Як велика війна в Україні змінила пріоритети зовнішньої політики Польщі?

Яким тепер у Варшаві вбачають майбутнє відносин з Україною? А разом із тим, яких змін зазнали відносини з ЄС, іншими європейськими державами, зокрема з Угорщиною, а також зі США, Росією, Білоруссю? 

Цього року добіг кінця термін дії зовнішньополітичної стратегії Польщі, прийнятої на 2017-2022 роки. Звичайно, що докорінна зміна безпекової ситуації вимагає її перегляду.

Але що прийде їй на зміну? Відповідь на це може дати доповідь у Сеймі міністра закордонних справ Збігнева Рау про завдання зовнішньої політики Польщі на 2023 рік. Ймовірно, саме вона й стане основою нової стратегії на найближчі п'ять років.

Тим більше, за ключовими моментами цієї доповіді можна побачити, як за останній рік змінилося бачення офіційною Варшавою пріоритетів своєї зовнішньої політики. 

І в першу чергу – як змінилося бачення відносин з Україною.

Більше ніж сусід

Саме Україна найчастіше згадується у доповіді міністра Рау.

Окрім блоку, присвяченого власне нашій країні, вона часто з'являється і в оглядах відносин з іншими країнами, зокрема часто визнається, що рівень співпраці з цими країнами (особливо неєвропейськими) ставиться в залежність від позиції, зайнятій ними в російсько-українській війні.

Підтримка України до її перемоги визначається пріоритетом зовнішньої політики Польщі.

"Ми підтримуємо Україну у боротьбі з російським вторгненням, адже принцип суверенної рівності держав для нас на практиці означає право українського народу обирати власну ідентичність, політичний устрій, політичну приналежність та військові союзи, а також вирішувати, як довго воювати і коли починати переговори з Росією", – говорить міністр Рау і додає:

"Історичний досвід показує, що позбавлення незалежності однієї країни в регіоні неминуче веде до втрати незалежності іншими".

Саме тому Польща відкидає можливість будь-яких компромісів із Росією.

"Ми реалісти, а тому не віримо в можливість компромісу між свободою і рабством. Це той урок, який ми винесли з XX століття і будемо його пам'ятати", – говориться у доповіді.

І звичайно, Варшава обіцяє зробити все можливе для якомога швидшого вступу України до ЄС та НАТО.

"Безпечна Україна означає безпечну Польща, а відповідно, й мирну Європу. Отже, це питання нашого raison d'état (життєвого інтересу)", – стверджує Збігнев Рау.

Однак одразу після завершення війни у Польщі вважають за доцільніше говорити про створення додаткової архітектури безпеки для України "на основі, з одного боку, політичної та військової участі США, а з іншого – підтримуваної Сполученими Штатами військової співпраці країн нашого регіону з Україною".

Оцінюючи перспективи двосторонніх відносин України та Польщі, у Варшаві говорять про історичний шанс подолати усі суперечності між народами.

"Російська агресія настільки зблизила наші нації і створила величезний взаємний соціальний капітал симпатії та довіри, ми отримали унікальний шанс відтворити польсько-українську єдність, знищену за останні століття німецькими та російськими загарбниками, а також більшовицьким тоталітаризмом", – говориться у заяві.

"Ми б хотіли, щоб Україна в майбутньому для нас була чимось більшим, аніж партнером в ЄС і НАТО, і більшим, аніж просто добрий сусід, з яким у нас дружні стосунки та добра економічна співпраця", – додається у документі.

Єдність двох країн у Варшаві розглядається як "постійна співпраця двох дуже близьких одна одній за мовою, культурою та ментальністю націй, що живуть у двох суверенних державах".

Звичайно, такий рівень відносин передбачає остаточне вирішення історичних суперечок, що до повномасштабної війни з РФ так довго отруювали відносини Києва та Варшави.

"Наша мета – так формувати взаємовідносини між Польщею та Україною, щоб усунути потенціал будь-якої серйозної суперечки щодо інтерпретації історії чи становища громадян, що ідентифікують себе з польською мовою, культурою та традиціями.

Поляки та українці повинні почуватися вдома не лише на своїй батьківщині, але й на чужині",

декларується у заяві голови польського МЗС.

За його словами, домовленості, досягнуті під час останнього візиту до Варшави українського президента Володимира Зеленського, дають старт новому підходу до взаємовідносин "також у питаннях, пов'язаних з історією та вшануванням пам'яті жертв воєн, репресій та вбивств".

Іншої Росії не існує

Польща декларує готовність і надалі протистояти спробам досягнення компромісів з РФ ціною поступок України. 

