Грузинський парламент вже кілька днів, від 18 квітня, не може провести жодного засідання.

Іронія долі полягає в тому, що засідання зриває не опозиція, а правляча партія "Грузинська мрія". Маючи більшість, ця партія вимушено ігнорує парламентські засідання, щоб не дати опозиції створити слідчу комісію щодо суддів, що днями потрапили під санкції США.

Перші санкції проти грузинських можновладців (нехай і йдеться про судову, а не виконавчу гілку) свідчать: попри спроби Заходу зацікавити офіційне Тбілісі, пропонуючи йому статус кандидата у члени ЄС, а також допомогу в посиленні армії, чинна влада робить все можливе, щоб уникнути очищення. Опозиція оцінює ситуацію ще жорсткіше. Там впевнені, що події останніх днів є ознакою остаточної узурпації влади у країні.

Спробуємо у цій статті розібратися, що відбувається у Грузії і які шанси уникнути її розвороту від Заходу.

А на додаток у відео нижче ми аналізуємо "батоги" та "пряники", за допомогою яких США та ЄС намагаються врятувати Грузію від потрапляння в орбіту впливу РФ.

Санкції, що заблокували роботу парламенту

5 квітня вперше в історії грузино-американських відносин Вашингтон пішов на дуже різкий та символічний крок: запровадив санкції проти представників Грузії.

Під обмеження потрапили троє чинних суддів Вищого апеляційного суду Тбілісі, включаючи заступника голови цього суду, та один суддя цього суду у відставці.

Самі по собі обмеження мають номінальний характер: суддям та членам їхніх родин заборонений в'їзд до Сполучених Штатів, навіть без заморожування їхніх потенційних активів.

Проте значення цього кроку є просто вибуховим.

Згадані судді – Михеїл Чинчаладзе, Леван Мурусидзе, Іраклій Шенгелія та Валеріан Церцвадзе – за оцінками грузинських громадських організації та опозиції є керівниками так званого "судового клану", який фактично монополізував контроль за судовою гілкою влади.

У США погоджуються, що без усунення їхнього впливу годі чекати на успішну судову реформу, хай якою перспективною вона виглядає на папері, і саме цей сигнал вони надіслали Тбілісі.

"Грузія потребує справді безпристрасної та незалежної судової системи", - прокоментувала санкції посол США у Грузії Келлі Дегнан.

Реакція влади та опозиції на ці санкції виявилася геть протилежною.

46 депутатів від опозиційних партій звернулися до президентки Саломе Зурабішвілі із проханням скликання позачергового засідання парламенту для створення спеціальної слідчої комісії з розслідування можливих фактів судової корупції.

Натомість прем'єр Грузії Іраклі Гарібашвілі, зачекавши кілька днів, зустрівся із судовим корпусом, де по суті став на захист підсанкційних суддів.

Він заявив, що Сполучені Штати не надали жодних доказів своїх звинувачень, а також, що влада буде до останнього захищати суддів.

"Я пишаюся нашим судом, пишаюся всіма суддями, це висококваліфіковані професіонали, які служать нашій країні, захисту нашого суверенітету та національної політики… Ми як уряд зробимо все, щоб ще більше зміцнити вашу незалежність, вашу свободу. Ми надамо максимальну підтримку вашим ініціативам, новим програмам",- заявив він, назвавши суддів "вільними від корупції та будь-якого втручання та тиску".

Опозиція, не зумівши добитися скликання позачергового засідання парламенту, анонсувала створення слідчої комісії вже на першому плановому засіданні – голосів опозиції для цього є цілком достатньо.

Проте, 18 квітня планове засідання так і не розпочалося через брак кворуму. Правляча партія використала інструмент, який зазвичай використовує парламентська опозиція - зрив засідання. Так само парламентське засідання не розпочалося і в наступні дні.

Керівництво правлячої партії не приховує, робить це, щоб унеможливити створення комісії. "Ми вчергове висловлюємо підтримку незалежності суду та солідарність грузинським суддям. Виходячи з цього парламентська більшість і сьогодні не пройде реєстрацію",- заявляв голова партії Іраклі Кобахідзе.

Що стоїть за блокадою?

Складно сказати, як довго може протриматися така блокада, адже країні потрібен працюючий парламент. До завершення блокування роботи владу вже закликають посли низки західних країн, включаючи США.

