Дональд Трамп дотримався своєї обіцянки.

Попри провал своїх ставлеників на "проміжних виборах" та втрату лідерства серед симпатій американських консерваторів, експрезидент США оголосив про свій намір висуватися на вибори президента у 2024 році.

Чому Дональд Трамп зважився на цей крок, попри вкрай невдале інформаційне тло? Що може допомогти йому перемогти?

І навпаки, чи не стане таке раннє оголошення президентських планів фальстартом, який остаточно позбавить його прихильників та шансів на перемогу?

Фальстарт чи особлива стратегія?

Амбіції експрезидента Трампа не є таємницю ні для кого. Він ніколи не приховував свого бажання повернутися у Білий дім.

Заради цієї мети Трамп започаткував цілий рух стійких прихильників, його електоральне ядро є дуже усталеним, лояльним до нього.

Він зберігає помітний вплив на Республіканську партію. Останні вибори довели, що цей вплив є обмеженим, але він все ж таки зберігається на певному рівні.

Трамп має величезні фінансові ресурси для продовження політичної боротьби, і напевно може ще поповнити цей ресурс. Він лишається кращим фандрейзером серед республіканців, принаймні зараз.

Оголошення плану висуватися так рано у виборчому циклі – це трохи незвично, але Трамп відомий неповагою до звичок та традицій. Але існують і об’єктивні причини для такого раннього виходу на арену.

По-перше, Дональд Трамп цю арену і не покидав, тому він просто хоче застовпити за собою там місце.

А по-друге, він хоче привернути до себе увагу ЗМІ, що йому цілком може вдасться. Вважається, що медіа доклалися до створення феномену Трампа, постійно висвітлюючи його неортодоксальні промови та поведінку.

Тож Трамп хоче знову "зайти у цю ріку".

Зрештою експрезидент намагається вибити ґрунт з-під ніг опонентів, примусити їх нервувати, робити якісь непродумані речі, поспішати.

Таким чином, він хоче створити для республіканців тест на лояльність, перевіривши, хто залишається із ним, а хто вже серед його противників.

На що може розраховувати колишній президент США і що може допомогти йому повернутися у Білий дім?

Поки що йдеться про намагання Трампа та його оточення відтворити вибори 2016 року, які дали йому непередбачуваний успіх. Тому, напевно, він буде знову робити ставку на боротьбу із системою, елітами, глибинною державою.

Оскільки проблеми з рівнем життя у багатьох американців лишилися (а може, і погіршились за часи ковіду та нинішньої інфляції), він хоче знову звинуватити в усьому істеблішмент, а себе подати як рятівника, борця із системою та того, хто воює за простий народ.

До виборчого штабу повернеться дехто з тих, хто працював там у 2016 році, але далеко не всі. Багато хто з них розчарувався у Трампі, втомився від його імпульсивності, токсичності.

Поки що є задумка створити невеличкий штаб, на відміну від величезної машини, яка працювала у 2020 році (а відтак Трамп тоді й не нехтував використанням "адміністративного ресурсу", зробивши з Білого дому передвиборчий штаб).

Відмінність від 2016 року полягатиме в тому, що штаб цього разу буде не в Нью-Йорку, в його Trump Towers, а в маєтку Мар-а-Лаго у Флориді.

Але і є більш вагома відмінність. 

Вибори з багатьма ускладненнями

Дональд Трамп ризикнув зробити оголошення про похід у президенти на дуже несприятливому інформаційному тлі після проміжних виборів – підтримані ним кандидати виступили доволі невдало.

За таких розкладів деякі радники навіть намагалися переконати Трампа, аби він трохи відклав своє оголошення про похід на Білий дім.

Але це могло б виглядати як визнання ним слабкості, визнання поразки. Тому експрезидент вирішив не змінювати плани та зробити оголошення саме 15 листопада, як це і анонсувалося.

Чи може неуспіх на проміжних виборах вплинути на шанси на переобрання?

