Вже незабаром – найпізніше у червні – у Туреччині пройдуть одночасно парламентські та президентські вибори. І ці вибори дедалі більше впливатимуть на внутрішню та зовнішню політику Анкари.

Президент Реджеп Таїп Ердоган йде на третій термін, проте його перемога виглядає далеко не такою очевидною, як у попередні рази.

Як наслідок, влада намагається заборонити участь у виборах найрейтинговішому опозиційному політику, шукаючи для себе зручного спаринг-партнера.

Про те, як ці вибори можуть вплинути на політику Туреччини і що це означає для України, ЄвроПравда поговорила зі старшим аналітиком Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенією Габер.

Повністю розмову можна подивитися у цьому відео. А нижче – її ключові тези.

Третій термін для Ердогана

Те, що президент Туреччини має змогу піти вже на третій поспіль термін – особливість, викликана змінами до конституції країни.

Нинішня президентська каденція Ердогана розпочалась у 2018 році вже в новому статусі – глави президентської Турецької Республіки, що фактично обнулило його попередній термін як президента парламентської Турецької Республіки.

Тому те, що Ердоган йде на третій строк – це не несподіванка, це було відомо від самого початку.

Але несподіванки швидше пов’язані з тим, як зараз відбувається передвиборча кампанія, хто буде кандидатом від опозиції і чи буде єдиний кандидат від опозиції взагалі.

Тут досі існує широке поле для маневру.

Спроба відсторонити ключового конкурента

У середині грудня Стамбульський суд засудив мера Стамбула Екрема Імамоглу до двох років і семи місяців ув'язнення. Цей крок викликав не лише критику з боку Заходу, а й мітинги опозиції і в Стамбулі, і в Анкарі.

Імамоглу – популярний у народі мер Стамбула.

А це посада, з якої починалася політична кар’єра самого Ердогана.

Причиною засудження стало звинувачення в образі державних службовців Туреччини – членів Центрвиборчкому. Йдеться про події 2019 року, коли перемогу Імамоглу на місцевих виборах не було визнано з першого разу. Тоді, реагуючи на слова одного з представників влади, він заявив, що "ті, хто скасував вибори 31 березня – ідіоти".

Тепер питання полягає в тому, чи скасують цей вирок касаційний та апеляційний суди і в якому саме вигляді його буде виконано. Адже, серед іншого, Стамбульський суд також наклав заборону на політичну діяльність Імамоглу. 

Тому принципово важливим стає те, коли цей вирок вступить у силу (наразі він оскаржується).

Від цього залежить, чи зможе Імамоглу брати участь у президентських та парламентських виборах, на яких він має чималі шанси на перемогу в разі, якщо його буде висунуто єдиним кандидатом від опозиції. Ба більше, наразі саме Імамоглу виглядає найбільш незручним суперником для Ердогана.

Що являє собою турецька опозиція

Зараз опозиція створила цікавий формат – "Стіл шести".

Йдеться про регулярні зустрічі шести різних опозиційних партій. Це дуже строкаті сили. Якщо подивитися на їхні погляди – там є і ліві, і праві, є секуляристи, тобто прибічники світського розвитку країни, є консервативні ісламістські партії.

Натомість їх об’єднує кілька моментів. У першу чергу – прагнення змінити владу Ердогана в країні. А по-друге, повернутися до парламентської республіки, де не було б настільки централізованої та консолідованої влади президента.

Саме це головна особливість наступних виборів – на них йдеться не тільки про те, хто виграє як людина, як кандидат, а й про те, якою буде політичний устрій Туреччини після 2023 року.

Шанси опозиції на перемогу

Шанси на перемогу в опозиції дійсно існують.

По-перше, в Туреччині дуже непроста економічна ситуація, і саме економічні та фінансові труднощі найбільше впливають на настрої турецького виборця.

За останні роки національна валюта суттєво знецінилась, а турецьке суспільство жило в ситуації стрімкої інфляції та як наслідок – зниження рівня життя.

Ми бачимо певні кроки з боку турецької влади, для того щоби покращити економічну ситуацію. Наприклад, нещодавно була підвищена мінімальна зарплата. Але загалом купівельна спроможність турецьких виборців залишається низькою.

