У боротьбі Шотландії за незалежність настала нова віха. Нікола Стерджен, що була обличчям кампанії за відокремлення країни від Сполученого Королівства, пішла у відставку з посади лідерки Шотландської національної партії (ШНП), а отже – й першої міністерки, тобто очільниці уряду.

Здавалося, що після відставки Стерджен, а перед тим її поразки у Верховному суді, ідея провести в Шотландії новий референдум за незалежність зійшла нанівець. Однак у регіональному парламенті від задуму не відмовились. 

Але те, хто тепер очолив ключову "пронезалежницьку" партію Шотландії, є особливо цікавим.

Наступником Стерджен став британець пакистанського походження Хумза Юсаф. Він - перший небілий і перший мусульманин на цій посаді. Що прикметно, адже в Шотландії 96% білого населення і лише 1,4% сповідують іслам.

І це особливо цікаво на фоні того, що прем’єром усієї Великої Британії, як відомо, є британець індійського походження Ріші Сунак.  

Звісно, ж їх обирали не виходячи з їхньої генеалогії, але саме це і має вагу, бо наочно засвідчує, що для основної маси британських виборців такі фактори перестали відігравати ключову роль. 

Тож ким є наступник Стерджен і чому це важливо не лише для Шотландії, а й для усієї Британії?

Падіння ідеї незалежності

Відставка Нікола Стерджен з посади першого міністра Шотландії стала непересічною подією в історії цієї країни (саме такий статус мають складові частини Британії). На початку цього року вона заявила, що йде у відставку, аби дати шотландським націоналістам "волю обрати свій шлях", який може співпасти з її баченням, а може й ні.

І хоча конкретики не пролунало, всі зрозуміли, що йдеться про питання відокремлення Шотландії від Сполученого Королівства.

Раніше, після відмови Верховного суду Британії дозволити другий референдум про незалежність Шотландії, тодішня глава уряду оголосила, що хоче перетворити свою партію ШНП на "партію одного питання". Тоді б вибори, за її словами, стали де-факто голосуванням за незалежність Шотландії, і в разі достатньої підтримки створили б тиск на Лондон.

І хоча питання незалежності - частина політичної програми шотландських націоналістів, далеко не всі однопартійці Стерджен підтримали її план. Надто як врахувати, що серед самих шотландців підтримка незалежності постійно коливається й уже давно не демонструє стабільної більшості.

Були й інші підстави для суперечок в лавах шотландських націоналістів.

Уже понад рік місцеві правоохоронці розслідують фінансові претензії до ШНП: понад 660 тисяч фунтів стерлінгів, зібраних на кампанію за майбутній референдум, нібито були витрачені на інші цілі та неналежним чином задекларовані.

Шкоди партії завдав і особистий конфлікт між Ніколою Стерджен та її попередником Алексом Салмондом, який звинувачував її у намаганні зруйнувати його репутацію. Салмонда підозрювали в сексуальних домаганнях, але пізніше він домігся зняття обвинувачення через суд і довів, що Стерджен говорила йому про намір втрутитись у розслідування.

На цьому фоні не дивує те, що з Шотландської національної партії з 2019 року вийшли 50 тисяч людей - це понад третина членів. 

Але політсила й далі залишається найбільш популярною в країні.

У цих умовах перезавантаження керівництва ШНП було справді логічним кроком.

Консерватизм як шлях до поразки на виборах 

Змагання за посаду лідера партії, а за сумісництвом очільника уряду Шотландії виявилось напрочуд напруженим. І тому, що воно відбулось уперше з 2003 року, і тому, що два головні претенденти представляли два відмінні шляхи розвитку країни.

Спершу тріумфаторкою називали висхідну зірку шотландських націоналістів, 32-річну міністерку фінансів Кейт Форбс. Вона - молода мама (вела кампанію, перебуваючи в декреті), знає шотландську гельську мову (що трапляється не так і часто).

Та на заваді політичним амбіціям Форбс стали її консервативні погляди. 

Вона - євангелістка, яка виступає проти абортів та одностатевих шлюбів, які легалізовані у Шотландії з 2014 року. А через окремі її необережні заяви навіть однопартійці закликали перевірити, чи не порушує вона своїми словами керівні принципи партії з ЛГБТ-питань, а частина прибічників від неї відвернулися.

Утім, вона все одно зберегла високий рейтинг, отримавши у фінальному голосуванні підтримку 23 890 однопартійців (майже 48%). За переможця Хумзу Юсафа проголосувало  ненабагато більше, 26 032 (52%).

То що ж відомо про нового лідера шотландських націоналістів, а з вівторка - й нового першого міністра Шотландії?

Звісно, окрім факту, який обійшов усі видання світу, що уряд Шотландії очолив мусульманин.

