Крига скресла: як нейтральна Швейцарія схиляється до реекспорту озброєнь в Україну

Після місяців внутрішніх дебатів та тиску з боку європейських партнерів нейтральна Швейцарія зробила перший крок до того, щоб дозволити реекспорт власної зброї в Україну.

Дуже символічно, що таке рішення парламентської комісії з політики безпеки було оприлюднене 24 січня – у той самий день, коли з’явились новини про те, що Олаф Шольц дозволить експорт в Україну танків Leopard, а Джо Байден – танків Abrams.

І хоча до повного розблокування реекспорту швейцарської зброї ще далеко, можемо впевнено констатувати: крига скресла.

Ні реекспорту зброї до України

З першого дня повномасштабної війни Швейцарія засудила російське вторгнення в Україну та приєдналася до усіх пакетів санкцій ЄС (після тривалих дискусій такі кроки були офіційно визнані сумісними з нейтралітетом).

Проте більш радикальні кроки, як-от постачання зброї у воюючу країну, що підірвало б нейтралітет Швейцарії, ніколи не стояли на порядку денному.

Заборона надавати будь-якій із воюючих сторін озброєння або війська, а також здійснювати транзит військової техніки або військ інших країн через свою територію закріплені у швейцарському законі про нейтралітет.

У тому, що стосується реекспорту зброї, Швейцарія послуговується законом про військові матеріали. Згідно з ним, країни-покупці швейцарської зброї підписують декларацію про неекспорт, тобто зобов’язуються не передавати ці озброєння у треті країни без спеціального дозволу з боку Швейцарії.

Кожен такий запит на реекспорт розглядається в індивідуальному порядку Державним секретаріатом з економічних питань (SECO), однак у випадках, які можуть мати значні наслідки для зовнішньої та безпекової політики Швейцарії, як-от війна в Україні, – таке рішення ухвалює Федеральна рада (уряд). Обидва при цьому все одно керуються законом.

Впродовж 11 місяців великої війни Данія, Німеччина та Іспанія неодноразово звертались до Швейцарії з проханням дозволити їм реекспортувати швейцарську зброю в Україну – і незмінно отримували відмову.

Федеральна рада тричі – у квітні, червні та листопаді – офіційно відмовляла європейським партнерам, пояснюючи, що не може дозволити такий реекспорт у воюючу країну.

Показово, що під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі Урсула фон дер Ляєн та Єнс Столтенберг закликали Швейцарію надати військову підтримку Україні, проте того ж дня президент Ален Берсе заявив, що держава не дозволятиме реекспорт свого озброєння в Україну.

Та попри зовнішню незламність, у країні ледь не з першого дня кипіли внутрішні дебати.

Раптова необхідність почати переосмислювати незмінну впродовж десятиліть політику нейтралітету, а також вроджена швейцарська звичка неспішно та ретельно продебатувати кожне питання призвели зрештою до того, що чутлива до міжнародної критики Швейцарія опинилась у самому її епіцентрі.

Відчуваючи загрозу того, що "Швейцарію припинять сприймати як надійного партнера у західному альянсі цінностей", парламентарі нарешті запустили процес послаблення законодавства.

24 січня українські та світові медіа зарясніли заголовками на кшталт того, що Швейцарія ледь не вже розблокувала реекспорт своєї зброї в Україну та поступилася нейтралітетом.

Це не зовсім так! Рішення, оприлюднене на сайті швейцарського парламенту, є лише першим кроком та не означає негайного внесення змін у швейцарське законодавство.

Проте воно дуже важливе та показове.

Складний шлях до допомоги Україні

Усе почалось із того, що швейцарські депутати зареєстрували у парламенті два документи: депутатську ініціативу №23.401 та пропозицію №23.3005.

Обидві мають на меті внести зміни до закону про військові матеріали та розблокувати реекспорт озброєнь до України, утім, у дещо різний спосіб.

Змістовно, перша пропонує дозволити реекспорт швейцарської зброї в Україну, друга – в країни, проти яких було вчинено акт агресії всупереч міжнародному праву. Причому такий акт агресії має бути визнаний ООН.

Процедурно, на першому етапі будь-яка пропозиція або ініціатива має бути розглянута у профільному комітеті, яких у двопалатному швейцарському парламенті існує по два.

І от 24 січня обидва документи підтримав профільний комітет нижньої палати парламенту (Комісія з політики безпеки Національної ради Швейцарії, SiK-N).

Це далеко не кінець шляху – далі їх має розглянути профільний комітет верхньої палати парламенту (Комісія з політики безпеки Ради кантонів, SiK-S). Після цього обидва документи можуть піти далі – однак різними шляхами.

Ініціатива зрештою направляється у парламент (Федеральні збори) та має призвести до винесення питання на голосування. Пропозиція ж направляється в уряд (Федеральну раду), який зі свого боку повинен подати у парламент пропозицію відповідних законодавчих змін.

Ймовірно, депутати використали обидва механізми та заклали у них два різні формулювання, щоби подвоїти шанси на успіх свого задуму.

Зрештою лише у випадку, якщо депутати підтримають внесення змін у законодавство, можна буде говорити про розблокування реекспорту швейцарської зброї в Україну.

Сам факт того, що Швейцарія в принципі розглядає можливість реекспорту зброї, та те, що профільний парламентський комітет ухвалив позитивне рішення з цього питання, вже є революційним для альпійської республіки.

Ще одним свідченням змін став наданий днями дозвіл на постачання в Україну швейцарського обладнання з розмінування.

Проте наразі важко спрогнозувати, яким буде фінал цієї історії, адже думки парламентарів розходяться і дебати тривають.

Це підтверджує розподіл голосів у комітеті SiK-N – 14 за, 11 проти, що аж ніяк не можна вважати твердою перемогою.

Зокрема, проти цієї ідеї проголосували представники правої популістської партії SVP та помірковано лівої GRÜNE Schweiz. Ці партії скептично ставляться не тільки до реекспорту зброї у воюючу країну, але і загалом до усього військового.

Натомість ідею дозволити реекспорт зброї в Україну підтримують центристи.

Зокрема, партія FDP, очільник якої Тьєррі Буркарт щонайменше впродовж останніх пів року лобіював ідею навіть більш радикального послаблення закону (відмови від підписання декларацій про нереекспорт з 25 державами), а також партії GlP та Die Mitte.

Водночас деякі швейцарські видання вказують на зміну позиції соціал-демократів (партія SP), без якої комісії SiK-N не вдалося б ухвалити позитивне рішення. Зокрема, публічно про прихильність до реекспорту зброї в Україну висловлювались депутати Седрік Вермут та Ерік Нуссбаумер.

Згідно з депутатською пропозицією, зміни до закону про військові матеріали набудуть чинності 1 травня 2023 року, якщо парламент ухвалить позитивне рішення. Тож можна припустити, що розв’язку цієї саги ми побачимо доволі скоро.

Чим Швейцарія може допомогти ЗСУ?

Які типи швейцарських озброєнь теоретично могли б бути надані Україні, якщо Берн таки дасть зелене світло реекспорту?

Перш за все, Швейцарія є виробником бойових броньованих машин Piranha – саме 22 БМП Piranha III Данія не змогла реекспортувати в Україну у червні (зрештою машини потрапили до сусідньої Молдови).

Окрім Данії, швейцарські Piranha перебувають на озброєнні таких європейських країн, як Бельгія, Швеція, Іспанія, Румунія, звідки вони могли б бути реекспортовані до України. Броньовані автомобілі швейцарського виробництва Eagle, які застосовуються збройними силами Данії та Німеччини, також можуть становити інтерес для України.

Крім цього, Швейцарія – виробник 35-мм боєприпасів для німецьких зенітних самохідних установок Gepard,

які Німеччина закупила багато десятиліть тому і які має на озброєнні Україна.

Після відмови Швейцарії дозволити реекспорт понад 12 тисяч таких боєприпасів в Україну, німецький оборонний концерн Rheinmetall заявив, що побудує новий завод з їхнього виробництва. Однак виробництво першої партії боєприпасів завершиться лише в червні-липні 2023 року.

На захист Швейцарії можна додати, утім, те, що у законі про військові матеріали є одна лазівка – стаття 18 передбачає, що європейські країни можуть вільно реекспортувати у треті, навіть воюючі, країни військові матеріали, виготовлені з використанням комплектуючих або запасних частин швейцарського виробництва.

Ключовою умовою є те, що частка швейцарських компонентів у кінцевому продукті не має перевищувати певного вартісного порогу (а саме 50%). Таким чином, можемо припустити, що певні компоненти швейцарського виробництва вже перебувають на службі в Україні у складі озброєнь, наданих європейськими партнерами.

Насамкінець, попри повільний рух до розблокування реекспорту зброї, Швейцарія залишається відданим другом України. Не секрет, що з початку війни Швейцарія надіслала в Україну тонни гуманітарної допомоги та не один транш фінансової підтримки (останній – обсягом 100 млн швейцарських франків).

Проте мало хто знає, що ключову роль у цьому відіграє… швейцарське міністерство оборони (!) на чолі з проукраїнською міністеркою Віолою Амгерд, яка заохочує увесь Федеральний департамент шукати креативні шляхи, щоб якнайбільше допомагати Україні.

Саме через військове міністерство відбувається постачання таких речей невійськового призначення, як генератори, або військового спорядження – захисного одягу, ковдр, рукавичок швейцарської армії – призначених для українського цивільного населення.

* * * * *

Війна в Україні змусила пробудитися Швейцарію, яка тривалий час перебувала у "теплій ванні" власного нейтралітету.

Нещодавнє рішення парламентської комісії щодо реекспорту зброї свідчить про те, що Швейцарія зрештою крок за кроком рухається у напрямку, зрозумілому українським та європейським партнерам.

Автор: Маріанна Фахурдінова,

аналітикиня Центру "Нова Європа"