Протягом багатьох років під прикриттям політики нейтралітету Швейцарія могла бути "суворою і справедливою" (суворою до інших, справедливою до себе), непомітно і поступово нарощуючи свій національний добробут, лавіруючи між цінностями і профітом.

Російська агресія проти України стала "точкою неповернення", зокрема й для Швейцарії.

Швидше за все, йти старим курсом країні буде набагато складніше, аніж раніше.

Корисність нейтралітету

Швейцарський нейтралітет є міцною складовою іміджу Швейцарії за кордоном. Але що це таке?

Чітко пояснити, в чому полягає власне "нейтралітет", ніхто не може, навіть у самій Швейцарії.

І це може бути свідомим підходом: що туманнішою була сама дефініція нейтралітету, то більший простір для маневру мала країна на міжнародній арені.

Популярне пояснення: нейтралітет означає неучасть у чужих війнах.

Але війни ведуться не лише зброєю. Будь-яка війна, окрім суто військового виміру, має ще й дипломатичний, розвідувальний, медійний та економічний. Нинішня боротьба України за свою свободу і незалежність добре це показує.

Але як тоді бути з відповідними вимірами нейтралітету, зокрема, з участю в економічних війнах, що ведуться за допомогою санкцій?

Згадаймо: поки США, Японія і ЄС намагалися саме за допомогою економічних санкцій поставити на коліна режим апартеїду, нейтральна Швейцарія продовжувала спокійно торгувати з ПАР.

Поки ООН і США намагалися завадити іранському теократичному режиму здобути власну ядерну зброю, запровадивши ембарго на постачання озброєнь і цілий пакет економічних санкцій, Швейцарія продовжувала розширювати свої торговельні відносини з Іраном.

І поки Швейцарія прагнула мотивувати Глобальний Південь стати демократичнішим, банки країни розміщували на своїх рахунках усе, що було нажито "непосильною працею" автократами та диктаторами усіх мастей, які сьогодні ведуть невизнані війни, а завтра їдуть на шопінг до бутиків Женеви.

Швейцарія останні десятиліття прагнула зміцнювати свій глобальний імідж проповідника гуманітарних традицій і нейтрального посередника, що не заважало їй переслідувати свої власні економічні інтереси.

Принаймні так оцінюють загальну картину критики здебільшого лівого та зеленого спрямування. "Швейцарія змогла стати світовим центром торгівлі сировиною тільки завдяки розумінню нейтралітету як політики під гаслом: "Ми ведемо бізнес з усіма і на санкції ми не звертаємо жодної уваги", – каже виконавчий директор лівої організації Alliance Sud Андреас Міссбах.

Кінець привілеїв?

За словами депутатки від партії Die Mitte Елізабет Шнайдер-Шнайтер, Швейцарія в минулому завдяки своєму нейтралітету могла фактично мати цілу низку міжнародно-дипломатичних привілеїв.

"Зараз ці привілеї переживають стадію ерозії", – уточнює вона.

Перебуваючи під жорстким міжнародним тиском, джерелом якого є насамперед США, Швейцарія вже кардинально реформувала рамкові умови функціонування своєї фінансової індустрії, скасувавши банківську таємницю за рахунками нерезидентів і перейшовши до режиму автоматичного обміну банківською та податковою інформацією із зарубіжними юрисдикціями.

Логічним видається й ускладнення відносин між Швейцарією та ЄС.

"Завдяки двом пакетам двосторонніх (секторальних або галузевих) договорів, що регулюють кооперацію з Євросоюзом, Швейцарія тривалий час могла користуватися широкими перевагами, що випливають із права мати доступ до єдиного європейського ринку, без необхідності підкорятися жорстким зобов'язанням, що діють для всіх інших учасників цього ринку", – каже Шнайдер-Шнайтер.

"Тож не випадково Брюссель дедалі частіше каже, що Швейцарія справедлива до себе і сувора до інших. Але тепер із цим уже майже точно покінчено", – додає вона.

Те ж саме стосується і податкових режимів окремих кантонів. 

Скасування банківської таємниці за рахунками нерезидентів і введення мінімального податку на прибуток міжнародних корпорацій у розмірі 15% поставили хрест і на Швейцарії як податковій "оазі" та "надійній гавані" для тих, хто хотів би сховати від податків свої злочинні мільярди.

