Президент, що зробив ставку на національно-орієнтований електорат, програє молодому політику, чиї політичні погляди залишаються не до кінця відомими. І завдяки цьому його підтримали як прихильники західного курсу, так і любителі "русского міра".

Ні, мова не про Україну 2019 року, а про сьогоднішню Чорногорію.

2 квітня у країні пройшов другий тур президентських виборів, за результатами яких новим президентом країни стане 36-річний економіст Яков Мілатович.

А вже незабаром новообраний президент зможе розвинути свій успіх – 11 червня у країні пройдуть позачергові парламентські вибори, за результатами яких заснована минулого року партія "Європа зараз", одним зі співзасновників якої є Мілатович, має всі шанси не просто увійти до парламенту, а й отримати найбільшу фракцію.

Подвійні вибори у Чорногорії зможуть нарешті покласти край глибокій політичній кризі, що триває з 2020 року.

Проте залишається питання, якою буде Чорногорія після цього політичного переформатування.

Протягом усієї виборчої кампанії переможець виборів уникав конкретики щодо своїх політичних поглядів. Зокрема, досі невідома його позиція щодо російсько-української війни.

При цьому його перемозі радіють як західні дипломати (для них це виглядає символом прискорення Чорногорії на шляху до членства у ЄС), так і сербські ультранаціоналісти.

Для останніх перемога етнічного серба, що підкреслює свою відданість Сербській православній церкви, виглядає початком кінця проєкту незалежної Чорногорії як країни етнічно та культурно відмінної від Сербії та сербського світу.

Президент мимоволі

Лише пару місяців тому Яков Мілатович й не збирався йти у президенти – це сталося вимушено внаслідок зняття з перегонів іншого співзасновника партії "Європа зараз" Мілойка Спаїча.

А головною інтригою другого туру очікувалося протистояння чинного президента Джукановича з лідером партії "Демократичний фронт" та відвертим "другом Путіна" Андрією Мандичем.

За таких розкладів вихід Мілатовича до другого туру став сенсацією. Але одночасно після цього результат виборів був майже вирішений.

Річ у тім, що Міло Джуканович стоїть на чолі Чорногорії вже близько 30 років, ще від часів її перебування у складі Югославії. З ним пов’язані всі зовнішньополітичні успіхи Чорногорії – від здобуття незалежності до кандидатства у члени ЄС та вступу до НАТО.

Проте одночасно правління Джукановича супроводжувалося скандалами, що поступово розмивало його популярність. Його звинувачували у зв’язках із мафією, контрабанді цигарок, незаконному фінансуванні власної партії, рахунках та компаніях за кордоном, переслідуванні опозиції, громадських активістів та незалежних ЗМІ.

За таких розкладів Джуканович мав шанси виграти лише у дуже токсичного опонента, втім, навіть у протистоянні з Мандичем шанси на перемогу виглядали як 50 на 50. А у протистоянні з будь-яким політиком без корупційного шлейфу шансів у чинного глави держави майже не лишалося.

Так воно й вийшло.

Більшість невдах першого туру в другому підтримали саме Мілатовича.

При цьому його підтримали як прозахідні політики, так і євроскептики та навіть пропутінський Андрія Мандич. 

Як результат, отримавши лише 28,9% у першому турі, Мілатович у другому турі збільшив свою підтримку більш ніж вдвічі – до 58,9%.

Натомість Міло Джуканович, впевнено вигравши перший тур (35,3%), майже не зумів збільшити свою підтримку – у другому турі за чинного президента віддали голоси лише 41,1% виборців.

"Це перемога заради примирення, перемога для всіх нас. Чорногорія зробила крок вперед, сказавши "ні" режиму Міло Джукановича, і це крок вперед до європейської, красивішої, справедливішої Чорногорії", – заявив після оголошення результатів Яков Мілатович.

Президент від нацменшин

Економіка, верховенство права та європейська інтеграція – саме так новообраний президент Чорногорії окреслив свої пріоритети.

"Я буду справжнім президентом усіх громадян. Ми ніколи більше не будемо розділені, збіднілі та захоплені злочинністю та корупцією", – пообіцяв Мілатович. Він впевнений, що за його президентства Чорногорія вступить до ЄС, а також підтримуватиме добрі відносини з країнами Західних Балкан.

Про шанс прискорити євроінтеграцію заявив і переможений Міло Джуканович. За його словами, перемога нового президента створює гарне підґрунтя для повернення Чорногорії на шлях до членства у ЄС: "Я вірю, що починається новий, кращий час, у якому Чорногорія продовжуватиме рухатися ефективно та стабільно до своєї європейської мети".

Втім, стати президентом усіх громадян новому президенту буде дуже непросто. 

Президентські вибори показали збереження розколу Чорногорії на власне чорногорську частину та численні національні меншини, в першу чергу – сербську.

Яков Мілатович – етнічний серб, вірний Сербської православної церкви, який півтора року був міністром економіки в уряді Здравко Кривокапича – першому уряді, сформованому саме "сербськими" партіями.

