Чорногорія готується до справжнього геополітичного протистояння.

19 березня у країні мають пройти чергові президентські вибори. Не дивлячись на антиконституційне обмеження деяких президентських функцій просербськими депутатами Скупщини, від президента ще залежить чимало, особливо якщо ним стає потужна постать. Наприклад, така, як чинний президент Міло Джуканович.

Ці вибори надзвичайно важливі – мабуть,

уперше за всю сучасну історію Чорногорії питання збереження її незалежності та цілісності стоїть так гостро.

Розподіл країни за національною ознакою просербські сили довели вже майже до рівня національного протистояння, а результати виборів дадуть відповідь на запитання, куди іде далі Чорногорія.

Вона або продовжує євроінтеграційний курс – у разі перемоги чорногорсько-патріотичного кандидата. Або повертається у вчорашній день "сербсько-російського світу" у разі перемоги просербських сил, яких підтримує Росія.

Шестеро претендентів на посаду президента

До нових виборів Чорногорія підходить у дуже непростій ситуації.

Технічний уряд Дрітана Абазовича довів країну до застою на євроінтеграційному шляху, а Євросоюз чекає від Подгориці виконання її зобов’язань у цьому контексті.

Політики та міністри з просербського "Демократичного фронту", за підтримки Сербської православної церкви, намагаються забезпечити перемогу "сербського світу", що загрожує незалежності Чорногорії. Інвестори чекають стабільності, забезпечення верховенства права та реальної боротьби з корупцією.

Державні установи паралізовані. Економічна ситуація наближається до кризи.

Міжнаціональне протистояння між сербами та чорногорцями, яке провокується з Белграда та Москви, набирає сили і загрожує відкритим протистоянням.

Античорногорські наративи стають дедалі агресивнішими.

Саме в такій ситуації понад 540 тисяч чорногорських виборців мають обрати нового президента на наступні п'ять років.

Державна виборча комісія 27 лютого (останній день реєстрації кандидатів був 26 лютого) повідомила, що зареєструвала шістьох бажаючих взяти участь у боротьбі за президентське крісло.

Протягом двох днів виборчком має підтвердити зареєстровані кандидатури. Підсумки голосування мають бути оприлюдненні протягом двох днів.

Але якщо жоден кандидат не отримає більше половини діючих виборчих бюлетенів, 2 квітня має відбутися другий тур, де для перемоги потрібна проста більшість.

Хто ж вони, кандидати на посаду президента?

Кандидати представляють різноманітні, великі та не дуже, партії: відверто античорногорські ("Демократичний фронт", "Нова сербська демократія", "Об’єднана Чорногорія"), патріотично-чорногорські (Демократична партія соціалістів та Соціал-демократи), громадянські (рух "Європа зараз", "Демократична Чорногорія").

Проєвропейський проти проросійського

Основна боротьба точитиметься між двома з них – лідером Демократичної партії соціалістів Міло Джукановичем та головою "Нової сербської демократії" Андрією Мандичем.

Почнемо з харизматичної, неординарної та суперечливої постаті чинного президента Міло Джукановича. Дехто в країні звинувачує його в корупції та створенні патерналістської системи влади.

Але не можна відкидати того, що саме він відновив незалежність Чорногорії у 2006 році, почав рух у напрямку інтеграції до ЄС, а у 2017 році привів Чорногорію в НАТО.

Завдяки йому офіційна Подгориця стала на бік України у боротьбі з російською агресію і вже надала військової допомоги на суму 10 млн євро.

Довгий час головною інтригою було питання, чи піде Джуканович на вибори.

Досвідчений політик розумів, що він та ДПС дещо втратили за останні роки (це тема окремої розмови), але зберегли партійну структуру, дисципліну та здатність мобілізуватися та працювати у критичних ситуаціях (так, іноді на межі закону).

І тому перед ним стояло три шляхи: піти на вибори та програти більш сильному (якщо такий знайдеться); висунути потужного та популярного представника партії, якщо відсутня впевненість у своїй перемозі; кинутися у бій, якщо він впевнений у здатності вибороти президентську посаду.