Разом із тим, поступка з боку влади буде виглядати як їхня поразка, а тому не виключено, що там вважають кращим шляхом продовження парламентського блокування.

А отже, вони цілком можуть довести до дострокових виборів.

Такий сценарій може бути вигідним "Грузинської мрії".

Річ у тому, що планові вибори мають пройти восени 2024 року. Їхньою особливістю є те, що вперше вони мають проти виключно по пропорційній системі без мажоритарних округів. А це може виявитися катастрофою для чинної влади Грузії, адже саме мажоритарні округи завжди були гарантією успіху правлячої партії. До прикладу, якби парламентські вибори 2020 року проходили без мажоритарки, "Грузинська мрія" не отримала б одноосібної більшості і могла б навіть втратити уряд.

Натомість дострокові вибори можна провести і за старою системою.

Це може бути привабливим для грузинської влади, особливо – якщо вдасться перекинути іміджеву провину за розпуск парламенту на опозицію.

Втім, нинішня парламентська криза у Грузії має ще один вимір.

Для опозиції це означає втрати можливості посунути нинішню владу навіть у той період, коли вона заграє з РФ і протистоїть Заходу. Як наслідок, опозиція каже, що йдеться про остаточну узурпацію влади.

Непотрібне "вікно можливостей"

Загострення політичної кризи у Грузії відбувається на тлі вкрай позитивних сигналів від Заходу.

Багато непрямих ознак свідчать про те, що Захід бажає уникнути сценарію, коли грузинська влада повністю підпаде під вплив Кремля.

А тому в ЄС та США готові йти на значні поступки.

Наприкінці березня до Тбілісі завітала низка топгостей із ЄС, зокрема голова МЗС Німеччини Анналена Бербок. Висловивши захоплення березневими протестами під грузинським парламентом, коли суспільство вийшло протестувати проти закону про іноземних агентів, здатного заблокувати шлях Грузії до ЄС, Бербок заявила, що "двері до статусу кандидата в члени ЄС широко відкриті".

Одночасно в ЗМІ почали з'являтися дані європейських джерел про те, що Єврокомісія готова піти на поступки і надати вже цього року Тбілісі кандидатський статус навіть без виконання всіх необхідних дванадцяти вимог.

Тепер для цього достатньо, щоби грузинська влада уникала відверто антизахідних кроків (на кшталт ухвалення закону про іноагентів, або відновлення авіасполучення з РФ).

Окремі "морквинки" пропонують США. 

Зокрема, "Акт про безпеку Чорного моря 2023", який наразі знаходиться у Конгресі, передбачає активізацію оборонної допомоги Грузії. Схоже, що заради унеможливлення агресії РФ проти ще однієї пострадянської країни, США готові до співпраці навіть із нинішньою владою у Тбілісі, посилюючи спроможність грузинської армії.

В такій ситуації санкції проти суддів виглядають як перевірка, чи готова грузинська влада співпрацювати із Заходом.

 І схоже, "Грузинська мрія" цю перевірку провалила.

Про те, що у правлячій партії не очікують прориву у відносинах із Заходом, свідчать і недавня заява спікера парламенту Грузії Шалви Папуашвілі щодо шансів отримання кандидатського статусу.

Заявляючи про високий рівень виконання вимог ЄС, Папуашвілі додає, що проблемою є тиск з боку опозиції та недержавного сектору, які нібито переконують Єврокомісію не давати Грузії кандидатський статус.

"Наші шанси (на отримання кандидатського статусу цього року) – 50 на 50",- резюмує він.

Не виключено, що така песимістична оцінка майбутнього відносин із ЄС пов'язана із ще одним болючим для "Грузинської мрії" фактором – справа експрезидента Міхеіла Саакашвілі вже перебуває на розгляді ЄСПЛ і не виключено, що вже за місяць буде перше рішення – зважаючи на його критичний стан здоров'я, Грузію зобов'яжуть дозволити йому на час розгляду справи перебувати на лікуванні за кордоном.

Якщо таке рішення буде ухвалене, а грузинська влада відмовиться його виконувати – це буде сприйнято ЄС та США як відмова від прозахідного курсу.

І тоді "вікно можливостей" для Тбілісі знову зачиниться. Напевно, щонайменше до зміни влади у країні.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"