Словаччина за крок до реваншу: чи зміниться курс Братислави на проросійський

Вже незабаром компанію Угорщині, яка критикує військову допомогу Україні та блокує санкції проти РФ, може скласти ще одна країна.

Йдеться про Словаччину, відносини з якою зараз розвиваються дуже успішно – і президент, і прем’єр, і глава МЗС сусідньої держави підтримують Україну. Проте гостра політична криза може перекреслити таку ідилію.

Теперішня словацька коаліція, яка вже не має більшості в парламенті, не може прийняти навіть держбюджет на наступний рік. А президентка Зузана Чапутова вже заявляє, що дострокові парламентські вибори видаються меншим злом, аніж продовження політичної кризи.

Проблема полягає в тому, що розклади однозначні: коаліційні партії програють дострокові вибори, а владу отримає опозиція, в тому числі експрем’єр Роберт Фіцо, який активно критикує чинний уряд за допомогу Україні.

Коаліція без більшості та без єдності

"Моментом істини" для нинішньої коаліції багато словацьких оглядачів називали голосування за проєкт державного бюджету, стверджуючи, що провал голосування може остаточно покласти край коаліції.

Як результат, це питання було зняте з розгляду та перенесене на невизначений час. Коаліція не змогла знайти додаткові голоси для його ухвалення. А може, не захотіла, адже всередині коаліції є політик, якому це явно невигідно.

Ця ситуація стала ідеальною ілюстрацією політичної кризи у сусідів. Кризи, яку передбачали вже відразу після оголошення результатів парламентських виборів 2020 року, коли стало зрозуміло, що новим прем’єром стане лідер партії OĽANO Ігор Матович.

Матовича звинувачували у невмінні вести командну роботу та у здатності постійно генерувати скандали.

На жаль, ці побоювання повною мірою виправдалися.

Першою кризою, що ледь не призвела до розвалу коаліції, стала ідея прем’єра закупати російську вакцину проти COVID-19 – що повністю суперечило курсу його уряду.

Тоді дострокових виборів вдалося уникнути – Матовича вдалося переконати покинути прем’єрський пост, уступивши його представнику його ж партії та тодішньому міністру фінансів Едуарду Гегеру. Проте Матович погодився на це лише за умови призначення на посаду міністра фінансів, що звільнялася.

Посада міністра фінансів, який розподіляє бюджетне фінансування поміж міністерствами, дає багато можливостей. І Матович активно користувався ними, впливаючи на роботу колег.

Зрештою це, а також спроби просування явно популістичних ініціатив, посилило напругу між Матовичем та міністром економіки (а також лідером партії SaS) Ріхардом Суліком. Зрештою, цей конфлікт призвів до виходу SaS із коаліції, внаслідок чого вона втратила більшість.

І якщо спочатку SaS, навіть перебуваючи у коаліції, намагалася підтримувати урядові законопроєкти, то зараз, схоже, цей час минув.

Ці проблеми, втім, не заспокоїли Матовича. Останній скандал: міністр фінансів пішов на конфлікт із лікарями, відмовив їм у збільшенні зарплатні (при тому що їхні вимоги були досить поміркованими), що призвело до страйку.

Ситуацію довелося вирішувати особисто прем’єру, який зміг знайти порозуміння із протестувальниками. Наразі досягнутий компроміс чекає затвердження в уряді.

Проте вже незабаром можна очікувати нових спроб Матовича втручатися у справи інших міністерств. Особливо якщо держбюджет на наступний рік так і не буде прийнято.

За такого сценарію буде впроваджено механізм тимчасового фінансування – щомісяця кожне міністерство буде отримувати одну дванадцяту від виплат, прописаних у бюджеті попереднього року. Проте такий механізм суттєво збільшує повноваження міністра фінансів.

І це дає підстави звинувачувати Матовича, що він свідомо торпедує ухвалення бюджету.

І ці звинувачення не видаються безпідставними в ситуації, коли міністр фінансів відмовлявся ходити у парламент захищати розроблений його відомством проєкт держбюджету.

