж плуталися з версіями.

Протягом години виявилися два варіанти того, що ж відбувається з участю Росії у зернових домовленостях та що стало приводом для цього.

Першим про зміну політики Москви повідомило Міністерство оборони РФ – нагадаємо, що з російського боку саме міністр оборони підписував домовленість із Туреччиною та ООН про дозвіл для українських кораблів.

У суботу надвечір військове відомство заявило, що Росія "призупиняє участь у реалізації угод щодо вивезення сільськогосподарської продукції з українських портів" і робить це через нібито "терористичний акт проти кораблів Чорноморського флоту і цивільних суден, задіяних у забезпеченні безпеки зернового коридору". Заява була неправдивою до найменших деталей, і це було очевидно для всіх міжнародних партнерів – і питання не лише у вжитті слова "теракт" для опису законної атаки на військовий об’єкт РФ на окупованій території. Не було також жодного цивільного судна, яке би постраждало при цьому, а військові кораблі РФ не лише не були задіяні у роботі зернового коридору, а й навпаки – "зернова угода" прямо забороняла їм навіть наближатися до нього (пункт E документа).

Але головну проблему для РФ склало те, що Міноборони заявило саме про призупинення своєї участі, бо цього було мало. Тому за пів години після заяви Міноборони з’явилася суттєво інша заява МЗС РФ.

У ній вже не йдеться про міфічні постраждалі "цивільні судна", доданий відсутній у заяві Міноборони пункт про нібито порушення Україною зернової угоди (мовляв, удар завдано "під прикриттям гуманітарного зернового коридору"). А виходячи з цього, відомство Лаврова замість рішення про "призупинення участі Росії" у зерновій домовленості пише про рішення "призупинити її (угоди) виконання на невизначений термін", підкреслюючи, що "зернова угода" не має виконуватися також без участі РФ.

Кораблі-заручники

Ми не дарма беремо слова "зернова угода" у лапки. Ця домовленість, схвалена під егідою ООН на липневій зустрічі України, Росії та Туреччини у Стамбулі, не має статусу міжнародної угоди. Про це ЄвроПравда детально розповідала відразу після підписання документів.

Її силу забезпечують не юридичні механізми, як-от відповідальність сторін, а політична домовленість. Саме для цього потрібні "брокери" в особі ООН та Туреччини, готові вести діалог з воюючими сторонами і закликати їх до виконання обіцяного.

Також має значення, що документальну домовленість України та Росії навіть підписували окремо – у документах з ідентичним змістом, але різними учасниками. Формально є два окремі англомовні документи про домовленості Туреччини з Росією та Туреччини з Україною щодо створення безпечного морського зернового коридору, і вже вони, за участю ООН, утворюють "багатосторонню чорноморську зернову ініціативу". В підписаних документах та на сайті ООН вона фігурує саме під цією назвою, без жодних згадок про "угоду" абощо.

Можливість призупинення участі Росії в цій домовленості (тобто того, про що оголосила Москва), до слова, не передбачена. Питанням є лише те, чи буде угода продовжена після того, як спливе 120-денний термін її дії – а це станеться 20 листопада 2022 року.

Головні положення Угоди: Росія гарантує, що не обстрілюватиме три українські порти, які використовуються для експорту зерна, та не нападатиме на цивільні судна, що пройшли контроль Спільного координаційного центру (СКЦ), створеного під егідою та за участі ООН, на вході та на виході з зернового коридору у Стамбулі.

Варто наголосити: Росія і раніше не була задоволена "зерновою угодою", для неї це була вимушена домовленість, що приносила вигоду Україні та всьому світові, але не Москві. Через це в останні тижні РФ гальмувала огляд кораблів, що проходили через зерновий коридор; деяким доводилося чекати своєї черги на перевірку по три тижні й довше. За даними Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, різке гальмування почалося відразу після 18 вересня.

Тепер Москва оголосила, що взагалі зупиняє свою участь у СКЦ. А отже – якщо діяти за правилами, – жоден корабель до та з України не може пройти через Босфор. За офіційними даними, заручниками ситуації стали 218 кораблів, з них 101 чекає на огляд для дозволу на вхід у Чорне море, решта заблоковані в Чорному морі або в українських портах.

У нинішній ситуації є лише три варіанти розвитку подій:

1) Росія забуває про свою суботню істерику і повертається до "зернової угоди" та до складу СКЦ (виключити цей варіант неможливо, Туреччина каже, що веде переговори з РФ про це);

2) понад сотня цивільних кораблів, попри обіцянки їхньої безпеки з боку ООН, стають у буквальному сенсі заручниками росіян, які до того ж можуть відновити також обстріли портів;

3) Україна, Туреччина та ООН починають виконувати зернову угоду... самостійно, без участі Росії, якщо вона цього не хоче.

На третьому сценарії варто зупинитися окремо. А Туреччині варто його всерйоз розглянути – у тому числі для того, щоби вплинути на позицію Москви.

Гібридна зернова угода

Для президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана робота "зернової угоди" – це не тільки питання доступу до ринку зерна. Для нього це питання іміджу – і особистого, і турецької держави в очах інших лідерів Азії та Африки.

Від того, чи піде українське зерно на світовий ринок, залежить фізичне виживання багатьох людей у найбідніших державах світу, а також політична і соціальна стабільність у них та, як наслідок, – збереження влади нинішніми урядами. Для Ердогана, який прагне стати регіональним лідером, важливо сформувати для себе імідж того, хто врятував лідерів найбідніших країн від падіння.

