Російська агресія проти України стала викликом навіть для історично нейтральних держав.

Швейцарія, статус якої завжди був стандартом нейтралітету, рішуче засудила дії РФ та заморозила майже $8 млрд російських активів, які перебувають під її юрисдикцією.

Проте досі активізації в питанні конфіскації російських активів з боку Швейцарії не спостерігається, через побоювання влади альпійської країни за наслідки таких дій для її міжнародного статусу.

Уряд альпійської країни відверто визнає, що такий крок стане потужним ударом для швейцарських банків, а тому прийняття такого рішення потребуватиме детального обговорення - аж до проведення референдуму. 

Хороший старт…

Швейцарія історично є одним із глобальних фінансових центрів та "тихою гаванню" для активів з різних країн, зокрема російського походження.

Станом на березень 2022 року Асоціація банкірів Швейцарії оцінювала обсяг активів російських клієнтів у швейцарських банках у 150 млрд швейцарських франків ($160 млрд).

Ця цифра стосується лише фінансових, банківських активів, власниками яких є громадяни РФ. Нерухомість, акції незареєстрованих на біржі компаній, твори мистецтва, транспортні засоби, яхти та інші активи не вважаються банківськими і не враховані в цій сумі.

Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Швейцарія вжила заходів, які помітно дисонують з її давньою політикою нейтралітету. Зокрема, країна долучилася до режиму санкцій та помітно активізувала роботу з ідентифікації та замороження російських приватних активів.

У березні минулого року міністр закордонних справ, який на той момент виконував обов'язки президента Федеральної ради Швейцарії, Ігнаціо Кассіс заявив, що країна негайно заморозить активи президента Росії, прем'єр-міністра та міністра закордонних справ, а також ще 367 осіб, проти яких Європейський Союз запровадив санкції у лютому. Президент додав, що, зважаючи на безпрецедентну та неспровоковану агресію РФ, країна відходить від традиції нейтралітету задля встановлення справедливості.

Підтримка висловлювалася і на парламентському рівні: зокрема, у травні комітет закордонних справ нижньої палати швейцарського парламенту – Національної ради звернувся до уряду із закликом накладати санкції в разі порушення окремими особами і державами міжнародного гуманітарного права.

А фракція Соціал-демократичної партії внесла проєкт пропозиції щодо вилучення активів російських громадян та компаній, котрі потрапили під санкції, та передачі їх Україні, однак ініціатива застрягла на етапі обговорення.

Станом на 25 листопада 2022 року було заблоковано 15 російських об’єктів приватної власності.

Також заморожено російських фінансових активів на суму майже $8 млрд.

На додачу, швейцарським банкам було заборонено приймати на депозитні рахунки понад 100 тис. швейцарських франків ($106 тис.) в осіб з російським громадянством. А про всі наявні російські депозити відтепер необхідно повідомляти Державний секретаріат з економічних питань.

Загалом 123 російські суб’єкти, як фізичні, так і юридичні особи, повідомили органу про 7548 депозитів у швейцарських банках, із активами на суму 46,1 млрд франків ($47 млрд).

…без практичного продовження

Проте подальші кроки в напрямку конфіскації цих активів наштовхнулися на політичний та юридичний опір. Починаючи з літа, швейцарське вище політичне керівництво почало активніше говорити про конфіскацію російських активів як про негативне явище.

Так, вже згаданий Ігнаціо Кассіс неодноразово повторював, що конфіскація російських активів може суперечити принципу захисту права власності в ліберальній демократії, назвавши її першим кроком до авторитаризму та відбиранням влади в народу.

А на відомій конференції щодо відбудови України в Лугано Кассіс озвучив побоювання, що

конфіскація російських активів створить небезпечний прецедент для Швейцарії.

А тому, на його думку, такий крок потребуватиме бездоганного правового обґрунтування.

"Ми не можемо просто взяти гроші, які нам не належать, тільки тому, що ми вважаємо це морально правильним. Право власності є фундаментальним", - стверджує Кассіс. 

