Наприкінці минулого тижня Європейський парламент ухвалив рішення, яке за розвитком подій лишилося майже не поміченим в Україні, хоча для усіх, хто цікавиться міжнародними відносинами та іноземною підтримкою України, воно є дуже важливим. Йдеться про річний звіт Європарламенту про втілення спільної зовнішньої та безпекової політики.

Формально повноваження ЄП у питанні встановлення зовнішньої політики Євросоюзу доволі обмежені. Реально ж цей репрезентативний орган ЄС має важелі впливу, через які зазвичай просуває свої ініціативи.

Деякі з них – дуже важливі для України.

Рішення дає дороговказ політиці ЄС щодо завершення війни без компромісів для України, і за великим рахунком ці позиції збігаються з чинною політикою ЄС. Воно визнає і детально описує кризу у відносинах ЄС з Китаєм, які наближаються до протистояння. Пояснює, якою є можливість для деокупації Молдови та Грузії.

Документ здобув переконливу підтримку: за нього проголосували 407 депутатів, 92 були проти.

А ще це рішення важливе тим, що демонструє нелінійність міжнародних відносин. Так, державу, що стала важливим партнером України і погодилася постачати нам танки, ЄС визначив одним зі своїх публічних противників.

Про це та інше детально – в аналізі "Європейської правди".

Про перемогу України та покарання Росії

Європарламент здавна має імідж органу, який дуже притомний у оцінці реальності і у своєму ставленні до України. Тому нічого дивного, що у зовнішньополітичному та безпековому огляді ситуації у світі в 2023 році головна увага присвячена ключовому завданню, що стоїть перед світом: як досягти перемоги України у війні та яким має бути покарання для агресивної Росії.

ЄП називає речі своїми іменами, без жодних юридичних "петлянь", та констатує, що Росія скоїла воєнні злочини проти України, а до того ж "виступає з ядерними погрозами", що змінюють реальність у світі.

Заклики до негайних дій, які мають бути вчинені державами ЄС та партнерами, також цілком достойні. Це, зокрема:

– визнання Росії державою-спонсором тероризму та державою-терористом (те, що уряд РФ за вказівкою Путіна організовує акти тероризму, документ підкреслює кількаразово);

– негайне та повне ембарго на російський імпорт викопного палива та урану;

– закриття та остаточна відмова від трубопроводів "Північний потік 1" та "Північний потік 2", побудова яких була помилкою;

– не лише засудження агресії РФ, а й відмова лідерів окремих країн ЄС від сепаратних ліній контактів із Путіним;

– відмова від переговорів з Росією доти, доки українська влада не вирішить їх розпочати.

Доки Україна не оголосила про свою перемогу, ЄС має продовжувати допомогу, надаючи Україні усе, що потрібно, включно з постачанням зброї, наголошує Європарламент – і у цьому пункті можна говорити про повний збіг позиції депутатів та європейських столиць, за рідкісними винятками, як-от Будапешт.

До речі, про вплив на Угорщину йдеться окремо, про це трохи далі.

Але покарання РФ не має обмежитися воєнною перемогою України.

Зокрема, Європарламент закликає до створення спецтрибуналу для покарання військового та політичного керівництва РФ за злочин агресії. Окрім цього, мають продовжитися розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду в Міжнародному кримінальному суді.

Також підкреслюється, що Росія повинна буде відшкодувати всі збитки та руйнування, які вона спричинила в Україні. ЄС повинен мати провідну роль у багатосторонньому механізмі примусового стягнення та виплати російських репарацій Україні, наполягають депутати.

Закінчення війни? Не тільки в Україні

Одне з найголовніших положень документа, яке стосується нашої держави, каже: перемога станеться лише тоді, коли Україна "відновить ефективний контроль над усією своєю територією в межах міжнародно визнаних кордонів".

Дуже добре, що розуміння цього стало домінуючим серед депутатів, обраних у державах ЄС. 

Та на окрему увагу заслуговує те, що європарламентарі підкреслюють: Росії не можна лишати також інші окуповані території.

Зараз – історичне вікно для деокупації Молдови, Грузії, а також завершення гібридної окупації Білорусі.

До речі, документ визнає минулі помилки Європи – зокрема те, що ЄС не використав усі важелі, щоб відреагувати на окупацію територій України у 2014 році та напад на Грузію. "Грузія стала першою країною, яка зазнала повномасштабної російської воєнної агресії у серпні 2008 року", – підкреслює документ. "Безкарність після вторгнення в Грузію у 2008 році є одним із факторів, що уможливили агресивну війну проти України", – визнав Європарламент.

Утім, тепер це має змінитися.

"Перемога України принесе свободу не тільки її окупованим регіонам, але й Білорусі, а також матиме вирішальне значення для відновлення територіальної цілісності Грузії і Молдови".