Дійсно, аналітики вважають Трампа головним невдахою минулих проміжних виборів. Так, він провів через праймеріз до виборів купу кандидатів. Але багато хто з них зазнав нищівної поразки.

Як виявилося, для значної частини електорату ці кандидати виглядали як екстремісти. Це довело, що хоча Трамп зберігає вплив на частину електорату республіканців, він все ж таки не контролює решти, і ця решта демонструє тенденцію до зростання.

Напередодні проміжних виборів демократи обрали етично недосконалий курс на підтримку в округах саме трампістів за рахунок поміркованих республіканців. Тоді їх багато критикували, але виходить так, що такий підхід спрацював.

Коли трампісти потрапили до фінального бюлетеня, вони часто сприймались як надто радикальні і тому програвали – і це був серйозний удар по позиціях Трампа.

Стало зрозуміло, що він уже не такий впливовий "kingmaker", як вважалося раніше.

Тож вже найближчим часом ми побачимо, хто серед республіканців наважиться кинути виклик Трампу. Після невдалих проміжних виборів таких може стати більше, вони поводитимуться сміліше.

Дотрампівський істеблішмент партії, який намагався заблокувати його ще у 2016 році, був послаблений за часи його президентства, але зберігся. Сьогодні знову вони міркують щодо оптимальної стратегії стримування Трампа.

Важливу роль тут відіграє Мітч Макконелл, лідер республіканців у Сенаті. Свій внесок робитимуть і колишні члени його адміністрації, такі як колишній віцепрезидент Майкл Пенс або ексдержсекретар Майк Помпео.

Головний конкурент Трампа: що відомо про лідера симпатій республіканців Рона Десантіса

Критика від тих, хто був поруч із Трампом, має спрацювати для частини електорату.

Що ж до потенційних опонентів, то одне ім’я називають скрізь. Це губернатор штату Флорида Рон Десантіс. Він і раніше мав певні політичні амбіції, що виходили за межі Флориди, а його відносини з Трампом були перемінними.

Зараз усе це переходить у стадію відкритої політичної боротьби. Тим більше, що Десантіс не просто дуже вдало виступив на нещодавніх виборах – він впевнено переобрався, причому зробив це з великим відривом, що значно перевищив відрив, з яким виграв у Флориді свого часу Трамп.

Тому саме зараз Трамп виглядає як лузер, який тягне партію донизу, а Десантіс – майже як рятівник, який дає їй шанс, а відтак і майбутнє.

* * * * *

Незабаром ми побачимо контури політичних коаліцій всередині Республіканської партії.

Чи зможе Трамп оговтатись від невдалих проміжних виборів? Чи зможе Десантіс розвинути успіх, захопити ініціативу?

Якщо стане ясно, що Трамп слабшає, "здувається", то вакуум буде заповнений іншими. І це поле не обмежиться Десантісом.

До президентських виборів 2024 року лишається ще багато часу, тож усе ще може зміниться.

Щодо демократів, то якщо Трамп дійсно у 2024 році постане як кандидат від республіканців,

це збільшить шанси на те, що президент Джо Байден зважиться йти на другий термін.

Вважається, що він має найкращі шанси проти Трампа, може повторити успіх 2020 року. Але, знову ж таки, ще лишається час, тож і тут можлива динаміка.

Для України Трамп та його прихильники залишаються проблемою. Від його позиції у 2016 році, до шантажу Києва у 2019 році і до заяв колишнього президента та його прихильників в останні місяці – все це примушує українців ситуативно сподіватися, що Трамп не зможе повернутися до влади.

Більше того, є сподівання, що зорієнтована на нього фракція в Конгресі не буде в змозі заблокувати допомогу Україні найближчим часом, ще до виборів 2024 року.

Інтерес українців до політичної боротьби у США наразі не є абстрактним, а, навпаки, дуже конкретизований. Якщо влада зберігається в руках демократів та поміркованих республіканців, то допомога Україні продовжиться.

У цей вирішальний час роль США залишається для нас критично важливою.  

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,
доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова