З якими втратами Україна вийде із зернової кризи? Кризи, яка вже давно вийшла за рамки торгівлі зерном і тепер загрожує всьому українському агроекспорту до ЄС.

Як довго можуть тривати обмеження, запроваджені європейськими країнами? Чи доведеться Україні погодитися піти з низки ринків сусідніх країн заради збереження транзиту?

Протягом останнього тижня обмеження проти українського агроекспорту – причому абсолютно протиправні – ввели одразу п’ять країн: Польща, Угорщина, Словаччина, Болгарія та Румунія.

Україну натомість підтримали в Єврокомісії.

Втім, тристоронні переговори, проведені між представниками цих п’яти країн, України, а також керівництва ЄК, призвели до результату, не дуже приємного для Києва.

Хоча діючі обмеження можуть бути скасовані вже найближчими днями, проти частини українського експорту тепер може запрацювати альтернативна заборона, запроваджена не національними урядами, а напряму Єврокомісією.

Таке рішення, на перший погляд, виглядає як відверта поразка Києва.

Однак українські урядовці, що брали участь у переговорах, переконують в іншому: йдеться про компроміс, який є більш вигідним саме для України.

Спробуємо розібратися, як у Брюсселі бачать шляхи вирішення зернової кризи? І де в цьому сценарії плюси та мінуси для України?

Частину відповідей, а також детальний аналіз причин цієї кризи можна знайти у нашому відео про те, чому дружня Польща вдарила по українському експорту та хто допоможе Україні.

А у тексті нижче – аналіз механізму вирішення цієї кризи, запропонований Єврокомісією.

Заборонити все, потім дещо дозволити

Старт зерновій кризі дала дружня нам Польща – і цей крок Варшави виявився геть неочікуваним для Києва.

Так, протести польських фермерів щодо українського збіжжя тривають вже кілька місяців, проте довгий час здавалося, що Варшава контролює ситуацію.

Лише 5 квітня під час візиту до Польщі президент Володимир Зеленський обговорював цю проблему з прем’єром Матеушем Моравецьким – і за результатами зустрічі було оголошено, що сторони погодили шляхи вирішення цієї проблеми.

Важливо, що тоді ні про які заборони не йшлося – пропонований вихід із ситуації полягав у розблокуванні транзиту, що суттєво зменшило б обсяги українського зерна, що потрапляє на польський ринок.

Зауважимо, що продаж української агропродукції у ЄС є цілком легальним – це передбачено й Угодою про асоціацію України та ЄС, а також схваленими Євросоюзом автономними преференціями, які тимчасово скасовували всі митні обмеження для українських товарів на європейському ринку.

Проблема полягає у тому, що до повномасштабного вторгнення РФ українське зерно в основному транспортували морем, а після блокади портів Україні знадобився альтернативний шлях його вивезення.

Потреба у транзиті через ЄС збереглася й після запуску "зернового коридору", адже через намагання РФ заблокувати його роботу цей шлях не завжди є надійним.

Тож вирішення цієї проблеми Київ бачив у розширенні транзитної спроможності східноєвропейських портів.

Однак у Варшаві вирішили інакше.

Загроза продажу навіть частини українського зерна на польському ринку відверто лякає місцевих фермерів. А польській владі напередодні парламентських виборів потрібно за будь-яку ціну зберегти їхню лояльність.

При цьому, звинувачуючи українців у масованому імпорту, Варшава не ризикнула скористатися легальними механізмами торговельного захисту, надавши перевагу відвертому свавіллю.

16 квітня польський уряд оголосив про введення заборони на весь український аграрний експорт, а також на його транзит. У чому полягає незаконність цього рішення, детально описано в цій статті.

Очевидно, що це рішення заздалегідь готували у Варшаві. Саме тому фактично відразу про схожі заборони оголосили й інші сусіди України: спочатку Угорщина, потім – Словаччина, а потім – Болгарія та Румунія.

Єдиною центральноєвропейською країною-членом ЄС, яка відмовилася від таких обмежень, виявилася Чехія.

Така єдність суттєво посилює переговорну позицію Польщі та союзників у відстоюванні такої заборони на рівні ЄС – тепер вона виглядає не як передвиборча ініціатива правлячої партії Польщі, а як спільна позиція майже всіх країн регіону.

Одночасно Варшава показала готовність до певних поступок. Зокрема, дуже швидко погодила скасування заборони транзиту – очевидно, щоб таким чином заспокоїти Київ.

Втім, останнє явно не вдалося – замість того, щоб задовольнятися збереженням транзиту, Київ пішов на конфлікт, піднявши питання заборон на рівень ЄС.

Одна заборона замість п’яти

Чому переговори про скасування експорту треба вести не з Варшавою, Будапештом, Братиславою чи іншими національними столицями, а саме з Єврокомісією?

По-перше, в України немає окремих угод про вільну торгівлю з Польщею, Угорщиною чи іншими країнами. Ця угода підписана з ЄС та має діяти на всій території Євросоюзу без винятків.

І тут у Києва є всі причини говорити про порушення Угоди про асоціацію – заборона була введена без необхідних розслідувань та доведень факту масованого імпорту, що становить загрозу нацвиробникам.

