Близький Схід знову на порозі великої війни.

Як повідомляє The Wall Street Journal, Саудівська Аравія поділилася із США розвідданими про неминучий напад з боку Ірану.

Згідно із заявами представників Саудівської Аравії та Сполучених Штатів, американські військові на Близькому Сході були приведені до підвищеного рівня бойової готовності.

Іранська влада відреагувала на інформацію у своєму стилі. Відповідаючи на запитання кореспондентів щодо повідомлень Wall Street Journal, речник МЗС Нассе Канаані назвав таку інформацію "упередженою фабрикацією новин деякими західними та сіоністськими партіями", яка має на меті знищення поточних "позитивних тенденцій" у відносинах з країнами регіону.

Натомість свідченням реальних планів Тегерана стало підняття червоного прапора у священному місті шиїтів Кум над мечеттю Джамкаран.Такий крок для Ірану – демонстрація стану війни. Останнього разу цей прапор підіймали в січні 2020 року у відповідь на смерть генерала Касема Сулеймані, після чого було завдано ракетного удару по американських військових об'єктах в Іраку.

Тож наскільки високою є ймовірність нової війни та якими можуть бути її наслідки, в тому числі й для України?

Конфлікт на тлі протестів

Відносини Ірану та Саудівської Аравії складно назвати добрими. З січня 2016 року ці країни не мають дипломатичних відносин – відтоді як посольство Саудівської Аравії в Тегерані було взято штурмом у відповідь на страту Ер-Ріядом видатного лідера мусульман-шиїтів.

Ці відносини додатково погіршилися після того, як у вересні 2016 року Іран звинуватив владу Саудівської Аравії у навмисній загибелі близько 400 іранських паломників під час тисняви у священному місті Мекка у 2015 році.

Саудівська Аравія давно називає Іран найбільшою загрозою стабільності на Близькому Сході, враховуючи ядерну програму, підтримку Іраном різноманітних екстремістських угруповань від Лівану та Іраку до Ємену.

Щоправда, минулого року в Багдаді відбулося кілька раундів прямих переговорів між саудівськими та іранськими дипломатами, надходили повідомлення про поновлення дипломатичної присутності. А на початку цього року президент Ірану Ібрагім Раїсі навіть заявляв, що його країна готова до подальших переговорів із Саудівською Аравією.

Навіщо ж Ірану тепер знадобилося йти на загострення?

Нещодавній терористичний акт у святині в Ширазі, відповідальність за який взяла на себе "Ісламська держава", вимагає від іранського керівництва рішучих кроків як демонстрації того, що режим ще досі контролює ситуацію в країні.

Особливо важливим це стає на тлі протестного руху, що триває в країні майже два місяці. При цьому влада вже застосувала більшість класичних методів розгону протестувальників, однак свого не досягла.

Більш того, у підігріванні протестних настроїв іранське керівництво звинуватило США, Ізраіль та… Саудівську Аравію.

Минулого місяця Тегеран навіть погрожував Саудівській Аравії, говорячи про необхідність обмеження висвітлення в новинах перською мовою протестів, що відбуваються по всьому Ірану.

Створення Іраном casus belli у своїх пропагандистських цілях для "відплати" своїм регіональним супротивникам може мати декілька вимірів: щоб виправдати атаки на енергетичні об’єкти Саудівської Аравії, атаки на Ізраїль через те, що ізраїльська авіація завдала ударів по іранських об’єктах у Сирії; також серед потенційних цілей асиметричної відповіді Ірану – місто Ербіль, де знаходяться американські війська, інші частини Іраку з курдським населенням.

Хто чим воюватиме?

Перспектива війни з Іраном не стала несподіванкою для Саудівської Аравії. Іранська загроза є одним із ключових чинників її військової стратегії.

Окрім занепокоєння щодо ядерної програми, проблеми створюють іранські проксі. Як свідчать дані американського рейтингу військової потужності Global Firepower Index 2022, Іран переважає Саудівську Аравію в живій силі – 48 млн осіб проти 18 млн (придатні до служби – відповідно 40 млн проти 16 млн осіб).

Водночас Саудівська Аравія має більший оборонний бюджет – $46 млрд проти $5 млрд – і переважає Іран у кількості та якості озброєння.

Імпорт озброєння завжди відіграв важливу роль у баченні посилення безпеки в Затоці. Саудівська Аравія є другим за величиною імпортером зброї у світі. Її витрати на оборону суттєво зросли за останнє десятиліття, частково через значне зростання обсягів закупівель, що було викликано війною в Ємені.

Натомість можна виділити низку ключових факторів, які формують військову стратегію Ірану.

По-перше, це історична недовіра та триваюча конфронтація між Іраном і США.

