"За своєї адміністрації я забезпечуватиму виконання всіх законів, пов’язаних із захистом таємної інформації. Над законом не буде ніхто!" – так у серпні 2016 року тоді ще кандидат у президенти США Дональд Трамп пустив шпильку в бік конкурентки Гілларі Клінтон, довкола якої розгорівся скандал через використання особистої пошти для пересилання конфіденційних документів.

Минає майже сім років. Розслідування часів Трампа так і не знайшло, яке кримінальне звинувачення можна оголосити Клінтон, а він сам офіційно став підозрюваним.

І це – справді важлива й безпрецедентна подія.

Досі жодному колишньому президенту США не висували федеральних звинувачень.

Тобто – звинувачень з боку Міністерства юстиції (яке виконує функції федеральної прокуратури).

Тим паче, що розслідування курує спецпрокурор Джек Сміт (до цього працював у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі), який має значно більшу автономію, ніж штатний прокурор Мін’юсту, тож і політичного впливу на справу значно менше.

І це суттєво відрізняє "справу про документи" від "справи про порногроші", яку веде прокурор Нью-Йорка: там значно хиткіша юридична база – адже ще належить довести, що Трамп платив порноакторкам, аби сприяти передвиборній кампанії.

37 пунктів звинувачень

Отже, нагадаємо, що ще навесні 2022 року Федеральне бюро розслідувань почало перевірку через те, що Трамп після завершення президентської каденції вивіз із Білого дому документи різного рівня секретності, вже не маючи повноважень ними розпоряджатися.

Кульмінацією стали обшуки в резиденції експрезидента США у Мар-а-Лаго, штат Флорида, в серпні 2022 року, коли й стало відомо, що ФБР веде розслідування щодо, серед іншого, неналежного поводження із секретною інформацією.

Після місяців "затишшя" у червні 2023-го велике журі – присяжні, уповноважені схвалювати кримінальні звинувачення, зокрема федеральні, – звинуватило Трампа у справі про секретні документи, а Мін’юст США того ж дня опублікував 49-сторінковий обвинувальний акт.

Про що там ідеться?

Трампу висунули 37 пунктів звинувачень, за які в сумі йому загрожує до 400 років ув’язнення:

- 31 пункт стосується самовільного зберігання інформації про національну оборону (по одному на кожен доведений, на думку прокуратури, епізод; покарання – до 10 років ув’язнення);

- змова з метою перешкоджання правосуддю (найсерйозніше звинувачення, до 20 років ув’язнення);

- утримання й приховування з корупційною метою офіційного документа, а також приховування документа в межах федерального розслідування (до 20 років позбавлення волі);

- змова з метою приховування інформації від федеральних органів та надання неправдивої інформації (до п’яти років позбавлення волі).

Аналогічні Трампу звинувачення висунули і його помічнику Волту Науті, який працював ще в його адміністрації. Той особисто тягав коробки із секретними документами разом зі співробітниками Мар-а-Лаго й так само брехав як слідчим ФБР, так і великому журі (уповноваженому схвалити федеральне кримінальне звинувачення), що нічого про це все не знав.

Ба більше: з обвинувального акта випливає, що й адвокати Трампа у справі (троє з них уже, до речі, пішли) були причетні до приховування документів.

Зокрема, один із них мав би засвідчити, що після здавання "партії" документів у Мар-а-Лаго їх більше не залишилось, але ніякої перевірки не зробив.

Таємниці з ванної кімнати 

Команда прокурорів під керівництвом Сміта здійснила дуже ретельну роботу з документування, як саме Трамп вивозив документи з Білого дому, як зберігав і кому показував. Навіть поверхове ознайомлення з обвинувальним актом показує, що експрезидент США прямо брехав, коли говорив, що з документами все гаразд.

Почнімо з аргументу, який Трамп і його прихильники використовують найактивніше: усі документи були розсекречені ще до того, як їх забрали з Білого дому. Ні, не всі.

В одному з епізодів, який згадується в акті, експрезидент США дає інтерв’ю (з контексту випливає, що йдеться про книгу екскерівника його апарату Марка Медоуза) у гольф-клубі в Нью-Джерсі, де він хизується секретним документом про план нападу Штатів на Іран.

Розмова відбувалася під запис, разом із Трампом були присутні журналіст, представник видавця та двоє його співробітників – жоден не мав повноважень для ознайомлення з інформацією такого рівня секретності.

"Як президент, я б міг зняти з неї гриф секретності. Тепер я не можу, але це все ще секретна інформація",

каже Трамп.

Брехня Трампа номер два – його твердження, що секретні документи зберігались у належних умовах.

Що ж, фотографії, які прокурори у справі отримали від свідків, показали: шухляди з документами два місяці (!) лежали в бальній залі (!!) резиденції Трампа просто під час заходів за участю сторонніх, зокрема й іноземців. І не лише – працівники Мар-а-Лаго вільно тягали їх до ванної кімнати (!!!) та комірчини без ніяких кодових замків, куди теоретично міг зайти будь-хто.

