Атомна енергетика залишаються тією сферою, де Росія досі відчуває себе захищеною від дії санкцій.

Контролюючи 38% глобального ринку збагачення урану, 17% постачання ядерного палива і займаючи перше місце з будівництва атомних станцій за кордоном, Росія продовжує спокійно розвивати свій атомний бізнес. Навіть попри те, що з кожним новим проєктом він стає ще більш загрозливим для безпеки світу.

Адже якщо на газовому ринку країна може швидко замінити російський газ на американський, катарський чи будь-який інший, то в ядерній енергетиці така диверсифікація швидко не працює – потрібно кілька років, щоб перевести побудовану атомну станцію з російського палива на інше.

Та чим довше Захід чекає із санкціями в атомній сфері проти Росії, з тим складнішими викликами йому доведеться зіткнутися пізніше.

Санкції? Ні, не чули

Терористична діяльність російської корпорації "Росатом" на ЗАЕС є прикладом того, як РФ, отримавши контроль над роботою атомної станції в будь-якій країні, може шантажувати керівництво цієї країни.

Не погодиться країна проголосувати за конкретне рішення на Генасамблеї ООН – АЕС перестане виробляти для країни електроенергію. Не погодиться віддати стратегічні запаси корисних копалин проросійським компаніям – на АЕС може несподівано статися аварія або інший серйозний інцидент.

Сценарій, який для українців є очевидним у перспективі, для багатьох представників європейських країн досі не вкладається в голові і здається неймовірним. 

Тим часом потреба у схваленні санкцій проти російської ядерної промисловості уже перезріла.

Про це неодноразово наголошували на рівні Європейського парламенту та окремих країн-членів ЄС, але на практичний рівень – включення "Росатому" та багатьох його компаній у санкційні списки – ці заклики так і не перейшли.

Одним із найбільших адвокатів включення атомного сектора до санкцій є Німеччина – країна, яка сама відмовилась від ядерної енергетики (15 квітня остаточно зупинено останні три АЕС) і тепер підтримує ініціативи, які у майбутньому дозволять зменшити вплив ядерної енергетики у світі.

Зрозуміло, що найбільшими опонентами виступають Угорщина, що завершує будівництво атомної станції, яку обслуговуватиме "Росатом", і Франція, яка має плідну і багаторічну співпрацю з РФ в ядерній енергетиці, а деякі французькі компанії продовжують розвивати спільні плани, незважаючи на війну.

Російські компанії, які працюють у системі "Росатому" – а їх більше 350 – продовжують брати участь у багатьох т.зв. наукових проєктах. Наприклад, Росія продовжує активно працювати в таких проєктах, як ITER чи INPRO.

Поки російські війська обстрілювали українські міста, учасники ITER на півдні Франції звітували про поставку "першої котушки полоїдального поля", ексклюзивно з Росії, не збираючись зупиняти жодної співпраці.

Так само Міжнародний проєкт з інноваційних ядерних реакторів та паливних циклів (INPRO), що діє в рамках МАГАТЕ, продовжує давати доступ російським компаніям до сучасних технологій.

Звісно, можна розповідати про те, що наука не має зупинятися у своєму розвитку, але чи потрібна в цій науці Росія, яка вже використовує нові технології як зброю для можливої ядерної війни?

Санкції в обхід Угорщини

Як ЄС може позбутися залежності від російської "ядерки"? Особливо зважаючи на те, що ядерні санкції майже напевно будуть заветовані Угорщиною.

Проте і в такій ситуації ЄС може зробити чимало.  

Перше, що варто і треба робити вже зараз:

необхідно усувати росіян і російські компанії з усіх науково-дослідних проєктів у ядерній сфері.

Це вкрай важливо хоча б тому, що ніколи не буде впевненості в тому, що здобуті наукові знання не перетворять "мирний атом" на чергову ядерну зброю.

Так само поки не зачепило санкціями і вплив Росії в МАГАТЕ.

Складно уявити, як організація, яка має бути максимально об’єктивною і покликана розповісти світу правду про ситуацію на Запорізькій АЕС, може це зробити, досі маючи серед осіб, які займають ключові посади, представників Росії.

Зокрема, залишається на своїй посаді Михаїл Чудаков, заступник генерального директора і керівник департаменту ядерної енергетики. Наскільки можна сподіватись на те, що департамент, очолюваний росіянином, підготує проєкт рішення, який буде проти Росії?

Тому наступний крок у санкційній політиці в атомній сфері – позбуватися російського впливу на керівництво у профільних міжнародних організаціях.