Ще за часів попередньої адміністрації Білого дому у відносинах між країнами панувала неоднозначність. Офіційні особи Саудівської Аравії вітали рішення адміністрації Дональда Трампа щодо виходу зі Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA) у 2018 році й без особливого ентузіазму зустріли рішення відновити багатосторонні переговори з Іраном щодо оновленої угоди.

Наразі адміністрація президента Джо Байдена прагне відкалібрувати американсько-саудівські зв’язки. Зокрема, візит Байдена до Саудівської Аравії у липні 2022 року був сприйнятий як важливий крок до відновлення рівня довіри між саудитами та США після вбивства Джамала Хашоггі.

Водночас рішення саудівського керівництва щодо різкого скорочення видобутку нафти на 2 млн барелів на день, яке позиціювалося як спільне рішення ОПЕК+, тепер створює для американської адміністрації додатковий політичний тиск напередодні проміжних виборів до Конгресу 8 листопада, а також підриває підґрунтя для ефективного санкційного режиму проти Росії.

Це вже викликало шквал критики з боку конгресменів, аж до пропозицій переглянути співпрацю США із Саудівською Аравією у сфері оборони, вивести всі сили США з регіону Затоки та передислокувати військову техніку, включно із системами протиракетної оборони.

Другий козир Ірану – взята ним на озброєння стратегія асиметричної війни.

Іран має найбільший на Близькому Сході арсенал крилатих ракет, ракет класу "земля-земля" і безпілотних літальних апаратів, які покривають усю територію Саудівської Аравії, включаючи стратегічні об’єкти на узбережжі Червоного моря. Крім того, Іран тестує набуті за останнє десятиліття засоби ведення війни у кіберпросторі.

Санкційні режими, що діють проти Ірану, зі зрозумілих причин обмежують його купівельну спроможність на закордонних ринках. Згідно з Базою даних SIPRI про поставки зброї, за період 2011-2021 рр. Іран отримав системи ППО, ракети, датчики, інше обладнання від таких країн, як Білорусь, Китай (у період 2011-2015 рр.), і Росії, яка поставила більшість одиниць озброєнні та техніки за весь цей період.

Сценарії війни

Яким може бути перебіг нової війни на Близькому Сході?

Сценарій негативний: повномасштабний конфлікт, спровокований Іраном

Суттєву загрозу для стабільності в регіоні має специфічна логіка, яка притаманна авторитарним режимам. Створення надуманого приводу для війни може бути продиктоване бажанням об’єднати суспільство, створивши таким чином противагу протестам всередині країни.

Водночас, якщо пригадати ситуацію з вбивством Касема Сулеймані, говорити про загальну мобілізацію не доводиться, на заклик помсти відгукнуться лише певні верстви населення, в першу чергу – представники силових та армійських структур.

У випадку класичної війни для США настане момент істини, який вимагатиме виконання взятих на себе безпекових зобов’язань. Схоже на те, що керівництво Саудівської Аравії потребує розуміння, як будуть діяти Сполучені Штати у разі такого негативного розвитку подій, враховуючи деяку напруженість, що існує у відносинах представників Демократичної партії США з саудівським керівництвом.

Сценарій базовий: іранська асиметрична "відплата"

Іран також не спроможний вести повномасштабну наступальну війну, враховуючи обмеженість наступального озброєння і відсутність резервних джерел постачання. А тому цілком імовірно, що Тегеран буде діяти звичним чином – через своїх проксі.

При цьому шансів на позитивний сценарій – на те, що сторонам вдасться утриматися від війни, – стає все менше. Якщо не відбудеться зміна режиму в Ірані, у світової спільноти закріпиться розуміння, що вирішення іранської ядерної проблеми лежить у військовій площині.

Ймовірність війни збільшується разом із просуванням Ірану до отримання ядерної зброї.

* * * * *

Для інтересів України будь-яка дестабілізація на Близькому Сході є небезпечною, адже відвертатиме увагу і ресурси наших західних партнерів від потреб українського фронту.

Крім того, питання світових цін на енергоносії і так завдає шкоди національним інтересам, адже високі ціни дозволяють Росії продовжувати війну в Україні.

При повномасштабному конфлікті в регіоні світова економіка отримає "цінові шоки", наслідки яких важко спрогнозувати.

Разом із тим конфлікт у регіоні може різко обмежити можливості Ірану допомогти Росії постачанням безпілотників, а найголовніше – балістичних ракет. Хоча б тому, що вони будуть потрібні самому Тегерану.

Більш того, залучення США до конфлікту робить дуже ймовірними удари по об'єктах військово-промислового комплексу Ірану.

Однак наразі негативні фактори видаються вагомішими, що робить для України потенційну війну на Близькому Сході ще одним дуже непростим викликом.

Автор: Віра Константинова,

експерт Центру близькосхідних досліджень