Краще з найгіршого

"Рівень невдоволення людей сягає рекордів. До 84% громадян вважають, що наше суспільство рухається не у правильному напрямку… Це не просто соціологічні дані. Гнів і невдоволення суспільства майже відчутні…

Якщо правляча коаліція не зможе це змінити, то ми опинимось перед загрозою переростання політичної кризи в серйозну кризу демократії. У такому разі краще буде дозволити громадянам заново обирати своїх обранців", – таку заяву 29 листопада зробила у словацькому парламенті президентка Зузана Чапутова.

Досі вона усіляко сприяла порозумінню всередині коаліції та уникненню дострокових виборів. Тож нинішня заява свідчить, що ці зусилля виявилися марними і збереження коаліції "за будь-яку ціну" може коштувати державі набагато більше, аніж нові вибори.

Проблема полягає лише у тому, що нові вибори можуть створити нові проблеми. Зокрема, привести до розвороту зовнішнього курсу Словаччини.

Соціологічні опитування однозначні: коаліційні конфлікти суттєво зменшили рівень підтримки всіх провладних партій. А рейтинг партії SaS, яка вийшла з коаліції, взагалі за кілька місяців обвалився на третину, сягнувши 7,8%.

Рейтинг OĽANO впав до 8%, і це може бути лише початком. Наразі в партії є низка депутатів, які критикують Матовича і, можливо, готові піти в окремий політичний проєкт, якщо його очолить прем’єр Гегер.

Ситуацію не рятує збільшення популярності позапарламентської партії "Прогресивна Словаччина", близької до президентки Чапутової – наразі вона з 10,4% піднялася на третє місце.

Схоже, що уникнути реваншу попередньої влади не вдасться.

Наразі дві лідерські позиції займають опозиційні партії "Голос" експрем'єра Петера Пеллегріні (у неї майже 20%) та Smer-SD іншого колишнього голови уряду Роберта Фіцо (15,6%).

У разі дострокових виборів ці дві політсили можуть створити нову коаліцію.

І це стане чималою проблемою, в тому числі для України.

Роберт Фіцо, який за часів керування урядом проводив досить збалансований курс (зокрема, саме тоді Україна отримала реверсний газ зі Словаччини, що стало вкрай важливим аргументом проти диктату "Газпрому"), в опозиції різко змінив риторику на проросійську.

Фіцо критикує чинний уряд за підтримку України, в першу чергу – за надання зброї. Він заявляє, що ця допомога та розвив економічних зв’язків із РФ занадто дорого коштує словакам.

Тож уряд, створений коаліцією за участю Smer-SD, однозначно стане більш проросійським. Тим більше, як вважається у словацькому політикумі, Пеллегріні, який довгий час працював під керівництвом Фіцо, є залежним від нього. А багато членів партії "Голос" є колишніми членами Smer-SD.

Чи можна уникнути такого сценарію?

Наразі словацькі політологи не виключають, що "Голос" здатний здивувати, відмовившись від коаліції з партією Фіцо. Невипадково сам Пеллегріні уникає проросійських заяв, щоб не "спалювати мости" у коаліційному діалозі з іншими партіями. А на посаді прем’єра він вів цілком прозахідний курс.

"Партія Пеллегріні багато працювала, щоб довести, що вона є окремою політичною силою, незалежною від Smer-SD. Коаліція з ними ставить питання руба: а чи варто було від’єднуватися?" – відзначає старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марушак.

А ще додає: електорат партії голос за останні роки суттєво змінився. "Раніше це дійсно був спільним електорат зі Smer-SD. Однак останні опитування свідчать, що тепер електорат "Голосу" має все більше відмінностей. Він не поділяє проросійський курс Фіцо і в цьому є більш близький до чинної коаліції", – додає Марушак.

* * * * *

Дострокові вибори дійсно можуть сприяти завершенню політичної кризи у Словаччині. Коаліція "Голосу", "Прогресивної Словаччини" та SaS може виявитися успішнішою, а головне – не призведе до корекції зовнішнього курсу країни.

Проте ризики того, що ситуація піде за гіршим сценарієм, дуже високі.

І знову майбутній курс Словаччини залежатиме від рішення однією людини. Із всіма ризиками, які з цього витікають.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"