Після саміту G7 президент США Джо Байден одразу повернувся до Вашингтона, скасувавши заплановані візити в Австралію та Папуа Нову Гвінею, щоб якомога швидше продовжити переговори щодо підняття боргової стелі. 

На кону — запобігання краху економіки Сполучених Штатів та світу. 

За лічені дні до можливого дефолту громадяни США спостерігають політичні ігри в столиці країни — з оптимізмом та пересторогою водночас. 

Третя боргова криза

Останнього разу в Сполучених Штатах був профіцитний федеральний бюджет (в якому прибутки перевищують видатки) у 2001 році — і це виняток за останні десятиліття. А коли для фінансування програм федеральному уряду США не вистачає прибутків, він позичає потрібні кошти в кредиторів. 

Щоб обмежити неконтрольовані витрати, у 1917 році Конгрес США почав встановлювати обмеження на окремі види боргу для виконавчої влади. 

У 1939-му Конгрес встановив перший верхній ліміт на загальний борг уряду — так звану боргову стелю. Фактично боргова стеля — це максимальна сума всіх запозичень, які може мати уряд Сполучених Штатів. 

За останні двадцять років борг Сполучених Штатів зріс більш ніж утричі.

З $10,21 трильйона у 2002 до $30,93 трильйона у 2022 році. 

Разом з тим, як борг зростав, Конгрес на основі двопартійного консенсусу регулярно підіймав боргову стелю, коли загальний борг уряду досягав цього ліміту — 78 разів з 1960-го року. 

Історично це робили як республіканські, так і демократичні президенти та конгреси.

У 2011 році вперше у Вашингтоні потреба вкотре підняти боргову стелю викликала спротив — тоді республіканська більшість вимагала скорочення витрат в обмін на чергове підняття ліміту. 

Схожа ситуація повторилася у 2013 році, і ось знову — цього року.

Ультиматум республіканців

На початку року уряд досягнув боргової стелі, та щоби продовжувати функціонування, був змушений використовувати резервні кошти та економити на державних програмах. Однак наявні ресурси зовсім скоро можуть вичерпатися.

Джанет Єллен, міністерка фінансів США, попередила лідерів партій у Конгресі, що уряд не зможе виплачувати свої зобов’язання з початку червня — можливо, вже з першого числа, — та закликала конгресменів якомога швидше підняти боргову стелю, щоб запобігти цьому. Це означає, що без можливості позичати кошти федеральний уряд спочатку буде змушений призупинити виплати за державними програмами. А з плином часу Сполучені Штати не зможуть платити відсотки за вже взяті борги та фактично оголосять дефолт.

Точні економічні наслідки передбачити важко, оскільки Сполучені Штати ніколи в історії ще не мали дефолту, та, ймовірно, це призведе до важкої економічної кризи в країні та цілому світі. Про те, що може статися в такому випадку, можна почитати у статті Якщо завтра дефолт. Що буде, коли Штати перестануть платити за боргами.

У Конгресу залишаються лічені дні, щоби підняти боргову стелю до "дати X", коли Сполучені Штати не зможуть виплачувати свої зобов’язання.

Чому зазвичай рутинний ритуал досі не був пройдений Конгресом, а країна опинилася на межі економічної кризи? Вину можна покласти на необхідність спільної роботи двох політичних партій та їхню неспроможність це робити.

Так само, як і у кризах 2011 та 2013 років, зараз Білий дім контролюється демократами, а Палата представників — одна з двох палат Конгресу, через яку мають пройти усі законопроєкти, — республіканцями, які отримали там більшість на виборах 2022 року. 

Республіканці Палати представників на чолі зі спікером Кевіном Маккарті в обмін на підняття боргової стелі вимагають від демократів радикальне скорочення федеральних витрат. 

У квітні республіканці Палати представників прийняли законопроєкт, який передбачає підняття боргової стелі. Він, однак, також суттєво скорочує федеральні витрати на соціальні програми та зменшує доступ до них, а також ліквідує ключові досягнення Байдена — податкові стимули для розвитку безпечних для довкілля технологій і програму скасування кредитних боргів за навчання для тисяч американців. 

Для демократів зменшення соціальних програм є неприйнятним, особливо коли йдеться про законодавчі ініціативи їхнього президента. Тож законопроєкт, прийнятий у Палаті представників, не має жодних шансів пройти через Сенат (в якому більшість мають демократи), а бути підписаним президентом — і поготів. 

Натомість демократи пропонують інший шлях до зменшення боргу — збільшення надходжень до бюджету через закриття податкових лазівок та збільшення податків для найбагатших. 

Водночас Байден вважає, що обговорення зменшення боргу США має відбуватися окремо від розмови про підвищення боргової стелі, враховуючи наявні ризики.

Подолання цієї ідеологічної прірви між партіями не буде легким завданням.

Пошук компромісу

Республіканці намагаються отримати максимальну політичну вигоду з ситуації, а демократи звинувачують їх у спробах взяти долю США в заручники. 

Під тиском наближення потенційного дефолту Байден погодився шукати компромісу з республіканцями та запропонував угоду — замороження номінальних бюджетів на цілу низку державних програм (освітніх, соціальних та дослідницьких) на два роки. 

Враховуючи інфляцію, цей крок передбачає фактичне зменшення федеральних витрат у багатьох сферах у порівнянні з 2022 роком. 

Однак наразі республіканці відмовляються від цієї пропозиції. Ба більше, вони відмовляються приймати пропозицію Байдена закрити податкові лазівки як шлях до зменшення боргу. 