Чіткого рецепту деокупації документ, утім, не містить – і це правильно, бо рішення дуже залежатимуть від розвитку подій.

Але одним із важелів, які використає ЄС, має стати європейська інтеграція. Європарламент закликав, зокрема, надати Молдові та Грузії стимули, які плануються або надані Україні, як-от доступ до внутрішнього ринку ЄС та скасування плати за роумінг. До Білорусі пропонується застосувати розділений підхід: найжорсткіший тиск на владу, включно із синхронізацією санкцій з російськими, і "плюшки" для громадян, включно з дуже спрощеним наданням дозволів на в’їзд (чого росіянам, до речі, Європарламент не пропонує).

Покарання для угорського комісара?

Розширенню ЄС також присвячений значний блок рішення. Треба наголосити, що, на відміну від попередніх блоків, у цьому питанні Європарламент не завжди висловлює позицію держав-членів, а перебуває далеко попереду них. Так було досі, коли ЄП виступав за надання Україні статусу кандидата. Так лишається і зараз, коли Європарламент вже виступає за відкриття переговорів про вступ, а Європейська рада ще дозріває до цього кроку.

Депутати переконані, що це неуникно станеться, що Євросоюз сам зацікавлений використати інструмент розширення для "забезпечення безпеки, процвітання та лідерства ЄС на глобальному рівні".

Причому заклик ЄП до прискорення вступу країн-кандидатів стосується не лише України, а й інших держав, включно із державами Західних Балкан. Це, до речі, відбувається вже зараз – читайте деталі в інтерв’ю посла України.

Але проросійська Сербія не має пропетляти і не зможе всидіти на двох стільцях.

Тут Європарламент є цілком у європейському мейнстримі.

Він наголошує на тому, що держави Західних Балкан, якщо хочуть бути членами ЄС, мають вже зараз узгоджувати свою зовнішню та безпекову політикою зі спільною політикою ЄС, особливо з політикою санкцій проти Росії та інших держав світової "осі зла". Окремо у рішенні підкреслюється, що Сербія цього не робить і взагалі не запроваджує санкції проти РФ за розв’язану нею агресивну війну.

Євросоюз має зберігати "політику батога", вважають депутати: подальші розділи переговорів мають бути відкриті лише тоді, коли Сербія доведе відданість реформам у сферах демократії та верховенства права і продемонструє повну узгодженість із зовнішньою політикою ЄС.

А тепер – чи не найрезонансніше положення. У Європарламенті абсолютною більшістю голосів закликали розслідувати звинувачення проти комісара Олівера Варгеї, призначеного за квотою Угорщини. Він, за підозрою депутатів, діє недоброчесно і упереджено щодо держав-кандидатів, зокрема допомагаючи другові проросійської Угорщини, сербському урядові.

У документі йдеться, що ЄП "глибоко стурбований повідомленнями про те, що комісар з питань сусідства та розширення навмисно намагається обійти та підірвати центральне місце демократичних реформ та реформ у сфері верховенства права у країнах-кандидатах на вступ до ЄС". З огляду на це, Європарламент закликав Єврокомісію "ініціювати незалежне та неупереджене розслідування" дій та політики, яку просуває комісар Варгеї, та визначити, чи порушив він Кодекс поведінки членів Комісії.

Ця норма рекомендаційна, не має прямої дії. Але у разі, якщо комісар Варгеї "дістане" колег по ЄК, розслідування цілком можуть розпочати на підставі цього рішення Європарламенту.

Від Китаю до танків для України

У документі також наводиться комплексний огляд зовнішньої політики Євросоюзу із фокусом на ключові країни та регіони, і деякі з них заслуговують на окрему увагу.

Передусім, це Китай, ставлення до якого змінюється у багатьох столицях.

Рішення Європарламенту поставило крапку у визначенні Китаю як економічного конкурента та "системного суперника ЄС", дії якого абсолютно несумісні з очікуваннями Євросоюзу. Європарламент констатує "виклики, пов'язані зі зростанням КНР як глобального гравця" та її дедалі більш репресивною внутрішньою та агресивною зовнішньою політикою, "в тому числі щодо Євросоюзу, країн-кандидатів та потенційних кандидатів".

Показове відсторонення Пекіна від російської агресії не викликало довіри у євродепутатів – навпаки, вони вважають "фактично проросійською позицію КНР щодо агресивної війни Росії проти України". Крім того, парламент констатував, що РФ та Китай діють спільно, коли намагаються підірвати заснований на правилах світовий порядок.

Крім того, Європарламент підкреслює, що не йтиме на поступки стосовно порушень прав людини у Китаї, а переслідування уйгурів у провінції Сіньцзян вважає не просто злочинами проти людяності, а й бачить у них високий ризик геноциду. Так само приводом для претензій до Пекіна є ситуація в Тибеті, придушення свободи слова, підрив демократії в Гонконзі, а також "триваючі військові провокації КНР проти Тайваню" – хоча ЄП підкреслює, що лишається прибічником підходу про "один Китай", тобто про те, що Тайвань не є незалежною державою.

По суті, Європарламент констатує, що у ставленні до Китаю ЄС стає дедалі жорсткішим та поволі наближується у цьому до максимально жорсткої позиції США.

А от чи потрібно його дзеркально дублювати? Це запитання лишається відкритим. Та зважаючи на вимоги до держав-кандидатів щодо наближення до спільної зовнішньої політики, у майбутньому це буде неуникним.

Втім, є приклад, який свідчить, що поспіх у синхронізації "списку ворогів" також неприпустимий.

У рішенні Європарламенту зазначені дві держави, що набувають негативного статусу просто зараз, цей процес саме відбувається.

Це – азійський Катар та північноафриканське Марокко.

Причина конфлікту з Катаром відома: йдеться про безпрецедентну справу щодо топкорупції у Європарламенті (детальніше читайте у статті "Сумки з грошима за "добре слово" про Катар").

Претензії до Марокко – тісно пов’язані з цим. Під час розслідування "катаргейту" стало відомо, що тими ж механізмами впливу, імовірно, користувався марокканський уряд. Тому рішення "засуджує найрішучішим чином ймовірні спроби Катару та Марокко впливати на депутатів, колишніх депутатів та співробітників Парламенту за допомогою корупційних дій". А крім того, Європарламент вирішив згадати Марокко й усі інші гріхи – переслідування вільних медіа, брак просування прав людини тощо. Марокканська влада передбачувано обурилася, а тамтешній парламент на терміновому засіданні вирішив розпочати перегляд відносин з ЄС.

Усі претензії, що звучать до цієї північноафриканської держави, є тим, що, на перший погляд, могла би підтримати і Україна. Утім, наша держава має також власні нагальні інтереси, у тому числі пов’язані з потребою побудови глобальної коаліції проти РФ.

Днями з’ясувалося, що Марокко є єдиною державою Африки, яка надала Україні озброєння для боротьби з агресією РФ. Причому йдеться про важке озброєння – танки Т-72, які Україна вже отримала після проведеного ремонту та модернізації у Чехії.

Цей приклад є показником того, наскільки нелінійною буває зовнішня політика і наскільки неочевидними можуть бути рішення про міжнародне партнерство, або навпаки, протистояння.

З інших пунктів рішення Європарламенту про спільну безпекову політику варто відзначити дуже конструктивний підхід до Індії. Євродепутатів непокоїть м’яка позиція Індії щодо російської агресивної війни проти України, економічна співпраця з Кремлем: неприєднання до санкцій, збільшення імпорту російського викопного палива та зброї тощо. Але ЄП розраховує, що цю позицію Індії вдасться змінити.

Майбутнє Європи

У цій статті вже йшлося, що Європарламент розуміє: майбутнє Європи зараз створюється в Україні. "Лише остаточна перемога України над Росією захистить світовий порядок та утримає інших агресивних акторів від ведення загарбницьких війн", – наголошує текст рішення.

Однак ЄС потребує не лише поразки Росії.

Надважливою проблемою, яка формує ситуацію в ЄС і яка має бути вирішена, є нинішня система ухвалення рішень у Євросоюзі, за якою усі зовнішньополітичні рішення потребують консенсусу, тобто можуть бути заветовані навіть однією із 27 країн-членів ЄС. Українцям добре відомо, як цим правом час від часу зловживає Угорщина, хоча насправді проблема не лише в ній.

Тому Європарламент наполегливо рекомендує розпочати процес зміни цього правила.

На думку євродепутатів, можна почати з пом’якшення вимог щодо "пріоритетних сфер, таких як Акт Магнітського", а згодом усі питання зі сфери зовнішньої політики, за винятком створення військових місій або операцій, мають ухвалюватися без вимоги про одностайність. Але треба бути свідомим того, що держави-члени ЄС підтримати цю пропозицію ЄП поки що не готові.

Також Європарламент виступив за створення "справжнього військового та оборонного союзу, який є оперативно сумісним із НАТО, але може діяти незалежно, коли це необхідно".

І, нарешті, Європарламент закликав Єврокомісію, держави-члени та зовнішньополітичну службу ЄС "виступити з обґрунтованими пропозиціями щодо того, як досягти та гарантувати власне та постійне місце Євросоюзу на всіх багатосторонніх форумах, включаючи Раду Безпеки ООН", тобто підтримав реформу Радбезу. Це все – довгострокові задачі, рішення яких навряд чи буде знайдене швидко.

Але важливо, що у ЄС у принципі починають про це говорити.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",
Брюссель – Страсбург