Це те, що непокоїть людей, це те, про що говорять щодня.

Є суспільне незадоволення тією ситуацією, яка склалася в країні.

І цю ситуацію більшість виборців пов’язують з політикою втручання держави в багато сфер життя.

Це та ситуація, коли централізована влада, зібрана в руках Ердогана, грає йому в мінус. Адже якщо всі досягнення Туреччини – це заслуга її президента, то водночас і всі економічні проблеми, які з об’єктивних чи суб’єктивних причин існують, також асоціюються з Ердоганом.

З іншого боку, нарешті опозиція, хоча вона все ж таки роз’єднана, налаштована дуже рішуче.

Вони бачать, що вперше за 20 років перебування Ердогана при владі опитування показують, що в його противників є реальні шанси перемогти на виборах. І це змушує ї триматися разом, на певний час забувши про внутрішні протистояння.

І нарешті, на шанси опозиції може вплинути будь-яка криза, що вдарить по рейтингах влади. Ситуація зараз чутлива, тому навіть незначні події можуть мати серйозні наслідки.

Це можуть бути питання, пов’язані з носінням чи неносінням хустки жінками, з релігійними питаннями. Наприклад, нещодавно спалахнув дуже гучний скандал після розповіді молодої дівчини про те, як її у шість років видали заміж за її ж ґвалтівника, оскільки цього нібито вимагали якісь релігійні норми.

Це дуже чутливі для турецького суспільства питання – і такі скандали напередодні виборів лише підвищують градус суспільних дискусій.

Як турецька влада реагує на економічну кризу

Окрім соціальних пакетів для громадян з низьким рівнем доходів є прагнення показати, що економічні проблеми в Туреччині – не унікальні, що вони є наслідком глобальних процесів, від яких ще більше страждають західні країни.

Наприклад, у Туреччині зараз криза у фармацевтичній сфері. Це викликано забороною підвищувати ціни на ліки, а точніше – це можна робити тільки раз на рік. Внаслідок таких обмежень багато препаратів просто зникли з продажу, і це чимала проблема для громадян.

Натомість коли ви читаєте турецькі новини, ви можете прочитати, що криза у фармацевтичній галузі зараз відбувається у Німеччині, що там доводиться купувати ліки на барахолках та на базарах з рук.

І це не поодинокий випадок. Як тільки у Туреччині стається якась проблема, у турецьких медіа з’являються новини, що в Європі ця проблема не просто існує, а набагато гостріша.

Те саме стосується численних міфів про Європу, яка замерзає; про те, що санкції проти Росії – це погано, тому що вони загрожують самим країнам, які вводять ці санкції, або що російський газ і енергоресурси – це добре, тому що в Європі вже повсюди вимикають світло, а в Туреччині цього не буде.

Завдяки цьому підтримується певний рівень сприятливого для влади інформаційного фону. Проте змінити той факт, що економічна політика всередині Туреччини зараз не найкраща, вже неможливо.

Що може забезпечити перемогу Ердогану

Передвиборча ситуація є дуже динамічною, і розрив між владою та опозицією – мінімальний.

На що в такій ситуації може розраховувати Ердоган?

По-перше, досі незрозуміло, хто представлятиме опозицію на президентських виборах: чи буде це кілька кандидатів, чи один.

Можлива заборона участі у виборах для Імамоглу суттєво впливає на плани опозиції. І серед опозиційних лідерів є кандидати, чия участь була би дуже бажана для Ердогана.

Наприклад, Кемаль Киличдароглу – лідер опозиційної Республіканської народної партії. Це політик поважного віку, який неодноразово брав участь у виборах та постійно програвав Ердогану. Наразі він не приховує бажання стати єдиним кандидатом від об’єднаної опозиції і на нинішніх президентських виборах. Тоді як його колеги по партії та партнери по опозиційному блоку не в захваті від цієї ідеї.

Якщо Киличдароглу стане єдиним кандидатом від опозиції, шанси Ердогана на перемогу зростуть в рази.

Другий момент: "золота акція", яку має прокурдська партія HDP, якій зараз дають від 9 до 12%.

Невідомо, чи будуть вони готові приєднатися до опозиції. На етапі передвиборчої кампанії вони представляють третю, альтернативну силу і теж виступають проти чинної влади. Але не факт, що вони дійдуть згоди з опозиційним блоком, де також сильні позиції турецьких націоналістів. А без їхніх голосів у парламенті і чинній владі, і опозиції буде дуже складно отримати необхідну більшість, тож можливі ситуативні коаліції.

Крім того, за пів року перед виборами турецька влада анонсувала пакет із додаткових виплат, у тому числі – піднявши на 50% мінімальну зарплату.

Звичайно, що для суттєвих реформ, здатних оздоровити ситуацію в економіці, часу бракує, але це дозволяє зменшити соціальну напругу. Тому восени рейтинги влади почали знову зростати.

І останнє – зовнішня політика. Вона не є вирішальною, але є достатньо впливовим елементом передвиборчого процесу.

Будь-які перемоги нинішньої влади на зовнішньому дипломатичному фронті – чи то мир Росії з Україною, чи то "зернова угода", де Туреччина відіграла важливу роль, чи то буде переможна військова операція або нормалізація в Сирії, чи то буде загострення з Грецією і ескалація у Середземному морі, чи то буде "газовий хаб" з Росією – ці всі елементи, звичайно, теж допоможуть Ердогану наповнити інформаційний простір позитивними новинами.

Що означатиме для України можлива перемога опозиції

Нам важлива не перемога певної політичної сили в Туреччині. Нам важлива перемога України над Росією в Туреччині.

Річ у тім, що позиції влади та опозиції щодо Росії та щодо України не є кардинально різними.

У політичному середовищі існує консенсус, що незалежність, територіальна цілісність і суверенітет України для Туреччини є надзвичайно важливими. Тому очікувати умовного визнання Криму російським чи відкриття Босфору для російських військових кораблів не варто.

Але одночасно не варто очікувати і введення Туреччиною санкцій проти РФ – це також входить у цей консенсус.

Щоправда, націоналістичні сили всередині опозиції, у яких багато прив’язок до кримських татар, до Грузії, до геноциду Росією тюркських народів, дозволяють собі більш різку риторику щодо російської агресії. І одночасно – більш м’який тон щодо Заходу, наприклад, вони виступають за відновлення діалогу з ЄС.

Тому певні зміни від перемоги опозиції все ж можливі. Але нічого радикального очікувати не варто.

Ще один момент, який важливо зрозуміти: для Туреччини український фактор є частиною більшої картини, яка включає НАТО, Сполучені Штати та велику геополітику.

І в рамках цієї картини Туреччина не хоче посилення Заходу, часто розглядаючи РФ як неприємний, але потрібний баланс, який унеможливлює надмірне посилення США.

Можливий вплив РФ на турецькі вибори

Росія проводить у Туреччині зовсім іншу політику, аніж у країнах Заходу.

У Туреччині РФ не потрібно проводити інформаційні операції з ботами, тролями, вкидами в соцмережах, тому що інформаційний простір Туреччини і без цього просякнутий проросійськими наративами, насамперед через сильні антизахідні настрої.

Відтак, швидше за все, Росія зосередиться на фінансуванні турецьких експертів та певних політиків, щоби вони озвучували певні важливі для Росії меседжі. В першу чергу, про необхідність миру в Україні, підступні інтереси Заходу в цій війні та необхідність домовлятись напряму між Росією і США, без України.

Але одночасно в Туреччині також існують побоювання можливого російського впливу на виборах. Багато хто застерігає щодо загрози можливого російського втручання, говорять про необхідність вжити заходів, щоб унеможливити їх, зокрема щодо посилення кібербезпеки та протидії дезінформації.

Загалом багато залежить від подальших кроків опозиції, чи визначиться вона нарешті зі своїм кандидатом. Тоді можна буде чіткіше прогнозувати її перспективи перемогти на президентських і на парламентських виборах.

Розмовляв Юрій Панченко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"