Його кандидатура виглядає більш прогресивною порівняно з традиційними політиками, що представляють інтереси сербської меншини (такими як вже згаданий Андрія Мандич), які часто й не приховують свої антизахідні погляди.

На відміну від них, "Європа зараз" – партія проєвропейськи налаштованих сербів. Той саме Мілатович має західну освіту, досвід роботи в Deutsche Bank та Європейському банку реконструкції та розвитку.

Це, а також обіцянки прискорити вступ до ЄС, зробили Мілатовича улюбленцем західних дипломатів. Невипадково єдиним випадком, коли європейські дипломати робили заяву щодо перебігу президентських виборів, була ситуація, коли мітинг Мілатовича намагалися зірвати у Цетинє – історичній столиці, відомій своїми національними настроями.

Та чи достатньо цього, щоб вважати Мілатовича однозначно прозахідним політиком?

Дуже показово, що навіть ставши фаворитом другого туру, він старанно уникав заяв про зовнішню політику, зокрема, не коментував війну РФ проти України. Так, це було потрібно для того, щоб не "загубити" голоси сербської меншини.

Проте насторожують і його дії на посаді міністра економіки. Зокрема, у 2021 році він відвідував Санкт-Петербурзький економічний форум, а також робив заяви про проблеми в чорногорській економіці, викликані "українською кризою".

Щоправда, на відміну від інших міністрів уряду Кривокапича, Мілатович не виступав проти імплементації європейських санкцій щодо РФ, введених минулого року через агресію проти України.

Ще одна причина для занепокоєння – активна підтримка Мілатовича у Сербії. Останні тижні вибори у сусідній Чорногорії стали ключовою темою сербських ЗМІ. А на підтримку Мілатовича встигнули виступити безліч сербських політиків, від поміркованих до воєнного злочинця Воїслава Шешеля.

Для багатьох сербів незалежна Чорногорія сприймається як особистий проєкт Міло Джукановича, який заради власних амбіцій зруйнував "сербську єдність". У такій парадигмі перемога Мілатовича виглядає як довгоочікувана перемога історичної справедливості – нарешті Чорногорія "повертається у рідну гавань".

Тож не дивно, що першими закордонними лідерами, що привітали його з перемогою, стало керівництво Республіки Сербської – сепаратистські налаштованої частини Боснії і Герцоговини. А керівництво боснійської частини цієї країни, а також влада частково визнаного Косова, навпаки, під час виборів висловлювали побоювання, що перемога Мілатовича може негативно вплинути на відносини країн. 

Символічним стало святкування перемоги прихильниками Мілатовича – вони розгулювали по чорногорській столиці одночасно під двома прапорами: своєї країни та Сербії.

Момент істини

То яким насправді буде політика нового президента Чорногорії? Що буде, якщо курс на тісні зв’язки із Сербією увійде у конфлікт із курсом на членство в ЄС? І що від нього чекати Україні?

Відповіді на ці питання будуть зрозумілі у другій половині червня, відразу після проведення 11 червня дострокових парламентських виборів.

Це рішення президента Джукановича стало справжнім подарунком для Мілатовича та його партії "Європа зараз". Партія, створена минулого року, яка встигла взяти участь лише у місцевих виборах, укріплюється у статусі фаворита перегонів.

Щоправда, на відміну від України, виглядає малоймовірно, щоби партія новообраного президента зуміла би з наскоку отримати монобільшість.

А це означає, що президентська партія буде вимушена шукати партнерів по коаліції, і це стане показником справжніх пріоритетів нової влади.

Чи є реалістичним альянс із пропутінським "ДемФронтом", з яким Мілатовича насправді багато що пов’язує?

Раніше західні дипломати публічно оголосили, що входження цієї політсили до коаліції стане проблемою для просування Чорногорії на шляху до членства в ЄС.

Очевидно, що нинішня підтримка нового президента Заходом дозволяє припустити, що він дав гарантії, що пропутінські сили не будуть залучені до коаліції. Чи дотримається новий президент свого слова, особливо зважаючи на те, що коаліція з партією Джукановича ДПС виглядає для нього неприйнятною?

Саме вибір коаліційних партнерів покаже, якою буде "українська" політика нового президента Чорногорії.

Зважаючи на бажання активізувати шлях до ЄС, варто очікувати продовження публічної підтримки територіальної цілісності України. Також малоймовірно, що Мілатович піде на конфлікт з ЄС у питанні антиросійських санкцій.

Проте в інших питаннях зміни можливі.

Міло Джуканович міг дозволити собі різкі антиросійські заяви. Не виключено, що його наступник буде більш обережним. Наприклад, підтримуючи мирні переговори з РФ до звільнення окупованих територій України.

А якщо, попри сподівання ЄС, до нової чорногорської коаліції будуть запрошені пропутінські сили, зіткнення з реальністю може стати ще болючішим.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"