Звісно, набагато складніше буде викреслити Росію з ринків збагачення урану та постачання ядерного палива.

Тут потрібні швидкі рішення й додаткові інвестиції для тих компаній, які можуть замінити "Росатом" в існуючих і майбутніх проєктах.

Замінити російське ядерне паливо на паливо інших виробників цілком можливо – досвід України засвідчує це.

Тим більше, для того, щоб стимулювати країни ЄС відмовлятись від співпраці з Росією, навіть не треба вводити санкції – достатньо внести зміни до плану REPowerEU, якими задекларувати перехід від російських ядерних технологій до альтернативних у чітко визначеній часовій перспективі.

Так само, як це було зроблено у сфері газу.

Ахілесова п’ята "Росатому"

Додатково до існуючих зобов’язань Росія активно розширяє географію свого впливу шляхом підписання меморандумів про співпрацю, де планується будівництво атомних станцій.

Станом на сьогодні "Росатом" планує побудувати за кордоном більше 30 ядерних реакторів. Поки що найбільш ризикованим проєктом щодо впливу Росії у майбутньому є будівництво АЕС "Аккую" в Туреччині, де "Росатом" реалізує проєкт за моделлю "BOO" (build-own-operate), і потім може мати суттєвий вплив на прийняття рішень, у тому числі політичних, турецькою владою.

Вже не секрет – така мережа атомних станцій може легко перетворитись на мережу зберігання і застосування ядерної енергетики як зброї – тоді, коли Росії буде це зручно.

Але і в таких проєктах можна замінити Росію, якщо вчасно почати процес заміни одного підрядника на іншого.

Насправді Франція вже почала це робити – домовленості країни з Китаєм, Угорщиною є одним із прикладів, які Росію намагаються витіснити з міжнародного ринку.

Чи може Європейський Союз зупинити "Росатом" у його існуючих і майбутніх проєктах, особливо в третіх країнах? Так, саме ЄС може це зробити.

Тому що основні "мізки" ядерних станцій – контрольно-вимірювальні прилади та системи керування для нових ядерних реакторів – "Росатом" замовляє в європейських компаній, зокрема у німецької Siemens та французької Framatom.

З іншими французькими компаніями, – наприклад, Assystem – "Росатом" має довгострокове партнерство у вигляді надання консалтингової та інженерної підтримки проєктування та введення в експлуатацію АЕС.

Росіяни дуже пишаються своєю співпрацею з французькими та німецькими компаніями, і коли беруть участь у міжнародних тендерах на будівництво АЕС, то часто показують, як вони зможуть залучити найкращих партнерів для якісного результату.

Якщо зупинити таку співпрацю, то "Росатом" навряд чи зможе побудувати будь-яку атомну станцію "з нуля".

Не кажучи вже про те, щоб конкурувати з іншими компаніями. На імпортозаміщення, тобто розробку власних технологічних рішень, можуть піти роки.

Для цього можна на рівні ЄС заборонити європейським компаніям постачати обладнання на ті проєкти, де серед підрядників є або російські компанії, або російський персонал, або де проглядається російське фінансування.

Насправді Німеччина вже почала згортати таку співпрацю – нещодавно Siemens не отримав дозвіл на постачання необхідного обладнання на будівництво АЕС в Угорщині.

Але Франція поки не збирається зупиняти співпрацю свого бізнесу з росіянами. Більше того, стало відомо, що французький Framatome збирається будувати на території Німеччини потужності для виробництва паливних збірок для реакторів типу ВВЕР. Це, ймовірно, означає, що компанія отримала відповідну ліцензію і дозволи від "Росатому".

Навряд чи німецькі громади дадуть добро на таку ініціативу, але сам факт того, що французький бізнес збирається продовжити виробництво за російськими технологіями, засмучує.

* * * * *

Обмеження проти російської ядерної галузі вводити можна і треба – для цього ЄС повинен прийняти політичне рішення і правильно розставити коми у своїх рішеннях.

Треба пам’ятати: у цій сфері час грає на користь РФ, і чим пізніше ЄС і міжнародна спільнота зрозуміють це, тим складніше буде боротися з російським ядерним тероризмом надалі.

Автор: Олена Павленко,

президент DiXi Group

Матеріал підготовлений на основі виступу "Russian Nuclear Industry Sanctions" в Європейському парламенті 25 квітня 2023 року, у рамках адвокаційної поїзди до Брюсселя за підтримки Міжнародного фонду "Відродження"