Цього тижня Маккарті та Байден регулярно зустрічаються одночасно з багатьма іншими міжпартійними переговорами на різних рівнях. Незважаючи на заяви про прогрес у пошуку компромісу та запевнення в тому, що Сполучені Штати не допустять дефолту, вже декілька днів поспіль політики не можуть досягнути домовленості. 

Які є варіанти виходу з політичного глухого кута? 

Найімовірнішим сценарієм залишається досягнення двопартійної домовленості між Байденом та Маккарті та проходження законопроєкту про підняття боргової стелі через Конгрес в експрес-режимі. 

Така домовленість міститиме скорочення витрат — швидше за все, більші, ніж пропонує Білий дім, але менші, ніж у республіканському законопроєкті, прийнятому в квітні. 

В четвер, Байден запропонував ще одну поступку — зменшення на $10 з $80 мільярдів додаткового фінансування, яке Конгрес виділив минулого року Службі внутрішніх доходів для боротьби з компаніями що уникають сплати податків. Можливо цей крок стане вирішальним на шляху до угоди.

Обидві сторони оцінюють арифметичні перспективи потенційних компромісних угод. Де б не зійшлися дві партії, частина демократів і республіканців у Палаті представників не підтримають угоду. 

Республіканці з ультраправого "Кокусу свободи" наполягають на республіканському законопроєкті та заявляють, що не йтимуть на інші компроміси.

Республіканець Патрік Макгенрі заявив, що поступка, на яку іде Республіканська партія, це, власне, і є підняття боргової стелі — висловлюючи думку багатьох крайньо-правих республіканців. 

З іншого боку, занадто велике зменшення витрат на соціальні програми може відлякати голоси багатьох демократів.

Зменшення фінансування Служби внутрішніх доходів, запропоноване Байденом, ставить під ризик демократичний шлях до зменшення боргу — збільшення податкових надходжень, та вже було розкритиковано ліберальними групи в Конгресі.

Угода має бути збалансованою, щоб зібрати достатньо голосів від поміркованих представників обох сторін в Палаті представників.

Для Маккарті переговори з демократами містять також персональний ризик. 

На початку року, в обмін на своє призначення на посаду спікера Палати, він фактично погодився стати заручником ультраправого крила своєї партії. Тому, крім зібрання достатньої кількості голосів у Палаті загалом, він повинен думати про те, як втримати під контролем радикалів Конгресу — ще один фактор, який стопорить досягнення компромісу. 

В теорії підняти боргову стелю можна і без участі Маккарті.

Зараз демократи Палати намагаються просунути власний законопроєкт про підняття боргової стелі на голосування в Палаті представників без згоди спікера — та для цього їм потрібні голоси щонайменше декількох республіканців. Досвід обрання Маккарті спікером показує, що помірковані республіканці все ще охочіше працюватимуть з ультраправими співпартійцями, аніж із демократами.

Більш імовірним методом обійти республіканську більшість Палати представників, до якого штовхає Байдена частина Демократичної партії, є використання Чотирнадцятої поправки до Конституції США, яка каже, що здатність країни обслуговувати свої борги не може бути поставлена під сумнів. 

Використавши її, Байден може наказати уряду просто ігнорувати боргову стелю як неконституційну. 

Ця стратегія, однак, несе багато ризиків. Таке рішення Байдена буде безперечно оскаржене в судах. 

Теперішній Верховний суд США, з консервативною супербільшістю, відомий своїми рішеннями, які обмежують повноваження виконавчої влади, і в цій ситуації навряд стане на бік президента, що може призвести до ще глибшої кризи. 

Крім того, таке ігнорування Палати представників може розлютити республіканців та призвести до повного блокування всіх майбутніх бюджетних рішень цього року (так, навіть якщо боргову стелю вдасться збільшити, для ухвалення бюджету Байдену все ще будуть потрібні республіканці Палати представників).

Тож залишається сподіватися на досягнення компромісу найближчими днями. 

Зрештою, в 2011 році схожа угода була прийнята за два дні до прогнозованої дати закінчення урядових коштів.

Чого чекати Америці та світу?

Незалежно від того, який сценарій вирішення кризи реалізують у Вашингтоні, серед цього хаосу несподівано є хороші новини (чи то відсутність поганих) для України. 

Незважаючи на бажання зменшити урядові витрати, республіканці не розглядають зменшення оборонного бюджету США — а навпаки, бажають його збільшити. 

Ще одна явно позитивна новина — в тому, що

зменшення допомоги Україні для збалансування бюджету також не розглядається на переговорах.

На щастя, Київ досі зберігає двопартійну підтримку в Сполучених Штатах. 

Однак економічна криза та політична нестабільність можуть підірвати лідерство Сполучених Штатів у світі та поставити під ризик змогу ефективно допомагати Україні. Навіть попри малу ймовірність дефолту, криза боргової стелі вже шкодить стабільності Сполучених Штатів як у короткій, так і у довгостроковій перспективі.

Ця криза є черговою серією тривожного тренду — поляризація суспільства у двопартійній політичній системі веде до ускладнення прийняття базових, життєво необхідних для функціонування держави рішень. 

Підвищення боргової стелі є своєрідним краш-тестом на міцність американської системи в сучасних умовах, та водночас дає розуміння, чого можна очікувати наступного року, коли соціальна напруга перед виборами президента лише зросте.

Автор: Юрій Стасюк, 

студент Єльського університету, репортер в Yale Daily News