Його обрання, безперечно, стало би перемогою патріотичних та проєвропейських сил, гарантією неповернення в "російсько-сербський світ".

Джуканович підкреслив, що участю у президентських перегонах він "взяв на себе відповідальність" за Чорногорію, яка зіштовхнулася з величезними проблемами. І тому він впевнений у своїй перемозі вже у першому турі.

Його суперником став Андрія Мандич, якого важко назвати чорногорським патріотом.

Він є відверто сербсько-проросійським політиком, одним із керівників просербської партії "Демократичний фронт" (котра, як кажуть у Чорногорії, фінансується РФ). Особисте зауваження: автору декілька разів довелося зустрічатися з ним під час роботи в Чорногорії. Був вражений його зневажливим ставленням до Чорногорії й до України та низькопоклонством перед Росією та Сербією.

Обрання Мандича призведе до згортання євроінтеграції, спроб вивести країну з НАТО та перетворення Чорногорії знову на васала Сербії, як це сталося у 1918 році (тоді просербські депутати чорногорського парламенту вирішили приєднатися до Сербії, позбавивши країну майже на 100 років незалежності).

Ну а про підтримку України з боку Чорногорії взагалі доведеться забути.

Хто в кого забиратиме голоси?

Від прочорногорської Соціал-демократичної партії у боротьбу вступила Драгінья Вуксанович Станкович.

СДП є проєвропейською партією, біля джерел якої стояв Ранко Кривокапич (до речі, великий друг України), колишній найближчий політичний партнер Джукановича.

На попередніх президентських виборах Станкович стала першою в історії сучасної Чорногорії жінкою-кандидатом на таку посаду. А у 2023 році вона знову вступила у боротьбу.

Важко уявити, що в досить патріархальній Чорногорії жінку оберуть президентом.

Але цей крок є демонстрацією сучасного європейського підходу до гендерної рівності.

Громадянський рух "Європа зараз" – нова партія, яка стала ключовим переможцем минулорічних місцевих виборів. Цей успіх дає підстави очікувати, що кандидат від цієї політсили – Яков Мілатович – може прорватися у другий тур виборів.

Втім, на його шанси негативно впливають чутки про зв’язки партії з Сербською православною церквою, яка є активним провідником "сербського світу".

Вступив у боротьбу й Алекса Бечич, керівник іншої партії "Демократи Чорногорії" та колишній спікер Скупщини.

Він може вирватися у другий тур та стати небезпечним суперником як для Джукановича, так і для Мандича.

Це можливо у разі, якщо його кандидатура буде підтримана виборцями "Європи сьогодні", URA Дрітана Абазовича (він поки що технічний прем’єр-міністр) та деякими маргінальними партіями.

Обидві партії виступають за європейський шлях Чорногорії та проведення глибоких реформ в ім’я створення сучасної європейської держави, хоча мають чимало розбіжностей. Хтось мріє перемогти саме Джукановича, а далі подивимося; інші націлені на поглиблення зв’язків з СПЦ, з якою разом хочуть повернутися під крило Сербії; дехто думає про вихід з НАТО та перетворення країну на нейтральну; не всі з них готові продовжувати підтримку боротьби України.

Шансів на перемогу в них небагато, але голоси в основних кандидатів вони можуть відтягнути. Питання лише, у кого та на чию користь. 

Останній кандидат з’явився вже 27 лютого – лідер "Об’єднаної Чорногорії" Горан Данилович, він же член керівництва "Демфронту".

Цей відверто проросійський кандидат тривалий час, навіть після початку російської агресії, був членом групи дружби і міжпарламентських зв’язків чорногорської Скупщини та Верховної ради, одночасно звинувачуючи Україну в початку війни!

Перші скандали

Спочатку Державна виборча комісія відмовила у реєстрації кандидатом Андрії Мандичу, виявивши помилки в оформленні документів. Невеликий скандальчик швидко закінчився, після оперативного виправлення помилок.

Від щастя кандидат піднявся у небо. У прямому сенсі – на повітряній кулі у компанії зі священником СПЦ.