"Польський уряд продовжує стояти на позиції, що поки Росія не припинить свою агресію в Україні, не виведе свої війська з міжнародно визнаної території України, включаючи й Кримський півострів, вона має залишатися поза спільнотою цивілізованих націй, і ми будемо боротися з передчасними пропозиціями відновлення мостів із Росією", – стверджується у доповіді.

При цьому у Варшаві уточнюють: вони не вірять у "фаталізм" російської долі, а тому впевнені, що РФ може стати "нормальним членом міжнародної спільноти".

"Після виведення військ з усієї території України та відмови від "визволення" інших держав та територій, подолавши агресію, покаравши винних, Росія отримає надію нарешті стати нормальною демократичною державою, Росією Андрея Сахарова та Анни Політковської, Росією "Меморіалу". Ми хотіли б співпрацювати з такою Росією. Але такої Росії (наразі) не існує!" – резюмує Збігнев Рау.

Втім, переконані у Варшаві, навіть у разі "повернення до нормальності" відносини з РФ мають бути докорінно переглянуті.

Зокрема, неможливим є повернення до Декларації Росія-НАТО 1997 року, яка обмежувала розміщення чисельності сил НАТО у нових країнах-членах Альянсу.

Цю норму напряму називають передумовою повномасштабної війни проти України.

"Одностороння підтримка Альянсом цих політичних зобов’язань перед Росією після її вторгнення в Україну та анексії Криму у 2014 році призвели до появи у Москві небезпечного переконання, що логіка поділу світу на сфери впливу все ще існує", – йдеться у промові Рау.

Він додає: навіть якщо Росія повернеться до виконання норм міжнародного права, повернення до договору 1997 року буде неможливе.

Адже "одностороннє дотримання обмежень щодо розгортання Альянсу на його східному фланзі буде сприйматися як слабкість і заохочення до подальшої агресії, що загрожує безпеці НАТО".

Переконати Орбана

Ще донедавна Угорщина вважалася ключовим союзником Варшави у ЄС. Передусім Варшава та Будапешт діяли спільно у протистоянні євроінституціям.

Очевидно, що наразі полько-угорські відносини переживають докорінну трансформацію, проте якими вони стануть, наразі у Варшаві сказати не беруться.

Саме тому розділ, присвячений відносинам з Угорщиною, займає лише кілька абзаців.

"Ми шкодуємо про те, що Польща та Угорщина принципово по-різному сприймають російську агресію проти України – як її причини, так і бажаний сценарій закінчення", – говорить Рау.

Але відразу після цього й додає: "Тому ми будемо переконувати наших угорських партнерів до нового погляду на природу загроз з боку Росії, щоб мати можливість повною мірою використовувати свій потенціал стосунків та поглибити їх".

Так само, описуючи перспективи формату Вишеградської четвірки, співпраця в якій зараз заморожена через особливу позицію угорського прем'єра Віктора Орбана, зазначається, що в майбутньому цей формат може знову стати ефективним. 

"Східне партнерство" – історія успіху

В Україні ставлення до "Східного партнерства" дещо скептичне – цей формат не передбачав перспектив членства у ЄС та не відповідав амбіціям Києва.

Втім, зараз у Варшаві подають його як справжню історію успіху, без якого було б неможливе отримання Києвом кандидатського статусу.

"Східне партнерство підготувало Україну та Молдову до отримання статусу кандидата в ЄС. Завдяки раніше зробленим політичним інвестиціям в цей інструмент стала можливою негайна пропозиція президента Анджея Дуди, щоб Європейський Союз у відповідь на російську агресію надав Україні статус кандидата… В той час, коли на українські міста падали бомби, Європа зробила крок, якого боялася зробити раніше. Так відбулася ментальна революція, яка змінює не тільки наш регіон, але, я також переконаний, змінить всю Європу", – заявляє голова польської дипломатії.

Так само, як і у випадку України, Польща вітає та готова сприяти європейським амбіціям Молдови: "Бажаємо успіху модернізації Молдови як доброго та мотивуючого прикладу для народів Східної Європи.

Нам потрібен успіх Молдови як гарантія того, що Росія не зможе відкрити там другий фронт у війні проти України та всієї Європи".

Що стосується Грузії, то щодо неї заяви більш обережні – підтримувати Тбілісі "у подальшому продовженні реалізації проєвропейських реформ, щоб у майбутньому вона також отримала кандидатський статус".

Так само у Польщі впевнені у місці в європейському домі й Білорусі.

"Наша довгострокова мета – демократична, вільна та незалежна Білорусь. Польща не буде в безпеці, поки її сусіди не будуть вільними і суверенними!" – йдеться у промові міністра.

