Наскільки ймовірним є розворот Словаччини від дружньої Україні держави до євроскептика, що просуватиме "угорські" тези про необхідність компромісу з РФ? На жаль, небезпека цього істотно зросла 15 грудня, після того, як парламент висловив вотум недовіри уряду Едуарда Гегера. 

Це різко збільшило шанси на дострокові вибори. А усі розклади свідчать, що у разі таких виборів перемогу святкуватиме опозиція, у тому числі відверто проросійська.

Втім, цього сценарію ще можливо уникнути. Прозахідні сили теоретично мають можливість переформатувати коаліцію, та й навіть у разі оголошення дострокових виборів Братислава здатна зберегти на нинішньому рівні підтримку України. У тому числі – передати Україні обіцяні винищувачі МіГ-29.

Пропонуємо вашій увазі відео про те, як нинішня політична криза у Словаччині може вплинути на підтримку України. 

А для тих, хто віддає перевагу читанню, пропонуємо статтю, у якій ми детальніше розберемо ці питання і проаналізуємо, що може завадити реваншу проросійських сил у сусідній країні.

Роль особистості у кризі

Політична криза рідко має одного винуватця – зазвичай до неї приводить комплекс помилок, яких припускаються багато політичних гравців

Словацька ситуація в цьому сенсі унікальна. Можна сміливо стверджувати, що провина у кризі якщо не повністю, то в основному лежить на одній особі. Йдеться про Ігоря Матовича – колишнього прем’єра та нинішнього міністра фінансів, лідера партії OĽaNO (ця абревіатура українською означає "Звичайні люди та незалежні особистості"), що перемогла на минулих виборах.

Про можливі проблеми, які здатен створити Матович, словацькі політологи почали говорити вже на початку 2020 року, щойно стало відомо, що OĽaNO здобула перемогу на парламентських виборах і він має стати новим прем’єром.

Річ у тім, що Матович має репутацію популіста, не здатного працювати у команді. Показова деталь: партія OĽaNO, яка і раніше не раз брала участь у виборах, під час кожної кампанії суттєво змінювала свій передвиборчий список, бо щойно хтось із партійців дозволяв собі мати думку, відмінну від позиції лідера партії – це відразу означало викреслювання з виборчих списків на наступних виборах.

Ті, хто чекав на конфлікти від Матовича, виявилися праві.

Попрацювавши на посаді прем’єра рік, він створив кризу у коаліції, вирішити яку вдалося лише відставкою прем'єра. Точніше – рокіровкою.

Щоби уникнути дострокових виборів, Матович погодився уступити посаду голови уряду своєму однопартійцю та міністру фінансів Едуарду Гегеру, а сам очолив Мінфін.

Словаччина за крок до реваншу: чи зміниться курс Братислави на проросійський

Ця рокіровка відтермінувала крах коаліції, але не могла його зупинити.

Посада глави Мінфіну дала Матовичу можливості втручатися у роботу всіх міністерств, чим він постійно користувався. Це негативно впливало на роботу уряду та спричинило новий конфлікт із партію SaS та її лідером, віцепрем'єром та міністром економіки Ріхардом Суліком.

Зрештою, SaS озвучив новий ультиматум: Матович має піти з міністерської посади або партія виходить з коаліції і та втрачає більшість.

Цього разу досягти компромісу не вдалося. Словацька коаліція розпалася. А незабаром SaS разом із опозиційними партіями внесли проєкт резолюції про вотум недовіри чинному уряду. Одночасно натякаючи, що готові переглянути своє рішення. Якщо Матович все ж піде у відставку

Словацька "мильна опера"

Голосування щодо вотуму недовіри було заплановане на вівторок 13 грудня, і всі сигнали свідчили, що уряд має піти у відставку.

"Сьогодні мафія повалить уряд", – написав у twitter вранці у вівторок Матович. Він явно зробив ставку не на досягнення компромісу, а на створення гучного скандалу, який дозволив би йому подавати своє звільнення як "помсту мафії" політику, який вступив з нею у бій.

Втім тоді прем’єру Едуарду Гегеру вдалося залучити голоси позафракційних депутатів, щоб на два дні перенести голосування за вотум недовіри. Крок, який давав шанс обійтися без перевиборів.

А далі сталося майже неможливе.

В партії OĽaNO, яка досі була ручним політ проектом Матовича, стався розкол. Частина депутатів та міністри заявили про необхідність пошуку компромісу із SaS, навіть ціною відставки свого лідера.

Матовичу довелося піти на переговори із лідером SaS Суліком. Він висунув дві вимоги свого звільнення: не підтримку вотуму недовіри уряду, та підтримку розробленого його міністерством проекту держбюджету на 2023 рік. Але зважаючи, що у SaS була купа зауважень до цього бюджету, домовитися не вдалося.

