Масові протести у Тбілісі проти закону про іноземних агентів вплинули на Захід.

У Євросоюзі вже розмірковують над питанням надання Грузії статусу кандидата – такий крок розглядають як захист від сповзання Тбілісі все ближче до орбіти РФ.

Наскільки реалістичний такий сценарій? Які виклики залишаються на європейському шляху Грузії?

На ці теми ЄвроПравда поспілкувалася з депутаткою парламенту Грузії від опозиційної партії "Лело" Саломе Самадашвілі.

Рекомендуємо повну версію цієї розмови YouTube-каналі ЄвроПравди. А нижче – найцікавіші заяви грузинської депутатки.

Шанс отримати кандидатський статус

Зараз ми бачимо зміну позиції ЄС щодо Грузії – є підстави говорити, що тепер Євросоюз політично сильно підтримує надання статусу кандидата.

Такі сигнали ми чули і від президента Франції Еммануеля Макрона, і від міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок, яка відвідувала Грузію нещодавно.

Я не пам'ятаю, щоб на такому рівні дві ключові країни ЄС так підтримували наше європейське майбутнє.

І це, безумовно, вселяє надію.

Але, з іншого боку, нам нагадують, що наш уряд має дати шанс європейським друзям, щоб вони підтримали статус кандидата.

Тому що сьогодні, скажу прямо, підтримка надання кандидатського статусу Грузії – це підтримка грузинського народу.

Бо в березні, коли уряд хотів ухвалити закон про іноземних агентів, який би просто поставив хрест на європейських сподіваннях, народ дуже чітко показав, що він обирає європейське майбутнє.

Тому нинішні аванси Грузії – це насамперед підтримка народу, який бореться за своє європейське майбутнє.

Однак це також і геополітична позиція. Не треба забувати, що є лише одна країна, яка переможе, якщо ми не отримаємо статус кандидата. І це Росія.

Саботаж європейського курсу

На жаль, грузинський уряд не просто робить недостатньо для того, щоб забезпечити наш вступ до ЄС, а й часто влаштовує саботаж нашому успіху в Євросоюзі.

Тому дуже важко прогнозувати, що буде, якщо ЄС піде нам на поступки.

У травні буде опублікований перший документ, в якому Євросоюз скаже, як вони оцінюють наші реформи. Я думаю, що оцінки будуть не дуже позитивні.

Але ми всіляко намагаємося зробити все, щоби змусити уряд ухвалювати ті рішення, які від Грузії чекають у Євросоюзі.

Тут дуже важливо, що президентка Грузії Саломе Зурабішвілі зараз сфокусувала свої зусилля на просуванні тих змін, які мають відкрити нам двері в ЄС.

Це дає шанс, що незважаючи на всі зусилля нашого уряду, ми цю можливість не втратимо і до кінця року отримаємо статус кандидата в члени Євросоюзу.

Однак не варто забувати, що в такому разі проблеми нікуди не зникнуть – необхідні зміни все одно треба буде ухвалити, інакше ЄС просто не почне процес переговорів. Напевно, в ЄС дуже чітко опишуть, які реформи для цього треба провести.

Якщо з боку Євросоюзу буде така чіткість, я думаю, що отримання статусу кандидата стане каталізатором політичних змін у нашій країні.

Люди зрозуміють, що в нас є реальні шанси відкрити переговори швидко, і що єдина умова – уряд, який не формально, а насправді хоче просуватися в напрямку до членства в ЄС.

На жаль, сьогодні такого уряду в нас немає, тому що для "Грузинської мрії" набагато важливіше, що про них думають у Москві, ніж у Брюсселі.

А Москва не приховує, що вони не хочуть, щоби Грузія просувалася вперед у напрямку до Європи.

Ми всі це знаємо, так само, як і те, що Росія робитиме все можливе, аби перешкодити євроінтеграції.

Тим більше, у нас абсолютно неординарна ситуація. У нас уряд, який однією рукою вніс заявку на членство в ЄС, а іншою – влаштовує саботаж цього процесу.

Їм необхідно у найближчі 7-8 місяців зробити так, щоб у Євросоюзу просто не було можливості ухвалити позитивне рішення.

І напевно, у них уже є заготовки.

Візьмемо, наприклад, ситуацію навколо Міхеїла Саакашвілі. Незалежний консиліум лікарів зробив дуже тривожний висновок – якщо його залишити в нинішньому стані, його шанси вижити будуть дуже невеликі. І якщо з Саакашвілі щось трапиться, це поставить хрест на нашому кандидатському статусі.

Це може бути й ухвалення закону, який викликає різке неприйняття в ЄС, як із законом про іноагентів. А може – відновлення авіасполучення з Росією.

Однак якщо навіть усі ці плани не спрацюють і ми все ж таки цього року отримаємо статус кандидата, за цього уряду швидкого просування в напрямку Європи все одно не буде. І тому на порядку денному все одно буде зміна влади.

Вибір Бідзіни Іванішвілі

Коли я говорю про нинішню грузинську владу, я в принципі говорю про одну людину – Бідзіну Іванішвілі, який, хоч і не має офіційних повноважень, "з тіні" ухвалює всі рішення.

Він має вирішити, що йому важливіше – те, щоб у Москві були ним задоволені, чи все-таки пояснити Москві, наскільки сильно він ризикує.

