Початок лютого 2023 року претендує на роль історичного, ключового періоду в сусідній Молдові у вирішенні так званого "придністровського конфлікту" – тобто звільнення лівобережної частини Дністра від російської окупації, що триває з 1992 року.

Після 30 років спроб замирення та діалогу з лідерами проросійського режиму в Тирасполі влада Молдови вирішила розвернути свою придністровську політику на 180 градусів та ухвалила закон, за яким тепер має початися кримінальне переслідування усієї придністровської верхівки. Понад те, під час розгляду закон доповнили нормами, за якими має також початися кримінальне переслідування російського військового керівництва.

У Тирасполі вже звинуватили Кишинів у підготовці "репресій" та виступили з попередженнями про "руйнацію переговорного процесу". Владу Молдови це не збентежило – навпаки, цілком реально, що саме така руйнація була метою змін до кримінального кодексу.

Тепер, виходячи із закону, має розпочатися економічна блокада Придністров’я. А примирливі переговори з сепаратистами мають змінитися на примус до реінтеграції.

Утім, реальні наслідки будуть суттєво скромніші.

Закон неможливо повноцінно виконати в ухваленій редакції.

За його нормами, під кримінальне переслідування мали би потрапити... представники уряду Молдови. Адже завдяки їхнім діям наповнюється бюджет сепаратистського режиму. Це – лише одна з багатьох проблем нового "антисепаратистського" закону.

Швидше за все, Кишинів виконуватиме революційний закон вибірково, використовуючи його як потенційну загрозу, важіль для шантажу Тирасполя, а також щоб запобігти сепаратистським настроям в іншому проросійському регіоні – Гагаузії.

Утім, перш за все документ має підписати Мая Санду, попри тиск частини міжнародних партнерів.

Окрім короткого відеопояснення, пропонуємо вам також детальніший текстовий аналіз ситуації що склалася.

Сепаратисти в законі

Республіка Молдова – одна з держав колишнього Радянського союзу, де у 90-х був створений феномен за назвою "заморожений конфлікт". Йдеться про територію Молдови на лівому березі Дністра, яка вже понад 30 років перебуває під російською окупацією.

У 1992 році збройні сил РФ вели тут відкриту війну проти новоствореної молдовської армії. Після воєнної поразки молдовське керівництво було змушене підписати з тодішнім президентом РФ договір про перемир’я, а Придністров’я лишилося під російським контролем (є міжнародні судові рішення, які це підтверджують). Не менш важливою за воєнну поразку Кишинева стала поразка інформаційна: Росія, за допомогою системної пропаганди, змогла перетворитися у свідомості більшості з учасника придністровського конфлікту на "миротворця" (детальніше про роль РФ та нинішній стан речей читайте у статті "Настав час ліквідувати Придністров’я. Як для цього має і як не може діяти Україна")

Але окрім того, під інформаційним впливом РФ у Молдові під неформальною забороною опинилося... слово "сепаратизм".

Його вживання у Молдові перетворилося на моветон – бо, мовляв, воно є образливим для Тирасполя. Тому, попри існування регіону, непідконтрольного центральній владі, і навіть попри проведений у 2006 році у Придністров'ї "референдум щодо незалежності", у законодавстві Молдови досі не було згадок цього терміну. Не кажучи вже про покарання за такі дії.

Настав час ліквідувати Придністров’я. Як для цього має і як не може діяти Україна

Чинний склад парламенту Молдови зважився перервати це табу.

Понад два місяці тому там зареєстрували зміни до кримінального кодексу, що визначають ознаки сепаратизму та встановлюють покарання за нього та за пов’язані дії. Співавторами проєкту стали топпредставники правлячої партії, включно зі спікером Ігорем Гросу, тож документ отримав партійну підтримку і ще в грудні був ухвалений у першому читанні. Далі його підтримав уряд Молдови; Мін’юст запропонував правки, які депутати врахували, і нарешті в лютому закон схвалили в цілому.

Наразі документ ще не набув чинності, тож про конкретні кримінальні справи говорити зарано. Але текст закону (ЄвроПравда ознайомилася з його остаточною редакцією) свідчить про карколомні зміни у відносинах Кишинева та Тирасполя.

Криміналітет аж до Шойгу

Змінений кримінальний кодекс Молдови визначає, що саме по собі існування придністровської влади є протиправним. У це складно повірити, але досі це не було чітко визначене у законодавстві Молдови!

Зокрема, "так звані органи влади, створені поза межами конституційних норм" та не визнані міжнародними договорами, тепер визначаються "неконституційними утвореннями". При цьому в парламенті та уряді Молдови окремо наголосили, що самоврядування придністровських містечок не підпадає під цю норму – покарання передбачені лише для центральних органів сепаратистської влади. Окремо запроваджений такий термін, як "нелегальна інформаційна структура", для позначення спецслужб Придністров’я, які збирають таємну інформацію та ту, що "завдає шкоди суверенітету, незалежності, територіальній недоторканності, державній безпеці або обороноздатності Республіки Молдова", а також для вербування тих, хто підтримує сепаратистські дії.

А тепер – про покарання.

По суті, закон передбачає покарання для керівництва Придністров’я суто "за посадою".

Нова стаття кримінального кодексу "сепаратизм" встановлює, що "дії, вчинені з метою відокремлення частини території Республіки Молдова", караються позбавленням волі на строк від 2 до 6 років або штрафом до 250 тисяч лей (понад $12 тисяч). А якщо йдеться про "публічних осіб" (якими, поза сумнівом, є придністровські політики), то штраф стає неможливим – передбачене лише ув’язнення від 3 до 7 років.

Між тим уся діяльність придністровської влади спрямована на відокремлення від Молдови – а отже, на "президента Придністров’я" Вадима Красносельського та усіх членів його уряду невдовзі має чекати кримінальне переслідування.

При цьому закон передбачив запобіжник, щоби тираспольські посадовці не могли перекласти вину на те, що вони, мовляв, виконували вказівку Красносельського або вимоги законів Придністров’я. Бо посилання на це вважається обтяжуючою обставиною і підвищує покарання до 15 років тюрми.

Ті громадяни Молдови, хто, співпрацюючи з "неконституційними утвореннями", "перейшов на сторону ворога", прирівнюються до зрадників батьківщини з покаранням до 20 років позбавлення волі. Утім, ця норма лишається декларативною, бо до визначення Росії як "ворога" Молдова ще не дійшла. Трохи більш дотичною до реалій є норма, за якою "зрадниками" визнаються ті молдовани, хто повідомив придністровській владі держтаємницю – за це також передбачено до 20 років в’язниці.

На окрему увагу заслуговує стаття "фінансування сепаратизму". Це – "надання або збирання" коштів чи майна "з метою використання, повністю або частково, в організації, підготовці чи вчиненні актів сепаратизму", яка за новим законом карається ув’язненням на 5-10 років та штрафом, що може перевищити 350 тисяч євро. Ця стаття, утім, має серйозні побічні наслідки; про них, а також про ще одні проблемну норму – дещо згодом.

А перед тим – про норму, яка націлена не на придністровське, а на російське керівництво.

Вже на останньому етапі розгляду закону, за наполяганням молдовського Мін’юсту, в нього додали норму про те, що кримінально караним стає "незаконне перетинання повітряного простору Республіки Молдова об'єктами, що використовуються у військових цілях".

У міністерстві підтверджують, що головна практична мета цього пункту – криміналізація ракетних атак на Україну, під час яких російські ракети перетинають також повітряний простір Молдови. Сам факт прольоту ракети має каратися в’язницею на строк від 3 до 12 років, а якщо ракета поранила або вбила людину – то покарання зростає до 10-20 років.

Кого саме з росіян будуть притягати за це до відповідальності (нехай навіть заочно), а також що робитимуть у разі, якщо до Молдови залетить ракета українських сил ППО – наразі лишається під питанням. Хоча уряд Молдови неодноразово заявляв, що винуватцем падінь ракет C300 на молдовській території є виключно Росія, бо українське ППО діє законно, коли боронить країну від нападу з повітря.

Віртуальний "Акт агресії"

Виходячи з жорсткості та безальтернативності передбачених у законі покарань, не дивно, що рішення парламенту Молдови спричинило справжню бурю в Тирасполі.

З критикою ухваленого закону виступили тамтешні ключові посадовці. Найактивнішим спікером став очільник так званого "міністерства закордонних справ Придністров'я" Віталій Ігнатьєв, який протестував проти розгляду та ухвалення цього закону ще від грудня. Це не дивно, адже робота на чолі "МЗС" сепаратистського режиму сама по собі означає порушення суверенітету і територіальної цілісності Молдови, що робить Ігнатьєва одним із найреальніших підозрюваних – і про це прямо кажуть молдовські депутати.

8 лютого з протестом проти покарання за сепаратизм виступив "парламент" Придністров’я. Депутати одноголосно ухвалили заяву, в якій оголосили дії Кишинева "актом агресії, спрямованим на підривання переговорного процесу" та "приводом для масових порушень прав людини". У Тирасполі тепер чекають на "перетікання напруженості з інших конфліктних зон" та  "можливу ескалацію".

Одночасно придністровська пропаганда почала поширювати для свого населення "лякалки" про те, що відтепер усі мешканці Придністров’я  підпадають під кримінальне переслідування.

Кишинів у відповідь взявся пояснювати – що ні, не всі, бо ті пересічні громадяни, хто не займався інформаційною підтримкою сепаратизму, не підпадають під дію закону.

Утім, позиція Молдови тут є слабкою.

Справді, опис злочинів у законі настільки розмитий, що засудити за ним можна будь-кого.

Зокрема, там є норма про кримінальне покарання не лише тих, хто вчиняє акти сепаратизму, а й тих, хто, знаючи про них, не повідомив про це офіційну владу Молдови. А отже, кожен, хто слідкує за Придністров’ям та знає про сепаратистські дії тамтешніх міньйонів Росії, мають офіційно повідомити про це у поліцію Молдови, щоб уникнути покарання.

Нонсенс? Так. Але саме це записане в законі.

Та й інші революційні для Молдови норми нового закону мають серйозну ваду – вони не завжди є дієвими на практиці.

Дуже показовим є вже згаданий пункт про покарання за фінансування сепаратизму. Він передбачає суворе покарання, навіть якщо кошти принаймні частково будуть витрачені на підтримку сепаратистської активності. Ця норма мала би забезпечити торговельну та фінансову блокаду регіону, адже будь-які проплати до Придністров’я щонайменше частково йтимуть на податки, з яких утримується сепаратистський режим.

Однак така блокада не входить до планів Кишинева.

Ба більше, уряд Республіки Молдова власноруч забезпечує для Придністров’я головні фінансові надходження! До прикладу, саме урядова команда на чолі з віцепрем’єром Андреєм Спину домовлялася про закупівлі електроенергії у бюджетоутворюючого підприємства сепаратистів, Молдавської ДРЕС. Зупинити ці закупівлі Молдова не готова – а отже, "фінансування сепаратизму" продовжиться навіть після того, як з’явиться кримінальне покарання за нього.

Назад дороги немає

Зараз молдовські ЗМІ та політики також ставлять питання про те, як діятиме закон, якщо повністю виконувати його неможливо. Відповіді на це запитання, схоже, немає ні в кого.

Президентка Молдови Мая Санду, підпису якої не вистачає для набуття законом чинності, утримується від коментарів.

Західні партнери не в захваті від закону, який руйнує статус-кво у Молдові – хоча й не виступають з категоричними заявами з цього приводу, а намагаються діяти непублічно.

Наприклад, у спільну заяву Ради асоціації Молдова-ЄС від 7 лютого включили фразу про те, що "ЄС заохочує продовження діалогу (між Кишиневом і Тирасполем. – ЄП)... уникаючи дестабілізації". У спільному двосторонньому документі ця заява наводиться з наголошенням того, що це – одностороння позиція Євросоюзу (тобто Молдова не погодилася підписуватися під нею). Варто зазначити, що у попередніх заявах Ради асоціації позиція щодо Придністров’я завжди подавалися як двостороння.

Утім, усі спостерігачі сходяться на думці, що Санду не зможе (та й не захоче) "вбивати" закон, над розробкою якого працював її уряд. Як максимум, президентка Молдови може запропонувати зміни для виправлення найбільш безглуздих норм, але ключове – покарання за сепаратизм – поза сумнівом, збережеться і невдовзі набуде чинності.

І це справді може вбити переговорні формати з Придністров’ям.

Бо на дрібні та складні для доведення у суді норми на кшталт фінансування бюджету Придністров’я закривати очі набагато простіше, ніж  на ключову норму закону, до якого привернута така увага.

А після порушення кримінальних справ проти тираспольської верхівки діалог із нею втратить сенс та зміст. Це справді може вивести вирішення придністровського конфлікту на новий рівень. Утім, передбачити в деталях подальший розвиток за цього сценарію неможливо. Тим більше, що у Кишинева немає чіткого плану дій. Суперечливий зміст закону та мовчанка Кишинева, який збирає реакцію партнерів, це наочно підтверджують.

І єдине, що можна додати – що не всі партнери Молдови виступають проти різких рухів Кишинева.

До прикладу, Україна, яка має формальний статус держави-гаранта у придністровському врегулюванні, була і лишається на боці "яструбів". Днями у Молдові набуло популярності інтерв’ю Михайла Подоляка, у якому він порадив молдовській владі диктувати сепаратистам свої умови реінтеграції, не звертаючи уваги на їхні протести. "Є ваша територія і ваші правила", – пояснив він.

Що ж, молдовська влада нині принаймні почала думати над тим, якими є ці правила за нової геополітичної реальності.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"