Від неділі, 27 лютого 2022 року, Федеральний уряд Німеччини розвернув зовнішню політику на 180 градусів.

На позачерговому засіданні Бундестагу, що відбулося того дня, федеральний канцлер Олаф Шольц оголосив про Zeitenwende – "злам епох" у німецькій зовнішній та оборонній політиці – та повідомив про рішення Федерального уряду щодо постачання Україні зброї.

Вже 2 березня в Україну прибули, зокрема, перші 1000 одиниць протитанкової зброї і 500 зенітних ракет типу Stinger.

Німеччина від Другої світової війни дотримувалася правила непостачання зброї в регіони конфліктів, але повномасштабна агресія Росії проти України все змінила.

Одним із промовистих свідчень цієї радикальної зміни були промови федерального канцлера Олафа Шольца, міністра закордонних справ Анналени Бербок та міністра оборони Бориса Пісторіуса на Мюнхенській безпековій конференції 2023 року, у яких вони закликали країни, які мають танки, до участі у танковій коаліції для підтримки України – координації постачання танків, забезпечення боєприпасів, запчастин, навчання, технічного обслуговування техніки безпосередньо на кордоні та логістики.

Ще рік тому все це важко було уявити.

Жорстока війна розділила реальність і світосприйняття на "до" і "після".

Вона спричинила зміну всієї парадигми зовнішньої та оборонної політики Німеччини, яка до 24 лютого 2022 року базувалася на принципі "Ніколи знову" та вірі в мир та успішну співпрацю між країнами, у тому числі і з Росією. Основою цієї віри було не лише економічне процвітання Німеччини та Євросоюзу, який об’єднав європейські країни у прагненні до миру та добробуту, але й політика пам’яті, на якій виховувалися покоління німців.

Відчуття історичної провини через Другу світову війни опосередковано визначало і визначає те, що Німеччина не може діяти відірвано від інших європейських народів.

Крім того, членство в НАТО, як зазначив Пісторіус, накладає на Німеччину зобов’язання у сфері безпеки перед іншими членами Альянсу. При цьому оборонні запаси Бундесверу опустіли протягом останніх мирних десятиліть, а налагодження промислового виробництва збройних систем та боєприпасів вимагає часу. З подібною проблемою зіткнулися й інші європейські країни.

Донедавна необхідність тримати запаси зброї здавалися чимось з минулого.

Тож жорстока загарбницька війна Росії проти України поставила Німеччину перед дилемою: як одночасно допомогти Україні дати відсіч агресору та забезпечити власну безпеку й безпеку інших країн НАТО. Але ми надаємо допомогу, попри те, що доводиться спустошувати склади Бундесверу. Та її перевірка та стандартизація перед постачанням забирає багато дорогоцінного часу.

Перша система IRIS-T за злою іронією долі була доставлена в Україну майже безпосередньо після масованої атаки Росії на Київ 10 жовтня. Але відтоді німецькі системи ППО врятували багато життів українців.

Повітряні сили ЗСУ не раз наголошували на 100%-й ефективності IRIS-T та зенітних танків Gepard у збитті ракет та дронів.

А Німеччина і далі працює над пришвидшенням виробництва та постачання зброї, а також навчанням українських військових. Адже з 24 лютого 2022 року ми живемо в реальності, де визначальним фактором, який рятує життя, є час.

Та обсяги також мають значення.

А Німеччина (разом із Британією) є другим найбільшим постачальником зброї для України, після США.

На 2023 рік федеральний уряд виділив 2,2 млрд євро на фінансування ініціативи з підвищення дієздатності (у 2022 році – 2 млрд євро). Ці кошти мають піти переважно на підтримку України.

Список уже здійснених поставок сучасної зброї та обладнання з кожним тижнем стає все довшим.

Уряд Німеччини надає підтримку українським військовим, тісно узгоджуючи її зі своїми партнерами і союзниками, адже лише разом ми можемо допомогти найефективніше. Україна вже отримує німецькі танки, але допомога Німеччини не обмежується ними. Пріоритетом є навчання військових, адже воно забезпечує максимально ефективне використання сучасної зброї та рятує життя. Це також боєприпаси, технічне обслуговування, ланцюги постачання й логістика, ефективність яких визначає витрати основного ресурсу під час боротьби України з агресором – часу.

А також це координація військової допомоги різних країн. Саме така логіка стоїть за закликом Німеччини до своїх міжнародних партнерів разом зібрати танкові батальйони Leopard 2A6, Leopard 2A5, Leopard 2A4 та Leopard 1 та налагодити ланцюги постачання самої техніки та боєприпасів, технічне обслуговування і навчання.

Також Німеччина допомагає іншим державам НАТО оновлювати зброю, а вони віддають Україні радянську зброю, для якої непотрібне навчання українських бійців та для обслуговування якої в Україні вже наявна логістика. За рахунок такої німецької допомоги із заміщенням озброєння Словаччина ще навесні поставила в Україні систему ППО, а влітку передала Україні 30 бойових танків; Чехія – 40 танків. За це Словаччина отримала від Німеччини 15, а Чехія – 14 танків Leopard. Грецька армія отримає з Німеччини загалом 40 БМП Marder і передасть Україні 40 основних бойових танків радянського виробництва.

Яку зброю Україна отримала безпосередньо від Німеччини?