Зазначимо, що довести це було б дуже непросто. Хоча б тому, що про таку загрозу мають заявити підприємства, які виробляють не менш половини відповідної продукції в ЄС.

А по-друге,

ситуація, що склалася, стала викликом для ЄС не меншою мірою, аніж для України.

Європейське законодавство передбачає, що торгові питання були передані національними урядами євроструктурам. Відповідно, лише Єврокомісія має право вводити обмеження, а тому рішення п’яти центральноєвропейських країн підриває повноваження Брюсселя.

Відповідні тристоронні переговори (Єврокомісія, Україна, "п’ятірка") відбулися 19 квітня. Проте досягнутий результат може здаватися вкрай негативним для Києва.

Єврокомісія пропонує 100 млн євро зі своїх фондів для компенсації збитків фермерам. Але головне, замість односторонніх обмежень ЄС запровадить "превентивні заходи" проти частини української агропродукції.

Пропонується до червня ввести заборону на чотири позиції українського агроекспорту (пшеницю, кукурудзу, ріпак та соняшник), дозволивши натомість їхній транзит.

Це не остаточне рішення Єврокомісії, а лише пропозиція – уряди країн "п’ятірки" мають час до вівторка 25 квітня, щоб погодитися або відхилити її.

При цьому далеко не фат, що всі країни погодяться на цю пропозицію, адже у цей список Польща хоче включити курятину, яйця, фрукти, цукор та мед, Угорщина – також курятину та мед, а також борошно, а Болгарія – борошно та олію.

Українські переговірники переконані: якщо цей компроміс погодять, то частково проблему буде розв’язано. Адже тепер Києву доведеться мати справу не з п’ятьма різними урядами, а з Єврокомісією, домовитися з якою буде набагато простіше.

Однак якщо переговори затягнуться, ЄК доведеться тиснути на країни-члени, тепер вже використовуючи не лише "пряник", а й "батіг".

Проте залишається відкритим питання: чому заміна п’яти національних заборон на одну європейську виглядає для українських перемовників як покращення?

Поступка заради спільних інтересів

Найдивовижніше у цій ситуації те, що анонсоване Єврокомісією обмеження також виглядає таким, що явно суперечить Угоді про асоціацію з Україною.

Ба більше, це обмеження існує лише у вигляді політичного рішення, якому ще потрібно знайти юридичне обґрунтування.

А знайти це обґрунтування буде дуже непросто. Хоча б тому, що підписана Україною та ЄС Угода про асоціацію забороняє введення термінових короткострокових обмежень для захисту нацвиробників.

За іронією долі, при підготовці Угоди про асоціацію проти цієї норми виступав саме ЄС – у Брюсселі не хотіли давати українцям такий зручний механізм для введення обмежень. Тепер ця норма почала грати вже проти ЄС.

"По суті, з усіх суперечливих рішень ми обираємо найменш суперечливе", – розповів один з українських переговірників.

За його словами,

Київ заплющить очі на таке порушення Угоди з боку ЄС лише в обмін на певні преференції.

А також – за умови гарантій, що обмеження не будуть продовжені після завершення їхньої дії у червні.

Саме тому Київ пропонує сформулювати причину введення тимчасового обмеження "у зв’язку з різкою зміною торговельних маршрутів, що спричинило проблеми виробників деяких країн".

Ця норма захищає нас від звинувачень у масованому імпорті (тим більше, за деякими позиціями, зокрема по кукурудзі, обсяги експорту залишаються на рівні попередніх років).

А головне, таке формулювання, сподіваються в уряді, не дає можливості продовжити обмеження. Київ визнає, що виникла логістична проблема, йде назустріч ЄС, щоб її усунути, а якщо в означений термін (тобто до червня) ЄС з цим не впорався – то це вже не має бути проблемами українських компаній.

* * * * *

Чи вдасться Україні, як заявляють в уряді, вийти із зернової кризи з мінімальними проблемами? Така ймовірність дійсно існує, і вона явно не мінімальна.

Адже у нас завжди є механізм захисту національних інтересів у вигляді арбітражу, прописаного в Угоді про асоціацію. І хоча на розгляд суперечки в цьому арбітражі піде щонайменше рік, в України є дуже високі шанси виграти – і у Брюсселі про це знають.

Своєю чергою Україна особливо зацікавлена у скорішому вирішенні цієї проблеми – інакше вона може надовго зіпсувати наші відносини з Євросоюзом, зокрема може створити додаткові проблеми на фінішному відрізку перед вступом до ЄС.

Проте ця логіка діятиме лише за однієї умови.

Якщо Єврокомісії таки вдасться переконати уряди "п’ятірки" відмовитися від введених ними обмежень, адже це підриває фундаментальні принципи роботи ЄС.

В іншому разі проблема вийде далеко за межі торговельних відносин України з Польщею чи Словаччиною. Торпедування повноважень Єврокомісії може стати проблемою для всіх європейських країн без винятку.

Тож найближчого тижня стане зрозуміло, чи вдалося уникнути найгіршого сценарію. І вже на підставі цього аналізувати подальший перебіг переговорів України та ЄС.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"