Прем’єр з неоднозначною репутацією

Юсаф, уродженець Глазго, є британцем у першому поколінні. Його батько мігрував до Шотландії з Пакистану, а мати - з Кенії, де народилася у родині пакистанців. 

Політик пізніше згадував, що в дитинстві зазнавав цькування через своє походження - зокрема через те що він був одним із двох небілих учнів початкової школи, яку відвідував.

Політикою Хумза Юсаф почав цікавитись ще під час навчання в Університеті Глазго, після терактів 11 вересня 2001 року у США й американської війни в Іраку, в якій узяла участь і Британія. За деякими свідченнями, участь в антивоєнних акціях того часу наштовхнула Юсафа до думки, що лише незалежність дозволила би Шотландії уникнути участі у війні.

Хай там як, та після нетривалої роботи в кол-центрі він спершу стає помічником депутата Шотландської національної партії, а у 2011 році - вперше сам обирається до Холіруду (шотландського парламенту) й швидко будує кар’єру.

З 2016 року Юсаф обіймав різні міністерські посади в уряді Ніколи Стерджен. Та його досягнення й репутація за цей період - неоднозначні.

Приміром, на посаді міністра транспорту йому виписали штраф за кермування авто знайомого без належних документів. На посаді міністра юстиції - запам’ятався законом про криміналізацію "підбурювання до ненависті", який, як побоювались критики, міг стати інструментом цензури (закон тоді ухвалили, та він так і не набув чинності.)

Міністром охорони здоров’я Юсаф застав пандемію COVID-19, і нині в системі охорони здоров’я триває невирішена криза (хоча, заради справедливості, в Англії ситуація не була і не є краща).

А нещодавно з новим першим міністром Шотландії стався неприємний епізод, пов’язаний з війною в Україні.

Під час зустрічі з українськими жінками в Единбурзі він жартома спитав: "А де всі чоловіки?" Здивовані українки пояснили, що вони - в Україні, яку захищають від російського вторгнення. 

Юсаф потім стверджував, що він не відчув, щоб його слова образили жінок. Та критику серед однопартійців і політичних опонентів викликали.

Три виклики Юсафа

Попри це, соратники називають нового голову уряду Шотландії хорошим комунікатором, який найкраще підійде для об’єднання шотландських націоналістів. Можливо, й так; щонайменше, цей виклик йому доведеться долати, надто як врахувати, що переміг він із перевагою в лічені відсотки голосів.

Імовірно, більше конкретики від нового першого міністра Шотландії ми почуємо в четвер, коли він братиме участь у перших парламентських дебатах у новій ролі. Й головна увага, звісно, буде прикута до того, яку стратегію він проголосить щодо досягнення незалежності Шотландії.

Перші кроки в цьому напрямку Юсаф уже зробив. Він призначив першою заступницею Шону Робінсон - колишню міністерку соціальної юстиції, яка вважається наближеною до Стерджен, а також оголосив про наміри створити посаду міністра з питань незалежності, функціонал якого, проте, ще належить встановити.

Також оглядачі стежитимуть за долею Кейт Форбс, яка нещадно критикувала Юсафа під час кампанії. Чи збереже вона після цього посаду в уряді, чи піде на підвищення або навпаки, стикнеться з проблемами - питання поки відкрите.

Не менш цікаво буде спостерігати й за тим, як перший міністр Шотландії пакистанського походження буде взаємодіяти з прем’єр-міністром Британії індійського походження. 

Та якщо відкинути жарти, то призначення Юсафа може покласти шлях до перезавантаження відносин Лондона й Единбурга.

Індійські та пакистанські емігранти у Британії зазвичай не тримаються своїх національних спільнот, а намагаються максимально інтегруватися у британське суспільство, тож насправді походження не повинно грати не тільки визначальної, а й загалом важливої ролі у політиці цих важковаговиків. 

Натомість Юсаф зможе опинитися у ролі "доброго поліцейського" на фоні своєї попередниці. За часів Стерджен та її активного прагнення провести другий референдум про незалежність відносини очільника Шотландії з Лондоном були далеко не найкращими.

Та поза питаннями політичними є й більш нагальні проблеми. Половина шотландців вважають, що країна рухається в неправильному напрямку, й лише чверть - протилежної думки. Не набагато краща й оцінка політики Единбурга у сфері економіки (46% оцінюють негативно, 30% позитивно), освіти (45% проти 26%) й охорони здоров’я (23% проти 53%).

І вирішення нагальних економічних та соціальних проблем до загальних виборів у січні 2025-го та шотландських у травні 2026-го стане не менш важливим пріоритетом уряду Хумзи Юсафа.

А, можливо, навіть головним: адже, як заявляла його опонентка, сильна економіка - підґрунтя до незалежності.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"