Якщо у статусі кандидата в ЄС буде відмовлено, грузинський народ із цим просто не змириться. І в підсумку Іванішвілі може втратити владу.

А от якщо в Москві вирішать, що все ж таки краще допомогти утриматися Іванішвілі при владі, їм доведеться змиритися з тим, що Грузія отримає статус кандидата.

Усе залежить від того, як піде розмова Іванішвілі з Москвою і чи зможе він переконати їх дати зелене світло.

Ерозія західного курсу Грузії

Подивимося на історію.

У 2012 році "Грузинська мрія" прийшла до влади не сама, а у великій коаліції, де були практично всі політичні сили, які пішли проти уряду Саакашвілі.

Серед них було багато політиків і партій, у яких були зв'язки на Заході і щодо яких ніхто не мав сумніву, що вони прозахідно налаштовані люди.

З 2005 до 2013 року я була послом Грузії в Євросоюзі, і я можу вам сказати, що на Іванішвілі від самого початку на Заході дивилися з великою підозрою.

Однак навколо нього були люди, яких вважали прозахідними, і зрештою Захід вирішив, що нова грузинська влада все ж прозахідна.

Звичайно, усі відносини з Євросоюзом вибудовувалися за президента Саакашвілі. До 2012 року, коли змінилася влада, практично були закінчені всі переговори щодо асоціації, безвізового в'їзду в Євросоюз, вільної торгівлі.

І звісно, тоді у нового уряду, і особисто в Іванішвілі, не було шансів одразу ж відмовитися від усього цього – інакше вони б дуже швидко втратили владу.

Однак за останні роки ті члени команди Іванішвілі, які насправді були прозахідними, один за одним пішли в опозицію.

І потихеньку грузинська влада стала змінювати свою орієнтацію.

Тепер ситуація дійшла до того, що президентка Грузії, яка сама була кандидаткою від "Грузинської мрії", кілька днів тому в парламенті прямо заявила, що вже 2021 року було зрозуміло, що курс нашої зовнішньої політики змінюється.

Це відбувалося поступово, дуже маленькими кроками, проте зараз це видно вже всім. Навіть тим людям, які голосували за нинішню владу.

Вибори 2024 року

Кандидатський статус, серед іншого, означає набагато детальніший контроль за прозорістю і чесністю виборів.

І це створює велику проблему для "Грузинської мрії".

Річ у тім, що вперше в сучасній історії Грузії наступні вибори, а вони відбудуться наступного року, відбуватимуться за пропорційною системою.

Це важливо, оскільки влада завжди використовувала мажоритарників на свою користь, набираючи з їхньою допомогою більшість.

Якби парламентські вибори 2020 року були пропорційними, вже тоді "Грузинська мрія" не втрималася би при владі.

Я впевнена, що якщо навіть Грузія цього року отримає статус кандидата, то переговори щодо вступу не відкриють до проведення виборів.

Вибори будуть дуже важливим маркером того, готові ми до реальної роботи зі вступу в ЄС чи ні.

І тому, коли ми зараз розмовляємо з нашими західними друзями про те, що нам зараз потрібно в Грузії, то це насамперед тиск, щоб вибори відбулися вільно і демократично.

Якщо ж Іванішвілі знову постарається маніпулювати виборчим процесом, Грузія може потрапити в біду.

Тому наступні парламентські вибори в нашій країні зрештою і дадуть відповідь на те, куди взагалі йде Грузія.

А ще – це шанс для Росії. Їй цілком підійде сценарій внутрішньої дестабілізації Грузії. Головне, що така дестабілізація заблокує рух у бік ЄС.

Російський інтерес у Грузії

Ми неодноразово порушували з урядом питання санкцій, і досі не можемо отримати задовільну відповідь, чи робиться все можливе, щоби перешкодити РФ використовувати нашу економічну інфраструктуру для обходу західних санкцій.

Але головний інтерес Росії – в іншому. Я думаю, що чим важча для Росії ситуація у війні проти України, тим важливіше для них показати якусь перемогу.

Росії необхідно показати, що в нашому регіоні вона все ще здатна досягати поставлених цілей. І якщо в Україні це стає дедалі менш можливим, то значення Грузії для них в цьому сенсі зростає.

Тому я впевнена, що Росія хоче, аби на наступних виборах у Грузії влада вже змінилася на відкрито антизахідну.

Замість влади, яка нехай декларативно, але говорить про Євросоюз і НАТО – влада, яка відкрито антизахідна.

Втім, це буде дуже нелегко зробити, оскільки рівень підтримки західного курсу в Грузії – 80-90%.

Ставлення до війни в Україні

Ви напевно знаєте, що, незважаючи на нашу владу, більшість грузинського народу вважає, що Україна сьогодні бореться і за наше майбутнє.

І, звичайно, для нашого народу дуже важливо, щоб Україна перемогла.

І хоча уряд Грузії робить заяви, які дуже розходяться з думкою більшості грузинів, я хочу запевнити вас у солідарності грузинського народу з Україною.

Що стосується влади, то її ставлення до України сьогодні подібне до нинішнього європейського курсу.

Тобто демонструється підтримка, робляться декларації, а насправді влада більше стурбована тим, як Москва сприймає її позицію щодо України.

Спілкувався Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника