11 лютого у Франції відбулися нові багатотисячні демонстрації проти проєкту пенсійної реформи президента Еммануеля Макрона.

Йдеться про четвертий протестний день менш ніж за місяць.

Ба більше, французькі профспілки заявляють, що готові закликати до "зупинки Франції в усіх секторах" 7 березня, якщо вимоги незгодних не будуть почуті.

На тлі масштабних протестів французький уряд готовий іти лише на незначні зміни пенсійної реформи і шукає голоси для її ухвалення.

А якщо достатньої кількості голосів не буде знайдено, ситуація може дійти до питання вотуму довіри уряду або навіть до дострокових парламентських виборів.

Протести мільйонного масштабу

За оцінкою Загальної конфедерації праці (CGT), лише в Парижі в маніфестаціях 11 лютого взяли участь пів мільйона людей.

Попри вражаючі масштаби протестів, профспілки очікували більше учасників.

Хоча б тому, що остання акція відбулася у вихідний день, а отже, у протестах могли взяти участь і працівники, які не можуть страйкувати з різних причин.

Для порівняння, за даними різних джерел, на демонстрації 7 лютого вийшли від 757 тисяч до 2 мільйонів осіб.

А кількість учасників протестних акцій 31 січня оцінювалася в 1,27-2,5 млн осіб.

Як стало відомо пізніше, кілька інцидентів було зафіксовано на паризькій маніфестації.

Близько 15:30 почалися сутички між поліцією і радикально налаштованими протестувальниками, які спробували попрямувати окремою ходою. Повідомлялося також про підпалені сміттєві баки та електричні велосипеди на бульварі Вольтера.

Вісім основних французьких профспілок хочуть, щоби протестні акції продовжилися, і закликають виходити на демонстрації 16 лютого і 7 березня.

Профспілки також заявляють, що готові закликати до "зупинки Франції у всіх секторах" 7 березня, якщо уряд і депутати, які його підтримують, не прислухаються до їхніх вимог. Про це йдеться у міжпрофспілковому комюніке, озвученому генеральним секретарем профспілки Force ouvrière Фредеріком Суйо.

За даними соцопитувань, більшість французів проти пенсійної реформи, що передбачає підвищення віку виходу на пенсію з 62 до 64 років. Наразі проєкт реформи обговорюється в напруженій атмосфері в Національних зборах – нижній палаті парламенту Франції. Уряд на тлі протестів погодився на деякі модифікації, але не відмовився від проєкту по суті.

Уряд не має абсолютної більшості в Національних зборах для ухвалення свого проєкту реформи. Він розраховує на підтримку традиційних правих, але на цьому етапі в цьому немає впевненості.

Три аргументи Макрона

Поки по всій Франції проходять маніфестації протесту проти пенсійної реформи, у Національних зборах уже почали обговорення цього спірного і непопулярного законопроєкту.

Дебати в нижній палаті парламенту, що стартували на початку минулого тижня, завершилися невеликим скандалом, оскільки представники ультраправого "Національного об'єднання" звинуватили своїх політичних супротивників у тиску і погрозах.

Не висловлюючись прямо про пенсійну реформу, Єлисейський палац уже почав активно повідомляти про інші проєкти і плани перетворень, створюючи образ президента, "зосередженого на порядку денному довгострокових реформ": освіти, охорони здоров'я, а також боротьбі з глобальним потеплінням, імміграційній реформі та реформі інститутів влади.

"Прихильний до довгострокових проєктів, які дадуть змогу Франції протистояти викликам століття", Еммануель Макрон зможе присвятити закінчення свого останнього президентського терміну "поліпшенню життя людей", повідомляють у пресслужбі глави держави.

Таким чином Макрон намагається відвернути увагу суспільства від протесту проти пенсійної реформи, вважають коментатори.

Тим часом Макрон, який обіцяв за будь-яку ціну провести пенсійну реформу до кінця другого президентського терміну, здалеку спостерігає за ситуацією і вирішує, чи можна (і в який спосіб) форсувати події. Дійсно, французький державний устрій дозволяє кілька виходів із ситуації, що склалася.

По-перше, уряд не втратив надії згуртувати під прапором суперечливої реформи не тільки депутатів від правлячої партії, а й частину представників правих "Республіканців", щоб набрати більшість під час голосування за текст законопроєкту.

Для цього уряд згоден піти на деякі незначні поступки, не надто спотворюючи сенсу самої пенсійної реформи.

Проблема полягає в тому, що на виборах 2022 року президентський блок партій втратив абсолютну більшість у Національних зборах. А разом з тим – і можливості ухвалювати законопроєкти, не зважаючи на опозицію.

Тепер Макрон може розраховувати на підтримку близько 250 депутатів, що істотно менше абсолютної більшості (289 мандатів). Фракція партії "Республіканці" налічує 62 депутати, голосів яких буде достатньо, щоб законопроєкт ухвалили.

Другий спосіб "підсолодити гірку пігулку" пенсійної реформи – провести перестановки в уряді.

Деякі представники "президентського табору" натякають на можливі "великі кадрові перестановки", повідомляє France-Presse, посилаючись на неназване джерело в оточенні Макрона.

Та чи допоможе звільнення найбільш непопулярних міністрів заспокоїти гнів опозиції, якщо те саме джерело стверджує, що президент залишить очолювати уряд основного автора пенсійної реформи – прем'єр-міністра Елізабет Борн?

Окрім цього, у президента й уряду залишається простіший, але й більш суперечливий вихід із ситуації – форсувати ухвалення реформи, використовуючи статтю 49.3 Конституції Франції.

Вона дозволяє затвердити закон у парламенті без обговорень і поправок, у тій версії, яка влаштовує виконавчу владу. Щоправда, при цьому парламент обов'язково має проголосувати щодо питання про довіру уряду.

"Я не думаю, що використання статті 49.3 було б для нас провалом, ми вже достатньо продемонстрували, що вислухали думку профспілок та опозиції", – каже один із депутатів правлячої партії.

Але Елізабет Борн заявила, що не хоче розглядати цю можливість, яка, окрім визнання її власної слабкості, буде засуджена опозицією і демонстрантами як насильницький підхід.

А відповідно, такий крок лише посилить протести, які тільки почали спадати.

Розпуск парламенту

"Я не знаю, як ми зможемо далі керувати, якщо нам не вдасться отримати більшість щодо такого важливого документа. Я думаю, що нам доведеться домагатися більшості в інший спосіб", – сказав в інтерв'ю France-Presse депутат правлячої партії Марк Феррасі.

На його думку, Еммануель Макрон був обраний для "перетворення країни", а не для "пошуку згоди". Під "іншим способом" Феррасі має на увазі розпуск парламенту й нові вибори.

Оскільки цей депутат має репутацію наближеного до президента, французькі ЗМІ намагаються з'ясувати, чи не є це думкою самого глави держави, який може пригрозити розпустити Національні збори в разі патової ситуації.

Наприкінці вересня Макрон згадав про таку можливість під час вечері з представниками своєї партії, у разі якщо опозиція об'єднається, щоб домогтися відставки уряду.

За словами одного міністра, якщо праві "Республіканці" не проголосують за текст пенсійного законопроєкту, то це "неприємно, але таке буває". Але якщо вони "проголосують за вотум недовіри" уряду разом із лівими та "Національним об'єднанням" Марін Ле Пен, то не можна виключати "ризик розпуску" парламенту.

У Єлисейському палаці від цієї ідеї на даному етапі відмахуються.

А деякі прихильники президента стверджують, що перевибори можуть стати своєрідним референдумом про вихід на пенсію в 64 роки, проти чого, згідно з опитуваннями, виступають майже 70% французів.

Залишається додати, що розпуск парламенту 1997 року Жаком Шираком призвів до приходу до влади соціалістів, які очолили уряд. Тоді цьому розпуску передував один із найдовших в історії Франції страйків, коли французи масово вийшли на вулиці проти... пенсійної реформи прем'єр-міністра Ширака Алена Жюппе.

Стаття підготовлена на основі матеріалів Radio France International.

Републікація здійснюється з дозволу правовласника