Це 32 зенітні САУ Gepard, 14 самохідних гаубиць Panzerhaubitze 2000, п'ять реактивних систем залпового вогню MARS ІІ, 50 бронеавтомобілів Dingo, одна система ППО IRIS-T SLM (заплановано ще 3), 20 реактивних систем залпового вогню калібру 70 мм, 12 великовантажних сідлових тягачів, 26 розвідувальних БПЛА та 30 систем виявлення БПЛА, три броньовані мостоукладальники Biber, 54 бронетранспортери M113 з озброєнням. Крім того, коли ми говоримо про постачання зброї, ми відразу плануємо навчання, боєприпаси та технічне обслуговування.

Наразі проходять навчання на бойових машинах піхоти Marder (запланована передача 40 БМП), танках Leopard 2 та системі ППО Patriot. До кінця березня 2023 року Німеччина поставить Україні 18 бойових танків Leopard 2 A6.

Особисто я з травня 2022 року живу в Києві – в центрі країни, яка воює.

Тому я цілком розумію заяви українців про те, що зброї потрібно більше й швидше, і необхідно ще більше боєприпасів до неї.

Тому німецький уряд нещодавно підписав контракти з компанією Rheinmetall на відновлення виробництва боєприпасів для САУ Gepard, які були зняті з експлуатації в Німеччині, і веде перемовини з іншими країнами про закупівлю таких боєприпасів.

Для перемоги України у війні важлива не тільки зброя.

Україна отримує системну та структуровану підтримку в усіх сферах: зокрема, фінансову та гуманітарну, економічну, енергетичну, культурну та освітню.

Адже жорстока війна Росії проти України показала, що головний чинник перемоги – це стійкість.

Україна, що успішно протистоїть російським нападам та попри це продовжує жити повним життям, доводить це світовій спільноті. Це дає нам натхнення поглиблювати існуючі німецько-українські зв’язки, розбудовуючи або переформатовуючи існуючі проєкти, які ми розпочали ще з 2014 року.

Один із них – це успішна реформа самоврядування, яку ми підтримуємо в Україні через програму ULEAD. Ця тривала та ґрунтовна реформа дозволила посилити українські громади у протистоянні наслідкам російської агресії як під час та після окупації, так і під час енергетичної війни. До того ж німецькі громадяни та міста прагнуть підтримати своїх нових українських друзів та загалом Україну, тому мережа українсько-німецьких міст-партнерів розрослася з близько 70 до початку повномасштабної агресії до 125. Одні з останніх укладених партнерств – це Херсон – Бонн та Дніпро – Кельн. Такі зв’язки між громадами допомогли доставити в Україну тонни гуманітарної допомоги.

Німеччина відразу гарантувала прихисток біженцям з України, надаючи їм житло, грошову допомогу та безкоштовне медичне обслуговування. Для підтримки федеральних земель та громад у розміщенні та допомозі біженцям з України уряд виділив у 2022 році 3,5 млрд євро та 1,5 млрд євро у 2023 році.

Наприклад, 2022 року у Берліні завдяки ініціативі Сенату міста Берлін запрацювали чотири школи із класами з українською мовою викладання.

Перелік програм допомоги – величезний. Це і програми у рамках G7, і відновлення енергетичної інфраструктури, і безповоротна бюджетна допомога для погашення дефіциту бюджету, і фінансування європейських програм допомоги Україні.

А у червні 2022 року під час візиту до Києва канцлер Олаф Шольц проголосив підтримку Німеччиною членства України в ЄС.

Та крім того, я підкреслю, що Німеччина за 2022 рік повністю відмовилася від російської нафти (у 2021 році частка Росії в імпорті нафти становила близько 35%), а також природного газу (в 2021 було близько 50%) та підтримує подальші санкції проти Росії, щоб унеможливити посилення її військового потенціалу. Зараз це ніби само собою зрозуміло, але у 2022 році вимагало повної і надзвичайно швидкої переорієнтації промисловості Німеччини, що значно залежала від російських постачань енергоресурсів.

Німецьке суспільство та влада рішуче налаштовані на подальшу підтримку України.

Це підтверджують і нещодавні опитування ZDF-Politbarometer: на думку 32% опитаних, військова підтримка, яку західні країни надають Україні, повинна бути збільшена, ще 40% виступають за збереження існуючих обсягів допомоги.

Україна захищає і нашу свободу.

Підсилюючи обороноздатність України, ми підсилюємо обороноздатність свободи та демократії.

Німеччина ще з 2014 року інтенсивно підтримувала Україну в усіх сферах, як-от у проведенні реформ на шляху України до ЄС, надавала гуманітарну підтримку регіонам, які постраждали від війни, була одним із творців та прибічників санкційної політики проти Росії, допомагала з лікуванням військових. Хоч нам і закидали повільність ухвалення рішень, ми пришвидшили багато процесів та швидко втілили багато рішень у життя.

Та важливою особливістю рішень про німецьку допомогу є довгостроковість, структурованість, ефективність та надійність підтримки.

Тому я, як і раніше, впевнена в тому, що Німеччина була, є і буде надалі найнадійнішим партнером України. Моя країна черпає натхнення у Збройних Сил України та мужнього народу незламної країни, а наші держави взаємно підсилюють одна одну.

Слава Україні та вічна памʼять всім полеглим за нашу свободу!

Авторка: Анка Фельдгузен,

посол Німеччини в Україні,
для "Європейської правди"