Плановий грудневий саміт Євросоюзу став одним з найдраматичніших за останній час – щонайменше, для України. Критично важливі для нашої держави рішення кілька разів блокувалися, і аж до останнього моменту у їх ухваленні не було певності.

І якщо угорська блокада була цілком очікуваною, то польські погрози ветувати пакет рішень саміту, що рикошетом вдарило би по нашій державі, – стали несподіваними для усіх, навіть для чільних європейських політиків.

Утім, зрештою все закінчилося навіть краще за очікування – хоча результат все одно не ідеальний. ЄС схвалив виділення 18 млрд євро для ліквідації дефіциту бюджету України, узгодив схвалення дев'ятого пакета санкцій (з якого угорці викреслили кількох своїх партнерів-урядовців РФ), а також офіційно підтвердив заморозку фондів для Угорщини (хоча у меншому обсязі, ніж хотів Брюссель).

А ще – домовився про запровадження так званого "мінімального податку". Саме останній пункт ледь не перетворився на проблему для України.

Зараз, коли найнебезпечніше позаду, саме час розібратися: то що ж відбулося?

Чому Польща блокувала пакет із рішеннями, потрібними Україні?

Як вдалося подолати її вето?

Чому поступилася Угорщина?

Відповіді на ці запитання – у нашому тексті. Його "польська" частина базується на статті партнера "ЄвроПравди", брюссельського видання EURACTIV, що висвітлює процеси у інституціях ЄС. Словом, запрошуємо до прочитання. А для тих, хто віддає перевагу відео - пропонуємо відеоверсію пояснень.

Що на кону?

Ця історія почалася декілька тижнів тому і відразу стала публічною: уряд Угорщини, відомий схильністю до голосувань всупереч позиції ЄС, оголосив, що не підтримає виділення Україні макрофінансової допомоги на суму 18 млрд євро. Мотивація цього рішення звучала не надто щиро. Угорщина нагадала, що сама вона не отримала "постковідну" допомогу на суму 5,8 млрд євро (виділених через механізм, де один з елементів фінансування подібний до українського), і раз так – то вона не довіряє цим механізмам і не підтримуватиме їх.

Раніше Євросоюз заморозив дві програми виплати коштів для Угорщини через проблеми з верховенством права у цій країні та через підозри у пов’язаній з цим корупції.

Всі розуміли, що Угорщина по суті висунула ультиматум: мовляв, ми будемо блокувати допомогу Україні, доки ви не дасте нам грошей (детально про цю країну та ставлення різних політичних сил до України читайте у великому профайлі). І хоча у публічних заявах Будапешт заперечував таке трактування, розвиток подій його підтвердив.

Пізно ввечері у понеділок уряд Угорщини пішов на поступки. За досягнутою домовленістю, ЄС погодився перерахувати до угорського бюджету 1,2 млрд євро із регулярних європейських фондів, які раніше планував заморозити, а також продовжив термін переговорів про "ковідні" 5,8 млрд і дав прем’єру Орбану надію на їх отримання (в іншому разі гроші "згоріли" би після Нового року).

У обмін на це Віктор Орбан зняв вето з виділення 18 млрд для України та з ще одного рішення, яке Угорщина, виявляється, також блокувала.

Це – рішення про так званий мінімальний податок. І воно стало ключовим у подальшій "драмі" на саміті ЄС.

Проєкт директиви про запровадження мінімального корпоративного податку Єврокомісія представила ще у грудні 2021 року і відтоді це рішення не вперше стає предметом блокування. Причому щоразу – не через те, що хтось виступає проти його запровадження, а суто з метою шантажу решти держав ЄС.

Якщо хочете розібратися, що це за ініціатива, і чому навколо неї розгортаються такі баталії – для вас наступні кілька абзаців. Якщо ж ця тематика є заскладною і вам цікаво лише, що робила Польща – можете переходити до наступної глави.

Отже, ідея про "мінімальний податок" не є суто європейською. Це – глобальна, всесвітня податкова ініціатива, яку свого часу активно просував саме Євросоюз у рамках Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Її довго погоджували; улітку минулого року отримали згоду на рівні G20; і нарешті у жовтні 2021 року ухвалили на глобальному рівні: на її запровадження погодилися 130 держав світу.

Мета цієї міжнародної податкової домовленості – подолати "конкуренцію" між країнами, яка підштовхує ті знижувати корпоративний податок, щоби у них для мінімізації податкового навантаження реєструвалися міжнародні корпорації.

Ця домовленість містить два компоненти. По-перше, має бути знайдений механізм перерозподілу оподаткування, щоби податок на прибуток транснаціональних компаній не лишався повністю за місцем розташування штаб-квартири, а йшов до бюджету тих країн, де ці компанії реально працюють.

По-друге, всі домовилися, що ефективне мінімальне оподаткування прибутку підприємств має бути на рівні не менше ніж 15%.

Рішення, яке блокувала Угорщина, стосувалося лише другої компоненти домовленості. Угорщині воно нічим не шкодило. Це був просто інструмент угорського шантажу, тож після зняття вето Орбана ніхто не міг уявити, що проблема вирине знову.

Незбагненна Польща

Отже, ЄС домовився про подолання угорського шантажу, об’єднавши у один пакет три рішення: про допомогу Україні (рішення, потрібне Україні та її друзям), про мінімальний податок (потрібне передусім західним державам ЄС, де генерується прибуток транснаціональних компаній) та про кошти для Угорщини (потрібне самій Угорщині). Голосувати за них теж мали спільно, "у пакеті".