Але за чотири дні до закінчення дати реєстрації МВС неочікувано заявило, що перевірятиме наявність у Мандича сербського громадянства. Чим завершиться цей скандал, побачимо невдовзі. Втім, висуненням Даниловича "Демфронт" підстрахувався від можливого зняття свого головного кандидата.

А ось лідеру руху "Європа зараз" Мілойко Спаїчу пощастило менше. В нього знайшли друге (сербське) громадянство та дозвіл сербських компетентних органів на постійне проживання.

Це лишало його можливості стати президентом Чорногорії.

Він намагався спростувати подібні звинувачення. Але спір вирішили два документи.

Перший – лист управління поліції Белграда про те, що 15 лютого цього року Спаїч звернувся з проханням забрати в нього дозвіл на проживання в Сербії. І другий – лист МВС Сербії, у якому повідомляється про прохання Спаїча позбавити його сербського громадянства.

Все, сказали в держвиборчкомі, справу закрито – і зняли Спаїча з президентських перегонів.

Залишаються проблеми зі списками виборців, що, як і раніше, є не дуже точними.

На це вказують і міжнародні спостерігачі (їх буде понад 100), які вже сприймають це не як окремі скандальні випадки, а як щось обов’язкове для всіх чорногорських виборів.

Росія готується до реваншу

Готуватися до виборів президента Чорногорії у Белграді та Москві почали заздалегідь.

На думку депутата сербського парламенту Александара Оленика, деякі відверто античорногорські кандидати отримують різноманітну підтримку Сербії та Росії, у тому числі фінансову.

Кремль не приховує, що він зацікавлений у дестабілізації не тільки в Чорногорії, але й в усьому регіоні Західних Балкан. РФ намагається розхитати ситуацію до такого рівня, щоб у регіоні знову запалав кривавий конфлікт, в результаті якого матеріалізується стара мрія російських колонізаторів – "помити чоботи солдатів у теплому морі".

Росія та Сербія у боротьбі за думки чорногорців зробили велику ставку на СПЦ.

Остання де-факто перетворилася на потужну політичну складову античорногорських сил.

Це підтвердив суто політичною заявою митрополит Іоаникій, який заявив, що прийшов "час президенту Джукановичу залишити цю функцію".

Сербські медіа, особливо популярні кольорові таблоїди, також активно включилися у боротьбу на боці Мандича, намагаючись компрометувати кожного прочорногорського кандидата, діючи за традиційною схемою – "обманюй та вигадуй, щось залишиться" у голові читача. 

Росія залучає росіян, які сховалися від мобілізації в Чорногорії, до античорногорських та антиукраїнських заходів – мітинги з російськими Z-прапорами, зрив концерту "Ляпіса" у Будві, напади на українок з дітьми.

Таки провокації іноді відбуваються за підтримки місцевої влади, як-от було зі згаданим концертом у Будві, мер якої є активним прихильником "сербсько-російського світу".

* * * * *

Хто стане президентом, сказати важко. Аж чотири кандидати: Джуканович, Мандич, Бечич, Мілатович – мають непогані шанси пройти у другий тур, оскільки мають партійні структури, мобілізований електорат, роздають схожі обіцянки.

Тим більше, що ДПС та "Демфронт" мають приблизно однаковий за кількістю електорат – близько 30-35% виборців.

Джуканович та його партія мають вигідніші позиції – вони не причетні до кризи, виникнення якої спровокував нинішній технічний уряд, де були і міністри від "Демфронту".

Швидше за все, у другому турі зустрінуться Мандич та Джуканович. І тут вже неможливо спрогнозувати, хто переможе.

Ідеальною для кожного з них є перемога у першому раунді. Підсумки другого туру (якщо він буде) залежать від того, кого підтримуватимуть симпатики Бечича та Мілатовича, а також національні й невеличкі партії.

Підсумки виборів матимуть і геостратегічні наслідки.

Адже йдеться про цивілізаційний вибір: чи вдасться зберегти незалежність Чорногорії, більшість населення якої бачить себе в Євросоюзі.

Інший вектор – повернення в "оновлену" Югославію з кураторами в посольствах Росії та Сербії...

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік)