Увесь минулий рік українська спільнота спостерігала за тим, як в Європі в тій чи іншій країні знаходили активи, пов’язані з росіянами, які підтримують режим Путіна.

Коли ці активи заарештовували, а доступ власникам до них обмежували санкціями, в українському медійному середовищі здіймалася хвиля схвалення — мовляв, це майно може і повинно бути передане Україні як відшкодування збитків внаслідок війни.

Проте після більш ніж 400 днів повномасштабного вторгнення Росії зрушень у таких конфіскаціях було вкрай мало.

І на те існує чимало причин, адже навіть просто знайти подібне майно — справа дуже непроста.

Але як взагалі може відбуватися розшук таких активів? Які проблеми вже наявні у європейському законодавстві, які з них можна вирішити, а які й досі підвішені?

І як скоро брудні гроші Росії можна буде передати Україні? Розберемося детально.

Які документи мають регулювати конфіскацію нечесних активів у Європі?

Взагалі ЄС поки що залишається одним із найбільших прихистків для брудних грошей.

За деякими оцінками, незаконна діяльність приносить ЄС 110 мільярдів євро щороку, що становить близько 1% ВВП. Згідно з даними Європолу, навіть коли проти злочинців вже розпочаті розслідування, лише 2,2% злочинних доходів заморожують та арештовують і лише 1,1% конфіскують.

Таким чином, злочинці залишають собі 98% незаконно здобутої вигоди. 

Наразі в Євросоюзі триває законодавчий процес з оновлення Директиви про повернення активів, який є гарною можливістю переконатися, що злочинність не приноситиме прибутку, а злочинці, клептократи та учасники організованої злочинності не зможуть приховати свої незаконно нажиті статки в ЄС.

Transparency International EU зі свого боку підготувала рекомендації, як покращити усі етапи повернення активів: від відстеження та арешту до конфіскації та повернення доходів, одержаних злочинним шляхом.

Врахування цих рекомендацій позитивно відобразиться і на інтересах України. Адже ми розраховуємо на підтримку ЄС у розшуку та конфіскації активів російських клептократів.

Наразі правовою основою для повернення такого майна у кримінальних справах є вже згадана вище Директива про повернення активів, прийнята ще у 2014 році. Проте система повернення активів суттєво відрізняється в різних країнах Союзу та містить низку прогалин, а уповноважені органи часто недофінансовані. 

Власне, це і стало поштовхом до того, щоб у травні 2022 року Європейська комісія представила проєкт пропозиції щодо перегляду Директиви. Виконання таких рекомендацій має покращити систему в низці ключових питань, включаючи розширення сфери застосування Директиви, розширення повноважень офісів з повернення активів і створення офісів з управління активами в усіх державах-членах.

Проте ця пропозиція має і недопрацювання, зокрема вона недостатньо спрямована на розширення підстав конфіскації без обвинувального вироку та недостатньо вирішує питання повернення активів жертвам злочинів та їхнього соціального використання.

Пропозиція насамперед зосереджена на організованій злочинності, і хоча цей аспект є ключовим, акцент на корупції був би важливим доповненням для змін у такому важливому документі.

Як конфісковують російські активи в Україні?

Наразі в Україні крім кримінального провадження, як це вже виконується в ЄС, також є два інші механізми конфіскації російських активів: через накладення санкції у вигляді стягнення активів особи на користь України та примусове вилучення майна РФ та її резидентів.

Отже, основною відмінністю від того, що прописано у згаданій вище пропозиції до Директиви ЄС, є те, що в Україні, на відміну від Євросоюзу, підставами для конфіскації активів росіян розглядають не лише обвинувальний вирок у межах кримінальної справи.

Це можна пояснити тим, що в ЄС санкції розглядаються не як механізм для конфіскації, а насамперед як засіб політичного тиску. 

Так само є чітко визначені підстави для накладення санкцій на особу. Тобто саме лише громадянство Росії, наприклад, не є підставою для накладення санкцій чи злочином, за який покаранням передбачена конфіскація майна.

В окремих країнах блоку обхід особою накладених санкцій є злочином, за який може бути передбачена конфіскація. І наразі ЄС рухається до уніфікованої криміналізації обходу санкції — щоб за будь-які подібні спроби обов’язково йшло покарання.

Таким чином в ЄС працюють над тим, щоб через кримінальний процес конфіскувати гроші російських клептократів, які намагаються обійти санкції, наприклад, приховавши свої активи. Цей процес є тривалим, але надійним з точки зору дотримання міжнародних правових стандартів.

В Україні ж санкційний механізм наразі є основним для конфіскації російських активів.

Саме через цей механізм в межах країни відповідними рішеннями Вищого антикорупційного суду вже конфіскували наявні в Україні активи російських олігархів Шелкова та Дерипаски, а також деяке майно депутатів російської думи, які підтримували війну РФ проти України.

При цьому українські механізми конфіскації теж не позбавлені ризиків, про що Transparency International Ukraine вже писала.

Тож перейдімо безпосередньо до рекомендацій, які би посприяли конфіскаційним процесам в ЄС.

Тим паче, що в Євросоюзі цікавих для України активів дуже багато.

Як планується відстежувати такі активи в Європі?

Коли ведеться кримінальне розслідування, одні з ключових труднощів полягають у встановленні зв’язку між активами та їхніми справжніми власниками. 

Річ у тім, що активами часто володіють юридичні особи зі складною структурою власності, наприклад за допомогою низки компаній, зареєстрованих у різних офшорних юрисдикціях, або підставних компаній. Саме таким чином, на думку Bloomberg, торік Росії і вдалося приховати в Європі $80 млрд свого профіциту від торгівлі енергоресурсами.

Цю проблему Євросоюзу необхідно вирішувати, створивши кращі правила боротьби з відмиванням грошей.

Щоб забезпечити функціонування системи, поліція та інші компетентні органи насамперед повинні мати своєчасний і необмежений доступ до точної та повної інформації про власність, над чим в ЄС треба ще попрацювати.

Крім того, в усіх державах-членах є спеціальний офіс з повернення активів, який відповідає за відстеження злочинних доходів. Ці офіси часто не забезпечені необхідними людськими та фінансовими ресурсами, що обов’язково потрібно виправити.

Транскордонні справи також показують, що потрібна більша співпраця, коли влада намагається виявити доходи від злочинів або активи, що належать підсанкційним фізичним або юридичним особам.

Особливо актуальним це стало, коли в березні 2022 року Європейська комісія створила робочу групу із заморожування та арешту активів для забезпечення координації впровадження санкцій проти російських і білоруських олігархів.

Управління заарештованими активами

Арешт означає передачу активу в розпорядження органам влади, але він не дорівнює конфіскації. Навіть якщо органи влади наклали арешт на активи, вони все ще належать законному власнику до винесення рішення суду про конфіскацію. 

Управління нерухомістю чи навіть автомобілем потребує спеціальних навичок, яких може не мати, наприклад, місцева поліція. І це може стати проблемою, адже державні органи зобов’язані підтримувати добрий стан фізичних активів.

І якщо суд виносить виправдувальний вирок — актив повертається власнику. Тому коли заарештований актив втратив свою вартість через знецінення або погіршення стану, власник цілком законно може вимагати за це компенсацію, і держава, яка не змогла зберегти майно, повинна буде відшкодовувати збитки.

Держави-члени ЄС наразі мають відповідні офіси з управління активами (аналоги українського АРМА), але майбутня Директива синхронізує їхні обов’язки. Держави повинні надати необхідні ресурси цим офісам для належного управління активами.

Крім того, необхідним є систематичний збір інформації про заарештовані активи з подальшою її передачею Європейській комісії та публікуванням в уніфікованому форматі.

Конфіскація активів

Те, що сьогодні рівень конфіскації активів в ЄС настільки низький, можна пояснити тим, що судові процеси щодо такої конфіскації є тривалими та обтяжливими. 

У таких справах держава конфісковує доходи або предмети злочину лише тоді, коли доведена вина правопорушника і щодо нього винесений обвинувальний вирок. Тож органам правопорядку потрібно довести прямий зв'язок між злочином і активом особи, який підлягає конфіскації. Вимоги до таких справ дуже високі, а тому слідчим може бути важко зібрати достатні докази проти обвинуваченого для винесення рішення про конфіскацію.

На жаль, держави-члени ЄС не повною мірою користуються альтернативними способами вилучення незаконно придбаних активів шляхом конфіскації без обвинувального вироку.

Тобто без того, щоби власник активів був попередньо засуджений за злочин. 

На відміну від конфіскації за вироком суду, для конфіскації без обвинувального вироку поріг доказування може бути нижчий або взагалі тягар доказування переходить зі сторони обвинувачення на сторону, в якої збираються конфіскувати активи. У поєднанні з необхідними гарантіями прав людини та верховенства права конфіскація без обвинувального вироку може бути корисним інструментом у боротьбі з великою корупцією.

Деякі країни, наприклад Велика Британія, також використовують так звані "накази щодо необґрунтованих активів". Компетентний орган може ініціювати цю процедуру, якщо статки та майно особи не відповідають її законним джерелам доходу. У таких випадках особа повинна довести, що вона придбала актив із законного доходу. 

Така процедура має бути можливою також щодо іноземних та вітчизняних публічних діячів. Банки, аудитори, постачальники послуг та інші суб’єкти секторів, які зобов’язані дотримуватися правил боротьби з відмиванням грошей, повинні приділяти особливу увагу публічним діячам.

Оскільки саме таким особам доручено виконувати державні функції, вони становлять вищий ризик потенційної корупції.

Тому текст проєкту Директиви необхідно розширити також на публічних діячів, а не лише на членів організованих злочинних груп.

Багато корумпованих іноземних політиків та наближені до них особи, причому не лише з Росії, ховають свої вкрадені статки в Європі. Вони інвестують у нерухомість, дорогі автомобілі та предмети розкоші та зберігають мільйони євро в банках ЄС, знаючи, що навряд чи будуть піддані розслідуванню.

Навіть після втрати влади може знадобитися більше ніж десять років, щоб отримати щодо такого посадовця обвинувальний вирок і повернути вкрадені ним активи. Як це, наприклад, було у справі колишнього президента Тунісу Зін аль-Абідін Бен Алі.

Повернення та використання активів

Що робити з активами, які вдалося успішно конфіскувати? Ці нечесно здобуті доходи були вкрадені у суспільства, і найкращим виходом є повернути їх постраждалим від злочинів. 

Органи влади мають зарахувати кошти, отримані від конфіскації, до окремого бюджету з цільовим соціальним використанням. У випадках, коли продаж активу не є фінансово вигідним, фізичні активи можна передати місцевому населенню. Як, наприклад, це було зроблено в Італії, коли конфісковане нерухоме майно стало будинком громади.

Це допоможе залучити суспільство та показати, що державні та правоохоронні органи віддані боротьбі зі злочинцями та захисту інтересів суспільства.

Однак без належних гарантій конфісковані кошти зрештою можуть бути розкрадені іншими корумпованими чиновниками.

Саме тому дуже важливо, щоб до процесу повернення та використання активів було залучене широке коло зацікавлених сторін, у тому числі організації громадянського суспільства. І тому ж потрібно розробити механізм для забезпечення прозорого та підзвітного розподілу повернутих активів.

До прикладу, оновлене у березні 2021 року французьке законодавство передбачає передачу коштів, отриманих від конфіскованих злочинних активів, окремим іноземним організаціям розвитку. Тобто ці кошти більше не передаватимуться до загального бюджету Франції, а будуть повернуті через окрему бюджетну програму до іноземної держави, звідки кошти були вкрадені — для фінансування співпраці та розвитку.

Для України такий підхід виявився би доцільним з розрахунку на те, що країни ЄС передадуть нам конфісковані активи росіян та російських підприємств. Наразі факт передачі Україні таких активів ще не був офіційно закріплений у законодавстві чи законодавчих ініціативах ЄС.

Однак потрібно також розуміти, що передані з ЄС кошти не є єдиними засобами для відбудови України.

Крім того, держави-члени ЄС зараз не мають належного контролю над процесами повернення та використання активів. Тому таку інформацію необхідно збирати в єдину базу даних для забезпечення прозорості та підзвітності.

* * * * *

Отже, Європейському Союзу доведеться пройти непростий шлях, перш ніж йому вдасться ефективно конфісковувати та передавати Україні брудні російські гроші. Варто уточнити, що ці конфіскації допоможуть правосуддю лише в контексті вилучення злочинних активів росіян, але не замінять собою судові вироки за воєнні злочини, які вчинили росіяни.

Ми дуже сподіваємося, що наведені вище рекомендації будуть розглянуті нашими міжнародними партнерами.

Адже міцні інститути конфіскації та повернення активів, здобутих злочинним шляхом, стануть не лише запорукою для покарання російських казнокрадів та олігархів, але й "лякалом" для всіх інших злодіїв.

А Україна зрештою зможе отримати більше коштів на відбудову і відновлення.

Автори:

Роланд Папп, старший спеціаліст із питань незаконних фінансових потоків Transparency International EU,

Наталія Січевлюк, юридична радниця Transparency International Ukraine