Скандальний та вкрай неоднозначний президент Чехії Мілош Земан перебуває останні місяці на посаді, завершуючи свою другу та останню каденцію.

Вже 13-14 січня у Чехії відбудуться нові президентські вибори, а за необхідності наприкінці січня пройде другий тур.

Минулого тижня остаточно визначилися учасники перегонів – після перевірки поданих документів чеський центрвиборчком відмовив у реєстрації 12 із 21 претендента на участь у виборах. Щоправда, двоє з невдах обіцяють подати апеляцію, проте на перебіг виборів це вже не вплине.

Які несподіванки обіцяють нові президентські вибори у Чехії? Що може змінити новий президент? І що фаворити перегонів думають про підтримку України?

Президентство як засіб від переслідування

Формально Чехія є парламентською державою, в якій президент має суто церемоніальні функції. Проте попередні президенти, а особливо чинний глава держави Мілош Земан, активно втручалися у політику, напряму впливаючи на формування урядів та їхній курс.

Вважається, що такий курс буде продовжено, якщо новим президентом стане політик із яскравою партійною приналежністю – він підтримуватиме свою партію на шкоду принципу рівновіддаленості.

В даному випадку йдеться про Андрея Бабіша – колишнього прем’єра та лідера тепер опозиційної партії ANO.

Наразі Бабіш є фаворитом перегонів, хоча його відрив від переслідувачів поступово зникає, а головне – опитування не дають йому високих шансів у другому турі.

Довгий час участь Бабіша у цій кампанії вважалася ледь не головною інтригою – поразка у президентських виборах може сильно вдарити по його політичних амбіціях. За умови високого антирейтингу свого лідера партія ANO могла би висунути у президенти іншого кандидата – когось із міністрів уряду Бабіша.

Утім, колишній прем’єр вирішив ризикнути – і має на те вагомі підстави.

Наразі проти Бабіша відкрито декілька справ, пов’язаних із махінаціями навколо фінансової допомоги ЄС. І якщо відкриті справи у самій Чехії ще можна було якось владнати (з часів прем’єрства Бабіш має потужні зв’язки у правоохоронних органах), то відкриття справи у Франції може виявитися справжньою катастрофою.

За таких обставин президентський імунітет у найближчі п’ять років може виявитися зовсім не зайвим. Тож експрем'єр вирішив ризикнути.

Інша справа – як зараз він веде свою кампанію.

На посаді глави уряду Бабіш не був ані антиукраїнським політиком, ані відвертим "другом Путіна" – на відміну від президента Земана, який скорегував свою риторику щодо РФ лише після 24 лютого.

Єдиний епізод у біографії Бабіша, який можна назвати антиукраїнським – це рішення сховати сина від слідства в анексованому Росією Криму.

Втім, у статусі кандидата у президенти Бабіш суттєво змінює риторику, намагаючись залучити підтримку антиєвропейського та лояльного до РФ електорату Земана. В його риториці з'являються тези, що допомога Україні вже дорого коштувала Чехії, тож настав час турбуватися насамперед про простих чехів, а вже потім – про Україну.

Це досить ризикована стратегія, яка може суттєво зменшити рейтинги ANO – і перші ознаки цього вже наявні. Проте вона дає скандальному експрем'єру шанс на перемогу – багатотисячні мітинги у Чехії, на яких Україну звинувачували у високих цінах на опалення, показують, що такий електорат існує і готовий до мобілізації.

Три кандидати від коаліції

Ще одна особливість цих виборів – відсутність єдиного кандидата від урядової коаліції.

Замість цього коаліція підтримає аж трьох кандидатів, два з яких є самовисуванцями та зареєструвалися на вибори завдяки збору підписів громадян.

Перший із них – генерал Петр Павел – наразі виглядає лідером перегонів. Останні опитування від Data Collec та Kantar дають йому підтримку 26,5% виборців із мінімальним відставанням від Бабіша (27%).