Експерт із зовнішньої політики "Партії зелених" Крістін Бадерчер підтверджує, що "міжнародна ситуація змінилася, і тепер ЄС не бажає надавати Швейцарії якісь привілеї".

На думку Бадерчер, криза у відносинах із ЄС наразі є найбільшою загрозою для майбутнього економічного процвітання Швейцарії. Однак впливають на економіку Швейцарії не тільки складні двосторонні відносини з Європою, а й події всередині самої Європи.

Наприклад, Швейцарія намагається виторгувати собі зараз хоча б якісь послаблення у межах реформування рамкових умов функціонування фінансового ринку Євросоюзу. Будучи фактично реакцією на Brexit, ця реформа може вдарити і по ділових інтересах швейцарських банків, які управляють, зокрема, й німецькими активами.

Нейтралітет на тлі війни

Агресія Росії проти України також змінила настрій світової спільноти щодо Швейцарії.

Багато європейських країн серйозно роздратовані тим, що Берн не дозволяє їм передавати Україні озброєння і боєприпаси, вироблені у Швейцарії.

Конфедерація посилається у відповідь на свій нейтральний статус і на якесь "національне законодавство", що регулює цей статус. Вона наполегливо дотримується свого попереднього курсу, навіть незважаючи на погрози німецьких політиків ухвалити рішення про припинення закупівель у Швейцарії продукції гельветичного ВПК.

Вельми незадоволені й користувачі соціальних мереж:

Швейцарію критикують або за "байдуже ставлення" до життя українців, або за зраду заповітам нейтралітету.

Не допомагає й новина про те, що Швейцарія надасть Україні 180 млн франків на те, щоб допомогти їй пережити зиму в тяжкій ситуації, спричиненій російськими ракетами та іранськими дронами-"мопедами".

Китай, Росія, Іран – автократичні держави утворили зараз справжнісіньку "вісь", підтримуючи Москву в її агресії проти України.

Деякі експерти та коментатори говорять навіть про повернення до блокового розмежування, характерного для епохи холодної війни.

На думку Патріка Дюммлера з ліберального правого аналітичного центру Avenir Suisse, Швейцарії, ймовірно, не вдасться більше йти колишнім курсом, і станеться це "раніше, ніж очікувалося, і більшою мірою, ніж їй хотілося б".

Швейцарія є західною країною: так вона розуміє сама себе, так її бачать навколишні країни. Тому, за словами експерта, країна навряд чи зможе в майбутньому "летіти нижче радарів", залишаючись ніким не поміченою і ведучи водночас бізнес з іншими країнами так, як їй це вдавалося робити раніше.

За її зовнішньоекономічною політикою спостерігають як США, так і ЄС, від неї чекають, що вона піде їм назустріч. У минулому нічого такого від неї ніхто не очікував, а тому Швейцарія могла "проскакувати поміж цівками", вказуючи щоразу на своїй нейтралітет.

Саме тому в разі агресії проти України Швейцарія була все-таки змушена, після певної паузи, поставити благородні ідеали вище власних профітів. Приєднавшись до санкцій ЄС проти Росії, вона одразу ж отримала від Москви "медаль" у вигляді статусу... ні, не іноагента, а недружньої держави.

Однак Дюммлер вважає, що Швейцарія просто потрапила в ситуацію цугцвангу. "Їй доведеться й надалі підтримувати режим санкцій, інакше вона ризикує сама зіткнутися з економічними контрзаходами"...

При цьому рішення приєднатися до санкцій викликало розбіжності в самій федеральній адміністрації.

Відомо, що Швейцарська народна партія (SVP) виступає проти санкцій, виходячи з необхідності навіть не стільки зберегти добробут країни, скільки залишатися відданою принципам нейтралітету. З цією метою партія навіть почала збір підписів під народною законодавчою ініціативою "Про нейтралітет", що пропонує прописати нейтральний статус країни в конституції.

Можна припустити, що необхідні 100 тисяч підписів партія збере дуже швидко, а з винесенням на референдум ця ініціатива не страждатиме на відсутність підтримки.

Але зрозуміло й інше: якщо Швейцарія має намір зберегти добрі відносини зі своїми найважливішими торговельними партнерами, то вона буде просто зобов'язана час від часу йти на поступки ЄС і США і навіть запроваджувати санкції, які не відповідають її "шкурним" інтересам.

Автор: Сибілла Бондольфі

Стаття вийшла на сайті Swissinfo і републікується з дозволу правовласника