А варіант того, що понад 200 кораблів, які погодилися постачати українські зернові та олійні культури на світовий ринок, не зможуть цього зробити, а понад 100 з них ще й потраплять у заручники до Путіна, – взагалі не підходить. Тому навіть у разі, якщо росіяни скажуть остаточне "ні" щодо роботи зернового коридору та СКЦ, – Туреччина напевно дозволить їм пройти Босфор хоча б на вихід. Хай навіть доведеться відступати від "убитої" Путіним зернової угоди.

А чи доведеться?

Адже цей договір можна потрактувати на свою користь.

Міноборони РФ заявило, що Росія призупиняє участь у зерновій ініціативі? Що ж, усім іншим сторонам дуже шкода, але угода прописана так, що її у принципі можна виконувати і без Росії. У тексті документів йдеться, що СКЦ об’єднує ООН та "Сторони" (без перелічення їхніх назв у цьому пункті). І якщо Росія наполягає, що вона більше не є стороною, яка діє у складі СКЦ, – то в цьому органі все одно лишаються Туреччина, Україна і ООН. Вони цілком можуть почати перевірку кораблів, що прямують як на вихід з України, так і на вхід. Тобто – продовжувати виконувати угоду з Росією і гарантувати виконання її вимог навіть за відсутності російських інспекторів.

Це дозволить ООН і Туреччині стверджувати, що "зернова угода" продовжує дію, бо означатиме, що всі кораблі, які йдуть до портів Одеської області, матимуть сертифікацію ООН про те, що це – мирне судно, без військового вантажу. Судно що має на меті вивезення зернових, або олійних культур, або олії для порятунку світу від голоду. Крапка.

Напад Росії на таке судно з також оонівською сертифікацією було би серйозною ескалацією з боку Росії у її відносинах не тільки з ООН і Туреччиною, але й із бідними країнами Африки та Азії, які забезпечують для неї залишки підтримки в тій же ООН та інших міжнародних організаціях. І у Москві це чудово розуміють (тому й погодилися в липні на підписання невигідної Кремлю зернової угоди).

До певної міри це стосується потенційного нападу РФ на порти, де стояли би кораблі, задіяні в "зерновій угоді" й також перевірені інспекторами ООН. Можливо, довелося би дещо доповнити процедуру – наприклад, додавши присутність інспекторів ООН і Туреччини у зернових терміналах портів.

Звісно, цього недостатньо, щоби гарантувати безпеку зернового коридору. Тому одночасно необхідно повідомляти Росію про це через турецькі канали й попереджати про неприпустимість порушення зернової угоди. Ердоган вміє це робити.

А ще треба запрошувати Росію повернутися до штатного виконання "зернової угоди", бо цей варіант найпростіший для всіх. Мовляв, провертайтеся, все одно ж усе працює, навіть без вас! (так і напрошується аналогія з нещодавнім спічем Зеленського про вибір українців після російських обстрілів, із повторенням запитання на кшталт "Без світла чи без вас? Без вас!")

Та щоби цей план спрацював, треба виконати дві важливі умови.

По-перше, переговори про безумовне повернення Росії до СКЦ, які зараз веде Туреччина, мають не принести успіху.

По-друге, Ердоган повинен знайти сміливість на такий різкий крок.

Із останнім – складно. Хоча є великий приз. Адже це було би кроком до лідерських позицій у світі, якщо саме він, Ердоган зможе зупинити Путіна від чергового загострення, і водночас допоможе врятувати від голоду чимало націй.

А Україна таку схему напевне підтримає. Бо ми свій вибір зробили. На запитання "без експорту зерна чи без нас?", яке ставлять дії росіян, відповідь очевидна. "Без вас" простіше робити буквально все. Включно з експортом зерна.

ОНОВЛЕНО: Операція розпочалася!

Уже після підготовки статті до публікації стало відомо про те, що Туреччина зважилася на перші кроки, які мають "перезапустити" зерновий коридор без російської участі у ньому.

Наразі неясно, як далеко зайде Ердоган, але поки що він почав дорогу саме тим сценарієм протистояння з РФ, який ми запропонували у цій статті. Пізно ввечері російські державні ЗМІ повідомили, що "Україна, Туреччина та ООН (у складі СКЦ, але без Росії. – ЄП) погодили план руху 14 суден 31 жовтня в рамках "чорноморської зернової ініціативи" та передали інформацію про це російській стороні".

А ближче до опівночі СКЦ офіційно повідомив вже про 16 суден, рух яких він узгодив. Ба більше, інспектори без участі росіян за неповний день завершили інспекцію 11 кораблів, що стояли у черзі з українською агропродукцією, та дали згоду на їхній вихід із Чорного моря.

З’ясувалося, що без росіян комісія працює незрівнянно швидше, ніж із ними:

досі 11 кораблів вдавалося пропустити лише 1 раз, 18 вересня, і тоді СКЦ працювала повний день.

Та й це не все! Одночасно турки, ООН та Україна погодилися збільшити кількість груп інспекторів, що оглядатимуть кораблі, з 5 до 10 – тобто ще більше збільшити пропускну спроможність. Утім, це лише початок шляху, бо наразі йдеться лише про кораблі, які виходять з Чорного моря, вже завантажені українським зерном.

На цьому етапі, по суті, ведеться дипломатична торгівля з Росією про можливість її повернення до виконання угоди.

А у разі, якщо та коли з Босфору у зерновий коридор увійде перше нове судно, що прямує рейсом до України – це означатиме, що Ердоган всерйоз перейшов до "плану Б". І цей день може настати дуже скоро.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"