Проти конфіскації російських активів виступає також очільник парламентської комісії із зовнішньої політики Швейцарії Франц Грютер. Він вважає, що Швейцарія не повинна відмовлятися від принципів верховенства права і має зважати на довгостроковий вплив рішення про конфіскацію.

Головною перешкодою для конфіскації російських активів у Швейцарії є відсутність спеціального механізму, який би дозволив провести її у зв’язку із російською агресією та на користь України.

Від початку російської агресії у Швейцарії не було ані розглянуто, ані прийнято жодного документа, який би був спрямований на створення спеціального механізму конфіскації російських активів як покарання за агресію проти України.

І хоча Ігнаціо Кассіс під час Всесвітнього економічного форуму в травні минулого року заявив, що конфіскація є глобальним питанням, і Швейцарія оголосить свою позицію у відповідний час, а на нинішньому Давосі сказав, що не виключає такої можливості, однак конкретних ініціатив у Швейцарії так і не було створено. 

Зокрема, у країні немає спеціалізованої робочої групи для активного відстеження активів осіб, які перебувають під санкціями, а влада наразі ухиляється від приєднання до міжнародних координаційних органів, таких як "Група REPO Task Force".

Відповідно, конфіскація можлива лише в рамках кримінальних проваджень у разі доведення, що власники майна скоїли або були причетні до скоєння злочинів.

Також закон "Про іноземні незаконні активи" 2016 року дозволяє заморожувати, конфіскувати та повертати в країну походження активи лише іноземних чиновників, отримані в результаті здійснення корупційної діяльності. Однак ці процедури потребують значного періоду часу, ресурсів для проведення слідства та повинні бути доведені в суді.

А свіже рішення швейцарського правосуддя про зняття санкцій і повернення російським власникам активів, які перебували під слідством у справі, пов’язаній із Сергєєм Магнітським, ставить під сумнів кінцевий результат.

Зрештою, у влади залишається цілком реальний і "дуже швейцарський" спосіб заховати проблему - винести це питання на загальнонаціональний референдум. Про таку необхідність вже заявив Ігнаціо Кассіс.

Така позиція уряду Швейцарії має цілком очевидне пояснення - замороження десятків мільярдів активів російських олігархів на рахунках швейцарських банків, тим більше їхній арешт та конфіскація, серйозно вплине на фінансовий сектор країни.

Швейцарія, знаменита своєю банківською системою, не в захваті від використання приватної власності в політичних цілях.

Асоціація швейцарських приватних банків заявила, що було би проявом непослідовності, якби майнові та процесуальні права більше не поважалися у Швейцарії – як наслідок конфіскації російських активів.

Є побоювання, що практичні кроки до конфіскації цих активів, безсумнівно, матимуть тривалий вплив на довіру як російських, так і інших іноземних інвесторів до фінансового сектора Швейцарії.

Видання NZZ цитує оцінки швейцарських банкірів, які переконані - нехтування правами власності підірве позицію країни  як фінансового центру, та навіть може стати "смертним вироком" для швейцарської банківської системи.

Аргументами на користь цього є й економічні: станом на третій квартал 2022 року обсяги активів на швейцарському фінансовому рахунку міжнародного фінансування скоротилися на $7 млрд. Непродумана конфіскація активів може спровокувати подальше падіння цих показників.

* * * * *

Насправді в історії Швейцарії уже був досвід вилучення активів, які належали іншій державі.

У 1946 році Швейцарія підписала так звану Вашингтонську угоду, згідно з якою вона передала союзникам німецьких активів на суму 250 млн франків, а згодом додатково виплатила ще 121,5 млн франків, що за сучасним курсом становить $1,28 млрд.

Тоді це стало результатом тиску держав-переможниць, введення санкцій проти самої Швейцарії та ледь не призвело до міжнародної ізоляції країни.

Хотілося б, щоби зараз, під час найбільшої війни з 1945 року, Швейцарія пам’ятала про цей досвід і важливість Женевських конвенцій, депозитарієм яких вона є, та долучилася до міжнародної співпраці з відшкодування Україні.

Автори:

Софія Косаревич, аналітикиня Центру Дністрянського,

Іван Городиський, кандидат юридичних наук, директор Центру Дністрянського