Тоді, напередодні вирішального голосування, зустріч із Суліком провів прем’єр Гегер, і їм вдалося домовитися про збереження коаліції та уряду в обмін на відставку Матовича, тобто міністра фінансів. Єдина умова: Матович, у чесне слово якого SaS давно перестав вірити, має ще до голосування за вотум недовіри подати президенту заяву про звільнення.

Ігор Матович погодився і відправився на прийом до президентки Зузани Чапутової, щоб особисто вручити таку заяву. Втім, як він пізніше розповів, у дорозі йому зателефонувала якась "шановна людина", яка порадила йому не здаватися та продовжувати боротьбу. Як описує подальші події президентка Чапутова, Матович "підписав заяву про відставку перед працівниками її офісу, але в останній момент передумав і вирвав підписаний документ із рук секретаря".

Порушивши чергову домовленість, Матович визначив долю уряду Гегера: за вотум недовіри проголосувало 78 депутатів із 150, включно із партією SaS.

Період невизначеності

Отже, 16 грудня, відповідно до вимог конституції, президентка Чапутова відправила у відставку уряд Гегера. Та чи означає це, що тепер дострокових виборів не уникнути?

Ні, такий шанс ще є. Щонайменше, формально.

Партія SaS заявляє, що воліла би з нуля розпочати коаліційні переговори, щоб відновити коаліцію та сформувати новий уряд. Звичайно, без Матовича.

Проте цей шлях не видається надто реальним. Третя коаліційна партія – "Ми родина" спікера Бориса Коллара вже заявила, що надає перевагу достроковим виборам, і чим раніше, тим краще.

Також незрозуміла позиція OĽaNO – частина партії разом із Матовичем підтримує дострокові вибори, а ніша разом із Гегером – переформатування коаліції.

Ситуацію ускладнює особливість словацької конституції: та не містить механізму дострокових виборів.

Через це досі, у разі відставки уряду, дату дострокових виборів визначали спеціальним законом. Проте нещодавно Конституційний суд Словаччини визнав таку практику неконституційною.

Тож, для того, щоб оголосити дострокові вибори, парламент має спочатку внести зміни у конституцію. Це потребує часу та політичної згоди, тому дострокові вибори можуть пройти лише в середині наступного року, а можливі – навіть у вересні.

А на додачу, внесення змін до конституції потребує наявності конституційної більшості (90 із 150 депутатів), чого у прихильників дострокових виборів наразі немає.

Не виключено, що цей фактор матиме свій вплив на переговори, ставши потужним аргументом на користь відновлення коаліції.

Ризики для України

Чи зможе технічний уряд продовжувати підтримку країни, зокрема, передати обіцяні винищувачі МіГ-29?

Однозначної відповіді на це питання нема.

Річ у тім, що технічний уряд не має права робити кроки, що стосуються міжнародної чи безпекової політики. Наприклад – не може прийняти рішення про вихід Словаччини з НАТО чи визнання держави Косово. Такі рішення має право приймати лише повноцінний уряд.

Чи входить допомога Україні до цих обмежень? В уряді запевняють, що ні.

За їхньою логікою, передача Україні зброї – це звичайна операція із державною власністю, щодо чого обмежень немає. А відповідно, у найближчі мінімум пів року, доки уряд діятиме у статусі в.о., проблем із підтримкою України бути не повинно.

Втім, не факт, що із цією логікою погодиться проросійська опозиція.

Можна припустити, що вони будуть трактувати передачу Україні зброї як безпекову політику та спробують зупинити її в судовому порядку.

Куди гірше виглядає ситуація у середньостроковій перспективі. Особливо – якщо дострокових виборів уникнути не вдасться.

Всі опитування однозначні – за такого сценарію нову більшість отримають дві опозиційні партії: "Голос" та Smer-SD. Лідером останньої є колишній прем'єр Роберт Фіцо, який зараз просуває тези про "шкідливість" надання Україні зброї. і про потребу шукати компроміс з Путіним. Тобто, його позиція схожа на позицію сусідньої Угорщини

У самій Угорщині також не надто приховують, що очікують перемоги словацької опозиції. В такому разі новий словацький уряд стане союзником Орбана у протистоянні з Брюсселем.

Звичайно, навіть за дострокових виборів (які відбудуться не скоро), уряд може змінити суспільні симпатії. Через конституційну дилему він має достатньо часу, щоб покращити свої позиції та наростити рейтинг.

Однак, для цього щонайменше треба вирішити "проблему Матовича".

Але відповіді на запитання про те, як це зробити, наразі не знає ніхто.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"