Зав'язані на Україні: що допоможе Словаччині уникнути реваншу антизахідних сил

Хто може завадити приходу до влади у Словаччині антизахідних та проросійських сил?

Ризик такого реваншу є дуже високим, адже позачергові парламентські вибори мають пройти у вересні. Але наразі лідерами рейтингу є дві опозиційні партії, одна з яких – Smer-SD експрем’єра Роберта Фіцо – стає дедалі більш євроскептичною та антиукраїнською.

Головна проблема донедавна полягала в тому, що постійні конфлікти всередині коаліції сильно вдарили по рейтингах провладних партій. І здавалося, що виправити цю ситуацію до вересня вже не вдасться.

Втім, схоже, що у проєвропейських сил з'явився шанс на перемогу.

У словацькій політиці відбулася подія, на яку вже давно очікували – чинний прем’єр Едуард Гегер вийшов із партії OĽANO та заявив про створення власного політичного проєкту.

Чому це важливо і як це вплине на політичні розклади? А разом із тим, як це може позначитися на переданні Україні зброї, в першу чергу – винищувачів МіГ-29?

Тема перешкод на шляху цих винищувачів до України детально обговорювалася в останньому відео на YouTube-каналі "Європейської правди" – радимо подивитися також і його.

Прем’єр мимоволі

"Моя історія в OĽANO сьогодні закінчується. Я вважаю свою роботу в OĽANO одним із найважливіших етапів свого життя. Я отримав довіру від руху і можливість бути частиною уряду, а потім керувати нашою країною. Я пройшов довгий шлях разом із рухом... Але сьогодні моя роль і місія в русі виконана. У мене є своє бачення політики. Я знаю, що якщо хочу це виконати, я повинен йти своїм шляхом", – таким дописом на своїй сторінці у Facebook Едуард Гегер заявив про розставання з партією, яка привела його до влади.

Варто зазначити, що Едуард Гегер не є типовим прем’єром. Зазвичай цю посаду отримує лідер партії-переможця. Так і сталося у 2020 році, коли після парламентських виборів уряд очолив лідер OĽANO Ігор Матович, тоді як Гегер став міністром фінансів.

Вже тоді кандидатуру Матовича вважали вкрай невдалою для прем’єрства. Політик із лідерськими замашками та популіст, який не вміє йти на компроміси – явно не найкраща кандидатура для голови уряду.

Тож не дивно, що трохи більше ніж за рік виникла гостра коаліційна криза – партнери по коаліції вимагали відставки Матовича, погрожуючи виходом. Саме тоді була знайдена компромісна модель – прем’єром стає Едуард Гегер, який добре проявив себе на посаді міністра фінансів, тоді як Матович перебирає стару посаду свого однопартійця.

Втім, надовго вберегти коаліцію від кризи знову не вдалося. Претензії до Матовича висловлювали і в іншій коаліційній партії SaS, яка наприкінці минулого року покинула коаліцію, а згодом – підтримала вотум недовіри уряду.

Після вотуму недовіри Гегер залишився на посаді голови технічного уряду, що суттєво обмежує його повноваження.

Але головне – конфлікт суттєво зменшив рейтинги провідних коаліційних партій: OĽANO та SaS, лідери яких були антагоністами в уряді.

Це привело до того, що новими лідерами рейтингів стали дві опозиційні партії: "Голос" та Smer-SD, а їхня перемога стала вважатися ледь не гарантованою.

Варто лише додати, що обидві опозиційні партії гостро критикують нинішню фінансову та бюджетну політику уряду, проте якщо "Голос" обережно торкається теми зовнішньої політики, то Smer-SD поступово радикалізується.

Курс цієї партії все більше й більше нагадує політику угорського прем’єра Віктора Орбана.

В тому числі у питанні допомоги Україні – Роберт Фіцо виступає категорично проти передачі зброї та вимагає "вирішувати конфлікт дипломатичними методами".

Хто замінить дискредитовані політсили?

У ситуації, коли одні партії дискредитували себе, виборець або не піде на вибори (і це збільшує шанси на перемогу їхніх опонентів), або шукатиме інші політичні партії у схожому ідеологічному спектрі.

Щось подібне наразі відбувається і в Словаччині.

Опитування показують різке зростання партії "Прогресивна Словаччина" – ліберальної політсили, що орієнтується на президентку Зузану Чапутову.

Також після тривалої перерви до парламенту можуть потрапити консервативні християнські демократи.

Однак на правоцентристському полі альтернатив не проглядалося – і на це поле й націлився Едуард Гегер.

Вже наступного дня після оголошення про розрив з OĽANO він заявив про приєднання до коаліції правоцентристських сил, яку намагається створити позапарламентська партія Spolu. Нове об'єднання вже взяло нове ім'я – "Демократи". Як очікується, до нього можуть доєднатися ще декілька малих правоцентристських партій.

А одночасно з Гегером до нового проєкту перейшли декілька депутатів від OĽANO та міністрів чинного уряду. В тому числі – добре відомі українцям міністр оборони Ярослав Надь та міністр закордонних справ Растислав Качер (той самий, що нещодавно послав Віктора Орбана за маршрутом російського військового корабля).

Успіх у правоцентристській ніші здатний зберегти парламентську більшість у проєвропейських сил навіть після нових виборів.

Тим більше, що керівництво урядом (якщо воно не провальне) завжди додає балів партії його очільника. А на додачу Гегер характеризується високою здатністю до переговорів та пошуку компромісів (це важливо через необхідність залучати нових учасників коаліції) та до схильності дотримуватися свого слова.

Яскравий приклад: Ігор Матович, який зазвичай зі скандалами розлучається зі своїми однопартійцями, у коменті під постом Гегера подякував йому за спільну роботу та побажав успіху.

І це попри те, що новий політпроєкт Гегера явно претендуватиме на голоси виборців як правоконсервативної SaS, так і партії Матовича OĽANO.

Винищувачі для ЗСУ

В опозиції вже відреагували на рішення Гегера, вимагаючи прискорити проведення дострокових виборів.

Їх можна зрозуміти: у новій ситуації успіхи уряду працюватимуть на рейтинги нового політпроєкту, а не на партію Матовича, який наразі є антилідером довіри словаків (а відповідно, OĽANO було годі розраховувати на стрімке зростання рейтингів).

Показово, що шанси прозахідних сил Словаччини на перемогу значною мірою будуть пов'язані з Україною.

Найближче випробування для уряду – передача Україні винищувачів МіГ-29. Проблема полягає в тому, що нинішній уряд – технічний, а тому згідно з конституцією не може ухвалювати рішення у сфері міжнародної та безпекової політики.

Наразі юристи розходяться в оцінках, чи входить питання передачі літаків у мандат технічного уряду. Натомість опозиція погрожує урядовцям кримінальним переслідуванням у випадку передачі винищувачів Україні.

Вирішити колізію може рішення Конституційного суду, проте це займе чимало часу. Альтернативне рішення – резолюція парламенту. Яка доручить уряду передати винищувачі.

Схоже, що словацький уряд збирається піти саме цим шляхом. І хоча на попередні резолюції на підтримку Україні вдавалося зібрати більшість, цього разу опозиція зробить усе можливе, щоб зірвати схвалення.

Але одночасно цьогорічні успіхи ЗСУ здатні вплинути на рейтинги проросійських сил у ЄС, в тому числі – й на шанси Smer-SD на прихід до влади.

І це все дає надію на те, що Словаччині вдасться уникнути проросійського реваншу. Зрештою, ще кілька місяців тому цей реванш здавався майже неуникним. Але тепер у проєвропейських сил є цілком реалістичні шанси на перемогу.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"