Ті, хто у неділю ввечері стежив за результатами парламентських виборів в Естонії, мали привід добряче понервувати: майже до кінця підрахунку голосів естонський Центрвиборчком повідомляв, що лідером перегонів є правопопулістська EKRE. 

Усупереч всім прогнозам, вона лідирувала, та ще й зі значним відривом, що саме по собі було сенсацією.

Але для України найважливішим було те, що EKRE є єдиною великою партією Естонії, від якої лунають відверто антиукраїнські тези; саме з нею були пов’язані основні небезпеки виборів у цій дружній країні (детальніше читайте у статті "Ризик зупинки допомоги Україні").

Втім, вже скоро з’явилися підстави зітхнути з полегшенням.

Картина вмить змінилася, щойно до підрахунку додали результати електронного голосування. Після цього, як і прогнозували передвиборчі опитування, перемога перейшла до Партії реформ чинної прем’єрки Каї Каллас, яка є цілком проукраїнською і переобрання якої було для України найбажанішим варіантом.

Лідер EKRE обіцяє оскаржувати результати в суді, хоча навряд чи має перспективи.

А для України ця історія має значення не лише через те, що для нас критично важливе збереження підтримки з боку Естонії, а й як ілюстрація того, як можуть відбуватися електронні вибори.

Як це відбувається?

В Естонії виборці можуть віддати свій голос у три способи: традиційно на виборчій дільниці; поштою; а також дистанційно за процедурою електронного голосування.

Естонія відома високим рівнем цифровізації, в абсолютної більшості пересічних виборців є картридери, щоби зчитувати чипи з паспортів; цей метод використовують для надання електронних послуг, а тому цілком природно з’явилася ідея про "голосування через інтернет".

Дистанційне голосування стартувало ще 27 лютого.

Цього року електронне голосування відбувалося за зміненою процедурою. Виборець, що віддав голос через інтернет, має право передумати і у фінальний день голосування (а це була неділя 5 березня) прийти на виборчу дільницю і проголосувати паперовим бюлетенем. У цьому разі голос, відданий через інтернет, знімається. 

Наразі відомо, що понад 1300 естонців, які проголосували через інтернет, вирішили змінити (або підтвердити) свій голос та прийшли на дільницю також за паперовим бюлетенем.

Ще одна особливість е-голосування в Естонії – це тривалий підрахунок е-голосів.

Е-голос кожного виборця, який не пішов на дільницю, зберігається у зашифрованому вигляді, і почати підрахунок цих голосів наперед технічно неможливо.

Його запускають лише після закриття дільниць, і для цього треба, щоби члени ЦВК зібралися разом та об’єднали фрагменти ключа дешифрування (що робиться публічно). 

Лише тоді починається обчислювальний процес, який є доволі тривалим – навіть в Естонії, з її невеликою кількістю населення, дешифрування забрало добряче понад годину. А зважаючи на особливості голосування у 2023 році, коли треба було звірити списки виборців, все додатково затягнулося: чекати на електронні голоси довелося понад три години після закриття дільниць.

Саме з цим були пов’язані пристрасті вечора неділі.

За результатами традиційного паперового голосування консервативна EKRE мала б стати переможцем з майже 26% голосів, залишивши реформістів на другому місці з 19,7%. Електронні результати змінили розклад сил на протилежний. Партія реформ перетворилася на абсолютного переможця із 31,2%, EKRE впала на друге місце із 16,1%.

До цього варто додати, що вперше за історію е-голосування через інтернет проголосувало більше половини тих, хто взяв участь у виборах – 313,5 тисяч із загалом 615 тисяч. А оскільки серед прихильників Партії реформ багато людей віддають перевагу саме електронному голосуванню, радикальну зміну балансу, порівняно з "папером", не можна назвати несподіванкою. 

На парламентських виборах 2019 року е-голосуванням скористалося 245 тисяч естонців, тоді це також був рекорд.

"Режим Трампа" та перемога друзів України

У підсумку після підрахунку голосів праворадикали отримали навіть менше, ніж їм прогнозували опитування. 

Одна з причин – токсичність EKRE, яка є неприйнятною для більшості інших політичних сил, а також для багатьох виборців. Через зростання рейтингів цієї партії та загрозу її перемоги естонці мобілізувалися і показали безпрецедентно високу явку – що пішло на користь перш за все чинній владі.

В EKRE у відповідь увімкнули "режим Трампа" і заявили про вкрадену у них перемогу.

"Зрозуміло, ми оскаржимо електронні вибори в суді, ми вимагатимемо журнали, ми вимагатимемо фрагменти програми. Усе, що ми можемо вимагати. І поки ми їх не отримаємо, ми не визнаємо результатів виборів... Я б хотів, щоб завтра ми могли подивитися на електронні голоси так само, як це робиться на всіх виборах. Щоб кожен міг бачити, звідки й куди йшов голос і як вівся підрахунок", – заявив лідер партії Мартін Хельме.