У понеділок ввечері Угорщина зняла своє вето та дала "зелене світло" ухваленню пакета на саміті ЄС, запланованому на четвер.

Однак у середу на арену вийшов польський уряд. Він перехопив естафету угорців та оголосив, що має застереження щодо директиви про мінімальний податок – а отже поставив під загрозу весь пакет рішень, включно з допомогою Україні.

Цього повороту не чекав ніхто, бо раніше Польща... вже ветувала той самий проєкт, і потім розблокувала його. Протягом першої половини 2022 року Польща блокувала рух цього законопроєкту, стверджуючи, що мінімальний податок не повинен бути впроваджений доти, поки не затверджена перша частина податкової угоди.

Хоча тоді держави-члени вважали, що Польща просто використала своє право вето для шантажу.

Так само, як це нині робила Угорщина, і навіть з точно такою метою.

Блокуючи директиву про мінімальний податок, Варшава, як вважають, намагалася прискорити виділення коштів з фонду ЄС для відновлення після пандемії. Це саме той "постковідний" фонд, на розблокування якого спрямувала свій шантаж Угорщина.

Причому у Польщі затримка з виплатою коштів так само була пов’язана із занепокоєнням Брюсселя щодо верховенства права.

Підтвердженням цієї підозри став той факт, що Польща зняла своє вето у червні 2022 року, щойно Брюссель схвалив її план відновлення після пандемії. Але ухвалити цей документ не вдалося, бо його відразу почала ветувати Угорщина.

Чому зараз Польща, яка пів року не мала заперечень, тепер почала погрожувати повернути своє вето?

Чіткої відповіді не мають навіть учасники переговорів

За словами дипломата однієї з країн-членів ЄС, Варшава у діалозі з колегами пояснювала своє вето... мотивами, пов’язаними з Україною. Мовляв, польський уряд вражає неправильним поєднання макрофінансової допомоги Україні в одному пакеті з директивою про мінімальні податки. Це, утім, суперечить логіці, бо своїм вето Польща могла лише заблокувати виділення грошей для України – хоча до того Варшава працювала над тим, щоби гроші зайшли в Україну.

Інший дипломат тим часом висловив підозру, що цей демарш Польща мав на меті натиснути на ЄС, щоби прискорити виплату коштів на подолання наслідків пандемії. Адже, хоча польський план відновлення офіційно отримав "зелене світло", жодних виплат Варшаві досі не отримала: Брюссель і досі стверджує, що Польща не виправила проблеми з верховенством права.

Ще одна можливість, яка була піднята, полягає в тому, що Польща використала загрозу свого вето, щоб домогтися свого в пакеті санкцій, який обговорювався лідерами ЄС у четвер.

У будь-якому випадку, протистояння тривало недовго. У четвер у другій половині дня польський уряд, так нічого і не досягнувши, зняв погрозу вето та відкрив шлях для схвалення директиви ЄС про мінімальний податок, рішення про макрофінансову допомогу для України, а також про часткове заморожування коштів для Угорщини – на 1,2 млрд євро менше, ніж планувала Єврокомісія.

Що ще ухвалили?

Ця історія до певної міри є корисною для того, щоби зрозуміти процеси, які відбуваються в ЄС. На жаль, ухвалення рішень там відбувається не так просто, як хотілося б; дорогою доводиться шукати компроміси; а до того ж навіть дії друзів можуть мати небажані наслідки. Однак цінність ЄС у тому, що зрештою, за наявності аргументів, ключові рішення там все ж вдається протискати.  

Рішення про 18 мільярді стало, безумовно, дуже важливим і для України, але не менш важливим воно було і для міжнародного іміджу ЄС.

У 2022 році Євросоюз через внутрішні процедури та розбіжності між державами не зміг виконати зобов’язання, взяті керівництвом Союзу на зустрічі з іншими лідерами G7 – про те,  що ЄС щомісяця виділятиме Україні 1,5 млрд євро допомоги Україні. "ЄвроПравді" доводилося чути скепсис американців щодо того, чи здатен ЄС взагалі виконувати зобов’язання.

Схвалення обіцяного у 2023 році повертає довіру до європейців.

Але, окрім того, для України дуже важливим стало рішення про санкції, які європейці ухвалили напрочуд швидко. Так званий "дев’ятий пакет" вводить нові заходи експортного контролю та обмеження на товари і технології подвійного призначення, окремо запроваджує санкції проти 168 додаткових суб'єктів, пов'язаних з оборонно-промисловим комплексом РФ. У Брюсселі сподіваються, що це вдарить по спроможності виробництва дронів.

Але не обійшлося без ложки дьогтю. Знову угорського.

У процесі переговорів Будапешт поставив ультиматум, вимагаючи виключення зі списку трьох російських міністрів: енергетики, спорту та охорони здоров’я. А після їхнього виключення – погодився проголосувати за спільне санкційне рішення. Та попри цю дивну і більше символічну вимогу Угорщини, можна говорити, що результат саміту став для України однозначно добрим.

Кінець року у відносинах з ЄС закінчився спільною перемогою.

Підготував Сергій Сидоренко,

з використанням матеріалу Яноша Алленбах-Аммана, EURACTIV. Українська версія публікується у рамках ексклюзивної співпраці між виданнями.

Усю відповідальність за контент, опублікований у межах співпраці з European Media and Information Fund, несуть автори публікацій, зміст яких не обов'язково відбиває позицію EMIF, а також партнера фонду, Calouste Gulbenkian Foundation, а також European Univercity Institute.