Рівно два роки тому, 20 січня 2021 року, 46-й президент Сполучених Штатів Джо Байден вступив на посаду. 

А зважаючи, що термін президентської каденції у США складає чотири роки, можна говорити про своєрідний "екватор" Байдена. 

Що вдалося зробити за цей час президенту США? І які провали будуть йому найчастіше згадувати?

А зрештою, як це вплине на можливості переобрання на новий термін або самого Байдена, або близького до нього політика-демократа? 

Позитив: від інфраструктури до України

Американські оглядачі ще донедавна сходились у тому, що 2022 рік загалом був для Байдена успішним.

Почнімо з найбільш очевидного: проміжні вибори восени 2022-го не стали для Демократичної партії провалом, як того очікували. Республіканцям не вдалося домогтися значної переваги в Палаті представників, а в Сенаті демократи взагалі здобули одне додаткове місце.

А майже тижнева "спікеріада" в Палаті представників із призначенням Кевіна Маккарті показала, що республіканська більшість там далеко не монолітна, й демократи цілком можуть із цього скористатися у майбутньому.

Та й без того адміністрація Байдена має певні досягнення.

Уже в березні 2021-го президент США підписав популярний серед виборців "Американський план порятунку" (American Rescue Plan) на 1,9 трильйона доларів, покликаний підтримати людей в умовах пандемії COVID-19.

А після тривалих місяців обговорень, у серпні 2022-го, він зміг домогтися схвалення не менш амбітного – на два трильйони доларів – Акта про зменшення інфляції (Inflation Reduction Act), який охоплює низку сфер – від боротьби з глобальним потеплінням і підвищення податків для великих корпорацій до полегшення доступу до ліків і медичного страхування.

Усупереч очікуванням, кілька знакових ініціатив Байдена були ухвалені спільно з Республіканською партією – що стало ілюстрацією його обіцянки співпрацювати з політичними опонентами.

Йдеться і про перший за останні 30 років закон про посилення контролю над зброєю (хай і не такий амбітний, як розраховувала адміністрація), і про допомогу американським ветеранам, які постраждали від токсичних випарів, і про масштабне – $53 млрд – інвестування у виробництво мікрочипів і напівпровідників (що важливо з огляду на технологічну конкуренцію з Китаєм), і про федеральний захист одностатевих шлюбів на тлі переважання консерваторів у Верховному суді.

І звичайно, до безсумнівних досягнень Байдена можна віднести й зусилля з допомоги Україні у війні проти Росії.

США залишаються основним військовим донором Києва – обсяг цієї допомоги вже перевищив $24 млрд з лютого 2022 року, а цього дня, на засіданні у форматі "Рамштайн" 20 січня, очікується ще один пакет на $2,5 млрд, у який уперше увійдуть бойові броньовані машини Stryker.

І хоча республіканці здобули контроль над Палатою представників, на 2023 рік, як запевняють у Білому домі, допомога Україні гарантована: є затверджені $45 млрд у великому бюджетному законі, є $800 млн у бюджеті Пентагону і, зрештою, ленд-ліз.

Негатив: Афганістан, економіка та розслідування в Конгресі

Та два роки Байденового президентства аж ніяк не були безхмарними, а останні тижні ще більше загострили його проблеми.

Почнімо з парадоксального висновку. Хоча свою тривалу політичну кар’єру Байден присвятив насамперед зовнішньополітичним питанням, він не має жодного визначного досягнення в цій сфері.

Одна з найамбітніших цілей президента США – створення глобальної коаліції демократій – наразі не вийшла за межі дискусійного майданчика. 

Проте найбільш помітним провалом чинного президента став вихід американських військ з Афганістану. Крок цілком очікуваний, адже цього прагнула більшість співгромадян, проте через провали у плануванні він обернувся катастрофічним падінням рейтингів і критикою з боку європейських союзників.

Навіть трансатлантична єдність, відновити яку було не складно після президентства Дональда Трампа, похитнулася на тлі енергетичної кризи в Європі.

Адже минулої осені в ЄС звинуватили США у зароблянні на продажі скрапленого природного газу, а також нечесній конкуренції через "зелені субсидії", передбачені вже згаданим Актом про зниження інфляції. Крім того, між Брюсселем і Вашингтоном була непублічна суперечка у зв’язку з тим, що Євросоюз ніяк не міг погодити макрофінансову допомогу Україні.

На внутрішньополітичному фронті, однак, проблеми в Байдена – значно серйозніші.

Почнімо з економічних проблем. На четвер, 19 січня, міністерство фінансів США спрогнозувало досягнення боргової стелі – тобто максимальної суми позик федерального уряду.

Збільшення боргової стелі вимагає рішення Конгресу – а ультраправі республіканці в нижній палаті не раз заявляли, що будуть проти такого кроку. І хоча уряд США має кілька місяців, протягом яких мінфін може покривати дефіцит спеціальними заходами, переговори між Білим домом і Конгресом однозначно будуть непростими й не зможуть не позначитись на рейтингу Байдена.

Інша проблема: в Палаті представників республіканці вже почали втілення своїх передвиборчих обіцянок – розслідувань проти адміністрації президента США. Стосуються вони і бізнес-діяльності його сина Гантера Байдена, і тиску на технологічні компанії з метою цензури, і використання Федерального бюро розслідувань із політичною метою проти Трампа.

А додався до цього нещодавній скандал із виявленням секретних документів у будинку Байдена, про що ЄвроПравда вже докладно писала.

У результаті може повторитися ситуація весни-літа 2022 року, коли рейтинг президента США під тягарем зовнішньо- і внутрішньополітичних викликів невпинно знижувався – тоді як на початку 2023-го він, навпаки, покращувався.

Запит на нові обличчя

І Білий дім, і сам Байден досі не раз говорили, що останній планує висуватися на другий президентський термін. Власне, це й не надто дивує, адже з 1881 року жоден американський президент не відмовлявся продовжити перебування на посаді.

Очікується, що Байден оголосить про участь у президентських виборах не раніше весни 2023 року – за американськими політичними мірками це не надто рано, тим паче що мінімум з осені почалося попереднє планування передвиборчих заходів, як і меседжі, які його кампанія просуватиме.

Та, окрім викликів у внутрішньо- й зовнішньополітичному плані, є ще два вагомі чинники, що можуть ускладнити шанси Джо Байдена на президентство у 2024 році.

Перший – банальний:

більшість виборців просто не хоче, аби Байден йшов на другий термін.

Як показало грудневе опитування CNBC, проти повторної участі президента США у виборах – 70% виборців (за – лише 19%). Трамп, до слова, не набагато популярніший: 61% не хоче бачити його серед кандидатів у президенти й лише 30% – навпаки, хочуть.

Чинник номер два – вік. 80-річний Джо Байден – найстаріший президент в історії США.

У його соратників виникають побоювання, що він просто не зможе "потягнути" передвиборчу кампанію, а в противників – підстави витягнути старий мем про "сонного Джо".

Ба більше: більшість американських виборців також виступають за омолодження американської політики, де на керівних посадах перебувають, як правило, люди поважного віку (згадаймо колишню спікерку Палати представників США Ненсі Пелосі, якій 82 роки, або того ж Трампа, якому нині 76).

Власне, цей запит ілюструє той факт, що новим лідером демократів у Палаті представників після Пелосі став "молодий" 52-річний Хакім Джеффріс, а спікером палати від республіканців – 57-річний Кевін Маккарті.

А ще – все більшою стає популярність серед республіканців альтернативи Трампу, 44-річного губернатора Флориди Рона Десантіса. На відміну від Трампа, він, за одним із останніх опитувань, може перемогти Байдена у другому турі президентських виборів 2024 року.

Хто, якщо не Байден

Хоча публічно Джо Байден наразі є чи не єдиним кандидатом у президенти від Демократичної партії США, ще з осені минулого року у ЗМІ спекулювали щодо того, хто б міг стати йому альтернативою.

Опція перша й найбільш очевидна – віцепрезидентка Камала Гарріс. Проте її становище двозначне.

З одного боку, Гарріс майже не відзначилася публічністю на своїй посаді – другій в ієрархії влади США. До того ж на неї поклали відання чи не найскладнішими внутрішньополітичними проблемами, як-от міграцією і безпекою кордонів, що аж ніяк не додало їй рейтингу (у кризові дні він був навіть нижчим, ніж у Байдена). 

Не посприяло ситуації й те, що у ЗМІ поширювались чутки про конфлікти між президентом і віцепрезиденткою.

З іншого ж боку, немає підстав стверджувати, що Камалі Гарріс не вдасться збудувати більш привабливий імідж за наступні майже два роки. Крім того, вона була б ідеальною кандидаткою від Демократичної партії – перша жінка-віцепрезидент, перша темношкіра віцепрезидентка й перший віцепрезидент азійсько-американського походження.

Серед інших потенційних наступників Байдена називають і його колишнього конкурента за номінацією – нинішнього міністра транспорту США 40-річного Піта Буттіджеджа, який досить потужно стартував на праймериз 2019 року, після чого все ж поступився нинішньому очільнику Білого дому.

Кандидатура Буттіджеджа, здавалося б, несподівана. Та можна згадати, що саме його Байден відправив як представника США на саміт "Кримської платформи" у 2021 році. 

До того ж Буттіджедж є не менш ідеальним кандидатом від своєї партії.

Він має зразковий освітній і військовий бекграунд, успішний промовець, відкритий гей (тож його обрання, знову-таки, увійде в історію США).

Крім того, Буттіджедж в останні тижні почав активно ходити на популярні американські late-night шоу – що однозначно не було б характерно просто для міністра транспорту США.

Не можна не згадати ще одну висхідну зірку Демпартії, яка може стати свого роду альтер-его республіканця Десантіса – 55-річного губернатора Каліфорнії Гевіна Ньюсома.

Загальноамериканської популярності він набув за адміністрації Трампа, коли показово критикував роботу його адміністрації, зокрема в контексті боротьби з COVID-19. Одна з переваг Ньюсома ще й у тому, що він заручився підтримкою впливових донорів демократів. 

Хоча і його кандидатура не без скандалу: він випадково обмовився, що запроваджені у Каліфорнії антиковідні заходи можуть просто не мати сенсу, через що його закликали піти у відставку.

* * * * *

Хай там як, та принаймні зараз підстав сумніватися у намірах Джо Байдена балотуватися у президенти США вдруге немає. І 2023 рік у цьому плані може відіграти важливу роль.

Якщо адміністрації Байдена вдасться пережити "розслідувальний" тиск республіканців у Конгресі та своєю допомогою забезпечити вагомі успіхи України на полі бою, шанси демократа тільки зростатимуть.

Та не виключено, що під тягарем викликів Байден справедливо вирішить, що успішніше скласти конкуренцію Трампу (чи молодшому кандидату-республіканцю Десантісу або якомусь іншому кандидату) зможе інший, більш перспективний кандидат.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"