Емоції консерваторів не важко уявити, адже побачити красиву перемогу за результатами паперового голосування, а у підсумку на десять відсотків менше (16,1%), та ще й менше, ніж у 2019 році – це справді неприємно. 

За фінальними підрахунками EKRE у новому скликанні втрачає два мандати і може претендувати на 17 місць у парламенті. Всього в парламенті Естонії – 101 депутат.

Натомість Партія реформ взяла рекордні для себе 31,2% голосів і отримує 37 мандатів – на три більше, ніж у парламенті попереднього скликання.

Великою перемогою вибори стали для відносно нової політсили, лібералів Eesti 200, чия програма дуже близька до "реформістів" (до речі, лідерка партії Крістіна Каллас має таке ж прізвище, як і лідерка Партії реформ Кая Каллас). У 2019 році "Естонія 200" вперше брала участь у виборах, але тоді не змогла пройти до парламенту (отримала 4,4% за прохідного бар’єра у 5%), а цього разу здобула 13,3% голосів і отримує 14 мандатів. 

Соціал-демократи та "Вітчизна" (Isamaa) показали дещо гірші результати, ніж у 2019 році, та матимуть 9 і 8 мандатів відповідно. Порівняно з попереднім скликанням, соціал-демократи втрачають одне, а Isamaa – чотири місця. 

Справжнім провалом вибори стали для Центристської партії, що роками мала імідж головної проросійської сили Естонії.

Політсила, яка багато виборів поспіль претендувала на лідерство у країні, цього разу опинилася на третій сходинці з результатом 15,3% і може претендувати на 16 місць – аж на 10 мандатів менше, ніж досі. 

Її лідер Юрі Ратас ще на етапі паперових підрахунків оптимістично казав, що вважатиме успіхом результат у щонайменш 20 мандатів (тоді центристам прогнозували 22 місця). Після оголошення підсумків він був змушений визнати, що результат "вийшов посереднім".

І сталося це, на думку Ратаса, через російську війну проти України.

"Суспільство після 24 лютого змінилося. З іншого боку, партія була у скрутному становищі, у нас не було фінансових можливостей на велику кампанію", – пояснив лідер центристів. 

Цікаво, що опитування напередодні дня виборів показували зростання рейтингу центристів. Це пов'язували зі зміною іміджу Ратаса, який почав пропагувати здоровий спосіб життя, скинув 30 кг ваги та навіть взяв участь у шоу "Танці з зірками". Втім, це його не врятувало.

Жоден із нових політичних проектів, які орієнтувалися на "російський" електорат, до парламенту також не потрапив. 

Ще один цікавий факт: за результатами цих виборів до Рійгікогу проходить 30 депутатів-жінок – більше ніж у будь-які попередні скликання. Найбільше депутаток – у складі Партії реформ, 13 із 37, які проходять у законодавчий орган, на другому місці – "Естонія 200", серед депутатів якої буде п'ять жінок.

Хто отримає владу?

Попри перемогу чинної партії влади, тепер перед нею стоїть завдання сформувати коаліцію.

Головна позитивна новина для України – у тому, що ключову роль у новому уряді явно буде відігравати Партія реформ, що отримає посаду прем’єра. Без її участі уявити коаліцію складно, тож побоювання про можливі неприємні сюрпризи від естонських виборів, схоже, скасовуються.

Вдень у понеділок "реформісти" збираються на зустріч, аби вирішити, кого запрошувати до коаліції, а одразу після цього засідання Кая Каллас вийде з пресконференцією. 

Вони точно не готові об’єднуватися з EKRE, а всіх інших розглядають як можливих партнерів. 

Видання Postimees у своєму аналізі пише, що найбільш імовірними кандидатами виглядають "Естонія 200" та соціал-демократи, які й зараз є коаліційними партнерами Партії реформ. За такого розкладу у коаліції буде 60 мандатів у парламенті зі 101.

Майже настільки ж вигідною за кількістю мандатів була б коаліція Партії реформ з "Естонія 200" та Isamaa – 59 мандатів. 

Коаліція з центристами давала би сукупно 53 мандати, лише з "Естонією 200" – 51, а повторення теперішньої (реформісти + соціал-демократи + Isamaa) – 54. 

Чимало залежатиме від того, які переговорні позиції оберуть партії, котрих "реформісти" запросять до співпраці, та якою буде позиція самих реформістів. 

Зокрема, є чутки, що у Партії реформ хочуть відмовитися від естонської традиції ділити міністерські портфелі порівну між усіма партнерами – адже після промовистої перемоги "реформістів" їм це видається не дуже справедливим. Втім, невідомо, яку думку з цього приводу мають потенційні коаліційні партнери. 

Та яким би не виявився фінальний склад естонської коаліції, у збереженні сильної проєвропейської та проукраїнської позиції Естонії сумніватися не доводиться. 

Автори: Марія Ємець, Сергій Сидоренко,

"Європейська правда"