Після Земана: які ризики несуть для України президентські вибори у Чехії

Однак у другому турі шанси генерала істотно вищі, аніж в експрем'єра – 59% проти 41%.

Генерал Павел відомий тим, що обіймав посаду голови Військового комітету НАТО, що є другою після генсека посадою в Альянсі. Ніхто з громадян Чехії до того чи після не підіймався так високо у структурі Альянсу. Після цього із 2018 року Петр Павел перебуває у відставці, розпочавши підготову до політичної діяльності.

Важливо, що він повністю підтримує допомогу Україні – у випадку його перемоги президент та уряд будуть однодумцями.

Ключова проблема для цього кандидата – членство у комуністичній партії ще за часів соціалістичної Чехословаччини. Попри те, що таке членство у ті часи було обов’язковим для військової кар’єри, цей факт вже зробив неможливим підтримку Павела як єдиного кандидата від коаліції.

Щоправда, його головному опоненту Андрею Бабішу буде непросто використовувати цей факт для дискредитації свого конкурента – самого Бабіша звинувачують у тому, що в соціалістичні часи він співпрацював із чехословацькою таємною поліцією, а можливо, і з радянським КДБ.

Іншим кандидатом, чия перемога буде однозначно вигідна Україні, є глава сенатського Комітету із закордонних справ, оборони та безпеки Павел Фішер, дипломат та колишній радник президента Вацлава Гавела.

Це єдиний із кандидатів у президенти, який після 24 лютого відвідував Україну, причому зробив це двічі.

"Тривалий час список ворогів Росії очолювали США та Чехія. Ми не повинні забувати, як вони нас ненавидять. Зупинити Путіна – наш обов’язок", – заявляв він.

Фішер виглядає найбільш підготовленим до президентської посади, проте його шанси на перемогу невисокі. Хоча він займає четверте місце, проте – зі значним відставанням від лідируючої трійки. Наразі за нього готові віддати голоси лише 7,5% чехів.

Проти нього грає і невдала участь у попередніх президентських виборах, і консервативна позиція щодо прав ЛГБТ-спільноти (на відміну від сусідньої Польщі, у ліберальній Чехії це швидше віднімає голоси, аніж додає).

Нарешті, третім кандидатом від коаліції є політик, який є "темною конячкою" та одночасно здатний докорінно змінити виборчі розклади. Це економістка та колишня ректорка Університету Менделя у Брно Дануше Нерудова.

Вступивши у перегони із незначним рейтингом, Нерудова зуміла збільшити його до 23,5%, а головне – він продовжує зростати, що збільшує її шанси на потрапляння у другий тур.

Добитися успіху їй допоміг статус новачка у політиці, який кидає виклик "еліті", а також копіювання іміджу популярної у Чехії президентки сусідньої Словаччини Зузани Чапутової.

Натомість і вона має свій скелет у шафі – під час її ректорства в університетів було розкрито масштабну схему із "прискореним" виданням дипломів. Сама Нерудова стверджує, що в цій історії вона "єгер, а не браконьєр" – що саме вона сприяла розкриттю цієї схеми.

Важливо, що по Україні її позиція цілком прогресивна – Нерудова підтримує жорсткі санкції проти РФ, називає Путіна "новим Гітлером", який у разі, якщо його не зупинять зараз, роки за чотири може атакувати і Чехію.

Зважаючи на рейтинг, що зростає, шанси Нерудової вийти у другий тур видаються досить високими.

Але це може стати проблемою – у разі протистояння у другому турі з Бабішем її перевага наразі виглядає набагато більш непевною, аніж у випадку пари Павел-Бабіш.

А головне – у другому турі Нерудова видається найбільш зручним партнером для Бабіша.

В такому разі можливе повторення другого туру попередніх президентських виборів, де досвідчений політик Земан у дебатах легко переграв науковця Їржі Драгожа та зміцнив своє лідерство.

Тож попри позитивні розклади, президентські вибори у Чехії можуть принести сюрприз. І не обов’язково приємний для України.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"