Підкреслимо, що в цих документах містилась інформація про "ядерну програму США, потенційну вразливість США та їхніх союзників у разі збройного нападу, а також плани можливої відповіді на військову агресію іноземної держави".

Причому розкриття деяких цих відомостей могло б скомпрометувати джерела розвідувальної інформації – це дуже серйозне порушення національної безпеки.

Третій "контраргумент" Трампа й команди: а хіба Байден не зберігав у себе секретні документи?

Й справді, на початку цього року стало відомо, що документи вилучили в офісі аналітичного центру у Вашингтоні та вдома у Байдена, в гаражі.

Але – й цього ніхто не заперечував – Байден одразу віддав документи, пустив до себе представників Національного управління з архівів і документації (розпорядників документів) і Мін’юсту, аби вони все обшукали й забрали. А не як у випадку Трампа, коли обшук довелося санкціонувати ФБР.

Тим паче у випадку Байдена не виникало підозрілих ситуацій, коли співробітник Мар-а-Лаго "випадково" зливає воду з басейну так, що вона затоплює серверну, де зберігалися записи з камер спостереження у резиденції. Вкрай схоже на спробу приховати докази зберігання документів, але сервери у результаті підтоплення не постраждали.

Судові перспективи Трампа

Дональд Трамп має постати у вівторок у федеральному окружному суді у Маямі, де йому оголосять обвинувачення. Що конкретно відбуватиметься в цей час, можна уявити з процесу, який супроводжував події у Манхеттені двомісячної давнини.

Трамп приїде в Маямі добровільно (він уже заявив про це сам), його формально заарештують – але наручники навряд вдягатимуть, оскільки тікати він точно нікуди не буде. Ймовірно, в нього візьмуть відбитки пальців, "фото під арештом" (mugshot), як і минулого разу, не робитимуть, приведуть до суду, де зачитають усі 37 пунктів обвинувального акта.

Експрезидент США, цілком імовірно, усі звинувачення відхилить, і суддя призначить дату наступного слухання.

Кілька слів про суддю. Головуватиме на засіданні призначена свого часу Трампом Ейлін Кеннон.

Вона ж восени 2022 року схвалила клопотання захисту експрезидента США призначити спеціального юриста для вивчення вилучених у Мар-а-Лаго документів. Це рішення потім скасували як втручання у розслідування, а саму Кеннон закликали притягти до дисциплінарної відповідальності.

Тож можна очікувати, що прокурори клопотатимуть про заміну Кеннон на іншу чи іншого суддю.

Що ж до адвокатів Трампа, то вони можуть апелювати, що неправдиві заяви той робив за порадою юристів, тому до відповідальності за них притягнутий бути не може. Ще одна лінія захисту, якої варто очікувати – звинувачення в політичному характері справи й вибірковому правосудді.

Практичні наслідки федерального звинувачення для Дональда Трампа нині відсутні. Ані звинувачення у справі про "порногроші", ані програш у суді у справі про домагання 30-річної давнини – ніщо не вплинуло на підтримку експрезидента серед однопартійців-республіканців. Так і цього разу: майже 80% виборців "червоних" вважають справу політично вмотивованою, стільки ж кажуть, що навіть вирок не має стати на заваді обранню Трампа президентом.

Його ж конкуренти за номінацію на президентських виборах практично уникли будь-якої критики експрезидента, натомість звинувативши Мін’юст США у політизації.

Як уже розповідала "ЄвроПравда", ані визнання Трампа винним, ані навіть його засудження не завадять йому вести передвиборну кампанію та стати президентом – хіба що з в’язниці це буде технічно важче робити. А от у разі повернення в Білий дім він цілком може скасувати усі звинувачення проти себе й припинити вже початі розслідування.

Та не варто забувати, що "на підході" в Мін’юсті США – ще одна, політично більш чутлива справа, пов’язана зі штурмом Капітолія у січні 2021 року. І її курує той-таки спецпрокурор Сміт.

У грудні минулого року спецкомітет Палати представників США рекомендував Мін’юсту оголосити звинувачення Трампу та ще кільком посадовцям Білого дому, які в сумі передбачають до 25 років ув’язнення.

Одне з них – підбурювання до повстання – навіть теоретично дозволить Конгресу заборонити Трампу ставати президентом відповідно до 14-ї поправки до Конституції США.

Ставлення американців до подій 6 січня переважно негативне, й навіть серед виборців Республіканської партії воно переважає 50%.

Не забуваймо, що один із конкурентів Трампа, його віцепрезидент Майк Пенс уже фактично поклав на ексгосподаря Білого дому відповідальність за штурм, коли його хотіли вбити.

Тож якщо експрезидент США стане обвинуваченим у справі про штурм Капітолія – а прецедент із федеральними звинуваченнями у справі про документи таку можливість збільшує, – не виключено, що його рейтинг зрештою похитнеться.

І навіть це не все: у штаті Джорджія, варто нагадати, наближається до завершення ще одне розслідування – про можливий вплив Трампа на місцевих посадовців під час підрахунку голосів на виборах 2020 року.

Чи справді республіканці будуть і надалі підтримувати кандидата з таким "кримінальним тягарем" – питання досі відкрите.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"