Натомість, зазначає Рау, "сьогодні ми бачимо Білорусь як повністю залежну від агресивної Росії державу, керовану режимом, позбавленим будь-якої демократичної та соціальної легітимності, який перетворив Білорусь на велику в'язницю та надає Росії свою територію для нападу на Україну".

Він уточнює, що польська влада раніше робила пропозиції Лукашенку, що стосувалися "збільшення простору для політичного та економічного маневру, в обмін на припинення репресій і переслідувань", однак додає, що ці переговори не принесли результату.

Саме тому офіційна Варшава декларує лобіювання у ЄС подальших санкцій проти режиму Лукашенка, а також застосування проти нього "всього спектра покарань, які є в нашому суверенному розпорядженні".

Репарації: німецький приклад для Росії

Велика війна на східному кордоні Польщі не змінила критичного ставлення Варшави до Німеччини.

Навіть визнаючи докорінну зміну у зовнішній політиці Берліна (в першу чергу в питаннях відносин із Росією, включаючи замороження газогону "Північний потік-2"), тональність опису відносин із Німеччиною залишається швидше критичною.

Зокрема, Варшава продовжує наполягати на виплаті Німеччиною репарацій за збитки часів Другої світової війни, критикуючи відмову Берліна вести відповідні консультації. Як стверджує Рау,

"Не існує жодної моральної системи чи правового порядку, в якому рішення про відповідальність перед потерпілим від злочину ухвалює тільки виконавець цього злочину, тобто агресор".

Ба більше, польський міністр використовує нинішні події в Україні як доказ небезпечності відмови Берліна:

"Вирішення проблеми відсутності німецької компенсації для Польщі та поляків є як в інтересах наших двох країн, так і загальнолюдським інтересом міжнародної спільноти. Адже наша мета – створити систему, в якій оголошення війни буде невигідним, а агресор мусить завжди платити відшкодування за заподіяну шкоду. Це те, що Україна вимагатиме від Росії".

Показово, що описуючи відносини з Францією, польський міністр діє рівно навпаки – самі відносини активно нахвалює, однак при цьому критикує всі ключові ініціативи президента Макрона (втім, не вказуючи їх авторства).

Так, Польща критикує ініціативу стратегічної автономії ЄС, наголошуючи на важливості внеску НАТО та Сполучених Штатів у безпекову ситуацію в регіоні.

"НАТО залишається абсолютно незамінною структурою з точки зору колективного захисту. Натомість Європейський Союз підтримує ці зусилля в їхніх політичних, економічних та санкційних аспектах, а також доповнює НАТО у політичних і військових питаннях", – стверджується у доповіді.

Щоправда, компліментарно описуючи важливість стратегічних відносин зі Сполученими Штатами, Варшава уникає критики Китаю – у частині промови, присвяченій відносинам з Пекіном, Збігнев Рау уникнув навіть згадки про Тайвань.

Захист незалежності 

Не подоланий і конфлікт Варшави з європейськими інституціями.

Польща продовжує критикувати плани розмивання принципу одностайності у прийнятті рішень ЄС. 

При цьому цей принцип подається Варшавою як "історія успіху", а як приклад цього згадується введення санкцій проти РФ. Не уточнюючи, що у разі відмови від цього принципу санкції могли бути набагато потужнішими, адже країни на кшталт Угорщини не могли б їх блокувати. 

Щоправда, в тих питаннях, де принцип одностайності вже замінений принципом кваліфікаційної більшості, Варшава допускає "розширення форми консенсусу", тобто прийняття рішення простою більшістю.

Проте загалом відмову від принципу консенсусу польський уряд подає як спробу великих країн домінувати над малими та середніми. 

"Польща у своїй політиці прагне і буде прагнути до modus operandi на основі консенсусу всіх членів Союзу, а не домовленостей різного роду європейських тандемів: п'ятикутники, чотирикутники, трикутники та інше, а тим більше – не диктату наймогутнішої держави-члена ЄС", – вкотре атакує Німеччину польський дипломат. 

Ще одним доказом нерівності всередині ЄС називає він наслідки впровадження євро. 

"Деякі країни після прийняття єдиної валюти не здатні розвиватися стабільно та гармонійно, а деякі отримують стабільний надлишок експорту, протидіючи здорожчанню власної валюти продовженням економічної стагнації в інших країнах. Ця система радикально зменшує необхідну складову рівності – рівність шансів", – переконаний Рау. 

Тому не лише не йдеться про перехід Польщі на євро, а навіть припускають необхідність "тимчасового та постійного" повернення низки країн до своїх національних валют, називаючи це запорукою реформування ЄС. 

Автори: 

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди",

Надія Коваль, завідувач інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту